Київ – Якщо влада діє несправедливо, то церква не може стати на її боці. Про це заявив Радіо Свобода предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Таким чином він прокоментував події, які тривають у центрі Києва. На думку предстоятеля, влада не повинна давати накази вбивати людей і тоді не буде відповіді з боку народу, не треба буде захищати своє життя. Водночас предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет закликав до припинення насилля з обох боків – і з боку правоохоронців, і з боку Майдану.
– Бачимо, що зараз відбувається в Україні – події не вщухають, а тільки розгортаються. Зниження напруженості немає. Ми з вами спілкувалися 7 грудня минулого року, коли вже був Євромайдан, вже минув перший розгін мітингувальників під Стелою незалежності в Києві. Ви тоді закликали до миру, до порозуміння. Ми тоді говорили про роль церкви. От минуло вже півтора місяця і протистояння триває. Як Ви вважаєте, чому так відбувається? Політики не хочуть йти один одному на зустріч? Чому учасники конфлікту не дослухаються до порад, зокрема, церкви?
– Чому народ не розходиться? Тому що народ не досяг своєї мети. А яка мета у народу? Мета – не владу штурмувати, а увійти асоційованим членом в Європейський союз. Ось мета України. Ми до цього вступу готовили народ протягом усього 2013 року. Коли підійшов момент підписання – відмовились. І народ, студенти спочатку обурились, а після цього, коли їх побили, то обурився вже народ. І тому, поки не припиниться втручання з боку нашого північного сусіда в наші українські справи…
– …Росію маєте на увазі?
– Маю на увазі Росію. І Україна не вступить асоційованим членом – народ не буде задоволений. Його навіть не задовольнить і відставка уряду. Тому що мета народу не боротьба з урядом, а досягнення мети до якої нас вели протягом 2013 року. Хто перешкодив? Перешкодила Росія, бажаючи втягнути в Митний союз. А народ український не хоче в Митний союз. А чому не хоче? При всіх недоліках Європи, і одностатеві шлюби, і ще багато яких недоліків, але гроші наші олігархи де зберігають? В яких банках? В російських, в українських? Зберігають в європейських або в американських, або в інших світових банках. А чому? Тому що там надійно, а в Україні не надійно, і в Росії не надійно. Люди хочуть бути з тими, де надійно, де є демократія і де є свобода. Де лікуються наші багаті люди, в Україні? В Європі. Де навчаються їх діти? В Європі. Значить вони визнають, що в Європі краще, ніж в Україні. Тому український народ це теж знає, і тому хоче приєднатися до більш цивілізованих держав. Тому поки це питання не буде вирішене – народ не заспокоїться. Я хочу ще сказати, що є такого позитивного – народ подолав страх смерті. Люди вже смерті не бояться…
– …Маєте на увазі учасників акції протесту?
– Я маю на увазі учасників Майдану. Вони вже смерті, куль не бояться. Вони готові віддати своє життя. А це вже народ непереможний. Тому ми закликаємо до миру, до злагоди, але закликаємо теж до справедливості, що народ обманювати не треба. Якщо сказали «зробимо так», то треба зробити…
– Мається на увазі влада?
– Влада. А якщо не зробили, то будете відповідати вже не перед народом, а будете відповідати перед Богом. А Бог є і справедливий суд у Бога теж є.
– Ви згадали, з чого взагалі починався Євромайдан: два місяці вже тому, в листопаді, дійсно була основна вимога – продовження євроінтеграції України. Тоді очікувався, як ми всі пам’ятаємо, саміт у Вільнюсі, на який збирався і зрештою поїхав президент Віктор Янукович і всі вимагали від нього підписати угоду про євроасоціацію. Потім була ніч на 30 листопада – розгін студентів «Беркутом» під Стелою Незалежності в Києві, потім – стотисячні акції протесту. А тепер і жертви з'явилися. І вимога продовження євроасоціації, вона хоча і залишилася, але вже далеко позаду. Зараз вже інші вимоги.
– Якщо ми досягнемо головної мети – вступ в Євросоюз, то буде досягнута мета, до якої хоче піти народ. Тоді він тільки заспокоїться. І це якщо ми входимо в Європу, то ми не входимо в Митний союз, відпадає Росія як діючий фактор. Україна зберігає свою незалежність, свою свободу. Бо якщо ми приєднуємося до Росії – ми йдемо в неволю – нову неволю. А якщо ми приєднуємося до Європи – ми до свобідних держав приєднуємося. І таким чином ми зберігаємо свою державність. І ми хочемо жити в демократичній країні, як живуть народи Європи.
– А от зараз, коли знову ж таки ескалація насильства відбувається, і є перші жертви… Ми бачили кадри відео – поводження «Беркуту» з одним із затриманих на Грушевського. Водночас у Міністерстві внутрішніх справ розповідають про десятки поранених правоохоронців внаслідок дій мітингувальників… У цій ситуації, такого подальшого загострення, хто має активніше зробити крок до компромісу – опозиція і її лідери, якщо вони взагалі ще досі впливають на маніфестантів, чи влада, президент Янукович?
– Ісус Христос сказав: «Хто взяв меч – той і від меча загине». Тобто, силу може застосувати і Майдан, але він хоче мирно вирішувати питання. А почали вбивати з боку «Беркута», так? Тоді на силу відповідають силою. І захищають себе. Для чого будують барикади? Для того, щоб захистити себе. Від кого? Від «Беркуту». Бо «Беркут» же побив студентів. «Беркут» журналістів стріляв. Тому припинення насилля – це найперша умова. Насилля з обох боків – і з боку правоохоронних органів, і з боку Майдану, щоб не проливалась кров. А далі треба виконувати ті умови, які ставить не опозиція, а які ставить народ. Тому що народ може не прийняти і опозицію, якщо вона не виконує волю народу. І тому треба прислухатися до народу, не тільки до того, який стоїть на Майдані. А треба прислухатися до волі всього українського народу.
– У цьому зв’язку, дивіться, і Ви особисто брали участь у тій першій спробі переговорів між трьома лідерами опозиції: Арсенієм Яценюком, Віталієм Кличком, і Олегом Тягнибоком за безпосередньої участі глави держави – Віктора Януковича… Тоді були не тільки ці політики, не тільки голова уряду брав участь, але і всі колишні президенти України, Леонід Кравчук ініціатором був цього круглого столу, і Ви виступали. Потім була пауза. Зараз уже відновилися суто в форматі Віктор Янукович і його помічники плюс ці троє лідерів опозиції, на цих переговорах відбулися два раунди. Це допомогло мирному розв’язанню?
– Ну, це є бажання. Бажання мирного розв’язання цього питання. Але для того, щоб мирно розв'язати це питання, добре вже, що сідають за стіл переговорів. Це перший крок, але треба досягти результатів. А результати які? Задовольнити вимогу народу, бо без задоволення умов народу – миру не можна очікувати.
– Тобто, наскільки я розумію ці Ваші слова, владико, все-таки першими головний крок назустріч має зробити влада – Віктор Янукович? Так я Вас розумію?
– Немає значення, хто буде робити перший крок, але треба робити кроки реальні. Ви згадали ці круглі столи?
– Так
– Я, вірно, брав участь…
– Ви виступали і чимало оглядачів назвав Вашу промову однією з найвагоміших на цьому круглому столі.
– Так, але сторони висловили свої позиції. Висловивши свої позиції, треба йти на компроміс, треба йти назустріч один одному, тоді це буде компроміс. А якщо назустріч не йдуть, то тоді якими можуть бути результати?
– Зараз є, чи можливо налагоджуються контакт, щоб з’явилася консолідована позиція українських церков у сприянні мирному врегулюванню кризи – позиція Української православної церкви, інших церков? Якось між собою Ви координуєте ці зусилля?
– Ми хочемо, щоб і наша церква, Київський патріархат, і інші православні, християнські церкви та інші релігії України зробили свій внесок. Який наш внесок? Наш внесок – це молитва до Бога. Тому що ті, хто стоять на Майдані вірять в Бога, і ті, хто стоїть при владі теж вірять в Бога. Так цю віру в Бога треба довести на ділі. Ділами треба доводить, що є віра. А якщо ми говоримо, що я вірянин, що я християнин, а людей вбиваю, то який ти християнин, якщо ти вбиваєш людей або даєш накази вбити? То несеш відповідальність перед Богом, а Бог довготерпеливий, але справедливий і прийде кінець цьому і треба звернути увагу на настрій цього народу. Він смерті не боїться. А хто подолав страх смерті в їх серцях? Благодать Святого Духа подолала страх. І такий народ непереможний. А чому це трапилось? Бо Господь попустив таке. Для чого попустив? Щоб народ засвідчив: хоче він мати незалежну державу, хоче мати свободу, яку дарував Бог, чи не хоче? Якщо хоче – він повинен захистити, повинен своєю справою довести, що любить Україну, що він любить свободу, незалежність, любить свій народ, свою сім'ю. І цей народ доводить. Бо за зло ніхто життя не віддає, а за добро – віддають, за любов до батьківщини життя віддають вільно, тому що знають, що є вічне життя, що Бог бачить. І той, хто чинить зло – нехай знає, що відповідь дасть перед Богом. Або тут, а якщо не тут, то після смерті обов’язково. І ми цією вірою повинні керуватися в нашому житті. І у всіх обставинах терпіть, де треба терпіти. Але істині, Богу не зраджувати.
– Була інформація, офіційна, що Вас держава, Віктор Янукович, нагородою відзначив і Ви відмовились. Чому Ви так зробили?
– Мене нагородив не тільки президент…
– …Указ, власне, він підписав...
– І церква нагородила…
– Так
– Я вважаю, що в таких обставинах, коли народ страждає, коли людей вбивають, а патріарху приймати нагороди не варто і не етично. Тому я відмовився в цих умовах приймати орден і від церкви, і від президента.
– Священнослужителі Української православної церкви виступають на Майдані і закликають до мирного розв’язання. Як Ви до цього ставитеся? Вони мають у Вас дозвіл брати чи це їхнє рішення? Як це відбувається?
– По-перше, якщо вони священики Київського патріархату, а вони там є, я благословив їм молитися, людей заспокоювати, щоб не розпалювались пристрасті, й надихати людей на захист істини, правди, любов до своєї батьківщини, любов до своїх ближніх. І тому вони і добровільно йдуть, бо я їх не посилаю. Вони самі йдуть, але я благословляю молитися зі своєю паствою, а паства наша там. І вона просить, щоб священик там був.
– Як Ви вважаєте, а що далі можна було б зробити? Ви не просто як духовний авторитет України, а людина з великим життєвим досвідом. От політики-політиками, але що ж можна зробити не лише їм, щоб не було більше жертв? Надалі, щоб пристрасті вгамувалися чи це дуже-дуже тепер важко?
–
Перше, влада не повинна давати накази вбивати людей. Тоді не буде відповіді з боку народу. Не треба буде захищати своє життя.
– Але ж представники влади переконують, що вони не дають таких наказів, жодним чином. А дії того ж «Беркута», як переконує той же прем’єр-міністр Микола Азаров, пояснюють тим, що міліціонери тільки обороняються і охороняють правопорядок, виконують закон. Ніхто не дає накази убивати з боку влади.
– Це слова. Може вони і щиро думають, що так і буде, а на ділі показують же факти. І побиття студентів. Причому били тоді, коли ці студенти тікали в монастир. Якщо він тікає, то для чого ти його б'єш, якщо він уже не на Майдані?
– Дзвони монастиря – це вже стало символом цих всіх подій.
– Бог дав кожному совість. І твоя совість повинна тобі сказати: «ти робиш це по совісті?». Совість спонукає тебе чи совість спонукає давати такі накази? Чи ти сам від своєї злої волі, свої пристрасті, свій гнів, властолюбства робиш це? Подумай.
– Владико, у Вас є можливість звернутися до учасників акції протесту, до тих, хто їм протистоїть, от що б Ви їм сказали, щоб все ж таки нарешті припинилося це протистояння і не було жодних жертв більше?
– Моліться Богу. Господь всемогутній може своєю силою все припинити – перше. Поступайте по совісті, як совість підказує. І любіть Україну не словами, а життям і ділами. Оце мої побажання.
– Ви сподіваєтеся, що вдасться все ж таки завершити мирно це протистояння?
– Я переконаний, що переможе народ у цьому протистоянні. Це моє переконання. Як я був переконаний, що незалежна церква українська – Київський патріархат – переможе і бачить все перемагає. Так і тут я переконаний, бо правда на боці народу.
– Бачимо, що зараз відбувається в Україні – події не вщухають, а тільки розгортаються. Зниження напруженості немає. Ми з вами спілкувалися 7 грудня минулого року, коли вже був Євромайдан, вже минув перший розгін мітингувальників під Стелою незалежності в Києві. Ви тоді закликали до миру, до порозуміння. Ми тоді говорили про роль церкви. От минуло вже півтора місяця і протистояння триває. Як Ви вважаєте, чому так відбувається? Політики не хочуть йти один одному на зустріч? Чому учасники конфлікту не дослухаються до порад, зокрема, церкви?
– Чому народ не розходиться? Тому що народ не досяг своєї мети. А яка мета у народу? Мета – не владу штурмувати, а увійти асоційованим членом в Європейський союз. Ось мета України. Ми до цього вступу готовили народ протягом усього 2013 року. Коли підійшов момент підписання – відмовились. І народ, студенти спочатку обурились, а після цього, коли їх побили, то обурився вже народ. І тому, поки не припиниться втручання з боку нашого північного сусіда в наші українські справи…
– …Росію маєте на увазі?
– Маю на увазі Росію. І Україна не вступить асоційованим членом – народ не буде задоволений. Його навіть не задовольнить і відставка уряду. Тому що мета народу не боротьба з урядом, а досягнення мети до якої нас вели протягом 2013 року. Хто перешкодив? Перешкодила Росія, бажаючи втягнути в Митний союз. А народ український не хоче в Митний союз. А чому не хоче? При всіх недоліках Європи, і одностатеві шлюби, і ще багато яких недоліків, але гроші наші олігархи де зберігають? В яких банках? В російських, в українських? Зберігають в європейських або в американських, або в інших світових банках. А чому? Тому що там надійно, а в Україні не надійно, і в Росії не надійно. Люди хочуть бути з тими, де надійно, де є демократія і де є свобода. Де лікуються наші багаті люди, в Україні? В Європі. Де навчаються їх діти? В Європі. Значить вони визнають, що в Європі краще, ніж в Україні. Тому український народ це теж знає, і тому хоче приєднатися до більш цивілізованих держав. Тому поки це питання не буде вирішене – народ не заспокоїться. Я хочу ще сказати, що є такого позитивного – народ подолав страх смерті. Люди вже смерті не бояться…
– …Маєте на увазі учасників акції протесту?
– Я маю на увазі учасників Майдану. Вони вже смерті, куль не бояться. Вони готові віддати своє життя. А це вже народ непереможний. Тому ми закликаємо до миру, до злагоди, але закликаємо теж до справедливості, що народ обманювати не треба. Якщо сказали «зробимо так», то треба зробити…
– Мається на увазі влада?
– Влада. А якщо не зробили, то будете відповідати вже не перед народом, а будете відповідати перед Богом. А Бог є і справедливий суд у Бога теж є.
– Ви згадали, з чого взагалі починався Євромайдан: два місяці вже тому, в листопаді, дійсно була основна вимога – продовження євроінтеграції України. Тоді очікувався, як ми всі пам’ятаємо, саміт у Вільнюсі, на який збирався і зрештою поїхав президент Віктор Янукович і всі вимагали від нього підписати угоду про євроасоціацію. Потім була ніч на 30 листопада – розгін студентів «Беркутом» під Стелою Незалежності в Києві, потім – стотисячні акції протесту. А тепер і жертви з'явилися. І вимога продовження євроасоціації, вона хоча і залишилася, але вже далеко позаду. Зараз вже інші вимоги.
– Якщо ми досягнемо головної мети – вступ в Євросоюз, то буде досягнута мета, до якої хоче піти народ. Тоді він тільки заспокоїться. І це якщо ми входимо в Європу, то ми не входимо в Митний союз, відпадає Росія як діючий фактор. Україна зберігає свою незалежність, свою свободу. Бо якщо ми приєднуємося до Росії – ми йдемо в неволю – нову неволю. А якщо ми приєднуємося до Європи – ми до свобідних держав приєднуємося. І таким чином ми зберігаємо свою державність. І ми хочемо жити в демократичній країні, як живуть народи Європи.
– А от зараз, коли знову ж таки ескалація насильства відбувається, і є перші жертви… Ми бачили кадри відео – поводження «Беркуту» з одним із затриманих на Грушевського. Водночас у Міністерстві внутрішніх справ розповідають про десятки поранених правоохоронців внаслідок дій мітингувальників… У цій ситуації, такого подальшого загострення, хто має активніше зробити крок до компромісу – опозиція і її лідери, якщо вони взагалі ще досі впливають на маніфестантів, чи влада, президент Янукович?
Припинення насилля – це найперша умова. Насилля з обох боків. А далі треба виконувати ті умови, які ставить не опозиція, а які ставить народ.
– У цьому зв’язку, дивіться, і Ви особисто брали участь у тій першій спробі переговорів між трьома лідерами опозиції: Арсенієм Яценюком, Віталієм Кличком, і Олегом Тягнибоком за безпосередньої участі глави держави – Віктора Януковича… Тоді були не тільки ці політики, не тільки голова уряду брав участь, але і всі колишні президенти України, Леонід Кравчук ініціатором був цього круглого столу, і Ви виступали. Потім була пауза. Зараз уже відновилися суто в форматі Віктор Янукович і його помічники плюс ці троє лідерів опозиції, на цих переговорах відбулися два раунди. Це допомогло мирному розв’язанню?
– Ну, це є бажання. Бажання мирного розв’язання цього питання. Але для того, щоб мирно розв'язати це питання, добре вже, що сідають за стіл переговорів. Це перший крок, але треба досягти результатів. А результати які? Задовольнити вимогу народу, бо без задоволення умов народу – миру не можна очікувати.
– Тобто, наскільки я розумію ці Ваші слова, владико, все-таки першими головний крок назустріч має зробити влада – Віктор Янукович? Так я Вас розумію?
– Немає значення, хто буде робити перший крок, але треба робити кроки реальні. Ви згадали ці круглі столи?
– Так
– Я, вірно, брав участь…
– Ви виступали і чимало оглядачів назвав Вашу промову однією з найвагоміших на цьому круглому столі.
Треба йти назустріч один одному, тоді це буде компроміс. А якщо назустріч не йдуть, то тоді якими можуть бути результати?
– Зараз є, чи можливо налагоджуються контакт, щоб з’явилася консолідована позиція українських церков у сприянні мирному врегулюванню кризи – позиція Української православної церкви, інших церков? Якось між собою Ви координуєте ці зусилля?
Який ти християнин, якщо ти вбиваєш людей або даєш накази вбити? І треба звернути увагу на настрій цього народу. Він смерті не боїться.
– Була інформація, офіційна, що Вас держава, Віктор Янукович, нагородою відзначив і Ви відмовились. Чому Ви так зробили?
– Мене нагородив не тільки президент…
– …Указ, власне, він підписав...
– І церква нагородила…
– Так
– Я вважаю, що в таких обставинах, коли народ страждає, коли людей вбивають, а патріарху приймати нагороди не варто і не етично. Тому я відмовився в цих умовах приймати орден і від церкви, і від президента.
– Священнослужителі Української православної церкви виступають на Майдані і закликають до мирного розв’язання. Як Ви до цього ставитеся? Вони мають у Вас дозвіл брати чи це їхнє рішення? Як це відбувається?
– По-перше, якщо вони священики Київського патріархату, а вони там є, я благословив їм молитися, людей заспокоювати, щоб не розпалювались пристрасті, й надихати людей на захист істини, правди, любов до своєї батьківщини, любов до своїх ближніх. І тому вони і добровільно йдуть, бо я їх не посилаю. Вони самі йдуть, але я благословляю молитися зі своєю паствою, а паства наша там. І вона просить, щоб священик там був.
– Як Ви вважаєте, а що далі можна було б зробити? Ви не просто як духовний авторитет України, а людина з великим життєвим досвідом. От політики-політиками, але що ж можна зробити не лише їм, щоб не було більше жертв? Надалі, щоб пристрасті вгамувалися чи це дуже-дуже тепер важко?
–
Влада не повинна давати накази вбивати людей. Тоді не буде відповіді з боку народу. Не треба буде захищати своє життя.
– Але ж представники влади переконують, що вони не дають таких наказів, жодним чином. А дії того ж «Беркута», як переконує той же прем’єр-міністр Микола Азаров, пояснюють тим, що міліціонери тільки обороняються і охороняють правопорядок, виконують закон. Ніхто не дає накази убивати з боку влади.
– Це слова. Може вони і щиро думають, що так і буде, а на ділі показують же факти. І побиття студентів. Причому били тоді, коли ці студенти тікали в монастир. Якщо він тікає, то для чого ти його б'єш, якщо він уже не на Майдані?
– Дзвони монастиря – це вже стало символом цих всіх подій.
– Бог дав кожному совість. І твоя совість повинна тобі сказати: «ти робиш це по совісті?». Совість спонукає тебе чи совість спонукає давати такі накази? Чи ти сам від своєї злої волі, свої пристрасті, свій гнів, властолюбства робиш це? Подумай.
– Владико, у Вас є можливість звернутися до учасників акції протесту, до тих, хто їм протистоїть, от що б Ви їм сказали, щоб все ж таки нарешті припинилося це протистояння і не було жодних жертв більше?
– Моліться Богу. Господь всемогутній може своєю силою все припинити – перше. Поступайте по совісті, як совість підказує. І любіть Україну не словами, а життям і ділами. Оце мої побажання.
– Ви сподіваєтеся, що вдасться все ж таки завершити мирно це протистояння?
– Я переконаний, що переможе народ у цьому протистоянні. Це моє переконання. Як я був переконаний, що незалежна церква українська – Київський патріархат – переможе і бачить все перемагає. Так і тут я переконаний, бо правда на боці народу.
