Лондон – Провідні британські політики разом із багатьма європейськими колегами висловлюють солідарність з українським народом, а звичайні британці з симпатією дивляться на протести у Києві.
Одним із найдієвіших способів підтримки Євромайдану в Україні могло б бути скасування візового режиму для поїздок до Європейського союзу.
Але британське суспільство схвильоване хвилею масової імміграції зі сходу Європи. Вже зараз однією з найбільших меншин у Британії стала польська, а з початком нового року обмеження на працевлаштування будуть зняті для громадян Румунії та Болгарії.
Нова проблема полягає у тому, що сотні, а за деякими даними тисячі румунських громадян, значну кількість яких складають роми, вже скористалися безвізовим режимом у межах ЄС і приїхали до Британії у пошуках заробітку.
Багато з них без знання мови і не маючи професії, вливаються у тіньову економіку і навіть злочинність. За даними лондонської поліції, минулого року 49% затриманих жебраків становили румунські громадяни.
Серед затриманих кишенькових злодіїв 34% були приїжджими з Румунії.
Бідні східноєвропейці
Саме Румунія, а також Болгарія, які стали членами Євросоюзу 7 років тому, зараз опинилися у центрі політичних дискусій, бо з 1 січня 2014 року громадяни цих двох країн отримають право на працевлаштування і всі соціальні пільги у будь-якій країні Євросоюзу.
Міністр внутрішніх справ Британії Тереза Мей каже, що існують побоювання нової хвилі, якій не усі країни зможуть дати раду.
«Про це я вже упродовж певного часу розмовляла з моїми колегами – міністрами внутрішніх справ інших країн Європейського союзу. Зростає стурбованість, і не лише тут у Сполученому Королівстві, але й деінде щодо зловживання свободою пересування. Стурбованість тим, як деякі люди можуть вільно переміщатися з країни в країну, часом для того, щоб отримати доступ до соціальних пільг», – обережно висловлюється міністр Тереза Мей.
Є у Британії окремі політики й політичні сили, наприклад Партія незалежності Сполученого Королівства, які відверто заявляють про те, що урядовці не дозволяють собі казати: йдеться про побоювання деяких громад у країнах Західної Європи, що іммігрантів приїхало надто багато.
Американський публіцист Крістофер Калдвелл – автор книги Reflections on the Revolution in Europe («Міркування про революцію в Європі»), в якій він зосереджується на викликах, що створює переміщення великої кількості людей у Європі.
Він наголошує, що теперішня свобода пересування у межах ЄС – це привілей, про який домовилися країни Євросоюзу. Багато європейців і не лише європейців користуються цим привілеєм, часто навіть не задумуючись.
Проте Калдвелл – один із тих, хто вказує на застереження, які можуть виникати в результаті переміщення великої кількості людей.
Як не парадоксально, але він наводить приклад саме України та Латвії, куди радянська влада масово переселяла росіян.
«Свобода (пересування) – це чудово. Але це право вступає у суперечність з іншим правом – правом на самовизначення і правом на свободу об’єднань. Я не фахівець з української історії, але я знаю, що в Україні тривалий час упроваджувалася політика цілеспрямованого переселення росіян. Є люди, які сперечалися би про те, чи це було порушенням суверенних справ українців як народу, чи ні? Якщо у маленьку країну спрямовується величезний потік міграції, то та країна може абсолютно втратити свою тотожність. Можливо, кращим прикладом тут є Латвія, де масова російська імміграція ставила під сумнів право латиського народу на самовизначення», – каже публіцист, але насправді на політичному рівні у Європі питання збереження тотожності зараз другорядні, хоча питання інтеграції наприклад мусульман у деяких країнах континенту часом постає досить гостро.
Економічна доцільність
На перших місцях для урядовців та політиків – економіка країн і добробут виборців.
Зокрема британські політики відверто кажуть, що їх найбільше турбують претензії приїжджих на соціальні пільги та робочі місця.
Якщо міграцію з поза меж Європи Британія та інші країни ЄС можуть за бажання обмежувати, то в кордонах Євросоюзу вони такого робити не мають права.
Європейські угоди і правила, за дотриманням яких наглядає Брюссель, передбачають вільне пересування не лише товарів, але й робочої сили.
Є політики, які вказують і на те, що саме ці принципи є засадничими для Євросоюзу, а також приносять конкретну економічну вигоду, про що нагадував нещодавно заступник прем’єр-міністра Британії Нік Клеґґ.
«Якби ми зараз підняли міст (відгородилися мурами) і сказали німецьким юристам, фінським інженерам чи голландським бухгалтерам, що вони не можуть приїздити до нас працювати, то для нашої економіки це була би катастрофа…
Ми – відкрита економіка. Лондонське Сіті до завтра зупинилося б. Це було б дуже-дуже погано для британського бізнесу та здоров’я нашої економіки... І, до речі, це було б дуже небажано для приблизно двох мільйонів британців, які живуть і працюють за кордоном», – нагадує британський політик.
Проте навіть помірковані британські представники, погоджуючись із тим, що відсутність кордонів у Європі в принципі корисна і що економіка виграє від вільних потоків капіталу, товарів і кваліфікованої робочої сили, вказують на те, що різниця у рівні життя між країнами заходу Європи і деякими новими членами ЄС на сході континенту надто велика.
Величезний дисбаланс у рівнях заробітної плати та соціальних пільг і створює умови для масової міграції. Зараз середня зарплатня в Румунії утричі нижча за середню платню у країнах Західної Європи.
На вирівнювання добробуту й допомогу біднішим регіонам Європи спрямована одна з галузей діяльності Євросоюзу. Країни Східної Європи отримують прямі фінансові вливання, і цілком реалістично очікувати, що у майбутньому економічна нерівність буде меншою.
Але допоки це станеться і особливо у періоди економічних труднощів масова міграція буде однією з проблем Європейського союзу та однією із загроз для Європи без кордонів.
Якщо Євросоюз не вирішить проблему масової міграції зі східноєвропейських країн на захід, то це може загрожувати самому принципу свободи пересування в ЄС, а також втіленню мрії багатьох українців отримати у майбутньому можливість скористатися тим правом.
Одним із найдієвіших способів підтримки Євромайдану в Україні могло б бути скасування візового режиму для поїздок до Європейського союзу.
Але британське суспільство схвильоване хвилею масової імміграції зі сходу Європи. Вже зараз однією з найбільших меншин у Британії стала польська, а з початком нового року обмеження на працевлаштування будуть зняті для громадян Румунії та Болгарії.
Нова проблема полягає у тому, що сотні, а за деякими даними тисячі румунських громадян, значну кількість яких складають роми, вже скористалися безвізовим режимом у межах ЄС і приїхали до Британії у пошуках заробітку.
Багато з них без знання мови і не маючи професії, вливаються у тіньову економіку і навіть злочинність. За даними лондонської поліції, минулого року 49% затриманих жебраків становили румунські громадяни.
Серед затриманих кишенькових злодіїв 34% були приїжджими з Румунії.
Бідні східноєвропейці
Саме Румунія, а також Болгарія, які стали членами Євросоюзу 7 років тому, зараз опинилися у центрі політичних дискусій, бо з 1 січня 2014 року громадяни цих двох країн отримають право на працевлаштування і всі соціальні пільги у будь-якій країні Євросоюзу.
Міністр внутрішніх справ Британії Тереза Мей каже, що існують побоювання нової хвилі, якій не усі країни зможуть дати раду.
«Про це я вже упродовж певного часу розмовляла з моїми колегами – міністрами внутрішніх справ інших країн Європейського союзу. Зростає стурбованість, і не лише тут у Сполученому Королівстві, але й деінде щодо зловживання свободою пересування. Стурбованість тим, як деякі люди можуть вільно переміщатися з країни в країну, часом для того, щоб отримати доступ до соціальних пільг», – обережно висловлюється міністр Тереза Мей.
Є у Британії окремі політики й політичні сили, наприклад Партія незалежності Сполученого Королівства, які відверто заявляють про те, що урядовці не дозволяють собі казати: йдеться про побоювання деяких громад у країнах Західної Європи, що іммігрантів приїхало надто багато.
Американський публіцист Крістофер Калдвелл – автор книги Reflections on the Revolution in Europe («Міркування про революцію в Європі»), в якій він зосереджується на викликах, що створює переміщення великої кількості людей у Європі.
Він наголошує, що теперішня свобода пересування у межах ЄС – це привілей, про який домовилися країни Євросоюзу. Багато європейців і не лише європейців користуються цим привілеєм, часто навіть не задумуючись.
Проте Калдвелл – один із тих, хто вказує на застереження, які можуть виникати в результаті переміщення великої кількості людей.
Як не парадоксально, але він наводить приклад саме України та Латвії, куди радянська влада масово переселяла росіян.
«Свобода (пересування) – це чудово. Але це право вступає у суперечність з іншим правом – правом на самовизначення і правом на свободу об’єднань. Я не фахівець з української історії, але я знаю, що в Україні тривалий час упроваджувалася політика цілеспрямованого переселення росіян. Є люди, які сперечалися би про те, чи це було порушенням суверенних справ українців як народу, чи ні? Якщо у маленьку країну спрямовується величезний потік міграції, то та країна може абсолютно втратити свою тотожність. Можливо, кращим прикладом тут є Латвія, де масова російська імміграція ставила під сумнів право латиського народу на самовизначення», – каже публіцист, але насправді на політичному рівні у Європі питання збереження тотожності зараз другорядні, хоча питання інтеграції наприклад мусульман у деяких країнах континенту часом постає досить гостро.
Економічна доцільність
На перших місцях для урядовців та політиків – економіка країн і добробут виборців.
Зокрема британські політики відверто кажуть, що їх найбільше турбують претензії приїжджих на соціальні пільги та робочі місця.
Якщо міграцію з поза меж Європи Британія та інші країни ЄС можуть за бажання обмежувати, то в кордонах Євросоюзу вони такого робити не мають права.
Європейські угоди і правила, за дотриманням яких наглядає Брюссель, передбачають вільне пересування не лише товарів, але й робочої сили.
Є політики, які вказують і на те, що саме ці принципи є засадничими для Євросоюзу, а також приносять конкретну економічну вигоду, про що нагадував нещодавно заступник прем’єр-міністра Британії Нік Клеґґ.
«Якби ми зараз підняли міст (відгородилися мурами) і сказали німецьким юристам, фінським інженерам чи голландським бухгалтерам, що вони не можуть приїздити до нас працювати, то для нашої економіки це була би катастрофа…
Ми – відкрита економіка. Лондонське Сіті до завтра зупинилося б. Це було б дуже-дуже погано для британського бізнесу та здоров’я нашої економіки... І, до речі, це було б дуже небажано для приблизно двох мільйонів британців, які живуть і працюють за кордоном», – нагадує британський політик.
Проте навіть помірковані британські представники, погоджуючись із тим, що відсутність кордонів у Європі в принципі корисна і що економіка виграє від вільних потоків капіталу, товарів і кваліфікованої робочої сили, вказують на те, що різниця у рівні життя між країнами заходу Європи і деякими новими членами ЄС на сході континенту надто велика.
Величезний дисбаланс у рівнях заробітної плати та соціальних пільг і створює умови для масової міграції. Зараз середня зарплатня в Румунії утричі нижча за середню платню у країнах Західної Європи.
На вирівнювання добробуту й допомогу біднішим регіонам Європи спрямована одна з галузей діяльності Євросоюзу. Країни Східної Європи отримують прямі фінансові вливання, і цілком реалістично очікувати, що у майбутньому економічна нерівність буде меншою.
Але допоки це станеться і особливо у періоди економічних труднощів масова міграція буде однією з проблем Європейського союзу та однією із загроз для Європи без кордонів.
Якщо Євросоюз не вирішить проблему масової міграції зі східноєвропейських країн на захід, то це може загрожувати самому принципу свободи пересування в ЄС, а також втіленню мрії багатьох українців отримати у майбутньому можливість скористатися тим правом.
