Вовків – мальовничі львівські Карпати

Львів – «Львівські Карпати» або «калиновий рай» говорять про село Вовків, що на Львівщині, і прилеглі до нього села. Тут любив бувати письменник Іван Франко, тут народився український художник Корнило Устиянович. Громада мала і надалі мріє про амбітний проект – створити туристичний маршрут «Калиновий рай».

Те, що село називається Вовків, ніяк не свідчить про те, що слід боятись вовків. Назва села, яке письмово згадується у ХІV столітті, радше, походить від слова «волочити». Бо довкола цієї місцевості були стави, і люди буцімто колись волочили свої човни, але версій назви села кілька. Стави понищені у радянський час, але якби їх поновити, то можна було б і рибу розводити.

Війна загалом змінила історію та атмосферу Вовкова. Тут до 1946 року мешкало більшість польських родин і менше українських. Чимало було змішаних сімей. Отож доводилось двічі святкувати Різдво і Великдень. На одному пагорбі донині височіє геть занедбаний костел початку ХХ століття, а на іншому доглянута дерев’яна церква ХVIII століття. Обидві будівлі є унікальними сакральними пам’ятками. Залишки декору нагадують, яким красивим був костел, але молитва у ньому не звучить останні 63 роки. У радянський час з костелу зробили склад мінеральних добрив. Селяни хотіли б відновити цей костел, але чи можна буде у ньому перебувати, мають певні сумніви.

У село примусово переселили українців з Польщі

Під час операції «Вісла» у 1947 році поляків депортували у Польщу, а українців – навпаки. Пані Ганні було три роки, коли її з батьками примусово переселили у Вовків.

«Нам показали хату, в якій колись жила польська родина. Як до нас ставились? Називали переселенцями, і таке було, що не варто місцевим одружуватись з переселенцями, бо ми бідні. Приїхали лише з тим, що було на возі. Все залишили у Польщі. Заміж вийшла теж за переселенця, і хату збудували», – розповіла жінка.

У приміщенні колишньої польської жандармерії нині розташовується сільська рада. Навіть піч збережена донині. До Вовківської сільської ради входить шість сіл, які завдяки мальовничим пагорбам творять «львівські Карпати».

Туристичний маршрут – перспектива для села

Кілька років тому громадськими активістами, які об’єдналися в організацію, було заявлено про створення туристичного маршруту «Калиновий рай», бо колись у селі росло багато калини. Втім, зробити такий проект без підтримки держави складно. Також причиною є і жахлива дорога до села, тому не так часто сюди заглядають туристи, хоча розроблені туристичні шляхи. До того ж, можна побувати у парафіяльному будинку отця Миколи Устияновича, де створена музей-садиба родини.У Вовкові народився український художник ХІХ століття Корнило Устиянович. У забуте село Вовків доля закинула відомого чеського етнографа Франтішка Ржегоржу, який вивчав фольклор Галичини.


У селі ще до 1939 року діяли товариства «Рідна школа» і «Сільський господар», а також торговельні кооперативи. Натомість сьогодні розпочати власний бізнес досить складно, навіть попри високий рівень безробіття селяни не поспішають відкривати фермерські господарства чи інші підприємства, розповів Віктор Яручик, працівник сільради.

«Був у селі чоловік, який займався фермерським господарством, але згорнув справу і пішов працювати у Львів, бо так йому легше. Люди інші теж закрили справу. Торік виростили картоплю, а її було багато і дешево продали, цього року вже не садили. Люди теж менше тримають корів, бо не вигідно. Закупівельники купують молоко по 2 гривні, м’ясо по 6 гривень, а на основі чого так дорого продають у Львові? Вони безконтрольні. Селянам просто не вигідно тримати свині, корови, вівці, бо закуповують живою вагою за копійки, а скільки праці вкладено. Селянам не дозволяють торгувати на львівських базарах, ті десь туляться по тротуарах», – каже чоловік.

У Вовкові проживає 290 селян. Лише одиниці займаються індивідуальним господарством і лише для того, щоб прогодувати себе, каже мешканка села Любов Гуль.

Сільська бібліотека потребує порятунку

Про школу у селі нагадує порожнє старе приміщення. Дітлахи відвідують школу у сусідньому селі. А у Вовків їдуть з інших сіл хіба в бібліотеку. Тут понад півтисячі читачів. Досить часто бібліотекар Галина Марущак напаковує торби книжками і розвозить своїм читачам у сусідні села.

«Люди приходять сюди. Жінки беруть романи, чоловіки – історичні книжки, а найбільше приходить дітей. Фонд поповнюється щомісяця, діє акція «Подаруй бібліотеці книжку» і приносять люди ті книжки, які прочитали. Я вважаю, що люди таки читають книжки. Молодь менше, бо є інтернет, а старші приходять по книжки і прочитати газету», – говорить бібліотекар.

Можливо, більше у бібліотеку приходило б людей, якби приміщення було у належному стані. За бібліотеку служить одна кімната, де пахне сирістю і грибком, від чого папір на книжках аж скручується, обвалюється стеля у приміщенні, яке потребує ремонту, а ще немає читального залу. Але коштів у сільрада немає, а районна – не виділяє.

Село Вовків упродовж своєї історії славилось відомими церковними діячами і активною сільською громадою, яка і нині дає собі раду як тільки може.