«Україна опустилась до «сірої зони» демократії» – політолог зі США

Ірина Стельмах, Маргарита Чорнокондратенко

Київ ­– Демократія в Україні можлива, якщо в країні будуть освічені громадяни і у 2015 році пройдуть чесні й прозорі вибори. Таку думку висловив у інтерв’ю Радіо Свобода американський політолог Ларрі Даймонд. На його думку, Україна все ще має шанс відновити демократичні принципи і стати на новий етап розвитку. Головне, аби це відбувалось мирних шляхом.

– Якими є соціальні та політичні передумови для успішного функціонування демократії?

– Не думаю, що можна говорити про абсолютні соціальні та економіко-політичні передумови демократії. Єдина абсолютна умова полягає в тому, що політичні лідери можуть діяти вільно, а політична система забезпечуватиме їхню роботу. Якщо говорити про решту передумов, то слід зважати на одне важливе правило: демократія виживе у стабільному суспільстві, де є економічні ресурси і великий середній клас. Просувати демократію набагато легше, якщо у державі високий рівень освіти, інформаційний потік і комунікація є вільними, а країна оточена іншими демократіями і тісно з ними співпрацює. Проте більшість демократій, які з’явились під час так званої третьої хвилі демократизації від 1974 року – близько 80 демократичних країн – не мали ідеального комплексу передумов. Тому багато залежить від моделі поведінки і цінностей політичних еліт, потужності громадянського суспільства і бажання членів суспільства зробити демократію дієвою, незалежно від того, сприятливими чи несприятливими є умови.

– Ви зазначили, що однією зі складових демократії є середній клас. В Україні він майже відсутній. Натомість, є або дуже багаті люди, або дуже бідні. Наскільки важливий середній клас для функціонування здорової демократії?

– Прірва між рівнем доходів громадян в Україні вражає, і є всі підстави думати, що тенденція погіршуватиметься. Проте концепція середнього класу передбачає не тільки показники доходів і рівня життя громадян. Вона також передбачає високий освітній рівень у суспільстві, коли населення може не лише споживати інформацію, а й робити власні висновки. Слід згадати, що всі колишні радянські республіки відзначаються високим рівнем освіченості населення. Можливо, людям у цих країнах не так багато платять, проте вони здобули гарну освіту. У цьому полягає перевага пострадянських країн порівняно з багатьма країнами Азії та Африки.

Концепція середнього класу передбачає, що населення має незалежні від держави джерела доходів. З цим в Україні існують проблеми. По-перше, не можна сказати, що українська економіка процвітає. По-друге, приватний сектор розвивається повільно. По-третє, правляча партія має багато важелів контролю і залякування населення. Я неодноразово чув, що в Україні люди, які працюють на державних посадах, навіть викладачі й лікарі, не насмілюються підтримувати опозицію через те, що можуть втратити роботу. Це аж ніяк не сприяє розвитку демократії.

– В Україні з’являються неурядові громадські організації, нові рухи, які виступають за демократію. Яка їхня роль у демократичних трансформаціях?

– Жодне громадянське суспільство, яким би розвиненим, креативним і потужним воно не було, не може самостійно привести країну до демократії. Окрім громадянського суспільства, демократії потребують діяльності ефективних політичних інститутів і політичних партій. Громадянське суспільство може виступити каталізатором демократії, донести до людей її ідеї та цінності. Проте громадянське суспільство не може ухвалювати законів, перетворювати політичні партії на демократичні і змушувати політичних лідерів співпрацювати. Якщо обрані політичні лідери зловживають наданою їм владою, і суд не звертає на це уваги, то громадянське суспільство може заявити про існуючі проблеми, проте не може гарантувати відновлення справедливості. Громадянське суспільство повинне співпрацювати з демократичними політичними партіями і заохочувати людей об’єднуватись у політичні партії.

– Тоді скажіть, будь ласка, яким, на Вашу думку, є рівень демократії в Україні?

– В Україні існує велика проблема зі свободою медіа. Незалежні інституції та громадянське суспільство перебувають під тиском. Також є докази того, що рівень корупції в Україні зростає. На мою думку, тестом того, чи Україну все ще можна вважати демократією, є вибори, які у демократичних країнах повинні проводитись вільно і прозоро. Для України цей тест залишається під питанням. Я не можу однозначно відповісти на ваше запитання, доки не відбудуться парламентські вибори у 2015 році. Принцип свободи і прозорості виборів, що є мінімальною умовою для існування виборчої демократії, включає не лише можливість громадян вільно проголосувати, а й також передбачає високий рівень доступу до інформації у медіа, фінансових кампаній політичних партій і можливість вільно вступати до опозиційних політичних партій, не боячись втратити роботу. Тому, як мінімум, можна говорити про те, що Україна опустилась до рівня так званої «сірої зони», в якій неможливо визначити напевне, чи країна досі лишається виборчою демократією.

– Що можуть зробити українські громадяни для подолання цієї ситуації?

– Українці не повинні втрачати віру в демократію. Ви пережили не найкращі часи після Помаранчевої революції. Тому я розумію українців, які сьогодні почуваються зрадженими і скептично дивляться у майбутнє. Проте відмовитись від ідеї демократії буде справжньою трагедією для України, оскільки держава досі має кілька сприятливих умов – це значна кількість політиків, які хочуть бачити країну на демократичному шляху, розвинене громадянське суспільство, сміливі ЗМІ, які виконують свою роботу. Важливо, щоб українці усвідомили, що демократію неможливо побудувати за одну ніч. Становлення демократії – це нелінійний процес, який передбачає тривалий розвиток інститутів і законодавства. Якщо люди втратять інтерес до демократії, то, скоріш за все, вона так і помре в Україні, і зрештою держава перетвориться на диктатуру. Українці повинні бути готовими до участі у довготривалому проекті з розбудови демократії. Особливу роль у цьому процесі повинні відіграти молоді українці, яким пощастило не жити під час комуністичного або тоталітарного режиму. Вони повинні бути особливо зацікавлені у становленні демократії, але для цього слід виступати активним членом громадянського суспільства, моніторити діяльність політиків, висловлювати свої думки, мобілізовувати сили і виступати проти корупції, залякувань і несправедливості.

– Чи вважаєте Ви способом відновлення демократії протестні акції?

– Важливо розуміти, що боротьба за демократію і захист громадянських прав та демократичних принципів повинна залишатись мирно. По-перше, існує багато статистичних підтверджень того, що ймовірність успіху демократичних трансформацій є набагато вищою, якщо заходи з розбудови демократії реалізуються з дотриманням демократичних принципів. Авторитарні режими базуються на використанні насильства, тиску і залякування. Демократи не можуть, наприклад, змагатись з Путіним у використанні цих методів. Тому якщо ведеться боротьба між режимом і суспільством, де обидві сторони вдаються до насильства, скоріш за все переможе режим. Мета ненасильницького демократичного спротиву полягає у тому, щоб розколоти режим і переконати служби безпеки не підтримувати незаконний режим. У цьому крився успіх Помаранчевої революції.

По-друге, історія показує, що насильницький спротив веде до змін у структурі суспільства та законодавства, які несприятливо позначаються на формуванні демократії. Громадянська війна передбачає наявність лідера, який ухвалюватиме рішення і керуватиме військовими загонами. І він не буде радитись з населенням. У результаті перемоги такого лідера до влади прийде новий диктатор. Подібний сценарій можливий у Лівії. Гра в нуль, коли є переможець і той, хто програв, є дуже небезпечною для демократії. Той, хто програв, ніяк не зможе брати участь у політичному житті країни. Натомість, демократія повинна бути боротьбою із позитивним результатом, коли до влади приходить одна партія, а опозиція досі має вплив у суспільстві, і через п’ять років вона може виграти нові парламентські або місцеві вибори.

– Чи бачите Ви на міжнародній арені гравців, які могли б надати Україні підтримку у боротьбі за демократію?

– Ми точно знаємо, хто не зможе бути партнером України у цьому питанні: Росія. Я вважаю, що США відіграють важливу роль у становленні української демократії. Надання підтримки тій чи іншій стороні у виборчій кампанії буде неправильним кроком. Проте США можуть допомогти Україні у становленні культури свободи медіа, справедливості, рівності, прозорості, відповідального управління державою і сильного громадянського суспільства. Я також сподіваюсь, що Європейський союз підтримає Україну. ЄС має більший рівень впливу, аніж США, зважаючи хоча б на той факт, що Україна та ЄС територіально знаходяться ближче. Окрім того, на відміну від ЄС, США не можуть запропонувати Україні переваги вільної торгівлі або міграції громадян. Сподіваюсь на переговорах між Україною та ЄС, які мають відбутись найближчим часом, Європа продовжить наполягати на інтеграції України до ЄС. Для досягнення цієї мети недостатньо звільнити одного політичного лідера. Треба реалізувати багато інших трансформацій, щоб подолати авторитарне втручання, яке мало місце в Україні протягом кількох останніх років.

ДОВІДКА:
Ларрі Даймонд – американський політолог, професор Стенфордського університету і старший науковий співробітник Гуверівського інституту. Працював радником у багатьох урядових і міжнародних організаціях, у тому числі в Держдепартаменті США, ООН, Світовому банку.