Ставлення до роботи українця і британця: чи є відмінності?

Чи є відмінності між тим, як ставляться до роботи українці та британці? Чи можна говорити про протестантську етику і пострадянську етику праці? Чи однаково українці працюють у себе вдома і за кордоном? З цими запитаннями ми звернулися до людини, яка впродовж багатьох років своєї кар’єри могла спостерігати і порівнювати два світи: український і британський. Директора Українського інституту в Лондоні, українця англійського походження, який багато років прожив в Україні, Андрія Гундера, я запитала на початку про те, чи дійсно українці і британці працюють по-різному.

– Мені здається, що незалежно від того, де географічно перебуває людина, найголовніше – щоб вона любила те, що вона робить. Бо коли людина робить те, що любить, це – свобода. А коли вона любить те, що робить, це вже щастя. Якщо подивитися на найкращих професіоналів, на людей, які досягли великих успіхів, будь в чому, чи це в бізнесі, чи в політиці, чи в неприбуткових організаціях, то це людина, яка живе тим, що вона робить. У неї тоді зовсім інший підхід до роботи. Професор Богдан Гаврилишин завжди казав молодим українським спеціалістам, що найголовніше в житті – це вибрати те, що тобі подобається. Тоді гроші самі будуть приходити до людини, яка займається тим, що вона любить.

– Це, мабуть, дійсно золоте правило у підході до роботи. Але інколи виходить так, що людина мусить заробляти собі на прожиття. І, повертаючись до англійців, про них говорили, що вони є представниками протестантської етики праці, коли людина сприймає роботу як свій священний обов’язок. А про українців говорили, що вони звикли працювати абияк. Дістаючи невеликі зарплати, не маючи можливості кар’єрного росту, вони казали, що ми працюємо так, як ви нам платите. Чи Ви помічаєте якісь зміни у ставленні до роботи, як українців, так і британців?

– Що стосується Великої Британії, то головним фактором є порядність. Ця порядність базується на цінностях, на етичних принципах. Вони цінують почуття відповідальності, роблять наголос на якість роботи, на дисципліні, і почутті командної роботи. Коли людина працює в команді, то спрацьовує синергія, тобто один плюс один в сумі дають три і більше.

Людина, яка приходить на роботу в хорошу англійську фірму, то їй протягом року, чи двох, дають план розвитку: як людина може розвиватися на своїй роботі. Дають конкретні цілі, яких вона може досягнути.

– Багато людей говорять, що стикалися з таким явищем, що українці вдома і за кордоном працюють по-різному. Чи Ви також спостерігали такі зміни?

– Так, тут є питання оточення. Середовище, в якому вона перебуває, дуже впливає. Якщо ми говоримо про порядність, про етичні моменти, то люди, які працюють за межами України, з питанням корупції чи «відкатів» дуже рідко зустрічаються. Тому що тут немає того оточення. Але в іншому випадку, коли неукраїнці їдуть працювати в Україну, де поширена корупція, то спокуса є значно більша, ніж у середовищі, де цього немає.

Я спостерігав за різними прикладами в Україні, навіть у випадку великих міжнародних компаній. Коли людина має цінності і порядність, то всю організацію можна збудувати так, щоб організація була чиста від будь-яких питань корупції. Тоді ця спокуса відпадає, бо люди дотримуються етичних норм.

– Як на Вашу думку, це – питання законодавства чи внутрішньої культури країни?

– Я думаю, що законодавство, яке не дозволяє корупцію, існує. Мені здається, що питання є глибше, питання культури і оточення. Я пам’ятаю, коли мого доброго товариша призначали на високу посаду, то власник цієї компанії спитав: «Ти розумієш, яка в тебе буде спокуса?». А він так пожартував, що мовляв, у нього є пігулка від спокуси. Я думаю, що коли буде більше таких людей, які мають етичну базу, то буде легше. Але для цього потрібна меритократична система, коли людина буде справедливо винагороджена за роботу, за внесок, який вона дає.