Київ – Українське суспільство укотре здивувало науковців, цього разу – при визначенні соціальних пріоритетів держави. Наприклад, майже половина українців упевнені, що забезпечення їхнього добробуту – це справа виключно держави. Але є чимало громадян, готових самостійно забезпечувати гідний рівень свого життя. А понад 40 відсотків українців виступають за те, щоб держава відбирала доходи у багатих і віддавала їх бідним.
Такі результати опитувань громадської думки 8 серпня оприлюднили у Києві науковці Центру «Соціальний моніторинг» та Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка. Науковці з’ясовували, яким суспільство уявляє соціальну справедливість і про що мріють українці, розмірковуючи над проблемами соціальної політики держави.
Законність і захист прав усіх громадян України з боку відповідних державних інституцій, рівність прав українців у всіх сферах життя (медицина, праця, освіта), прозорі і зрозумілі правила отримання державної допомоги тими, хто цього потребує – це українська «соціальна мрія», якою її бачать понад 90 відсотків учасників соціологічних опитувань.
Але здійснити цю мрію, тобто, досягти соціальної справедливості, наразі заважають як суто українські явища, такі як корупція, потужна бюрократія, так і соціально-економічна криза світового масштабу, зазначають експерти.
Голова правління Українського інституту соціальних досліджень Ольга Балакірєва зазначає, що здійснення «соціальної мрії» неможливе також і через низьку довіру українців до влади, утриманські настрої у суспільстві і заздрість громадян до багатіїв, котрі не відомо яким шляхом заробили свої капітали.
«З одного боку, більш як 70 відсотків респондентів погоджуються, що матеріальний стан повинен відповідати праці і здібностям людини. А з другого, понад 40 відсотків опитаних висловили бажання, щоб держава перерозподіляла доходи на користь бідних за рахунок багатих. Фактично, майже половина українців воліє жити у «країні Робін Гудів», – каже експерт.
Опитування було проведене у червні 2013 року, урізних областях України, на запитання соціологів відповіли понад дві тисячі громадян країни.
Соціальна справедливість: погляд урядовця
Міністр соціальної політики Наталія Королевська визначила, якою має бути соціальна справедливість українського зразка: зарплати –1 тисяча євро і пенсії по 500 євро на місяць. Підняти рівень виплат до цього рівня можливо, але лише за умов подолання економічної кризи, вважає міністр.
«Наразі ми в уряді розробляємо концепцію соціального розвитку України на 2013 – 2023 роки. У ній чітко визначено, як будуть зростати пенсії, зарплати, як ріст економіки буде на цьому залежати. Кожна людина має знати: зросла на стільки економіка – у людини на стільки зросла заробітна плата або пенсія», – сказала Королевська журналістам під час відвідин Вінниці.
Міністр також вважає за необхідне надавати адресну допомогу тим українцям, які не є працездатними. Не менш важливо, за її словами, надавати громадянам якісні соціальні послуги.
«Міністерство соціальної політики спільно з урядом та органами місцевої влади працює над запровадженням нової моделі надання соціальних послуг. В її центрі – людина, яка має вчасно отримувати якісні послуги та необхідну допомогу», – наголосила Королевська.
Необхідні серйозні структурні реформи – ескперти
«Податковий майдан» у Києві у 2011 році, як і нинішні протести проти соціальної політики уряду у Болгарії фахівець з питань безпеки Іван Крастев (Болгарія) назвав «хрестоматійним прикладом» революції середнього класу.
Із ним погоджується директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» (Україна) Володимир Фесенко. Він упевнений, що негативні настрої у суспільстві притаманні не тільки Україні. Опитування, проведені у державах Євросоюзу, свідчать, що суспільство негативно реагує не стільки на соціальну політику держави, скільки на корупцію і недієздатність державницьких інституцій, стверджує Фесенко.
«Як подолати ці негативи? Як підняти рівень життя громадян? Це буде завдання і для нинішньої влади, і для майбутньої. Подолати соціальні негативи можна за рахунок серйозних структурних реформ, у тому числі і непопулярних реформ. Колись на це доведеться наважитись!» – наголошує експерт.
Позитивом на цьому тлі є збільшення серед українців молодого і середнього віку людей, готових самостійно розв’язувати соціальні проблеми, але за умов, що влада не заважатиме їм працювати, каже Фесенко.
Такі результати опитувань громадської думки 8 серпня оприлюднили у Києві науковці Центру «Соціальний моніторинг» та Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка. Науковці з’ясовували, яким суспільство уявляє соціальну справедливість і про що мріють українці, розмірковуючи над проблемами соціальної політики держави.
Законність і захист прав усіх громадян України з боку відповідних державних інституцій, рівність прав українців у всіх сферах життя (медицина, праця, освіта), прозорі і зрозумілі правила отримання державної допомоги тими, хто цього потребує – це українська «соціальна мрія», якою її бачать понад 90 відсотків учасників соціологічних опитувань.
Але здійснити цю мрію, тобто, досягти соціальної справедливості, наразі заважають як суто українські явища, такі як корупція, потужна бюрократія, так і соціально-економічна криза світового масштабу, зазначають експерти.
Голова правління Українського інституту соціальних досліджень Ольга Балакірєва зазначає, що здійснення «соціальної мрії» неможливе також і через низьку довіру українців до влади, утриманські настрої у суспільстві і заздрість громадян до багатіїв, котрі не відомо яким шляхом заробили свої капітали.
«З одного боку, більш як 70 відсотків респондентів погоджуються, що матеріальний стан повинен відповідати праці і здібностям людини. А з другого, понад 40 відсотків опитаних висловили бажання, щоб держава перерозподіляла доходи на користь бідних за рахунок багатих. Фактично, майже половина українців воліє жити у «країні Робін Гудів», – каже експерт.
Опитування було проведене у червні 2013 року, урізних областях України, на запитання соціологів відповіли понад дві тисячі громадян країни.
Соціальна справедливість: погляд урядовця
Міністр соціальної політики Наталія Королевська визначила, якою має бути соціальна справедливість українського зразка: зарплати –1 тисяча євро і пенсії по 500 євро на місяць. Підняти рівень виплат до цього рівня можливо, але лише за умов подолання економічної кризи, вважає міністр.
«Наразі ми в уряді розробляємо концепцію соціального розвитку України на 2013 – 2023 роки. У ній чітко визначено, як будуть зростати пенсії, зарплати, як ріст економіки буде на цьому залежати. Кожна людина має знати: зросла на стільки економіка – у людини на стільки зросла заробітна плата або пенсія», – сказала Королевська журналістам під час відвідин Вінниці.
Міністр також вважає за необхідне надавати адресну допомогу тим українцям, які не є працездатними. Не менш важливо, за її словами, надавати громадянам якісні соціальні послуги.
«Міністерство соціальної політики спільно з урядом та органами місцевої влади працює над запровадженням нової моделі надання соціальних послуг. В її центрі – людина, яка має вчасно отримувати якісні послуги та необхідну допомогу», – наголосила Королевська.
Необхідні серйозні структурні реформи – ескперти
«Податковий майдан» у Києві у 2011 році, як і нинішні протести проти соціальної політики уряду у Болгарії фахівець з питань безпеки Іван Крастев (Болгарія) назвав «хрестоматійним прикладом» революції середнього класу.
Із ним погоджується директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» (Україна) Володимир Фесенко. Він упевнений, що негативні настрої у суспільстві притаманні не тільки Україні. Опитування, проведені у державах Євросоюзу, свідчать, що суспільство негативно реагує не стільки на соціальну політику держави, скільки на корупцію і недієздатність державницьких інституцій, стверджує Фесенко.
«Як подолати ці негативи? Як підняти рівень життя громадян? Це буде завдання і для нинішньої влади, і для майбутньої. Подолати соціальні негативи можна за рахунок серйозних структурних реформ, у тому числі і непопулярних реформ. Колись на це доведеться наважитись!» – наголошує експерт.
Позитивом на цьому тлі є збільшення серед українців молодого і середнього віку людей, готових самостійно розв’язувати соціальні проблеми, але за умов, що влада не заважатиме їм працювати, каже Фесенко.