Київ – 6 березня минає десять років від дня підписання тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою закону про Державний Гімн. Для законодавчого затвердження його статусу знадобилося понад десятиліття. На цьому шляху текст гімну намагалися змінити десятки разів. Зрештою, народні депутати скоротили тоді текст Павла Чубинського. Дискусії щодо цього не вщухають досі.
Народний депутат минулого скликання від Блоку Юлії Тимошенко Дмитро Ветвицький у вересні минулого року пропонував замінити у сучасному тексті національного гімну «Ще не вмерла» на «Слава Богу». Конкурс на створення нового тексту Державного Гімну свого часу оголошувала українська Компартія. Творчістю у цьому ключі відзначився і регіонал Нестор Шуфрич, який навіть оприлюднив журналістам експромтом свій варіант перших двох рядків. В його редакції Україна не тільки «не вмерла», а й «буде жити».
А третій Президент Віктор Ющенко у своєму проекті змін до Конституції взагалі пропонував затвердити ще один, «духовний» гімн, взявши за основу «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни» на слова Олександра Кониського.
Жодну з названих ініціатив більшість народних обранців так і не підтримала. Хоча і сьогодні «Ще не вмерла України» влаштовує в парламенті не всіх. Зокрема, недостатньо «життєдайним» сучасний український гімн вважає депутат-регіонал Вадим Колесніченко.
«Як на мене, гімни мають бути урочистими, надихаючими, життєдайними. А коли ми співаємо: «Ще не вмерла України і щастя, і доля» , воно не дуже життєдайне і не дуже надихає на творення», – зауважує депутат.
Однак Колесніченко наголошує, що рішення про зміну гімну повинна ухвалювати парламентська більшість, яку чинний текст цілком влаштовує.
Вороги державності бачать в гімні особисту загрозу – Мірошиченко
Ностальгією за радянщиною і підривом державності називає ініціативи зміни гімну депутат-свободівець Ігор Мірошниченко.
«Текст нашого гімну є традиційним, – зазначає він.– І він є традиційно неприйнятним для усіх, хто боровся з українською державністю. Відповідно, вони вбачають у тексті образливий зміст, вбачають загрозу для себе особисто».
Гімн – це більше, ніж традиції, гімн – сума емоцій, тож він повинен не тільки демонструвати позицію сучасних українців, а й відображати історичні реалії, в яких формувалась українська державність, вважає теледокументаліст і письменник Юрій Макаров. Тому, на його думку, «канонічний» текст чіпати не треба.
«І якщо длубатися в літерах, британцям давно треба було б відмовитися від «God Save the Queen», тому що це нібито не основне, що мають сьогодні сповідувати британці 21-го століття. Я вже не кажу про французів, які співають свою «Марсельєзу», хоча це такий гімн мало не середньовічної войовничості», – наголошує публіцист.
Державний Гімн України, затверджений Верховною Радою ще 1992-го, 11 років не мав законодавчого підтвердження свого існування. І от рівно десять років тому парламент ухвалив таки рішення, скоротивши вірш Павла Чубинського до одного куплету і приспіву.
Народний депутат минулого скликання від Блоку Юлії Тимошенко Дмитро Ветвицький у вересні минулого року пропонував замінити у сучасному тексті національного гімну «Ще не вмерла» на «Слава Богу». Конкурс на створення нового тексту Державного Гімну свого часу оголошувала українська Компартія. Творчістю у цьому ключі відзначився і регіонал Нестор Шуфрич, який навіть оприлюднив журналістам експромтом свій варіант перших двох рядків. В його редакції Україна не тільки «не вмерла», а й «буде жити».
А третій Президент Віктор Ющенко у своєму проекті змін до Конституції взагалі пропонував затвердити ще один, «духовний» гімн, взявши за основу «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни» на слова Олександра Кониського.
Жодну з названих ініціатив більшість народних обранців так і не підтримала. Хоча і сьогодні «Ще не вмерла України» влаштовує в парламенті не всіх. Зокрема, недостатньо «життєдайним» сучасний український гімн вважає депутат-регіонал Вадим Колесніченко.
«Як на мене, гімни мають бути урочистими, надихаючими, життєдайними. А коли ми співаємо: «Ще не вмерла України і щастя, і доля» , воно не дуже життєдайне і не дуже надихає на творення», – зауважує депутат.
Однак Колесніченко наголошує, що рішення про зміну гімну повинна ухвалювати парламентська більшість, яку чинний текст цілком влаштовує.
Вороги державності бачать в гімні особисту загрозу – Мірошиченко
Ностальгією за радянщиною і підривом державності називає ініціативи зміни гімну депутат-свободівець Ігор Мірошниченко.
«Текст нашого гімну є традиційним, – зазначає він.– І він є традиційно неприйнятним для усіх, хто боровся з українською державністю. Відповідно, вони вбачають у тексті образливий зміст, вбачають загрозу для себе особисто».
Гімн – це більше, ніж традиції, гімн – сума емоцій, тож він повинен не тільки демонструвати позицію сучасних українців, а й відображати історичні реалії, в яких формувалась українська державність, вважає теледокументаліст і письменник Юрій Макаров. Тому, на його думку, «канонічний» текст чіпати не треба.
«І якщо длубатися в літерах, британцям давно треба було б відмовитися від «God Save the Queen», тому що це нібито не основне, що мають сьогодні сповідувати британці 21-го століття. Я вже не кажу про французів, які співають свою «Марсельєзу», хоча це такий гімн мало не середньовічної войовничості», – наголошує публіцист.
Державний Гімн України, затверджений Верховною Радою ще 1992-го, 11 років не мав законодавчого підтвердження свого існування. І от рівно десять років тому парламент ухвалив таки рішення, скоротивши вірш Павла Чубинського до одного куплету і приспіву.
