Ми – європейці і за вступ України в ЄС і НАТО – кримські татари

Сімферополь – Чи можна бути європейцем і мусульманином одночасно? Для сучасної Європи це питання звучить досить актуально. Коли говорять про Європу та європейську цивілізацію, то часто за межі цих категорій виводять поняття ісламу, забуваючи про мусульманські народи, що здавна живуть на європейському континенті. Але кримські татари – корінний мусульманський народ Криму та України – кажуть, що вони вважають себе і мусульманами, і європейцями одночасно.

Керівник міжнародного відділу Меджлісу кримськотатарського народу Алі Хамзін жартує, що більш європейського і проєвпропейського народу на всій Євразії, ніж кримські татари, не знайти. Він каже, що свою європейськість відчув ще у місцях депортації в Центральній Азії і вважав себе, активіста національного руху за повернення, частиною загальноєвропейського руху за демократію.

Алі Хамзіна підтримує голова громадської організації «Центр східноєвропейських ініціатив «Бахчисарайська стратегія» Айдер Муждаба. Він каже, що учасники масового національного руху кримських татар ще в радянські часи заявляли про свій європейський вибір.

«Тоді вони боролися за європейські цінності: за демократію, за права людини, за права меншин. Європа ж – це не в першу чергу Європейський Союз. Насамперед, це європейські цінності. І вже тоді кримськотатарські дисиденти їх сповідували. Якщо подивитися на сьогоднішній день, то кримські татари є переважно прихильниками євроінтеграційних процесів. Запитайте у будь-якого кримського татарина, і він скаже, що він бачить Україну в Євросоюзі, він бачить нас у НАТО. Тому, звісно, кримські татари – європейський народ», – вважає Айдер Муждаба з Бахчисарая.

Кримський ханат був європейською країною – історик

Його земляк, бахчисараєць Олекса Гайворонський, який є автором історичного бестселера про кримських ханів «Володар двох материків» і циклу історико-популярних фільмів про середньовічний Крим, переконаний, що кримська історія цілковито інтегрована в європейську. Він каже, що політичні зв’язки Криму з Європою налічують понад тисячу років, а середньовічне Кримське ханство було частиною тодішньої Східної Європи.

За словами дослідника, політична культура середньовічної кримської держави була абсолютно європейською. «Кримський ханат за своїм устроєм мав значно більше спільного з виборними монархіями Східної Європи, ніж із деспотіями Близького Сходу. Тут у Криму ніколи не існувало такого фактору, як самодержавний автократичний правитель. Тобто, кримські хани, звісно, посідали монаршу владу, але так само, як і у виборних монархіях Східної Європи, насамперед, у Речі Посполитій, вона була обмежена диваном – такою собі радою магнатів», – зауважує Олекса Гайворонський.

Він також звертає увагу на досить непритаманну для східних держав середньовіччя рису: відносна толерантність ханської адміністрації до немусульманського населення країни.

«Тут у Криму існували широкі верстви населення греко-православного, вірмено-григоріанського і римо-католицького сповідань. Тут існували і юдейські, і караїмські громади. І, власне, політику кримських ханів щодо цих груп можна характеризувати як напрочуд толерантну, як на ті часи», – зазначив Олекса Гайворонський.

Полікультурність Криму вплинула на кримський іслам – експерт

Експерт з питань ісламу Ельміра Муратова з Таврійського Національного університету наголошує, що у питаннях віри кримські татари сповідують той же іслам, що й інші мусульмани світу, різницю вона бачить в обрядовості.

«На момент приходу ісламу в Крим тут уже існували свої релігійні традиції та обряди. Були різні релігійні вірування і склалася така своєрідна традиція співіснування різних релігійних культур. Коли прийшов іслам, то він якісь моменти традиційної культури кримських татар інкорпорував у цю ісламську систему, а якісь відкинув. Але загалом основні принципи існуючого релігійного життя були збережені – тобто, полікультурність Криму», – зауважує Ельміра Муратова.

Ще однією причиною для виникнення специфічного «кримського ісламу» Муратова називає те, що у Кримському ханстві утвердилася своя власна правова школа ісламу, яка має назву ханафітський масхаб.

«Він, на відміну від решти трьох провідних масхабів, вважається найбільш толерантним, терпимим до місцевих національних традицій та звичаїв. На мою думку, ханафітський масхаб закріпився тут саме тому, що в Криму існувала полікультурність і вона вимагала саме такого, більш м’якого, гнучкого, ставлення», – вважає ісламознавець.

Лідер Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, нагороджений наприкінці 90-х років премією і медаллю європейського гуманіста Фрітьофа Нансена, сказав якось у розмові з Радіо Свобода, що він, як і багато його співвітчизників, відчуває себе «частиною європейського демократичного суспільства, не зрікаючись своєї тюркської культурної і мусульманської релігійної ідентичності».