Українську армію знищують – екс-міністр Іващенко

Колишній виконувач обов’язків міністра оборони України Валерій Іващенко сумнівається, що найближчим часом можливе звільнення з-за ґрат екс-урядовців Юлії Тимошенко і Юрія Луценка. Він також переконаний, що українську армію знищують, а прокуратури і суди роблять все, що заманеться владі. Про це екс-міністр заявив Радіо Свобода із Данії, де нещодавно отримав притулок. В Україні у квітні 2012 року його засудили до 5 років позбавлення волі за службові зловживання, а в серпні випустили, змінивши термін на умовний. Іващенко називає звинувачення сфабрикованим.

– Пане Іващенко, розкажіть, будь ласка, який у Вас статус в Данії? Я запитую про це через те, що Міністерство закордонних справ України стверджує, що Вам дали право на проживання в Данії і це, мовляв, зовсім не те, що політичний притулок.

– Я готовий сказати і навіть, за бажання і необхідності, показати офіційний документ, який я і моя дружина отримали з імміграційної служби Данії від 31 січня цього року, в якому зазначено: «Ви отримали притулок в Данії як біженець відповідно до Закону Данії «Про іноземців», параграф 7, пункт 1, та Конвенції ООН «Про статус біженців» від 28 липня 1951 року» із посиланням конкретно на першу статтю цієї Конвенції. Термін «біженець» означає «особу, яка через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, належності до соціальної групи чи політичних поглядів перебуває за межами країни і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань».

– Ви заявляли про те, що покинути Україну Вас змусив тиск прокуратури, слідчих, що Вас примушували давати компрометувальні свідчення на Юлію Тимошенко і Олександра Турчинова. Чого саме це стосувалося?

– Намагання отримати компрометувальні свідчення проти Тимошенко і Турчинова були від самого початку, коли мене заарештували і помістили в слідчий ізолятор. Під час досудового слідства, свідчень у прокуратурі і мені, і моїм рідним давали певні сигнали: «Якщо ви скажете, що вам давали незаконні накази, доручення прем’єр Тимошенко або перший віце-прем’єр Турчинов, то трошки по-іншому будуть ваші справи і, мабуть, у вас все буде добре!». Це було на початку фабрикації цієї моєї кримінальної справи. І я відмовився і своїм рідним заборонив навіть підтримувати такі розмови з прокурорськими працівниками або їхніми посередниками.

– Чи зараз на Ваших рідних в Україні, після того, як Ви отримали притулок у Данії, чинять тиск?

– Мої діти виїхали з країни ще до мого виїзду з дружиною за межі України.

– У Данію?

– Ні. Вони поїхали на навчання, перебувають за межами України. Я наполіг на тому, щоб вони виїхали, оскільки я відчував (меншою мірою, мабуть, щодо моєї дочки, оскільки вона трошки раніше поїхала на навчання з України), що у сина все гірше і гірше були умови роботи, і врешті-решт я сказав, що краще, щоб ви виїхали звідси. Особливо, коли я відчув намагання прокуратури знову запроторити мене за ґрати. Ми з моїми адвокатами подивилися, якого змісту подали касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду, згідно з яким мене випустили з-за ґрат, то я зрозумів, що вони не зупиняться і будуть намагатися в будь-який спосіб мене знищити як соціальну особу і як фізичну особу, оскільки за ґратами я дуже серйозно втратив здоров’я.

– Як Ви почуваєтеся зараз?

– Як тільки я зміг вийти на волю 14 серпня 2012 року, вже 16 серпня я був госпіталізований у наш військовий госпіталь і лікувався там упродовж місяця. Протягом місяця лікарі врятували моє здоров’я від вже практично катастрофічного погіршення. Дуже висококваліфіковані, дуже порядні лікарі, які допомогли мені трошки відновити моє здоров’я. Тому я їм дуже вдячний, і я протягом цього місяця лікування зміг позбутися милиці, якою був змушений користуватися, оскільки потерпав від сильного болю.

– За ґратами Ви і голодували. З перспективи часу: чи мають сенс такі акції протесту, чи це лише ускладнює стан засуджених?

– І те, й інше. Звісно, що це погіршує стан здоров’я. І певні напруження з адміністрацією цієї в’язниці чи слідчого ізолятору. Але в умовах, коли відчуваєш повну свою беззахисність, неможливість, щоб тебе почули, і неможливість щось зробити проти цього монстру репресивного, яким є і прокуратура, і наші суди, – будь-які заходи мають сенс.

– Ви не були відомим політиком до того, як Вас посадили. Але згодом сказали, що саме спілкування з українською каральною системою змусило Вас зрозуміти важливість політики для кожного. Чи Ви збираєтеся в Данії зараз займатися якоюсь політичною діяльністю, пов’язаною з Україною?

– Обов’язково. Перш за все, я хотів би, щоб тепер, коли я можу вільно говорити, не боячись за моїх рідних чи те, що мене повернуть до в’язниці, я хочу, щоб ті, хто може мене чути, почули. Що та система, яка називається правосуддям, вона не правосудна система. Вона як от «Секурітате» часів Чаушеску в Румунії. Іноді мене питали: ми як Білорусь уже, Україна? Я не можу порівнювати з Білоруссю, я не знаю, яка там ситуація, які там обставини. Але такого беззаконня, я переконаний, ні в Білорусі, ні, мабуть, і в Росії нема. Коли прокуратура і суди роблять усе, що заманеться тим, хто їм дає вказівки. Для них що закон прописаний, жодного значення не має.

– Скажіть, будь ласка, чи Ви бачили цю проблему, коли самі були на керівних посадах у Збройних Силах? Чи вона відкрилася Вам лише після того, як Ви потрапили за ґрати?

– Я думаю, що це неможливо дізнатися, коли сам не опиняєшся і не отримуєш свій власний негативний досвід. У будь-якої нормальної людини чи може виникнути передбачення того, що будь-яку людину, яка жодного протиправного чину не вчиняла, проти неї можуть сфабрикувати кримінальну справу і знищити її фізично, соціально і як завгодно? Тепер я знаю, що це дійсно є. В умовах нашої прокуратури і судів це реальна загроза для будь-якої людини в Україні.

– Яким чином Ви в Данії збираєтеся щось робити в цьому напрямку, щоб змінити систему?

– Я думаю, що спробую налагодити контакт із Данським Гельсінським комітетом, який дуже активно допомагав мені, коли я перебував у слідчому ізоляторі, коли з ініціативи Данського Гельсінського комітету було проведено моніторинг правової ситуації в Україні, і вони зробили звіт у Парламентській асамблеї Ради Європи. Реальна робота з мого звільнення почалося тоді, коли приїхали представники комітету і вивчали всі нюанси порушеної, зокрема і проти мене, кримінальної справи.

– У четвер у Польщі Президент України Віктор Янукович заявив про те, що треба знайти компроміс у справах ув’язнених екс-урядовців Юлії Тимошенко і Юрія Луценка. На Вашу думку, чи це лише слова, чи дійсно щось може відбутися?

– Таких слів було сказано дуже багато. Я пригадую, було доручення свого часу Президента прокуратурі, судам, щоб максимально обмежити застосування крайнього запобіжного заходу, як арешт, у всіх справах, якщо такої необхідності і немає. І, навіть це доручення Президента фактично було проігнороване і прокуратурою, і судами. Це було, якщо не помиляюсь, у вересні 2011 року, і жодної реакції на такі доручення Президента не було. Тому якщо навіть прямі доручення Президента цими так званими правоохоронними органами не реалізуються, не виконуються, то слова, які він проголошує для своїх візаві, взагалі нічого не будуть значити для української репресивної системи, яку собою зараз становить і прокуратура, і суди, і спеціальні служби.

– В Україні 23 лютого офіційно День захисника Вітчизни. Як Ви зараз бачите становище армії?

– Сумно – це найтолерантніше слово, тому що я слідкував, як міг, коли перебував у слідчому ізоляторі, що відбувалося з українською армією. Я спілкувався потім, коли вийшов на волю, з людьми, які працюють, які служать. Фактично українська армія знищується. Завдання, які вона повинна виконувати, не зрозумілі. Зараз усе більше і більше складається враження, що її значення відходить на другорядні позиції. Тому що навіть за поверховою ознакою – як фінансується прокуратура, Служба безпеки, Міністерство внутрішніх справ і Збройні Сили України – вони вже менші за чисельністю, ніж МВС, вони менше фінансуються і за залишковим принципом підтримуються ті завдання, які мають виконувати Збройні Сили. Тому сумні перспективи на сьогоднішній день.