Виклав відео на YouTube, і міліціонера звільняють – активіст Copwatch

Київ – Не допустити свавілля міліціонерів може кожен українець. І для цього потрібен лише телефон з відеокамерою. Про це в ефірі Радіо Свобода розповів Сергій Перникоза, один з актівістів руху Copwatch, члени якого знімають неправомірні дії правоохоронців. Він радить дзвонити 102, як тільки ви потрапили в будь-яку непевну ситуацію, наприклад, з патрульними на вулиці. Адже кожен дзвінок на цю лінію записується.

– А вас зупиняла міліція на вулиці?

– Так вийшло, що після того, як я почав стригтися коротше, мене стали частіше зупиняти міліціонери. Зупиняли разів 5-6, може більше, переважно в метро для того, щоб перевірити документи.

«Добрий день, інспектор Петренко, можна перевірити ваші документи?». Це відбувалося періодично і, якщо порівнювати перший раз і останній, я спостерігаю певну тенденцію в зміні свого ставлення до спілкування з міліцією.

Перше, що потрібно, коли вас просять документи, це заспокоїтися, сказати собі: «Все нормально, це стандартна процедура, це люди, які охороняють закон, вирішили поцікавитися, чи не схожий я на злочинця. Я не злочинець, чого мені переживати?»

Тобто, спокій це основне. Друге, це, звісно, не показувати документи відразу. Треба зрозуміти, хто з вами розмовляє. Бо, не зрозумівши, хто з вами розмовляє, показувати документи немає сенсу. Попростіть людину представитися. Звичайна відповідь: «Я ж уже представлявся, ви що не чули»? А я відповідаю: «Ви знаєте, у мене проблеми зі слухом, будь ласка представтеся ще раз».

Людина представляється. Після цього – важливий етап – попросіть, щоб він показав своє службове посвідчення. Для чого це? Можливо, ви не розчули, можливо, він неправильно сказав, що часто буває. Стаття 5 Закону «Про міліцію» каже, що він зобов’язаний показати своє службове посвідчення.


Він його показує, а ви дістаєте не документи свої, а листочок і ручку, і записуєте, як його звати. Ці дії дають вам час оговтатися, зрозуміти, роздивитися що до чого. Плюс це ще один сигнал для міліції, що ви знаєте свої права і розумієте, як потрібно діяти, як потрібно з ними спілкуватися. Після цього, як він представився, ви повинні показати якісь документи. Тому я особисто раджу хоч якісь папірці носити з собою. Це може бути студентський, це може бути читацький квиток. Я останнім часом ношу з собою читацький квиток білоруської бібліотеки. Я нещодавно був у Мінську і оформив його там. А що? Це документ, є фото, є номер, є мої контактні дані.

– Наскільки, на Вашу думку, такі проекти як Copwatch або «Дорожній контроль» є ефективними? Наскільки міліція впізнає їх, як реагує на об’єктиви?

– Впізнають дуже сильно. Це, швидше за все, пов’язано з тим, що керівництво міліції відслідковує інформацію про діяльність своїх працівників – в Інтернеті в тому числі. І ухвалює оргвисновки. Тобто, зазвичай люди пишуть скарги – в прокуратуру, в міліцію, і це все дуже довго тягнеться – місяці. А тут відзняв відео, виклав на YouTube і завтра людину звільняють.

– Були такі випадки?

І не поодинокі. Тому це ефективно, це діє, і тому це кращий захист себе від неправомірних дій міліції.

– Тож міліціонери тепер не можуть спати спокійно, адже в кишенях українців тепер завжди телефони з диктофонами і відеокамерами?

– Насправді, треба мати декілька записувальних пристроїв. Але коли до вас підходить міліціонер, спрацьовують відразу певні рефлекси, і людина починає хвилюватися. Тому щось включати це дуже важко.

Тому в своєму проекті (Copwatch – ред.) ми ходимо втрьох-вчотирьох.

Принцип Copwatch в тому, що ми звичайні люди, ми платники податків. Ми утримуємо міліцію, тому ми маємо право дивитись за тим, як вона працює.

– Ви спеціально ходите вулицями, щоб дивитися, як працює міліція?

– Саме так. У нас є вільний час. Ми його не використовуємо, щоб дивитись телевізор. Ми самі робимо сюжети. Більше того, серед нас нема жодного журналіста. Ні в кого немає посвідчень журналістів, посвідчень народних депутатів чи помічників народних депутатів. Ми звичайні громадяни. У цьому весь сенс.

– Проблеми міліції – це кадрові проблеми чи щось «вище»?

– Проблема кадрів завжди була. Ми не розглядаємо міліцію як повних негідників. Є прекрасні, чудові люди. Але, дійсно, є випадки, коли ці прекрасні чудові люди стають негідниками…

– Люди часто бояться скаржитися на міліцію. Чому?

– Якщо вас побили, то чого боятись ще?

Міліція, насправді, має значно менше прав, ніж ми з вами. Вона страшенно обмежена. Застосовувати силу вона може лише у чіткому переліку випадків. Якщо міліціонер виходить за рамки повноважень, передбачених законом, він несе дуже серйозну відповідальність.

Міліціонер, який не представився, не показав свої документи, втік від вас ризикує отримати догану. Це зняття премії. А друга чи третя догана – це «До побачення» з роботи.

Міліціонер, який вас б’є, йде на злочин. Це вже кримінальна відповідальність.

Часто люди лякаються, тому що міліціонери переважно мають справу зі злочинцями. У них таке ставлення до людей. Вони вас бачать – вони бачать у вас злочинця. Така професія. Якщо ви показуєте, що ви адекватна нормальна людина, вмієте спілкуватись, знаєте свої права і закони – до вас буде абсолютно інше ставлення.

– Як змінити ситуацію у спілкуванні молоді та української міліції?

– Вирішення я бачу в площині нас із вами: кожен з нас має зрозуміти, що він живе у цій державі, має певні права і обов’язки. Треба знати ці права і постійно їх захищати. Іншого шляху немає.

Рух Copwatch з’явився в Україні лише у квітні минулого року, не має ніяких грантів, іноземних коштів – все залежить від нас із вами. Коли ми це зрозуміємо, усвідомимо, ми почнемо наводити лад у нашій державі.