Львів – У ніч на 13 січня на 83-му році життя у Львові помер український дисидент, правозахисник, політв’язень радянських таборів Михайло Горинь. Останні місяці відомий українець важко хворів.
Василь Стус, Юрко Литвин, Олекса Тихий, Валерій Марченко, Михайло Сорока – це були люди, які вміли жертвувати, говорив Михайло Горинь за життя. Але і він належав до числа тих, які знали, що без жертовності не можна осягнути того, чого прагнеш. Він говорив, що не можна побудувати української держави, якщо не буде тих, які готові жертвувати всім. А коли такі люди є, то народ не є мертвий і безперспективний.
А ще для Михайла Гориня було важливим те, що, попри різні обставини, його друзі-дисиденти, і він у тому числі, вміли працювати. Він вирізнявся своєї інтелігентністю і виваженістю.
Михайло Горинь був професійним психологом, пригадує дисидент Валентин Мороз, який разом із колегою сидів у мордовських таборах.
«Михайло Горинь цілий час був у центрі уваги українського дисидентства. Його ім’я завжди було чути. Він був добрий психолог, йому потім не вдалося повернутись до психології. Він щодо цього був продуктивний інтелігент», – каже Валентин Мороз.
Михайло Горинь народився 17 червня 1930 року на Львівщині, в селі Кнісело. Родину Горинів переслідувала радянська влада. У 1944 році Михайло з мамою були депортовані, але зуміли втекти. У 1949 році Михайло Горинь вступив у львівський університет, але його відрахували через те, що відмовився вступати у комсомол. Оскільки не хотів засмучувати рідних, то цілий рік провів у фольклористичній експедиції. А вже у вересні 1953 року університет очолив академік Євген Лазаренко, який вирізнявся своєю людяністю і порядністю, він посприяв поверненню Михайла Гориня у навчальний заклад.
До 1961 року Михайло Горинь учителював – викладав логіку, психологію, українську мову та літературу. Водночас був активним шістдесятником, спілкувався з трьома Іванами – Світличним, Дзюбою, Драчем, іншими відомими українцями. Михайло Горинь розповсюджував заборонену літературу.
Михайла Гориня двічі засуджували
У серпні 1965 року Михайло Горинь був арештований і звинувачений за антирадянську агітацію і пропаганду. У 1966 році його засудили на 6 років таборів суворого режиму, які він провів у мордовських таборах.
«Якось так вийшло, що у Львові я натрапив двох братів, Михайла і Богдана, так і почав спілкуватись зі львівським товариством, потім із Чорноволом, і хата Калинців стала центром. У 1965 році почались арешти, і я опинився в тюрмі і Михайло Горинь, і він ще на мій суд був привезений і його брат, це було у Луцьку. А тоді ми зустрілись у мордовських таборах. Наша зброя було перо. Мене і Гориня посадили у шестимісячний карцер, а потім відправили у Владимирську тюрму. Там уже часом з ним зустрічався», – пригадує Валентин Мороз.
Вдруге Михайла Гориня засудили у 1981 році, знову ж таки за антирадянську пропаганду і відмову свідчити у справі Івана Кандиби. Він був засуджений до позбавлення волі на 10 років у таборах особливого режиму та на 5 років заслання. Був визнаний особливо небезпечним рецидивістом.
Михайла Гориня поховають на Личаківському цвинтарі
Михайло Горинь був амністований у 1987 році і одразу зайнявся активною громадсько-політичною діяльністю – працював у Народному русі, заснував Республіканську християнську партію, був одним із головних організаторів ланцюга Злуки між Львовом і Києвом у 1990 році.
У 1988 році Михайло Горинь, Зеновій Красівський, В’ячеслав Чорновіл підписали «Звернення Української Гельсінкської групи до української та світової громадськості» про відновлення її діяльності, у цьому ж році на багатотисячному мітингу у Львові брати Горині, Михайло і Богдан, зачитали «Декларацію принципів Української Гельсінської спілки».
Михайло Горинь був реабілітований у 1990 році.
Михайло Горинь був депутатом Верховної Ради, а від 2000-го року опікувався українською діаспорою, та поступово відійшов від активної громадської діяльності.
Три роки тому вийшла книжка Михайла Гориня «Запалити свічку», а це автобіографічна розповідь, спогади про друзів-політв’язнів, світлини, документи. «Краще засвітити одну свічку, ніж усе життя проклинати пітьму» – цього життєвого креда дотримувався Михайло Горинь.
Як повідомили Радіо Свобода рідні покійного, поховають відомого українця Михайла Гориня 15 січня у Львові, на Личаківському цвинтарі.
Василь Стус, Юрко Литвин, Олекса Тихий, Валерій Марченко, Михайло Сорока – це були люди, які вміли жертвувати, говорив Михайло Горинь за життя. Але і він належав до числа тих, які знали, що без жертовності не можна осягнути того, чого прагнеш. Він говорив, що не можна побудувати української держави, якщо не буде тих, які готові жертвувати всім. А коли такі люди є, то народ не є мертвий і безперспективний.
А ще для Михайла Гориня було важливим те, що, попри різні обставини, його друзі-дисиденти, і він у тому числі, вміли працювати. Він вирізнявся своєї інтелігентністю і виваженістю.
Михайло Горинь був професійним психологом, пригадує дисидент Валентин Мороз, який разом із колегою сидів у мордовських таборах.
«Михайло Горинь цілий час був у центрі уваги українського дисидентства. Його ім’я завжди було чути. Він був добрий психолог, йому потім не вдалося повернутись до психології. Він щодо цього був продуктивний інтелігент», – каже Валентин Мороз.
Михайло Горинь народився 17 червня 1930 року на Львівщині, в селі Кнісело. Родину Горинів переслідувала радянська влада. У 1944 році Михайло з мамою були депортовані, але зуміли втекти. У 1949 році Михайло Горинь вступив у львівський університет, але його відрахували через те, що відмовився вступати у комсомол. Оскільки не хотів засмучувати рідних, то цілий рік провів у фольклористичній експедиції. А вже у вересні 1953 року університет очолив академік Євген Лазаренко, який вирізнявся своєю людяністю і порядністю, він посприяв поверненню Михайла Гориня у навчальний заклад.
До 1961 року Михайло Горинь учителював – викладав логіку, психологію, українську мову та літературу. Водночас був активним шістдесятником, спілкувався з трьома Іванами – Світличним, Дзюбою, Драчем, іншими відомими українцями. Михайло Горинь розповсюджував заборонену літературу.
Михайла Гориня двічі засуджували
У серпні 1965 року Михайло Горинь був арештований і звинувачений за антирадянську агітацію і пропаганду. У 1966 році його засудили на 6 років таборів суворого режиму, які він провів у мордовських таборах.
«Якось так вийшло, що у Львові я натрапив двох братів, Михайла і Богдана, так і почав спілкуватись зі львівським товариством, потім із Чорноволом, і хата Калинців стала центром. У 1965 році почались арешти, і я опинився в тюрмі і Михайло Горинь, і він ще на мій суд був привезений і його брат, це було у Луцьку. А тоді ми зустрілись у мордовських таборах. Наша зброя було перо. Мене і Гориня посадили у шестимісячний карцер, а потім відправили у Владимирську тюрму. Там уже часом з ним зустрічався», – пригадує Валентин Мороз.
Вдруге Михайла Гориня засудили у 1981 році, знову ж таки за антирадянську пропаганду і відмову свідчити у справі Івана Кандиби. Він був засуджений до позбавлення волі на 10 років у таборах особливого режиму та на 5 років заслання. Був визнаний особливо небезпечним рецидивістом.
Михайла Гориня поховають на Личаківському цвинтарі
Михайло Горинь був амністований у 1987 році і одразу зайнявся активною громадсько-політичною діяльністю – працював у Народному русі, заснував Республіканську християнську партію, був одним із головних організаторів ланцюга Злуки між Львовом і Києвом у 1990 році.
У 1988 році Михайло Горинь, Зеновій Красівський, В’ячеслав Чорновіл підписали «Звернення Української Гельсінкської групи до української та світової громадськості» про відновлення її діяльності, у цьому ж році на багатотисячному мітингу у Львові брати Горині, Михайло і Богдан, зачитали «Декларацію принципів Української Гельсінської спілки».
Михайло Горинь був реабілітований у 1990 році.
Михайло Горинь був депутатом Верховної Ради, а від 2000-го року опікувався українською діаспорою, та поступово відійшов від активної громадської діяльності.
Три роки тому вийшла книжка Михайла Гориня «Запалити свічку», а це автобіографічна розповідь, спогади про друзів-політв’язнів, світлини, документи. «Краще засвітити одну свічку, ніж усе життя проклинати пітьму» – цього життєвого креда дотримувався Михайло Горинь.
Як повідомили Радіо Свобода рідні покійного, поховають відомого українця Михайла Гориня 15 січня у Львові, на Личаківському цвинтарі.
