За результатами екзит-полів після закінчення голосування в неділю на дострокових виборах регіонального парламенту Каталонії в Іспанії, нині владна партія, що виступила за референдум про незалежність регіону, здобуває найбільше голосів, але менше, ніж було досі, проте добрі здобутки мають інші незалежницькі партії.
Правоцентристська партія «Зближення і союз», яку очолює нинішній прем’єр Каталонії Артур Мас, отримає, за цими даними, близько 54–57 місць із загалом 135, порівняно з 62 місцями в нинішньому складі регіонального парламенту. Натомість 20–23 місця здобуває ліва партія «Республіканська лівиця Каталонії», яка виступає за незалежність краю ще твердіше, і ще близько 15 місць матимуть дві менші, теж радикальні незалежницькі партії.
Таким чином, ці різні в багатьох політичних питаннях, але спільні у ставленні до незалежності Каталонії партії отримують разом понад 60 відсотків місць у новому парламенті регіону. Як припускають, усі вони можуть підтримати «Зближення і союз» із призначенням референдуму про незалежність.
Артур Мас призначив дострокові вибори, сподіваючись посилити свої позиції, і пообіцяв, що в разі перемоги протягом чотирьох років призначить такий референдум про відокремлення Каталонії, хоча його прямо забороняє Конституція Іспанії.
Він став прихильником незалежності лише останніми місяцями, коли центральний уряд Іспанії відхилив його прохання надати регіонові податкову незалежність, яку вже мають деякі інші регіони.
За опитуваннями громадської думки, кількість прихильників повної незалежності Каталонії останнім часом перевищила 50 відсотків опитаних уперше за всю історію таких опитувань. У вересні на демонстрацію за незалежність у столиці Каталонії Барселоні вийшли близько півтора мільйона людей.
Прихильники незалежності вважають, що самостійній Каталонії вестиметься краще економічно: вони скаржаться, що зібрані в регіоні податки повністю йдуть у бюджет Іспанії, з якого потім регіонові видають значно менші суми, при цьому Каталонія не має повноважень самостійно взяти запозичення на зовнішніх ринках у часи боргової кризи, від якої тяжко потерпає вся Іспанія. Каталонія, яка є одним із найпродуктивніших регіонів Іспанії, є нині водночас і найбільш заборгованим.
Каталонія, одна з 19 складових Іспанії (17 «автономних спільнот» і 2 автономні міста), дає близько однієї п’ятої від усього валового внутрішнього продукту країни. При цьому Іспанія, незважаючи на наявність автономних регіонів, залишається унітарною централізованою державою. Зокрема, більшість регіонів, серед них і Каталонія, не мають права розпоряджатися зібраними в них податками.
Каталонія історично тривалий час існувала як окрема держава – з кінця X століття як Барселонське графство, з XII століття в династичному союзі з Арагонським королівством як провідна частина цього союзу – або мала широку самоврядність після створення династичного союзу з Кастильським королівством і виникнення королівства Іспанії в XV столітті. Але вона втратила всі елементи цієї самоврядності з запровадженням централізації Іспанії в XVIII столітті. Певну автономію Каталонії відновила аж сучасна Конституція Іспанії 1978 року.
Іще одним чинником незалежницьких настроїв у Каталонії є каталанська мова, яку активно відроджують останніми десятиліттями після кількох століть обмежень на неї і прямих її заборон. Серед каталонців існує думка, що центральна влада Іспанії і зараз намагається стримати це відродження на користь використання іспанської мови.
Правоцентристська партія «Зближення і союз», яку очолює нинішній прем’єр Каталонії Артур Мас, отримає, за цими даними, близько 54–57 місць із загалом 135, порівняно з 62 місцями в нинішньому складі регіонального парламенту. Натомість 20–23 місця здобуває ліва партія «Республіканська лівиця Каталонії», яка виступає за незалежність краю ще твердіше, і ще близько 15 місць матимуть дві менші, теж радикальні незалежницькі партії.
Таким чином, ці різні в багатьох політичних питаннях, але спільні у ставленні до незалежності Каталонії партії отримують разом понад 60 відсотків місць у новому парламенті регіону. Як припускають, усі вони можуть підтримати «Зближення і союз» із призначенням референдуму про незалежність.
Артур Мас призначив дострокові вибори, сподіваючись посилити свої позиції, і пообіцяв, що в разі перемоги протягом чотирьох років призначить такий референдум про відокремлення Каталонії, хоча його прямо забороняє Конституція Іспанії.
Він став прихильником незалежності лише останніми місяцями, коли центральний уряд Іспанії відхилив його прохання надати регіонові податкову незалежність, яку вже мають деякі інші регіони.
За опитуваннями громадської думки, кількість прихильників повної незалежності Каталонії останнім часом перевищила 50 відсотків опитаних уперше за всю історію таких опитувань. У вересні на демонстрацію за незалежність у столиці Каталонії Барселоні вийшли близько півтора мільйона людей.
Прихильники незалежності вважають, що самостійній Каталонії вестиметься краще економічно: вони скаржаться, що зібрані в регіоні податки повністю йдуть у бюджет Іспанії, з якого потім регіонові видають значно менші суми, при цьому Каталонія не має повноважень самостійно взяти запозичення на зовнішніх ринках у часи боргової кризи, від якої тяжко потерпає вся Іспанія. Каталонія, яка є одним із найпродуктивніших регіонів Іспанії, є нині водночас і найбільш заборгованим.
Каталонія, одна з 19 складових Іспанії (17 «автономних спільнот» і 2 автономні міста), дає близько однієї п’ятої від усього валового внутрішнього продукту країни. При цьому Іспанія, незважаючи на наявність автономних регіонів, залишається унітарною централізованою державою. Зокрема, більшість регіонів, серед них і Каталонія, не мають права розпоряджатися зібраними в них податками.
Каталонія історично тривалий час існувала як окрема держава – з кінця X століття як Барселонське графство, з XII століття в династичному союзі з Арагонським королівством як провідна частина цього союзу – або мала широку самоврядність після створення династичного союзу з Кастильським королівством і виникнення королівства Іспанії в XV столітті. Але вона втратила всі елементи цієї самоврядності з запровадженням централізації Іспанії в XVIII столітті. Певну автономію Каталонії відновила аж сучасна Конституція Іспанії 1978 року.
Іще одним чинником незалежницьких настроїв у Каталонії є каталанська мова, яку активно відроджують останніми десятиліттями після кількох століть обмежень на неї і прямих її заборон. Серед каталонців існує думка, що центральна влада Іспанії і зараз намагається стримати це відродження на користь використання іспанської мови.
