Пам’ять жертв голодоморів вшановують без державної підтримки – В’ятрович

Київ – Сьогодні Президент України Віктор Янукович візьме участь у церемонії вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні – він відвідає Національний музей «Меморіал пам’яті жертв Голодомору». Історик Володимир В’ятрович наголошує, що влада – попри участь у формальних заходах зі вшанування – досі досить неоднозначно ставиться до Голодомору. Він зокрема вказує на те, що найважливіші та наймасовіші акції до дня пам’яті – як-то хвилина мовчання чи ініціатива «Запали свічку» – відбудуться в суботу. Таким чином, глава держави чи не вперше вшановуватиме загиблих від голоду не разом зі всією країною. Радіо Свобода запитало у В’ятровича, члена громадського комітету зі вшанування пам’яті жертв Голодомору, чи має він державну підтримку.

– Третій рік поспіль усі заходи організовуються безпосередньо громадськістю без участі будь-якої державної влади. Минулого року Президент Віктор Янукович відвідав Меморіал Голодомору вранці у суботу попри те, що вже понад 10 років ця акція відбувається о 16 годині. Цього року, наскільки ми знаємо, його взагалі не буде у суботу біля Меморіалу. Покладання вінка заплановане на п’ятницю. Тобто, на жаль, маємо ситуацію, коли у Президента не вистачає чи то розуму, чи то рішучості навіть у такі урочисті хвилини поминання трагічних роковин Голодомору бути разом зі своїм народом. І, на жаль, українська громадськість проводитиме це самостійно, без участі держави.

– Як Ви оцінюєте позицію влади щодо Голодомору?

– Щодо державної позиції до Голодомору-геноциду, тут маємо дуже таку дивну ситуацію, яка полягає в тому, що на одному з перших своїх міжнародних виступів Президент Янукович у квітні 2010 року на ПАРЄ заявив, що Голодомор не був геноцидом. А вслід за російськими дипломатами назвав Голодомор загальною трагедією всіх народів Радянського Союзу. Таким чином Президент вперше пішов на публічне порушення чинного в Україні закону про Голодомор як геноцид (Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», що офіційно визнає Голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу – ред.), а, по-друге, перекреслив кількарічні зусилля української дипломатії, яка досягла значних успіхів, бо кільканадцять країн визнали Голодомор геноцидом.

Далі були заяви представників Партії регіонів про необхідність внести зміни до закону про Голодомор і вилучити формулювання геноцид. Але це викликало обурення громадськості в Україні, і за кордоном українці протестували. Тож, принаймні поки що, представники Партії регіонів цього не зробили. Доволі неоднозначна позиція. Думаю, що зараз Президент Янукович вирішив просто не помічати цієї проблеми, не реагувати ніяким чином на неї. Хоча очевидно, що це йде на шкоду не лише державі як такій (він заперечив досить значні дипломатичні здобутки України), а йде на шкоду безпосередньо йому, як керівнику держави. Бо опитування стабільно показують, що 60, а то й більше відсотків людей, вважають Голодомор геноцидом.

– Цьогорічні заходи вшанування пам’яті жертв голодоморів присвячені доброчинцям, які рятували співвітчизників від голодної смерті. Скільки їх і хто вони?

– Наразі, на жаль, встановлено тільки близько 150 цих імен. Ця робота тільки починається, але це надзвичайно важлива робота, надзвичайно важливо нагадати нам про тих героїв. Це люди, які годували чужих дітей, це люди, які прибилися до них чи годували своїх дітей у своїх сусідів, які вже загинули від голоду. Це могли бути сільські вчителі, які організовували годування для учнів, ділячись рештками свого хліба. Це могли бути голови колгоспів, які приховували від заготівельників рештки зерна і розподіляли це зерно між своїми селянами. За це дуже багатьох із них ув’язнювали, заарештовували, багато з них і померли в таборах.

– Які заходи вшанування вами ще заплановані?

Вже ціла низка заходів відбувалися і відбуваються в Україні упродовж кількох останніх тижнів. Наприклад, у середу кияни збирали зернини, щоб потім спекти хліб, який буде розподілений між учасниками акцій у суботу. Для того, щоб кинути зернину у спеціальну ємність, треба було пожертвувати якісь гроші, які теж будуть використані, щоб закупити свічки, які будуть запалені в суботу на акції. Минулого тижня відбувся семінар, присвячений Голодомору, за участю кількох дослідників. Доповідь львівського науковця Андрія Козицього про Голодомор у контексті інших геноцидів у людській історії, була однією з найцікавіших.

У п’ятницю о 14-й годині відбудеться презентація книжки «Червоний апокаліпсис: крізь Голодомор та розкуркулення», автор якої Дмитро Гойченко був одним із тих, хто брав участь у реквізиції зерна з селян у складі так званих буксирних бригад. І на старості літ він написав спогади, в яких розповідає про акції, які проводилися проти селянства.

Найважливіші акції відбудуться в суботу в Києві і у всіх обласних центрах України. У Києві ми збираємо людей біля метро «Арсенальна», після чого рушаємо колоною до меморіалу пам’яті жертв голодоморів, де відбудеться панахида і сам жалобний захід. І о 16-й годині цей захід має закінчитися хвилиною мовчання і запалюванням свічок.

Крім заходів в Україні, у 32-х країнах, де мешкають українці,теж будуть проводитися заходи. У США ці заходи вже відбулися. 17 листопада була поминальна хода в місті Нью-Йорку і панахида в церкві Святого Патрика. Громадськість, на жаль, без будь-якої участі держави вшановує пам’ять жертв голодоморів. Укотре без підтримки держави ми на належному рівні зуміємо вшанувати пам’ять жертв Голодомору.

– Як Центр досліджень визвольного руху планує далі інформувати українців про факти голодоморів в Україні?

– Ми будемо продовжувати громадські акції, які відбуваються кожного року, будемо друкувати книжки, проводити наукові симпозіуми, семінари. Незабаром має вийти книга «Людяність у нелюдяний час», яка містить біографії тих людей, які рятували інших у роки Голодомору 1932-1933 років.