Київ – Сподіватися нині на створення громадського телерадіомовлення в Україні марно. Таким чином деякі експерти коментують схвалення урядом відповідного законопроекту. Натомість інші фахівці вважають цю ідею цілком реальною. Перший законопроект стосовно громадського мовлення в Україні ухвалили ще півтора десятиліття тому, але до цього так і не дійшло.
«Ухвалення цього законопроекту сприятиме формуванню громадянського суспільства й забезпеченню реалізації права людини на інформацію». На це сподіваються в уряді, який ухвалив відповідний законопроект, повідомляє
прес-служба Кабміну.
На думку медіа-юриста Тетяни Котюжинської, обіцянки створити громадське телерадіомовлення в Україні можуть стати реальністю за кількох умов. По-перше, на цей проект державі варто виділити достатні кошти. У принципі, таке телебачення мають фінансувати самі громадяни, зрештою, на те воно й громадське. Але платоспроможність людей зараз цього не дозволяє.
«Ще один державний канал»
З іншого боку, не менш важливим є питання впливів – слід уникнути неминучої проблеми «хто платить, той і замовляє музику». А щоб це зробити, потрібен спеціальний орган, спостережна рада, незалежна від державних чиновників та із повноваженнями визначати редакційну політику. У сучасних умовах на це теж сподіватися не доводиться, підсумовує Тетяна Котюжинська. Адже влада не забажає відмовлятися від своїх медійних рупорів.
«Україна вже має, в принципі, закон про суспільне телебачення, який багато-багато років не діє. Ну, можливо, буде ще один. Досить складно владі йти на такий крок. Ми бачимо, як це відбулося в Росії. Суспільне телебачення поступово перетворилося на ще один державний канал», – констатує Тетяна Котюжинська.
А член Нацради з питань телерадіомовлення Оксана Калетник налаштована оптимістичніше щодо перспектив громадського мовлення в Україні. За її словами, якщо суспільство забажає мати таке мовлення, цьому не завадять ані фінансові труднощі, ані інші проблеми.
«Я досить часто спілкуюся з людьми, спілкуюся з громадами. Не всі громади готові сьогодні, розуміючи необхідність спільних важливих кроків, дійсно взяти зі своєї кишені бодай одну копійку», – ділиться спостереженнями Оксана Калетник.
У Європейському Союзі стверджують, що однією з причин обмеження свободи слова в Україні стала відсутність громадського телерадіомовлення.
«Розбудова громадського мовлення – стратегічний пріоритет»
Майже рік тому Президент Віктор Янукович обіцяв прискорити створення такого мовлення. «Ми пропонуємо, щоб суспільне телебачення та радіо створювалися на базі державних телебачення і радіо», – заявляла два роки тому Ганна Герман. Водночас опоненти нинішньої влади попереджають, що замість створення повноцінного суспільного мовлення Україна може отримати ті ж самі державне телебачення і радіо, лише під іншою вивіскою.
Попередник Януковича на Банковій – Віктор Ющенко – чотири тому запевняв у тому, що «розбудова громадського мовлення – стратегічний пріоритет» у його діяльності. А перший закон про створення системи громадського мовлення в Україні ухвалили ще 1997 року, але тодішній Президент Леонід Кучма наклав на нього вето. 2000 року ще один закон спіткала така ж доля.
«Ухвалення цього законопроекту сприятиме формуванню громадянського суспільства й забезпеченню реалізації права людини на інформацію». На це сподіваються в уряді, який ухвалив відповідний законопроект, повідомляє
прес-служба Кабміну.
На думку медіа-юриста Тетяни Котюжинської, обіцянки створити громадське телерадіомовлення в Україні можуть стати реальністю за кількох умов. По-перше, на цей проект державі варто виділити достатні кошти. У принципі, таке телебачення мають фінансувати самі громадяни, зрештою, на те воно й громадське. Але платоспроможність людей зараз цього не дозволяє.
«Ще один державний канал»
З іншого боку, не менш важливим є питання впливів – слід уникнути неминучої проблеми «хто платить, той і замовляє музику». А щоб це зробити, потрібен спеціальний орган, спостережна рада, незалежна від державних чиновників та із повноваженнями визначати редакційну політику. У сучасних умовах на це теж сподіватися не доводиться, підсумовує Тетяна Котюжинська. Адже влада не забажає відмовлятися від своїх медійних рупорів.
«Україна вже має, в принципі, закон про суспільне телебачення, який багато-багато років не діє. Ну, можливо, буде ще один. Досить складно владі йти на такий крок. Ми бачимо, як це відбулося в Росії. Суспільне телебачення поступово перетворилося на ще один державний канал», – констатує Тетяна Котюжинська.
А член Нацради з питань телерадіомовлення Оксана Калетник налаштована оптимістичніше щодо перспектив громадського мовлення в Україні. За її словами, якщо суспільство забажає мати таке мовлення, цьому не завадять ані фінансові труднощі, ані інші проблеми.
«Я досить часто спілкуюся з людьми, спілкуюся з громадами. Не всі громади готові сьогодні, розуміючи необхідність спільних важливих кроків, дійсно взяти зі своєї кишені бодай одну копійку», – ділиться спостереженнями Оксана Калетник.
У Європейському Союзі стверджують, що однією з причин обмеження свободи слова в Україні стала відсутність громадського телерадіомовлення.
«Розбудова громадського мовлення – стратегічний пріоритет»
Майже рік тому Президент Віктор Янукович обіцяв прискорити створення такого мовлення. «Ми пропонуємо, щоб суспільне телебачення та радіо створювалися на базі державних телебачення і радіо», – заявляла два роки тому Ганна Герман. Водночас опоненти нинішньої влади попереджають, що замість створення повноцінного суспільного мовлення Україна може отримати ті ж самі державне телебачення і радіо, лише під іншою вивіскою.
Попередник Януковича на Банковій – Віктор Ющенко – чотири тому запевняв у тому, що «розбудова громадського мовлення – стратегічний пріоритет» у його діяльності. А перший закон про створення системи громадського мовлення в Україні ухвалили ще 1997 року, але тодішній Президент Леонід Кучма наклав на нього вето. 2000 року ще один закон спіткала така ж доля.