(Рубрика «Точка зору»)
Шостого вересня Верховна Рада ухвалила низку законопроектів на різних стадіях розгляду, які стосуються прав людини: про протидію дискримінації, удосконалення діяльності органів прокуратури, біометричні документи, зміни до закону про захист персональних даних та інші. Усі вони, як нас запевняють, спрямовані на задоволення вимог Європейського Союзу чи Ради Європи.
Проте насправді вони або задовольняють ці вимоги частково, або не покращують становища з правами людини, або ж, навпаки, грубо порушують їх. Так, законопроект №10492 «Про Єдиний державний демографічний реєстр», ухвалений у першому читанні, брутально порушує право на приватність. Спробуємо це довести.
Єдиний універсальний код особи
Особистий ідентифікаційний номер був запроваджений у 1997 році для обліку податків. Але поступово його почали використовувати в усіх сферах. Він визначає паспортні дані, використовується для пенсійних справ, є ключем доступу до реєстрів власників транспортних засобів, наявності судимості та низки інших реєстрів, без нього неможливо відкрити рахунок у банку, засвідчити у нотаріуса будь-які документи. Приватизаційні папери, акції, кредити, страхування, придбання майна – усе це прямо пов’язане з цим номером. Його навіть вписали до закордонного паспорту, з якою метою – незрозуміло. СБУ мала би сказати, що це диверсія, бо закордонні спецслужби отримали можливість збирати ідентифікаційні податкові номери українців.
За 15 років податковий номер явочним порядком перетворився на універсальний код особи в усіх державних й недержавних реєстрах.
Узаконення збору персональних даних
У червні 2009 року Кабмін ухвалив Концепцію розвитку Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування. За Концепцією процеси паспортизації та реєстрації поєднуються, чого немає в жодній європейській країні, а інформація в системі «використовується для ухвалення рішень щодо демографічної і соціальної політики держави, виконання завдань зі зниження рівня злочинності, підвищення рівня безпеки громадян та держави в цілому».
Законопроект №10492 покликаний закріпити на рівні закону накопичення та зберігання персональних даних за єдиним універсальним кодом особи і видачу біометричних документів, що посвідчують особу. І добре, якби це був тільки закордонний паспорт: для скорішого проходження візових кордонів за вимогами Міжнародної організації цивільної авіації паспорти мають зчитуватися машиною. Але окрім закордонного паспорта законопроект запроваджує ще 13 біометричних документів, частина яких призначена для використання всередині країни, такі, як внутрішній паспорт, посвідчення водія. Але де у нас є машини, які можуть зчитувати інформацію? Тільки у прикордонників. А хто підрахував, чи потягне бюджет незаможної країни такі дорогі технології виробництва біометричних документів? Скільки коштуватиме українцям періодичне їхнє отримання (так, за законопроектом термін дії внутрішнього паспорта – 10 років)? Питання без відповідей.
За створенням єдиного реєстру заховане злиття усіх персональних даних мешканців країни з різних баз даних, в тому числі відомчих, до єдиного банку даних, і тепер вже на цілком законних підставах. Людина і знати не буде про те, що інформація про її життя зібрана разом на невизначений період із невідомою метою. Такі дії держави грубо порушують статтю 32 Конституції, міжнародні угоди і закон про захист персональних даних. Не кажу вже про поганий захист цих даних: досі можна придбати без особливих проблем диски зі свіжими версіями бази даних ідентифікаційних податкових номерів.
За ухвалення законопроекту та повномасштабного здійснення вказаної Концепції життя українців під пильним наглядом держави може доволі легко перетворитися на пекло, як-от в уявному діалогу нижче.
Замовлення піци (кінець 2017 року)
Металевий голос електронного оператора: «Дякуємо за дзвінок до нашої служби замовлення піци по телефону».
– Привіт, я хочу зробити термінове замовлення.
– Продиктуйте, будь ласка, ваш особистий ідентифікаційний номер.
– 6109049968.
– Дякую, пане Михайле Михайловичу Петренко. Ви мешкаєте в Києві на вулиці Московській, будинок 15, квартира 15, а працюєте в компанії «Воля-Кабель» за адресою вулиця Райдужна, 27. Удома у вас номер телефону 1111111, на роботі – 2222222, а номер мобільного – 3333333333. Ви подзвонили з домашнього телефону, тому хочете замовити піцу додому?
– Так, я зараз вдома. А звідки ви знаєте всі ці телефонні номери?
– Ми підключені до Державної інформаційної системи.
– Гаразд, є у вас м’ясна піца з грибами?
– Нам здається, вам вона не підійде.
– Чому?
– За даними Міністерства охорони здоров’я, у вас високий кров’яний тиск і підвищений рівень холестерину в крові.
– Гаразд, а що мені можна?
– Ми впевнені, що вам сподобається соєво-йогуртна піца.
– З чого б це раптом?
– Минулого тижня ви замовили в інтернет-магазині книгу рецептів соєвої дієти, а минулого місяця купили йогуртницю.
– Гаразд, і скільки коштує ця піца?
– Ви зараз вдома разом з дружиною і двома дітьми, тому потрібно замовити дві великі піці, які будуть коштувати 200 гривень.
– Так, плачу по кредитці, запишіть номер.
– За інформацією від вашого банку у вас перевитрата рахунку, тому потрібно заплатити готівкою.
– Добре, що встиг зняти трохи грошей в банкоматі.
– За відомостями з банкомату і даними про ваші попередні покупки, ви не зможете оплатити доставку піци на будинок, але ви можете самі забрати своє замовлення.
– Так, продиктуйте адресу, і я під’їду на машині за півгодини.
– Краще скористатися велосипедом, адже ви не подовжили поліс обов’язкового страхування, тому не маєте права водити свій автомобіль.
– …! Зовсім забув.
– Вам потрібно стежити за своєю мовою, адже ще не закінчився термін адміністративного стягнення за нецензурну лайку в метро, зафіксовану системою стеження.
Клієнт сопе в слухавку.
– Прекрасно, ваше замовлення прийняте і буде готове за півгодини. Що-небудь ще?
– Нічого, але ваша реклама обіцяла до кожної піци безкоштовну пляшку Пепсі.
– Шкодуємо, але інструкція Пенсійного фонду забороняє надання цього напою людям, схильним до діабету, як ви...
А як у них?
Використання багатоцільових ідентифікаційних номерів значно спрощує виконання державних функцій, самі номери є вигідним та економним засобом підвищення ефективності державного управління. Тому їх запроваджували в 60-80-ті роки минулого століття в багатьох країнах світу. Проте люди усвідомлювали, що це призведе до значного посилення впливу держави на приватне життя.
Громадянське суспільство у більшості країн домоглося обмеження цих проектів і ухвалення законів про захист даних. Так, відомі рішення Конституційного суду Німеччини про те, що введення особистого ідентифікаційного номеру може створити загрозу для людської гідності. Конституційний суд Угорщини визнав запровадження єдиного ідентифікаційного номеру людини порушенням права на приватність, і єдиний номер був скасований. Стаття 35 Конституції Португалії поєднує заборону обміну інформацією між базами даних із забороною присвоєння мешканцям країни єдиного ідентифікатора. В Австралії проект присвоєння ідентифікаційного номера кожному власнику особистої картки був відкинутий, а застосовування податкових номерів значно обмежено. У Новій Зеландії відмовилися від запровадження єдиного номеру після масових протестів населення з релігійних мотивів. Коли у Канаді номер соціального страхування SIN став найбільш вживаним особистим ідентифікаційним номером, федеральний уряд заявив, що буде запобігати його перетворенню на універсальний ідентифікаційний номер. Із 1988 року будь-яке нове використання SIN стало можливим лише за згоди парламенту. Зазвичай посилаються на широке використання аналогічного номеру в США, але насправді в США існує 16 різновидів ідентифікаційних номерів, і законом заборонено відомствам обмінюватися між собою зібраною інформацією без згоди особи. Приклади можна наводити далі й далі.
Як на мене, необхідно обмежити введення біометричних документів тільки закордонним паспортом та привести законопроект №10492 у відповідність із Конституцією і законом про захист персональних даних: чітко визначити мету створення демографічного реєстру, мету обробки персональних даних, підстави для внесення даних до реєстру, обсяг інформації, яка вноситься, обсяг біометричної інформації, при цьому виключити внесення відцифрованого підпису.
Євген Захаров – голова Харківської правозахисної групи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
