Нью-Йорк – У Вашингтоні міська комісія з планування дала остаточну згоду на спорудження пам’ятника жертвам Голодомору в Україні у 1932-33 років. Згідно з планом, його розмістять у центральному районі столиці Сполучених Штатів. На кам’яній брилі з барельєфом пшеничного поля мають викарбувати історичний напис: «Голод-геноцид в Україні: Пам’яті мільйонів невинних жертв штучно створеного голоду, запланованого й здійсненого в Україні тоталітарним режимом Сталіна».
Спорудження меморіалу має фінансувати уряд України. Як стало відомо з публікації в газеті The Washington Post, Кабінет Міністрів України затвердив напис на пам’ятнику попри те, що офіційний Київ за нинішньої влади не визнає Голодомор проявом геноциду.
Радіо Свобода звернулося за коментарем до американського політолога Олександра Мотиля, професора Ратґерського університету (США).
– Пане Мотиль, як пояснити згоду української влади розмістити на пам’ятнику слово «геноцид»? Адже відомо, що Президент Віктор Янукович заявив у Раді Європи, що «було б хибним і несправедливим, якби Голодомор визнали актом геноциду, скоєним проти однієї нації».
– Тут два моменти важливі. З одної сторони, даючи такий напис на пам’ятнику, Янукович таким чином звертається до Заходу, а з іншої сторони – до діаспори. Він хоче заявити, що він у принципі нормальний... Це піар хід для нього. З іншої сторони, це ж далеко, за 10 тисяч миль від Донбасу, а його електорат там знаходиться. А якщо у Києві чи Львові зауважать, то особливої шкоди йому з цього не буде. Отож, з одної сторони, можливий маленький піар, позитив на Заході, а особливої шкоди вдома немає.
– Інша справа, чи згода Києва ототожнювати Голодомор з геноцидом може змінити негативне ставлення американських українців до Януковича?
– Абсолютно не змінить. Вони його ненавидять і далі будуть ненавидіти, але принаймні буде можливість послові у Вашингтоні сказати: дивіться, як ми ставимося, все набагато складніше, маєте зрозуміти, що такі обставини вдома. Ну, і може це когось і переконає, може не зараз, але згодом. У кожному разі воно, це рішення, нікому не шкодить. Якби вони цього не зробили, діаспора повстала б проти Януковича ще більше, і могла б йому навіть зашкодити, бо наближаються тепер вибори до Верховної Ради, а за кілька років вибори президента. Таким чином, можливий позитив, в усякому разі особливої загрози немає, а вдома нема ніяких особливих негативів. Отож, у принципі навіть логічно зроблено з його сторони. Це, звичайно, опортунізм, бо вони в це не вірять, але принаймні зрозумілий опортунізм.
Символізм вашингтонського меморіалу
А вже колега Олександра Мотиля, теж ратгерський професор, історик Тарас Гунчак в інтерв’ю Радіо Свобода прокоментував значення, що його надають американські українці створенню за океаном пам’ятника жертвам Голодомору.
«Пам’ятник для відзначення жертв Голодомору, геноциду проти українського народу, який будується у Вашингтоні, потрібний не тільки для американців, – наголошує професор Гунчак. – Цей пам’ятник потрібний для цілого світу, щоб люди бачили, яку трагедію тоталітарна система може принести для народу, який творив життя, який будував економічну базу, але який хотів обороняти особисті національні та громадянські права».
Спорудження меморіалу має фінансувати уряд України. Як стало відомо з публікації в газеті The Washington Post, Кабінет Міністрів України затвердив напис на пам’ятнику попри те, що офіційний Київ за нинішньої влади не визнає Голодомор проявом геноциду.
Радіо Свобода звернулося за коментарем до американського політолога Олександра Мотиля, професора Ратґерського університету (США).
– Пане Мотиль, як пояснити згоду української влади розмістити на пам’ятнику слово «геноцид»? Адже відомо, що Президент Віктор Янукович заявив у Раді Європи, що «було б хибним і несправедливим, якби Голодомор визнали актом геноциду, скоєним проти однієї нації».
Янукович звертається до Заходу, до діаспори. Він хоче заявити, що він у принципі нормальний... Це піар хід для нього
– Тут два моменти важливі. З одної сторони, даючи такий напис на пам’ятнику, Янукович таким чином звертається до Заходу, а з іншої сторони – до діаспори. Він хоче заявити, що він у принципі нормальний... Це піар хід для нього. З іншої сторони, це ж далеко, за 10 тисяч миль від Донбасу, а його електорат там знаходиться. А якщо у Києві чи Львові зауважать, то особливої шкоди йому з цього не буде. Отож, з одної сторони, можливий маленький піар, позитив на Заході, а особливої шкоди вдома немає.
– Інша справа, чи згода Києва ототожнювати Голодомор з геноцидом може змінити негативне ставлення американських українців до Януковича?
Якби вони цього не зробили, діаспора повстала б проти Януковича ще більше, і могла б йому навіть зашкодити
– Абсолютно не змінить. Вони його ненавидять і далі будуть ненавидіти, але принаймні буде можливість послові у Вашингтоні сказати: дивіться, як ми ставимося, все набагато складніше, маєте зрозуміти, що такі обставини вдома. Ну, і може це когось і переконає, може не зараз, але згодом. У кожному разі воно, це рішення, нікому не шкодить. Якби вони цього не зробили, діаспора повстала б проти Януковича ще більше, і могла б йому навіть зашкодити, бо наближаються тепер вибори до Верховної Ради, а за кілька років вибори президента. Таким чином, можливий позитив, в усякому разі особливої загрози немає, а вдома нема ніяких особливих негативів. Отож, у принципі навіть логічно зроблено з його сторони. Це, звичайно, опортунізм, бо вони в це не вірять, але принаймні зрозумілий опортунізм.
Символізм вашингтонського меморіалу
А вже колега Олександра Мотиля, теж ратгерський професор, історик Тарас Гунчак в інтерв’ю Радіо Свобода прокоментував значення, що його надають американські українці створенню за океаном пам’ятника жертвам Голодомору.
Цей пам’ятник потрібний для цілого світу, щоб люди бачили, яку трагедію тоталітарна система може принести для народу
«Пам’ятник для відзначення жертв Голодомору, геноциду проти українського народу, який будується у Вашингтоні, потрібний не тільки для американців, – наголошує професор Гунчак. – Цей пам’ятник потрібний для цілого світу, щоб люди бачили, яку трагедію тоталітарна система може принести для народу, який творив життя, який будував економічну базу, але який хотів обороняти особисті національні та громадянські права».
