Мінськ – У розпал дипломатичного протистояння Білорусі та Євросоюзу у зв’язку з висилкою з Мінська посольства Швеції президент Олександр Лукашенко звільнив міністра закордонних справ Сергія Мартинова та призначив новим головою білоруської дипломатії керівника своєї адміністрації Володимира Макея, чиє ім’я у так званому «чоргому списку» ЄС та США. Як змінить це призначення вкрай зіпсовані відносини Білорусі та Заходу?
54-літній Володимир Макей – один із 243 білоруських чиновників, на які з лютого 2011 року розповсюджуються санкції Євросоюзу та США. Йому, як керівнику адміністрації президента Лукашенка, заборонено відвідувати країни Заходу за репресії проти білоруської опозиції, які спалахнули після виборів президента 2010 року. Це унікальний випадок в історії дипломатії, коли голова МЗС не зможе відвідувати навіть сусідні країни: Латвію, Литву, Польщу.
Саме це, на думку мінського аналітика Романа Яковлевського, становить головну перешкоду для покращення новим міністром відносин Білорусі із Заходом.
«Призначення Макея не може свідчити про якийсь кардинальний поворот у відносинах із Заходом, щоб розрядити цю ненормальну атмосферу, тому що Макей – у списку нев’їзних до Європи. Призначення міністром людини, яка вважається персоною нон-ґрата в Євросоюзі і США, щонайменше дивне, і це не може свідчити про активізацію західного вектора політики», – зазначає аналітик.
З іншого боку, треба визнати, що Володимир Макей був свого роду модератором останнього потепління у відносинах ЄС та Білорусі – так званої лібералізації 2008-2010 років. Його не вважають яструбом в оточенні президента Лукашенка, скоріше голубом, він запрошував до «круглого столу» представників опозиції, особисто не озвучував якихось конфронтаційних заяв на адресу Заходу, мав досвід праці в ЄС, зокрема був представником Білорусі при Раді Європи.
У Брюсселі стримано оцінили призначення Макея, в тому числі і колізію з його дорученням до так званого «чорного списку» Євросоюзу. В офісі Катрін Аштон із цього приводу заявили, що мають визначитися зі своєю позицією щодо Макея у жовтні під час перегляду обмежувальних заходів проти офіційного Мінська. У жовтні ЄС має визначитися також і з реакцією на висилку з Білорусі шведського посла Стефана Еріксона та закриття білоруською владою шведського посольства в Мінську.
Умова для відновлення зв’язків Мінська з ЄС – звільнення і реабілітація політв’язнів
Головна ж умова Євросоюзу для покращення відносин із Мінськом була озвучена ще у 2010 році і потім багато разів повторена – звільнення з-за ґрат та реабілітація всіх політв’язнів, проведення вільних виборів за стандартами ОБСЄ. Міністр закордонних справ, хто б ним не був, тут нічого вдіяти не зможе, це залежить лише від однієї особи в Білорусі – президента Лукашенка, каже мінський політолог Андрій Федоров.
«Міністерство закордонних справ у нас нічого не вирішує, всі головні рішення ухвалюються набагато вище, – зазначає він. – Тому немає істотного значення, хто там буде, Макей або хтось третій».
Наразі немає жодних пояснень, якими мотивами керувався Олександр Лукашенко, призначуючи нового міністра закордонних справ, чи хоче він якогось покращення відносин із Заходом взагалі. Аналітики визнають, що до цього Мінськ підштовхує пресинг Москви та непривабливий статус країни-ізгоя. Однак, як показує досвід 18 років правління президента Лукашенка, у взаєминах із демократичним світом він ніколи не йшов на реальні кроки назустріч, у кращому випадку дозволяв собі імітацію таких кроків, у гіршому – відверту конфронтацію та образи на адресу Заходу.
54-літній Володимир Макей – один із 243 білоруських чиновників, на які з лютого 2011 року розповсюджуються санкції Євросоюзу та США. Йому, як керівнику адміністрації президента Лукашенка, заборонено відвідувати країни Заходу за репресії проти білоруської опозиції, які спалахнули після виборів президента 2010 року. Це унікальний випадок в історії дипломатії, коли голова МЗС не зможе відвідувати навіть сусідні країни: Латвію, Литву, Польщу.
Саме це, на думку мінського аналітика Романа Яковлевського, становить головну перешкоду для покращення новим міністром відносин Білорусі із Заходом.
Призначення міністром людини, яка вважається персоною нон-ґрата в Євросоюзі і США, щонайменше дивнеРоман Яковлевський
«Призначення Макея не може свідчити про якийсь кардинальний поворот у відносинах із Заходом, щоб розрядити цю ненормальну атмосферу, тому що Макей – у списку нев’їзних до Європи. Призначення міністром людини, яка вважається персоною нон-ґрата в Євросоюзі і США, щонайменше дивне, і це не може свідчити про активізацію західного вектора політики», – зазначає аналітик.
З іншого боку, треба визнати, що Володимир Макей був свого роду модератором останнього потепління у відносинах ЄС та Білорусі – так званої лібералізації 2008-2010 років. Його не вважають яструбом в оточенні президента Лукашенка, скоріше голубом, він запрошував до «круглого столу» представників опозиції, особисто не озвучував якихось конфронтаційних заяв на адресу Заходу, мав досвід праці в ЄС, зокрема був представником Білорусі при Раді Європи.
У Брюсселі стримано оцінили призначення Макея, в тому числі і колізію з його дорученням до так званого «чорного списку» Євросоюзу. В офісі Катрін Аштон із цього приводу заявили, що мають визначитися зі своєю позицією щодо Макея у жовтні під час перегляду обмежувальних заходів проти офіційного Мінська. У жовтні ЄС має визначитися також і з реакцією на висилку з Білорусі шведського посла Стефана Еріксона та закриття білоруською владою шведського посольства в Мінську.
Умова для відновлення зв’язків Мінська з ЄС – звільнення і реабілітація політв’язнів
Головна ж умова Євросоюзу для покращення відносин із Мінськом була озвучена ще у 2010 році і потім багато разів повторена – звільнення з-за ґрат та реабілітація всіх політв’язнів, проведення вільних виборів за стандартами ОБСЄ. Міністр закордонних справ, хто б ним не був, тут нічого вдіяти не зможе, це залежить лише від однієї особи в Білорусі – президента Лукашенка, каже мінський політолог Андрій Федоров.
Міністерство закордонних справ у нас нічого не вирішує, всі головні рішення ухвалюються набагато вищеАндрій Федоров
«Міністерство закордонних справ у нас нічого не вирішує, всі головні рішення ухвалюються набагато вище, – зазначає він. – Тому немає істотного значення, хто там буде, Макей або хтось третій».
Наразі немає жодних пояснень, якими мотивами керувався Олександр Лукашенко, призначуючи нового міністра закордонних справ, чи хоче він якогось покращення відносин із Заходом взагалі. Аналітики визнають, що до цього Мінськ підштовхує пресинг Москви та непривабливий статус країни-ізгоя. Однак, як показує досвід 18 років правління президента Лукашенка, у взаєминах із демократичним світом він ніколи не йшов на реальні кроки назустріч, у кращому випадку дозволяв собі імітацію таких кроків, у гіршому – відверту конфронтацію та образи на адресу Заходу.
