На місці поховання хорунжого 3-ї Залізної дивізії армії Української Народної Республіки Тихона Хилюка у селі Нижнів Тлумацького району поставили пам’ятник.
Встановити ім’я вояка вдалося через 92 роки після його смерті, а з допомогою старожилів села знайти й могилу. Пам’ятник у вигляді ордена-хреста Симона Петлюри виготовлено на кошти жертводавців з Наддніпрянської України та громади Нижнева.
Хорунжий Тихон Хилюк у серпні 1920 року брав участь у боях 8-ї бригади 3-ї Залізної дивізії армії УНР проти 1-ї Кінної армії Будьонного біля Дністра, не даючи можливість більшовикам форсувати ріку. Як написав у своїй історичній розвідці координатор благодійної ініціативи «Героїка» Павло Подобєд, «на відтинку хорунжого Хилюка вісімнадцять більшовиків загинуло під українськими шаблями».
За словами місцевого краєзнавця, депутата Тлумацької районної ради Дмитра Лупипсіва, в одному з боїв хорунжий був поранений багнетом у спину на Тернопільщині, його перевезли через Дністер у Нижнів, наступного дня він помер в резиденції священика Левицького, де тимчасово знаходився госпіталь.
Схожих поховань на території України залишилось небагато, радянська влада їх знищувала.
Встановити ім’я вояка вдалося через 92 роки після його смерті, а з допомогою старожилів села знайти й могилу. Пам’ятник у вигляді ордена-хреста Симона Петлюри виготовлено на кошти жертводавців з Наддніпрянської України та громади Нижнева.
Хорунжий Тихон Хилюк у серпні 1920 року брав участь у боях 8-ї бригади 3-ї Залізної дивізії армії УНР проти 1-ї Кінної армії Будьонного біля Дністра, не даючи можливість більшовикам форсувати ріку. Як написав у своїй історичній розвідці координатор благодійної ініціативи «Героїка» Павло Подобєд, «на відтинку хорунжого Хилюка вісімнадцять більшовиків загинуло під українськими шаблями».
За словами місцевого краєзнавця, депутата Тлумацької районної ради Дмитра Лупипсіва, в одному з боїв хорунжий був поранений багнетом у спину на Тернопільщині, його перевезли через Дністер у Нижнів, наступного дня він помер в резиденції священика Левицького, де тимчасово знаходився госпіталь.
Схожих поховань на території України залишилось небагато, радянська влада їх знищувала.
