Сімферополь – У Криму згадують учасників масової акції кримських татар, яка проходила влітку 1987 року в столиці колишнього СРСР Москві. За рік після цієї акції почалася масова репатріація кримськотатарського народу на свою історичну батьківщину – до Криму. З цієї нагоди у Сімферополі відкрилася виставка фотографій і документів про цю акцію, а Духовне управління мусульман Криму провело «іфтар» – благодійну вечерю для учасників тих подій.
Невелика зала Республіканської бібліотеки імені Івана Франка переповнена і не вміщує всіх охочих потрапити на виставку, яка тут відкрилася до 25-ліття масової акції кримських татар у Москві. Присутні – переважно самі учасники цієї історичної події, яка змінила перебіг історії кримськотатарського народу і самого Криму.
Акція розпочалася 25 червня і завершилася 6 серпня 1987 року. Сотні кримських татар із різних куточків тодішнього СРСР прибули до Москви і вимагали зустрічі з генсеком ЦК КПРС Михайлом Горбачовим, щоб довести до радянського керівництва вимоги про повернення на історичну батьківщину. Горбачов з ними не зустрівся, але акція щодня збільшувалася і розрослася до двох тисяч учасників.
23 липня 1987 року стала відомою офіційна позиція радянського керівництва – з’явилося повідомлення ТАРС, в якому прозвучали ще сталінські звинувачення кримських татар у колабораціонізмі у роки Другої Світової війни і заборона на повернення до Криму «через його перенаселення».
Кримські татари не послухати «повідомлення ТАРС» і повернулися на батьківщину
Зоре-ханум тоді був 21 рік і вона за дорученням старших вела у Москві реєстр всіх учасників – переписала трохи більше тисячі осіб, аж поки після «повідомлення ТАРС» не почався ще більш масовий наплив кримських татар до столиці.
«Це, як плювок був для нашого народу. І після 23 липня з Криму, з Херсонщини, з Тамані цілі колони автомобілів кримських татар поїхали на Москву. А вже потім нас стали силоміць вивозити, хапали нас, де могли», – розповіла Зоре-ханум. Вона зберегла цей список, що став експонатом виставки.
На одній із московській фотографій учасників масової сидячої демонстрації – молода Сафінар, дружина Мустафи Джемілєва, який щойно повернувся із заслання. Поруч із нею – 28-літній Алі Хамзін. Нині він один із керівників Меджлісу.
«Ми провели дуже сильну акцію протесту, свідками якої став весь світ. І з цього моменту починається повернення нашого народу. Це найголовніше, що було у моєму житті і я вдячний Аллаху, що мав змогу брати участь», – зазначив Алі Хамзін.
Перший заступник голови Меджлісу кримських татар Рефат Чубаров каже, що результати цих акцій важко переоцінити.
«Вони мали колосальне значення для самих кримських татар, але в першу чергу – для того, щоб увесь світ дізнався про трагедію кримськотатарського народу. Це були перші масові відкриті виступи радянських людей – кримських татар – проти комуністичної системи, яка відібрала у цілого народу його батьківщину», – зауважив Рефат Чубаров.
Найголовніше, каже Рефат Чубаров, – тоді кримські татари зрозуміли, що від комуністів і від Москви нічого чекати справедливості, її треба виборювати самим. Вже за рік – улітку 1988 року – розпочалася масова репатріація кримськотатарського народу на свою батьківщину, і лише за кілька років до Криму прибуло майже 200 тисяч кримських татар.
Невелика зала Республіканської бібліотеки імені Івана Франка переповнена і не вміщує всіх охочих потрапити на виставку, яка тут відкрилася до 25-ліття масової акції кримських татар у Москві. Присутні – переважно самі учасники цієї історичної події, яка змінила перебіг історії кримськотатарського народу і самого Криму.
Акція розпочалася 25 червня і завершилася 6 серпня 1987 року. Сотні кримських татар із різних куточків тодішнього СРСР прибули до Москви і вимагали зустрічі з генсеком ЦК КПРС Михайлом Горбачовим, щоб довести до радянського керівництва вимоги про повернення на історичну батьківщину. Горбачов з ними не зустрівся, але акція щодня збільшувалася і розрослася до двох тисяч учасників.
23 липня 1987 року стала відомою офіційна позиція радянського керівництва – з’явилося повідомлення ТАРС, в якому прозвучали ще сталінські звинувачення кримських татар у колабораціонізмі у роки Другої Світової війни і заборона на повернення до Криму «через його перенаселення».
Кримські татари не послухати «повідомлення ТАРС» і повернулися на батьківщину
Зоре-ханум тоді був 21 рік і вона за дорученням старших вела у Москві реєстр всіх учасників – переписала трохи більше тисячі осіб, аж поки після «повідомлення ТАРС» не почався ще більш масовий наплив кримських татар до столиці.
«Це, як плювок був для нашого народу. І після 23 липня з Криму, з Херсонщини, з Тамані цілі колони автомобілів кримських татар поїхали на Москву. А вже потім нас стали силоміць вивозити, хапали нас, де могли», – розповіла Зоре-ханум. Вона зберегла цей список, що став експонатом виставки.
На одній із московській фотографій учасників масової сидячої демонстрації – молода Сафінар, дружина Мустафи Джемілєва, який щойно повернувся із заслання. Поруч із нею – 28-літній Алі Хамзін. Нині він один із керівників Меджлісу.
«Ми провели дуже сильну акцію протесту, свідками якої став весь світ. І з цього моменту починається повернення нашого народу. Це найголовніше, що було у моєму житті і я вдячний Аллаху, що мав змогу брати участь», – зазначив Алі Хамзін.
Перший заступник голови Меджлісу кримських татар Рефат Чубаров каже, що результати цих акцій важко переоцінити.
«Вони мали колосальне значення для самих кримських татар, але в першу чергу – для того, щоб увесь світ дізнався про трагедію кримськотатарського народу. Це були перші масові відкриті виступи радянських людей – кримських татар – проти комуністичної системи, яка відібрала у цілого народу його батьківщину», – зауважив Рефат Чубаров.
Найголовніше, каже Рефат Чубаров, – тоді кримські татари зрозуміли, що від комуністів і від Москви нічого чекати справедливості, її треба виборювати самим. Вже за рік – улітку 1988 року – розпочалася масова репатріація кримськотатарського народу на свою батьківщину, і лише за кілька років до Криму прибуло майже 200 тисяч кримських татар.