«Всі наші політики перетворилися на суцільні карикатури» – карикатурист Кустовський
Прага-Київ–В Ірані завершився перший Міжнародний фестиваль карикатури «Падіння Уолл-Стріт». Метою фестивалю було – продемонструвати солідарність із рухом, що прокотився Сполученими Штатами під назвою «Захопи Уолл-Стріт». Головний приз отримала карикатура іранського автора з відвертим антисемітським змістом: вона зображує євреїв, які моляться під входом до біржі Уолл-Стріт, який виглядає як іудейська святиня – стіна плачу. Цю та інші карикатури можна побачити в інтернеті.Друге місце отримала карикатура антиглобалістського характеру, яку створив український автор Олексій Кустовський. Радіо Свобода зв’язалось із художником по телефону і запитало його про те, як він потрапив на конкурс, і який зміст вклав у свою роботу.
Робота «Капіталізм» отримала 2-й приз на міжнародному фестивалі карикатури «Падіння Уолл-Стріт»
– Справа в тому, що художники-карикатуристи час від часу беруть участь у конкурсах міжнародного характеру. Дуже часто ми беремо участь в іранських конкурсах – там у карикатури досить великі традиції. Це був черговий конкурс карикатури, на який я надіслав свою роботу. Я навіть досі не можу собі уявити, що це такий резонанс може викликати. Конкурс був пов’язаний із Уолл-Стріт, тобто, з економікою. Його навіть не можна назвати антиамериканським конкурсом. Просто така проблема зараз існує – «багаті-бідні». І робота моя там, де два капіталісти-олігархи розривають долар навпіл, і утворюються з цього два мішки, а прірва, яка між ними виникає, – це те, що залишається від людини.
– А Вам не заважало те, що Ви посилаєте свою роботу на конкурс у ту країну, яка зараз перебуває під санкціями чи не «цілого світу»?
Олексій Кустовський
– Ні, мене це питання не турбує. Наприклад, проблема, скажімо, Палестини та Ізраїлю – на цю тему також часто відбуваються конкурси в Ірані, але я принципово не беру участі в таких конкурсах, тому, що це дуже специфічні питання і дуже тонкі речі. А тут був конкурс такого антиглобалістичного, антикапіталістичного направлення, а Іран мені симпатична країна, іранці – симпатичні люди.
– Тобто Вам не заважає інформація про Іран, що ця країна не відкрита для світової спільноти, про те, що в них немає демократії, про те, що вони страчують своїх опозиціонерів, це Вам не заважало?
– Ні, ну звичайно ж, я переймаюся проблемами, але я тут на боці простих іранців. Інша справа, що, скажімо, цей конкурс може підтримуватися якимись державними установами чи не підтримуватися... Моя позиція – я завжди залишаюся за межами політичних якихось речей.
– Але хіба карикатура як така – це не є, якщо можна так сказати, «політизований» вид мистецтва?
– Ні, вона, може, політизована, а може бути й не політизована карикатура. Мені, наприклад, подобаються філософські карикатури на якісь вічні проблеми, цінності і так далі.
– А внутрішньо-українські політичні теми? Вони викликають у Вас бажання створити якусь карикатуру?
– Ви знаєте, так, дуже викликають бажання... Але останнім часом всі наші, вибачте, політики перетворилися вже на суцільні карикатури. А малювати карикатуру на карикатуру трохи важкувато.
Людмила Ваннек На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможниця міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редакторка і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні». Авторка і ведуча програми «Свобода за тиждень», яка виходила кілька років на «Радіо НВ». Авторка програми «Подкаст Свобода за тиждень із Людмилою Ваннек», яка виходить щосуботи. Цікавлюся соціальними темами та мистецтвом. Багато перекладаю з білоруської, англійської, німецької, сербської та болгарської.
