Київ – Український інтернет переповнений статтями, думками, згадками, коментарями, прокляттями і т. п. з приводу законопроекту «Про засади державної мовної політики» авторства Колесніченка-Ківалова. На цю тему писав і я, грішний («Як регіонал Вадим Колесніченко проштовхує своє законодавче мовне твориво»; «Справа Геббельса живе і перемагає?»)
Ще у вересні 2011 року Координаційна рада з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса у своєму висновку щодо згаданого законопроекту зазначила, що цей документ спрямований на підрив статусу української мови як державної та її витіснення з ужитку в усіх сферах публічного життя в більшості областей України і що в разі його реалізації ще більшого масштабу набудуть порушення мовних прав українців та представників інших національних меншин України. Може виникнути також серйозна загроза цілісності держави і розпочатися процес її федералізації: «Прихованою метою законопроекту Ківалова-Колесніченка є легітимізація русифікації України, яка здійснюється нинішньою владою на вимогу Росії».
Фактично, українській мові може бути рокована, як слушно зазначають деякі автори, роль «мови гетто».
Автора! Автора!
Відійдімо трохи від змісту самого документа і подивімося на авторський колектив. Ось чиїм інтелектом творився цей «геніальний» законопроект, ось кому ми маємо завдячувати його появі на світ: «Колесніченко В.В. – Народний депутат України; Ківалов С.В. – Народний депутат України; Монастирський А. І. – Генеральний директор Всеукраїнської благодійної організації «Єврейський фонд України», Всеукраїнська громадська організація «Єврейський форум України»; Товт М. М. – Почесний голова Демократичної спілки угорців України, народний депутат України ІІ скликання; Божеску А. – відповідальний секретар Міжрегіонального Об’єднання «Румунська Спільнота України»; Бортнік Р.О. – голова Всеукраїнської громадської організації «Правозахисна організація «Спільна Мета».
Сергій Ківалов
Його називають тіньовим наглядачем («смотрящим») режиму за судовою системою, який персонально контролює відбір і призначення суддів як голова парламентського комітету з питань правосуддя, а також володіє інструментом покарання нелояльних суддів як член Вищої ради юстиції. При цьому, будучи головою цього органу (2001-2004 роки), він не міг з першого разу прочитати прізвища суддів та назви їхніх судів і робив це часто по складах, свідком чого мені доводилося бути в той період.
Цей депутат сьогодні найбільше відомий своїми прізвиськами «Народний Підрахуй» і «Серьожа-підрахуй». Останнє «імення» стало загальним, прозивним і навіть вийшло за межі України. Під час протестів у Москві його зафіксували на плакатах. В Чернігові економ-крамниці, які спеціалізуються на продажі ламінату, паркетної дошки і плінтуса, створили сайт «Підрахуй». А одеська ТРК «Академія» удостоїлась «чести» називатися «Підрахуй TV».Такі почесті з неба не падають! Це треба заслужити!
Вадим Колесніченко
У жовтні 2008 року, виступаючи на всесвітній конференції співвітчизників у Москві, цей діяч закликав Росію розпочати «культурну експансію» в Україну, сприяти створенню коаліції суспільно-політичних сил України, що стоять на позиціях російсько-української єдності: «Інакше за 5-10 років «російський фактор» зникне із суспільної карти України. Люди з пострадянського минулого просто фізично вимруть, і залишиться тільки нова еліта, для якої Росія – це потенційний ворог».
Третього грудня 2008 року президент Російської Федерації Дмитро Медведєв нагородив його орденом дружби – не за гарні очка, а «за збереження російської мови і російської культури».
Того ж року Вадим Колесніченко створив ВГО «Правозахисний громадський рух «Російськомовна Україна». Хто ж такі російськомовні громадяни України, за версією цього «правозахисника» і «юриста»? Це – корінний державотворчий етнос країни. Як аргумент зазначено, що «російську мову чути по всій території України».
Не завжди він був таким «рускоязичним». Народний депутат України Геннадій Москаль згадує, що в 1997 році в парламенті Криму Вадим Колесніченко єдиний ходив в українській вишитій сорочці і розмовляв українською мовою, що викликало багато негативу: «Там хотіли його порвати, як Тузик газету». Йому вторить інший народний депутат Леонід Грач: «З кінця вісімдесятих років він у Ялтинському міському комітеті компартії… виступав як «рухівець», як націоналіст». Про те, що Вадим Колесніченко займав раніше протилежні позиції щодо української мови й України як незалежної держави, розповідав мені якось у Сімферополі кримський вчений-біолог, академік Української академії екологічних наук, голова Кримської філії Наукового товариства імені Тараса Шевченка Петро Вольвач.
Руслан Бортнік
Цей уродженець Житомирщини, випускник «Києво-Могилянської Академії» є помічником депутата Колесніченка, президентом Всеукраїнської правозахисної організації «Спільна мета», заступником голови Колесніченкової «Російськомовної України». До речі, в своїх статтях останню посаду він не називає. Мабуть, соромиться. Крім того, Руслан Бортнік був головою виконавчого комітету і першим заступником Генерального секретаря Української радикально-демократичної партії, яку в минулому році, очевидно, продали Олегові Ляшку.
У березні 2011 року під час «круглого столу» в Державній думі Російської Федерації «Про російський і російськомовний рух України» Руслан Бортнік заявив, що російський рух може вижити в Україні лише завдяки великій російській партії, яку, хоч би як партію Олега Тягнибока ВО «Свобода», повинні підтримувати 3-5% населення, щоб вона пройшла до парламенту. Для цього потрібне достатнє фінансування, яке одержати в Україні, від українських бізнесменів, практично неможливо.
Він дослужився вже до подяки та іменного годинника Президента Віктора Януковича (2010 рік), а також ордена «Почаївської ікони Пресвятої Богородиці» Української православної церкви Московського патріархату (2009 рік).
Руслан Бортнік займається не лише «правозахистом», але й моніторингом об’єктивності випусків новин провідних українських телевізійних каналів. За версією очолюваної ним організації «Спільна мета» найоб’єктивнішими телеканалами квітня стали «1+1», «Перший національний» та «Інтер».
Монастирський, Товт, Божеску
Виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України Йосиф Зісельс сказав мені, що згадані особи представляють, практично, самі себе: «Товт – якусь частину угорської меншини, Божеску – якусь частину румунської. Але вони не представляють повністю меншину. У нас є представництва від різних організацій, які створює меншина, і це може бути багато організацій. Наприклад, єврейська община створила 600 організацій. Монастирський представляє одну з них, я – іншу. Ну то й що? Ні я, ні Конгрес національних громад України, куди входять 15 нацменшин, не підтримують законопроект «Про засади державної мовної політики».
Не зайвим буде нагадати, що Аркадій Монастирський є членом ради «Російськомовної України». Михайло Товт президентським указом «Про Конституційну Асамблею» введений до її складу. Ауріка Божеску працює у Верховній Раді України і є помічником-консультантом народного депутата України та депутатом Чернівецької обласної ради від Партії регіонів. Крім того, вона очолює три румунські організації з понад десятка зареєстрованих у Чернівецькій області: «Румунську Спільноту України», Чернівецьку обласну спілку румунських товариств «За європейську інтеграцію», культурно-спортивний клуб «Драгош-Воде».
Тарас Марусик – голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Ще у вересні 2011 року Координаційна рада з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса у своєму висновку щодо згаданого законопроекту зазначила, що цей документ спрямований на підрив статусу української мови як державної та її витіснення з ужитку в усіх сферах публічного життя в більшості областей України і що в разі його реалізації ще більшого масштабу набудуть порушення мовних прав українців та представників інших національних меншин України. Може виникнути також серйозна загроза цілісності держави і розпочатися процес її федералізації: «Прихованою метою законопроекту Ківалова-Колесніченка є легітимізація русифікації України, яка здійснюється нинішньою владою на вимогу Росії».
Фактично, українській мові може бути рокована, як слушно зазначають деякі автори, роль «мови гетто».
Автора! Автора!
Відійдімо трохи від змісту самого документа і подивімося на авторський колектив. Ось чиїм інтелектом творився цей «геніальний» законопроект, ось кому ми маємо завдячувати його появі на світ: «Колесніченко В.В. – Народний депутат України; Ківалов С.В. – Народний депутат України; Монастирський А. І. – Генеральний директор Всеукраїнської благодійної організації «Єврейський фонд України», Всеукраїнська громадська організація «Єврейський форум України»; Товт М. М. – Почесний голова Демократичної спілки угорців України, народний депутат України ІІ скликання; Божеску А. – відповідальний секретар Міжрегіонального Об’єднання «Румунська Спільнота України»; Бортнік Р.О. – голова Всеукраїнської громадської організації «Правозахисна організація «Спільна Мета».
Сергій Ківалов
Його називають тіньовим наглядачем («смотрящим») режиму за судовою системою, який персонально контролює відбір і призначення суддів як голова парламентського комітету з питань правосуддя, а також володіє інструментом покарання нелояльних суддів як член Вищої ради юстиції. При цьому, будучи головою цього органу (2001-2004 роки), він не міг з першого разу прочитати прізвища суддів та назви їхніх судів і робив це часто по складах, свідком чого мені доводилося бути в той період.
Цей депутат сьогодні найбільше відомий своїми прізвиськами «Народний Підрахуй» і «Серьожа-підрахуй». Останнє «імення» стало загальним, прозивним і навіть вийшло за межі України. Під час протестів у Москві його зафіксували на плакатах. В Чернігові економ-крамниці, які спеціалізуються на продажі ламінату, паркетної дошки і плінтуса, створили сайт «Підрахуй». А одеська ТРК «Академія» удостоїлась «чести» називатися «Підрахуй TV».Такі почесті з неба не падають! Це треба заслужити!
Вадим Колесніченко
У жовтні 2008 року, виступаючи на всесвітній конференції співвітчизників у Москві, цей діяч закликав Росію розпочати «культурну експансію» в Україну, сприяти створенню коаліції суспільно-політичних сил України, що стоять на позиціях російсько-української єдності: «Інакше за 5-10 років «російський фактор» зникне із суспільної карти України. Люди з пострадянського минулого просто фізично вимруть, і залишиться тільки нова еліта, для якої Росія – це потенційний ворог».
Третього грудня 2008 року президент Російської Федерації Дмитро Медведєв нагородив його орденом дружби – не за гарні очка, а «за збереження російської мови і російської культури».
Того ж року Вадим Колесніченко створив ВГО «Правозахисний громадський рух «Російськомовна Україна». Хто ж такі російськомовні громадяни України, за версією цього «правозахисника» і «юриста»? Це – корінний державотворчий етнос країни. Як аргумент зазначено, що «російську мову чути по всій території України».
Не завжди він був таким «рускоязичним». Народний депутат України Геннадій Москаль згадує, що в 1997 році в парламенті Криму Вадим Колесніченко єдиний ходив в українській вишитій сорочці і розмовляв українською мовою, що викликало багато негативу: «Там хотіли його порвати, як Тузик газету». Йому вторить інший народний депутат Леонід Грач: «З кінця вісімдесятих років він у Ялтинському міському комітеті компартії… виступав як «рухівець», як націоналіст». Про те, що Вадим Колесніченко займав раніше протилежні позиції щодо української мови й України як незалежної держави, розповідав мені якось у Сімферополі кримський вчений-біолог, академік Української академії екологічних наук, голова Кримської філії Наукового товариства імені Тараса Шевченка Петро Вольвач.
Руслан Бортнік
Цей уродженець Житомирщини, випускник «Києво-Могилянської Академії» є помічником депутата Колесніченка, президентом Всеукраїнської правозахисної організації «Спільна мета», заступником голови Колесніченкової «Російськомовної України». До речі, в своїх статтях останню посаду він не називає. Мабуть, соромиться. Крім того, Руслан Бортнік був головою виконавчого комітету і першим заступником Генерального секретаря Української радикально-демократичної партії, яку в минулому році, очевидно, продали Олегові Ляшку.
У березні 2011 року під час «круглого столу» в Державній думі Російської Федерації «Про російський і російськомовний рух України» Руслан Бортнік заявив, що російський рух може вижити в Україні лише завдяки великій російській партії, яку, хоч би як партію Олега Тягнибока ВО «Свобода», повинні підтримувати 3-5% населення, щоб вона пройшла до парламенту. Для цього потрібне достатнє фінансування, яке одержати в Україні, від українських бізнесменів, практично неможливо.
Він дослужився вже до подяки та іменного годинника Президента Віктора Януковича (2010 рік), а також ордена «Почаївської ікони Пресвятої Богородиці» Української православної церкви Московського патріархату (2009 рік).
Руслан Бортнік займається не лише «правозахистом», але й моніторингом об’єктивності випусків новин провідних українських телевізійних каналів. За версією очолюваної ним організації «Спільна мета» найоб’єктивнішими телеканалами квітня стали «1+1», «Перший національний» та «Інтер».
Монастирський, Товт, Божеску
Виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України Йосиф Зісельс сказав мені, що згадані особи представляють, практично, самі себе: «Товт – якусь частину угорської меншини, Божеску – якусь частину румунської. Але вони не представляють повністю меншину. У нас є представництва від різних організацій, які створює меншина, і це може бути багато організацій. Наприклад, єврейська община створила 600 організацій. Монастирський представляє одну з них, я – іншу. Ну то й що? Ні я, ні Конгрес національних громад України, куди входять 15 нацменшин, не підтримують законопроект «Про засади державної мовної політики».
Не зайвим буде нагадати, що Аркадій Монастирський є членом ради «Російськомовної України». Михайло Товт президентським указом «Про Конституційну Асамблею» введений до її складу. Ауріка Божеску працює у Верховній Раді України і є помічником-консультантом народного депутата України та депутатом Чернівецької обласної ради від Партії регіонів. Крім того, вона очолює три румунські організації з понад десятка зареєстрованих у Чернівецькій області: «Румунську Спільноту України», Чернівецьку обласну спілку румунських товариств «За європейську інтеграцію», культурно-спортивний клуб «Драгош-Воде».
Тарас Марусик – голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
