Білорусь, Узбекистан та Іран опинилися в списку держав, де найбільше у світі поширена цензура. Такого висновку дійшов Комітет захисту журналістів, штаб-квартира якого знаходиться у Нью-Йорку. У звіті, який оприлюднили напередодні Міжнародного дня свободи преси, мовиться, що саме в цих країнах влада найбільше чинить тиск на журналістів і блокує свободу слова.
Іран має одну з найсуворіших у світі цензуру інтернету, а за ґратами там перебувають десятки журналістів. На це звертає увагу заступник директора Комітету захисту журналістів Роберт Магоні: «Публікації реформаторської спрямованості часто заборонять, а співробітників цих видань садять в тюрму. Супутникове мовлення і мільйони інтернет видань заблоковано».
Коли Комітет захисту журналістів починав готувати свій список найгірших цензорів світу в 2006 році, то становище в Ірані було ліпшим, а тепер ця держава на четвертому місці, позаду лише Еритреї, Північної Кореї і Сирії. На шостому місці опинився Узбекистан, де президент Іслам Карімов під себе «зачистив» інформаційне поле.
«В Узбекистані немає жодного незалежного видання. Доступ до деяких зовнішніх сайтів і навіть деяких ключових слів у пошуку заблокований. П’ять журналістів сидять у тюрмі, закордонних журналістів не допускають», – зауважує оглядач.
Критерії несвободи
Комітет захисту журналістів готує свій рейтинг на основі, зокрема, доступу до веб-сайтів, свободи пересування журналістів і присутності приватних і незалежних мас-медіа.
У Білорусі, яка на десятому місці у «чорному» списку Комітету, потужним ударом про пресі стали події після суперечливих виборів 2010 року, на яких президентську посаду зберіг Олександр Лукашенко. І до цих виборів та масових протестів після них, режим Лукашенка переслідував журналістів і не розслідував підозрілі смерті щонайменше трьох співробітників ЗМІ, мовиться у звіті. Серед цих трьох засновник сайту «Хартія-97» Олег Бабенін, якого знайшли повішеним на його дачі в 2010 році.
«Білоруська влада проводила рейди газет, конфіскувала обладнання, ув’язнювала журналістів і забороняла їм подорожувати. Залишки незалежної преси працюють у підпіллі. Незалежні сайти заблоковано, а для доступу до інтернету вимагають ідентифікації», – зауважує Роберт Магоні.
Серед найгірших цензорів у світі, за даними Комітету захисту журналістів, також Екваторіальна Гвінея, М’янма, Саудівська Аравія і Куба. До «чорного списку» наближаються Туркменистан, Азербайджан і Китай.
Іран має одну з найсуворіших у світі цензуру інтернету, а за ґратами там перебувають десятки журналістів. На це звертає увагу заступник директора Комітету захисту журналістів Роберт Магоні: «Публікації реформаторської спрямованості часто заборонять, а співробітників цих видань садять в тюрму. Супутникове мовлення і мільйони інтернет видань заблоковано».
Коли Комітет захисту журналістів починав готувати свій список найгірших цензорів світу в 2006 році, то становище в Ірані було ліпшим, а тепер ця держава на четвертому місці, позаду лише Еритреї, Північної Кореї і Сирії. На шостому місці опинився Узбекистан, де президент Іслам Карімов під себе «зачистив» інформаційне поле.
«В Узбекистані немає жодного незалежного видання. Доступ до деяких зовнішніх сайтів і навіть деяких ключових слів у пошуку заблокований. П’ять журналістів сидять у тюрмі, закордонних журналістів не допускають», – зауважує оглядач.
Критерії несвободи
Комітет захисту журналістів готує свій рейтинг на основі, зокрема, доступу до веб-сайтів, свободи пересування журналістів і присутності приватних і незалежних мас-медіа.
У Білорусі, яка на десятому місці у «чорному» списку Комітету, потужним ударом про пресі стали події після суперечливих виборів 2010 року, на яких президентську посаду зберіг Олександр Лукашенко. І до цих виборів та масових протестів після них, режим Лукашенка переслідував журналістів і не розслідував підозрілі смерті щонайменше трьох співробітників ЗМІ, мовиться у звіті. Серед цих трьох засновник сайту «Хартія-97» Олег Бабенін, якого знайшли повішеним на його дачі в 2010 році.
«Білоруська влада проводила рейди газет, конфіскувала обладнання, ув’язнювала журналістів і забороняла їм подорожувати. Залишки незалежної преси працюють у підпіллі. Незалежні сайти заблоковано, а для доступу до інтернету вимагають ідентифікації», – зауважує Роберт Магоні.
Серед найгірших цензорів у світі, за даними Комітету захисту журналістів, також Екваторіальна Гвінея, М’янма, Саудівська Аравія і Куба. До «чорного списку» наближаються Туркменистан, Азербайджан і Китай.
