Всеукраїнський перепис населення: мовний аспект

Київ – Останній (і перший в незалежній Україні) перепис населення відбувся в 2001 році. За рекомендацією ООН, переписи населення варто проводити як мінімум раз на 10 років. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про проведення у 2011 році Всеукраїнського перепису населення» (№ 581-р від 09.04.2008 року), підписаного Юлією Тимошенко, передбачалося перед всеукраїнським переписом провести пробний перепис у 2009 році. Одначе ні першого, ні другого зроблено не було. Новий Прем’єр-міністр Микола Азаров переніс дату проведення Всеукраїнського перепису населення на 2012-й, а пробного – на 2010 рік (розпорядження КМУ № 1565-р від 28.07.2010 року).

Здається, ця дата не остаточна. Однією з причин може бути нестача коштів. Так, загальний кошторис пробного перепису, проведеного в Дергачівському районі Харківської області з 1 по 14 грудня 2010 року (населення – 97 тисяч осіб), склав 5 мільйонів гривень. Якщо екстраполювати ці дані на всю Україну, то неважко підрахувати, що доведеться виділяти з бюджету суму, близьку до 2,5 мільярди гривень. У рік проведення чемпіонату Європи з футболу, парламентських і місцевих виборів, значних виплат боргів навряд чи дійдуть руки до перепису в 2012 році. Це непрямо підтвердив у січні 2012 року віце-прем’єр-міністр – міністр соціальної політики України Сергій Тігіпко, зазначивши, що повноцінний перепис проводитиметься в 2013 році. До речі, на сайті Мінсоцполітики, як і на сайті Державної служби статистики України про це – ні слова.

Регіонали готують мовну міну під перепис

Метою проведення будь-якого перепису населення є одержання об’єктивної інформації про різні аспекти соціально-економічного життя держави й громадян, в т.ч. й про мововжиток, чисельність носіїв української та інших мов у сучасній Україні.

Пункт 9 програми пробного перепису населення 2010 року («Ваші мовні ознаки»), затвердженої наказом Держкомстату (№ 347 від 28.08.2010 року) і використаної в грудні того ж року в Харківській області, містить три підпункти: «9.1. Чи володієте українською мовою (– так; – ні). 9.2. Інші мови, якими Ви володієте: 9.3. Ваша рідна мова:». В переписному листі, який використовували в 2001 році, «мовний» пункт практично такий самий, хіба що на першому місці стоїть рідна мова, а щодо української та інших – треба вказати, чи вільно володієте Ви цими мовами.

Загалом нейтральні формулювання, які відповідають конституційним положенням.

Але як тільки вождь на ім’я «Той-Хто-Почує-Кожного» захопив трон, заворушилася регіональна «камарилья». У червні 2010 року в Адміністрацію Президента України «зайшов» анонімний дев’ятисторінковий документ російською мовою «Вимірювання мовної ситуації у Всеукраїнському переписі 2011 року: політичний і змістовний аспекти», який оприлюднюється вперше. І в назві, і в тексті – політика, незважаючи на те, що перепис за визначенням не може бути політичним заходом. Це не референдум і не вибори. Попри безіменний статус цієї «аналітичної записки» глава АПУ Сергій Льовочкін спустив його своїм підлеглим на виконання (може, для нього документ не був анонімним?).

Автори (чи автор) «мовного вимірювання» вже з першого абзацу «беруть бика за роги»: «Дані щодо ступеня поширеності мов в Україні справлятимуть суттєвий вплив на політичну і гуманітарну ситуацію в країні впродовж як мінімум наступних десяти років». До результатів перепису «апелюватимуть представники різних політичних сил при обговоренні таких резонансних питань, як, зокрема, питання про статус російської мови, з метою мобілізації своїх прихильників».

Аноніми (чи анонім) не вважають Всеукраїнський перепис населення 2001 року об’єктивним. Дані того перепису «не відображають реальної мовної ситуації як щодо використання мов, так і щодо думок громадян про бажані статуси української і російської мов.., вони легітимізували дискримінаційну щодо російської мови і російськомовної культури України політику, яку проводили Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко». Автори «Вимірювання…» не ймуть віри, що «67,5% українців назвали своєю рідною мовою українську», і протиставляють це волевиявлення даним соціологічного опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології в 2009 році («42,5% українців назвали зручною (виділення моє – Т. М.) для себе російську мову, 39,7% – українську, 16.3% – й українську, і російську»).

Анонімні регіонали хотіли б, щоб громадян запитували про російську мову, щоб самі питання деталізували, як-от: якою мовою людина найчастіше розмовляє вдома; чи розмовляє людина регулярно якоюсь іншою мовою вдома; яка мова була вивчена першою в дитинстві за умови, що людина досі розуміє її; яку мову використовує людина на своїй теперішній роботі найчастіше; чи використовує людина на своїй теперішній роботі регулярно інші мови.

Показовими є висновки цього опусу: «Треба визначитися, що ми хочемо виміряти в переписі (до речі, ми торкнулися тільки мови, а там ще ж є питання етнічності) і як ми інтерпретуватимемо і виконуватимемо одержані дані, які політичні наслідки можуть бути в залежності від поставлених нами питань. Саме це найближчим часом повинно стати предметом дискусії в закритому режимі… Це якраз той випадок, коли варто витратити трохи часу і грошей, але не пускати в поле до 47 мільйонів безглузді (і політично шкідливі) питання».

Мовно стурбовані регіонали

Доля цього документа мені невідома, але в січні 2011 року з’явилася інформація, що регіонали та комуністи агітують російськомовне населення під час всеукраїнського перепису 2012 року записатися росіянами. Таким чином політики сподіваються «вибити з рук націоналістів аргумент про українців як єдину державотворчу націю». Депутат від КПУ Євген Царьков зазначив: «Треба пояснювати людям, що якщо вони стоять на позиціях захисту російської мови, то повинні зробити щось для цього». Інший депутат зі співзвучним прізвищем, регіонал Олег Царьов, коментуючи слова Євгена Царькова, сказав: «Сенсу немає. Можна записатися хоч турками, але якщо буде така політика, як за Ющенка, нічого не допоможе. Тому треба просто домогтися того, щоб російська стала другою державною».

Ще один депутат-регіонал Іван Попеску запропонував від імені своєї фракції запровадити, поряд із поняттями «росіяни» й «українці», поняття «рускоязичний украінєц» і керуватися ним під час наступного перепису населення. «Фактично, – написав народний депутат Юрій Гнаткевич, який оприлюднив цю інформацію, – регіонали пропагують офіційну легітимізацію розпаду української нації на дві нації».

Тарас Марусик – голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода