Рим – Два роки в одній з міських бібліотек італійської столиці працює відділ української літератури. У дорослій і дитячій секціях налічується неповна сотня книжок різної тематики. Щоправда, нові видання із номерами каталогу переважно припадають пилом, бо охочих користуватися цими книжками немає ні серед українців, ні серед іноземців.
На полицях римської бібліотеки «Фламінія» – найкращі зразки української та зарубіжної класики. Поруч також сучасні бестселлери: «Хроніки від Фортінбраса» Оксани Забужко та поезія Сергія Жадана. Є з десяток словників, історична наукова література і казки та вірші для дітей.
З-поміж 30 комунальних бібліотек столиці, лише тут два роки тому вирішили відкрити український відділ. «Від нашого керівництва, відповідального за послуги для іншомовних громад міста, ми дізналися, що на півночі Рима живе багато українців, які б могли приходити до бібліотеки за книжками рідною мовою. Але потім у нас не було нагоди просувати цей проект так, як би нам хотілося», – розповідає директор бібліотеки «Фламінія» Бріджіда Д’Аванцо.
У пошуку читачів
Перші книжки закупили на кошти римської адміністрації, деякі видання подарувало українське посольство. Відтоді суттєвого оновлення цього фонду працівники бібліотеки не пригадують. Так само, як i не пригадують останнього читача, який би приходив за українською книжкою.
«Коли відбулося відкриття українського відділу, учасники презентації побрали книжки, згодом їх повернули, – говорить співробітниця бібліотеки Федеріка Віталі. – Але нині люди не відвідують цього відділу, надзвичайно мало запитів на українську літературу».
На початку з ініціативи римської громади українців у приміщенні бібліотеки провели кілька культурних акцій, та працівники сподіваються на активнішу діяльність іммігрантів. За словами керівництва, ця бібліотека могла б стати місцем культурних зустрічей українців.
Щоправда, в бібліотеці визнають і власну безпорадність.
«Як на мене, слід більше рекламувати і поширювати інформацію про український відділ нашої бібліотеки. Можливо, розповсюджувати буклети у місцях зустрічі українців. Також бажано урізноманітнити і тематику книжок, краще було б мати більше легкої літератури, яка користується попитом», – вважає Федеріка Віталі.
Іммігранти – читабельна публіка
Українському мігрантові на чужині бракує рідного слова. Чи не найбільше це відчувають українці Італії, де на відміну від Польщі, Чехії або Німеччини, творчі зустрічі з українськими письменниками чи презентації їхніх книжок – надзвичайно велика рідкість.
Книжковий вакуум громада часто заповнює власними силами: організовують місцеві конкурси заробітчанських творів, видавничі проекти для друкування авторів-іммігрантів і обмінюються книжками у парках чи на базарах, де збираються співвітчизники.
На таких базарах, окрім російськомовного чтива, можна придбати й українські книжки. Продавці кажуть, що частіше тут купують класичні твори. Особливо популярна «Роксолана» Павла Загребельного: читачкам близька доля української жінки в далекому краї.
На полицях римської бібліотеки «Фламінія» – найкращі зразки української та зарубіжної класики. Поруч також сучасні бестселлери: «Хроніки від Фортінбраса» Оксани Забужко та поезія Сергія Жадана. Є з десяток словників, історична наукова література і казки та вірші для дітей.
З-поміж 30 комунальних бібліотек столиці, лише тут два роки тому вирішили відкрити український відділ. «Від нашого керівництва, відповідального за послуги для іншомовних громад міста, ми дізналися, що на півночі Рима живе багато українців, які б могли приходити до бібліотеки за книжками рідною мовою. Але потім у нас не було нагоди просувати цей проект так, як би нам хотілося», – розповідає директор бібліотеки «Фламінія» Бріджіда Д’Аванцо.
У пошуку читачів
Перші книжки закупили на кошти римської адміністрації, деякі видання подарувало українське посольство. Відтоді суттєвого оновлення цього фонду працівники бібліотеки не пригадують. Так само, як i не пригадують останнього читача, який би приходив за українською книжкою.
«Коли відбулося відкриття українського відділу, учасники презентації побрали книжки, згодом їх повернули, – говорить співробітниця бібліотеки Федеріка Віталі. – Але нині люди не відвідують цього відділу, надзвичайно мало запитів на українську літературу».
На початку з ініціативи римської громади українців у приміщенні бібліотеки провели кілька культурних акцій, та працівники сподіваються на активнішу діяльність іммігрантів. За словами керівництва, ця бібліотека могла б стати місцем культурних зустрічей українців.
Щоправда, в бібліотеці визнають і власну безпорадність.
«Як на мене, слід більше рекламувати і поширювати інформацію про український відділ нашої бібліотеки. Можливо, розповсюджувати буклети у місцях зустрічі українців. Також бажано урізноманітнити і тематику книжок, краще було б мати більше легкої літератури, яка користується попитом», – вважає Федеріка Віталі.
Іммігранти – читабельна публіка
Українському мігрантові на чужині бракує рідного слова. Чи не найбільше це відчувають українці Італії, де на відміну від Польщі, Чехії або Німеччини, творчі зустрічі з українськими письменниками чи презентації їхніх книжок – надзвичайно велика рідкість.
Книжковий вакуум громада часто заповнює власними силами: організовують місцеві конкурси заробітчанських творів, видавничі проекти для друкування авторів-іммігрантів і обмінюються книжками у парках чи на базарах, де збираються співвітчизники.
На таких базарах, окрім російськомовного чтива, можна придбати й українські книжки. Продавці кажуть, що частіше тут купують класичні твори. Особливо популярна «Роксолана» Павла Загребельного: читачкам близька доля української жінки в далекому краї.
