Київ – Продукція фабрики «Житомирські ласощі», найбільшого платника податків у регіоні, зникає з магазинів, її працівники втрачають роботу. Це відгомін конфлікту за контроль над підприємством. Частина акціонерів, серед яких чимало колишніх працівників фабрики, впевнені, що їх ошукали: суд скасував їхні акції, тож вони можуть отримати щонайбільше соту частину від їхньої реальної вартості.
До 2010 року підприємство «Житомирські ласощі» успішно розвивалося – завдяки іноземному інвесторові (компанії, яка нині має назву «Дельта Кепітал С.А.», зареєстрована у Швейцарії), розповідають колишні працівники фабрики, її приватні акціонери.
Спершу іноземці (через свою американську компанію «Тріліні Інтернешнл ЛТД») постачали на підприємство какао, арахіс та іншу закордонну сировину. Потім – запропонували вкласти гроші в обладнання, в обмін на акції. У 1999 році загальні збори акціонерів дали на це згоду.
«Дельта Кепітал» продовжувала інвестувати, доки її частка у підприємстві не перевищила 90%, а «Житомирські ласощі» увійшли до п’ятірки найпотужніших виробників солодощів в Україні.
Акції «правильні» й «неправильні»
Проблеми в інвесторів почалися з 2010 року, коли їхні інтереси на фабриці представляв призначений у 2006 році Ігор Бойко, розповідає представник інтересів «Дельта Кепітал» у судах адвокат Світлана Алексєєва.
«Коли власник уже планував виставляти акції на фондову біржу, адже вони б там були добре оцінені, – відбувається безпрецедентне викидання інвестора з фабрики, – каже Алексєєва. – В «Юнікредит-банку», де зберігаються акції, Ігор Бойко показує довіреність від акціонерів, неточно перекладену з англійської. І переводить 40% акцій до іншого банку, а точніше, до «Агрокомбанку».
Після цього Ігор Бойко отримує повний контроль над підприємством. Співвласники «Дельта Кепітал» Юрій Ліщинський та Роман Кацнельсон намагаються втрутитися, але українські суди забороняють їм звільняти їхнього колишнього менеджера, втручатися в роботу підприємства.
До суду подають і троє працівників фабрики, які вимагають скасувати всі акції, випущені з 1999 року, – тобто всі, які має у власності «Дельта Кепітал». І виграють суд.
При цьому працівниці кондитерської фабрики, серед яких житомирянки Людмила Лущик і Галина Мельничук, писали позов про скасування акцій із чужої адреси у Києві. Радіо Свобода з’ясувало, що там зареєстрований підлеглий Ігоря Бойка, один із менеджерів фабрики Олексій Темненко.
Територіальне управління цінних паперів одразу ж починає ліквідувати акції, переведені до «Агрокомбанку», хоча Державна комісія з цінних паперів це заборонила. Акції, які тримав «Юнікредит-банк», – залишаються.
Представник «Дельта Кепітал» в Україні Олег Коляда вважає, що Ігор Бойко змовився і з акціонерами, які подали до суду, і з Комісією цінних паперів, і з банком.
Як менеджер став власником
Тим часом кондитерська фабрика «Житомирські ласощі» змінює форму власності. 20 листопада 2010 року збори акціонерів ухвалили, що ЗАТ «Житомирські ласощі» з’єднується з ТОВ «Будстайл», невеличкою фірмою, яка придбала землю поруч із фабрикою, нібито щоб розширити виробництво. Ліщинського та його колег на збори акціонерів не пускає приватна охорона. Їх зрештою впустили, але не як представників контрольного пакету акцій. Від імені «Дельта Кепітал» зареєструвався і проголосував Ігор Бойко.
Він став новим власником «Житомирських ласощів» завдяки серії правопорушень, вважає захисник інтересів співзасновника «Дельта Кепітал» Юрія Ліщинського у суді Валерій Шматуха.
«Перше: «Дельта Кепітал» не допустили до управління його власними активами. Друге: статутний капітал ЗАТ «Житомирські ласощі» зменшили з 14,6 до трьох мільйонів гривень. А в невеликої фірми «Будстайл» він був 5 мільйонів! Як власник «Будстайлу» Бойко отримав більшість у новій юридичній особі ТДВ «Житомирські ласощі?» – запитує Валерій Шматуха.
«Вони не справжні інвестори, їх судять за борги» – новий власник
Кореспондент Радіо Свобода став першим представником медіа, хто взяв інтерв’ю у власника 70% новоствореного товариства з додатковою відповідальністю «Житомирські ласощі» Ігоря Бойка.
Окрім цієї кондитерської фабрики, він каже, що має третину акцій в компанії «Дельта Кепітал», і дії решти співвласників засуджує.
«Вони приїхали, нібито інвестували 700 тисяч доларів в обладнання, яке реально коштувало 100 тисяч. Стали вимагати, щоб їм повернули гроші за устаткування, але загнали фабрику в такі рамки, що це було неможливо. І тоді почали пропонувати, щоб їм дозволили увійти як акціонери. Інвестицій ніяких не було. Які гроші вони інвестували? У Швейцарії судять «Дельта Кепітал» за те, що вони винні мені понад мільйон доларів!» – каже він.
Ці позики були фіктивними, пояснює співвласник «Дельта Кепітал» Юрій Ліщинський.
«Він скидав зі свого рахунку гроші, «вимиті» ним з підприємства. Своїх у такій кількості в нього не було. Гроші йшли на переоформлення компанії, яке тоді тривало. У Швейцарії, як відомо, треба вказувати призначення платежу. Він записав, що це позика. Грошей він нам ніколи не позичав. І у Швейцарії ми вже виграли суд щодо цього випадку!» Як доказ, він надав Радіо Свобода ухвалу швейцарського суду (Оригінал документу) (Переклад).
Ігор Бойко розповів, що він у 2006 році купив частку в компанії «Дельта Кепітал», а згодом, коли був її представником на «Житомирських ласощах», то виявив, що ціни на сировину, яку інвестор постачає на виробництво, завищуються, і нібито через це фабрика має борги перед «Дельта Кепітал». Він каже, що спробував зруйнувати ці схеми.
«У мене вимагали продати акції»
Ігор Бойко пояснює, що він став найбільшим співвласником фабрики за рахунок своєї частки у компанії «Будстайл» та акцій, які він скупив у робітників.
«Побачивши, що ми перемогли, багато працівників на радощах навіть дарували мені акції», – сказав Ігор Бойко.
Водночас Радіо Свобода почуло й інші свідчення. Бригадир-глазурувальник Людмила Болуй каже, що її звільнили саме через небажання продати акції. Вона говорить, що спочатку її не пускали на фабрику. Згодом керівництво заявило, що пропущені дні – це незаконні прогули, заявила вона.
«У мене вимагали продати акції, я не продала. Вони мені так і сказали: звільняємо через те, що ви не продали акції, ще й подали до суду», – розповідає звільнена.
Про подібний випадок тиску говорить ще одна колишня працівниця фабрики, Анна Друкаренко.
«Прийшов до мене Олексій Темненко (тодішній в. о. голови правління фабрики – Ред.) – і зразу: «А ви знаєте, що через Вас фабрика не працює, магазини не працюють? Прибуток мав бути 2,5 мільйони гривень за добу, і ви будете це відшкодовувати», – розповіла Друкаренко.
«Коли я туди прийшов, це виглядало як шахти 30-х років»
Ігор Бойко, власник контрольного пакету ТДВ «ЖЛ», запевняє, що є стратегічним інвестором «Житомирських ласощів», бо саме він розпочав модернізацію виробництва.
«Коли я туди прийшов, це виглядало, як шахти 30-х років. Такі ж кольори, сировину тягали на візочках. Підприємство мало третю категорію небезпеки через використання аміаку – ми вивели його з виробництва. Ми зробили капітальні ремонти, в трьох цехах поставили нові лінії. Кожна копійка повертається у виробництво. Ми – четверте підприємство в галузі, перший платник податків у Житомирській області», – каже він.
Водночас Ігор Бойко визнав, що кількість працівників на фабриці за рік дещо зменшилася, і зараз їх близько двох тисяч. Він пояснює скорочення пуском сучасних ліній, яким потрібно менше персоналу.
При цьому співрозмовник Радіо Свобода не зміг пояснити, чому робітники, які судилися з іноземним інвестором нібито зі власної ініціативи, подавали позов і з чужої адреси. «Я не знаю, чому вони з тої адреси писали», – відповів Бойко.
Після зміни власників – розквіт чи занепад?
Обидві сторони конфлікту за право на «Житомирські ласощі» звинувачують опонентів у тому, що саме їхні дії спричиняли збитки і згортання виробництва.
Яка ж ситуація на фабриці зараз, коли її контролює Ігор Бойко? Упродовж року виробництво успішно розвивається, запевнив Радіо Свобода президент асоціації «Укркондпром» Олександр Болденюк.
«Падінь чи проблем економічного, виробничого характеру ми не бачимо. Підприємство працює нормально, робітники вчасно отримують зарплату, серед кондитерських підприємств України воно входить до групи лідерів», – розповів він.
Коли про оновлення виробництва розповідав Ігор Бойко, його стіл прикрашали зразки продукції «Житомирських ласощів». На всіх обгортках цукерок досі значилася стара назва: ТОВ «Житомирські ласощі».
У магазинах Києва кореспонденти Радіо Свобода теж не знайшли жодної цукерки з новою назвою підприємства, ТДВ «ЖЛ», хоча воно змінило статус ще навесні.
У переважній кількості магазинів та супермаркетів Києва, які відвідало Радіо Свобода, продукції Житомирської кондитерської фабрики взагалі не було. Подекуди вона лежала на полицях – лише кілька найменувань, які займали набагато менше місця, ніж цукерки та печиво 4–5 найбільших виробників.
Чого «не розголошують» кондитери?
Яка ситуація на виробництві сьогодні, ми спробували дізнатися у нинішніх працівників кондитерської фабрики. Однак усі, з ким спілкувалося Радіо Свобода, відмовилися розповідати подробиці.
Дехто говорив, що їх змусили підписати угоду про конфіденційність – під страхом звільнення. Ігор Бойко натомість запевняє, що таких заборон не було.
На відміну від нього та профільної кондитерської асоціації, проблеми у роботі підприємства помітила місцева влада. Показники фабрики після зміни власника погіршилися, повідомляють у Житомирській облдержадміністрації. А відтак місцева влада створила робочу групу з протидії рейдерству та незаконним поглинанням, яку очолив заступник голови обладміністрації Віктор Куницький.
«Є нарікання, що дії нового керівництва мають ознаки рейдерського захоплення. Робоча група вирішить, куди звертатися з цією проблемою. Не виключено, що до віце-прем’єра Андрія Клюєва. Ми повинні виступити на боці справедливості, зробити все, щоб люди не залишилися без своєї власності», – сказав представник Житомирської обладміністрації.
Між тим, як з’ясувало Радіо Свобода, у зміні власника «Житомирських ласощів» активно допомагали деякі впливові політики: і від влади, і від опозиції.
На Радіо Свобода працюю журналістом з 2008 року. Народився 1979 року в місті Мелітополь Запорізької області. Закінчив факультет журналістики Запорізького Національного університету. Як журналіст найбільше цікавлюся економічною, екологічною та соціальною тематикою. На дозвіллі захоплююся садівництвом та альпінізмом.
