Згідно з міжнародною угодою, всi українські канали, починаючи з 2015 року, будуть транслюватися тільки в цифровому форматі.
Цифрове телебачення – це новий тип технологiї мовлення. За рахунок цифрової передачі якість зображення та звуку набагато вища ніж у звичайному, аналоговому, телебаченні, розповідають фахівці.
Перехід на цифрове мовлення
Зараз у тестовому режимі у цифровому форматі працюють майже 30 каналів у 165 містах України. Що потрібно для того, щоб приймати цифровий сигнал, пояснює Іван Омелянчук, член правління Генеральної Асамблеї міжнародної асоціації цифрового ефірного мовлення.
«Якщо в квартирі є антена для аналогового телебачення (ефірного) і старий телевізор, то треба мати ще тюнер (інша назва приладу – сет-топ-бокс), оце й усе. На ту антену все буде прийматися ідеально. Якщо немає такої антени, її доведеться купити. Повинен бути перехідний період, аналогове телебачення не можна буде одразу вимикати, поки люди не будуть забезпечені сет-топ-боксами. Бо вони мають бути в кожного. Як правило, країна переходить на цифрове телебачення, коли 95-98% населення забезпечені ними». Сучасні ж телевізори вже мають у собі цифрові телеприймачі.
Усі країни Євросоюзу вже майже повністю перейшли на цифрове телемовлення, розповідає депутат, член парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Юрій Стець. Україна не може залишитися осторонь цієї тенденції. Однак, на думку депутата, всі витрати в цій сфері має взяти на себе держава.
«Держава встановлює так звані передавачі і дзеркала, які просто дають сигнал. А в нас у телевізорах (нових) є можливість приймати цей цифровий сигнал. Якщо ж такої можливості немає, то переобладнання має відбуватися за рахунок держави», – зауважив Юрій Стець.
На що вистачить 350 мільйонів?
Голова Нацради Володимир Манжосов стверджує: в будь-якому разі цифрове телебачення збільшить кількість загальнонаціональних каналів (зараз їх 15, а буде 32). І, за його словами, найважливішим зараз є обладнання всієї країни відповідним устаткуванням для цифрового мовлення.
«Ми маємо створити мережу передавачів, для того, щоб можна було поширювати сигнал. Це завдання майже виконане: зі 167 станцій змонтовано понад 150. А друге завдання – це щоб цей сигнал могли побачити глядачі. Для цього треба мати спеціальні цифрові приставки – сет-топ-бокси. 350 мільйонів гривень, закладених у бюджеті, вистачить на 1 мільйон домогосподарств. Цим вирішується завдання забезпечення такими приладами найбільш незахищених верств населення. Приставки будуть придбані за бюджетний кошт і роздані безкоштовно», – сказав Манжосов.
Загалом же люди будуть змушені купувати обладнання самостійно. Але у глядачів буде вибір: дивитися цифрове наземне ефірне телебачення, 32 канали у безкоштовному доступі, або придбати супутникову антену, відповідний приймач і дивитися програми через супутник.
Цифровий конкурс: телеканали протестують
Депутат Верховної Ради Юрій Стець упевнений, що запровадження цифрового ТБ – це безумовний позитив для України. Однак питання в тому, як саме проходить запровадження, зауважує Стець.
«Якщо це буде зроблено так само, як у Європі, цивілізовано і логічно, тоді суспільство від цього тільки виграє. Якщо ж це буде відбуватися так, як усе інше в Україні, і в тому числі так, як пройшов цифровий конкурс, який відбувся з порушенням норм законодавства і здорового глузду, просто шляхом дерибану, то передбачити, що це буде на краще для людей, мені важко», – сказав він.
Переважна більшість регіональних і місцевих телекомпаній не зможуть працювати в цифровому форматі, говорить юрист Незалежної асоціації мовників Ольга Большакова. Вони просто не здатні сплачувати тарифи за поширення сигналу, встановлені компанією-монополістом. Крім того, більшість давно знаних телекомпаній ліцензію на цифрове мовлення не отримали. А в західних областях не отримала ліцензію жодна приватна регіональна компанія, стверджує Ольга Большакова.
«Компанії, які працюють по 20 років, добре відомі в свої регіонах, таке місце не отримали. Із загальнонаціональних компаній, які здійснюють ефірне мовлення, не отримала ліцензію ТРК «Ера». На жаль, дуже багато відомих супутникових мовників, наприклад, ТВі, які змагалися за вільні місця в цифрі, також не отримали ліцензії. А отримали мовлення абсолютно нові, нікому поки не відомі канали», – каже вона.
У Національній раді говорять: конкурс проходив абсолютно чесно, а відмови каналам у ліцензії були чітко аргументованими. Важливими критеріями для відбору були концепції каналів, їхні фінансові потужності та якість продукту. Крім того, в Україні відбудеться і повторний конкурс, в якому можуть взяти участь телекомпанії, що не стали переможцями.
Однак позови, які оскаржують результати конкурсу на отримання цифрових ліцензій, уже подали до судів 3 загальнонаціональні та 3 регіональні телекомпанії. Крім того, члени Незалежної асоціації телерадіомовників звернулись до парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації з проханням перевірити проведення Національною радою з питань телебачення і радіомовлення цифрового конкурсу. Тепер депутати Верховної Ради планують створити тимчасову слідчу комісію, яка б дослідила законність конкурсу.
Цифрове телебачення – це новий тип технологiї мовлення. За рахунок цифрової передачі якість зображення та звуку набагато вища ніж у звичайному, аналоговому, телебаченні, розповідають фахівці.
Перехід на цифрове мовлення
Зараз у тестовому режимі у цифровому форматі працюють майже 30 каналів у 165 містах України. Що потрібно для того, щоб приймати цифровий сигнал, пояснює Іван Омелянчук, член правління Генеральної Асамблеї міжнародної асоціації цифрового ефірного мовлення.
«Якщо в квартирі є антена для аналогового телебачення (ефірного) і старий телевізор, то треба мати ще тюнер (інша назва приладу – сет-топ-бокс), оце й усе. На ту антену все буде прийматися ідеально. Якщо немає такої антени, її доведеться купити. Повинен бути перехідний період, аналогове телебачення не можна буде одразу вимикати, поки люди не будуть забезпечені сет-топ-боксами. Бо вони мають бути в кожного. Як правило, країна переходить на цифрове телебачення, коли 95-98% населення забезпечені ними». Сучасні ж телевізори вже мають у собі цифрові телеприймачі.
Усі країни Євросоюзу вже майже повністю перейшли на цифрове телемовлення, розповідає депутат, член парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Юрій Стець. Україна не може залишитися осторонь цієї тенденції. Однак, на думку депутата, всі витрати в цій сфері має взяти на себе держава.
«Держава встановлює так звані передавачі і дзеркала, які просто дають сигнал. А в нас у телевізорах (нових) є можливість приймати цей цифровий сигнал. Якщо ж такої можливості немає, то переобладнання має відбуватися за рахунок держави», – зауважив Юрій Стець.
На що вистачить 350 мільйонів?
Голова Нацради Володимир Манжосов стверджує: в будь-якому разі цифрове телебачення збільшить кількість загальнонаціональних каналів (зараз їх 15, а буде 32). І, за його словами, найважливішим зараз є обладнання всієї країни відповідним устаткуванням для цифрового мовлення.
«Ми маємо створити мережу передавачів, для того, щоб можна було поширювати сигнал. Це завдання майже виконане: зі 167 станцій змонтовано понад 150. А друге завдання – це щоб цей сигнал могли побачити глядачі. Для цього треба мати спеціальні цифрові приставки – сет-топ-бокси. 350 мільйонів гривень, закладених у бюджеті, вистачить на 1 мільйон домогосподарств. Цим вирішується завдання забезпечення такими приладами найбільш незахищених верств населення. Приставки будуть придбані за бюджетний кошт і роздані безкоштовно», – сказав Манжосов.
Загалом же люди будуть змушені купувати обладнання самостійно. Але у глядачів буде вибір: дивитися цифрове наземне ефірне телебачення, 32 канали у безкоштовному доступі, або придбати супутникову антену, відповідний приймач і дивитися програми через супутник.
Цифровий конкурс: телеканали протестують
Депутат Верховної Ради Юрій Стець упевнений, що запровадження цифрового ТБ – це безумовний позитив для України. Однак питання в тому, як саме проходить запровадження, зауважує Стець.
«Якщо це буде зроблено так само, як у Європі, цивілізовано і логічно, тоді суспільство від цього тільки виграє. Якщо ж це буде відбуватися так, як усе інше в Україні, і в тому числі так, як пройшов цифровий конкурс, який відбувся з порушенням норм законодавства і здорового глузду, просто шляхом дерибану, то передбачити, що це буде на краще для людей, мені важко», – сказав він.
Переважна більшість регіональних і місцевих телекомпаній не зможуть працювати в цифровому форматі, говорить юрист Незалежної асоціації мовників Ольга Большакова. Вони просто не здатні сплачувати тарифи за поширення сигналу, встановлені компанією-монополістом. Крім того, більшість давно знаних телекомпаній ліцензію на цифрове мовлення не отримали. А в західних областях не отримала ліцензію жодна приватна регіональна компанія, стверджує Ольга Большакова.
«Компанії, які працюють по 20 років, добре відомі в свої регіонах, таке місце не отримали. Із загальнонаціональних компаній, які здійснюють ефірне мовлення, не отримала ліцензію ТРК «Ера». На жаль, дуже багато відомих супутникових мовників, наприклад, ТВі, які змагалися за вільні місця в цифрі, також не отримали ліцензії. А отримали мовлення абсолютно нові, нікому поки не відомі канали», – каже вона.
У Національній раді говорять: конкурс проходив абсолютно чесно, а відмови каналам у ліцензії були чітко аргументованими. Важливими критеріями для відбору були концепції каналів, їхні фінансові потужності та якість продукту. Крім того, в Україні відбудеться і повторний конкурс, в якому можуть взяти участь телекомпанії, що не стали переможцями.
Однак позови, які оскаржують результати конкурсу на отримання цифрових ліцензій, уже подали до судів 3 загальнонаціональні та 3 регіональні телекомпанії. Крім того, члени Незалежної асоціації телерадіомовників звернулись до парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації з проханням перевірити проведення Національною радою з питань телебачення і радіомовлення цифрового конкурсу. Тепер депутати Верховної Ради планують створити тимчасову слідчу комісію, яка б дослідила законність конкурсу.
