Білоруський центр працює у Львові кілька днів. Його ініціатори, представники білоруської опозиції, передусім хочуть налагодити співпрацю з українськими політиками правого партійного табору, проводити культурні та історичні заходи, щоб львів’яни дізнавались про білорусів правду.
Громадська інституція розповідатиме про нинішню ситуацію в Білорусі, про політичних в’язнів і переслідування владою Лукашенка людей за їхню громадянську позицію, бажання розвивати білоруську мову і культуру.
Ідея створити білоруський центр з’явилася ще торік після того, як білоруська опозиція, спільно з представниками українських партій, провела десятки різних акцій на підтримку політичних в’язнів, зауважив опозиціонер В’ячеслав Сівчик.
«Нам зрозуміла українська мова, а українцям – білоруська. Тому ми знаходимо швидко порозуміння. А ще українцям зрозуміле питання геноциду проти білоруського народу. Бо самі ж українці його пережили», – зауважив В’ячеслав Сівчик.
Доля білоруського опозиціонера тісно пов’язана з Україною
Скільки діб білоруський опозиціонер В’ячеслав Сівчик провів за ґратами на батьківщині, він навіть не може полічити. Бо режим Лукашенка, каже він, садив навіть за участь в акціях, на яких його не було.
В’ячеслав Сівчик є одним із ініціаторів «білоруського Майдану» у 2006 році. Спецслужби його навіть викрадали з намету.
Комітет державної безпеки Білорусі проводив востаннє обшук на квартирі опозиціонера 25 грудня минулого року, на Різдво. Від того часу у своєму помешканні у Мінську В’ячеслав Сівчик не був.
Перебувати у Білорусі йому не було змісту – він не мав права з’являтись на жодній акції – тому було ухвалено рішення про його еміграцію в Україну, де вже мешкали десятки білоруських опозиціонерів.
«Моя доля дуже тісно пов’язана з Україною. Я разом з керівниками Білоруського народного фронту співпрацював з Народним рухом В’ячеслава Чорновола. Був координатором від Білорусі під час Помаранчевого Майдану, проводив акції в Україні після подій на площі Калиновського у Мінську (так опозиція перейменувала площу Жовтневу), де ми протестували проти фальсифікації президентських виборів. У мене в Україні дуже багато знайомих. Тут існує міф, що в Білорусі добре живеться, бо, мовляв, є колгоспи і робота. Але щодня люди стають дедалі біднішими. Я не зустрічав білоруського пенсіонера, щоб він міг собі дозволити відпочинок за кордоном. Де таке можливе, щоб генерали віддавали честь Колі, синові Олександра Лукашенка?» – каже білоруський опозиціонер.
«Де таке можливе, щоб генерали віддавали честь Колі, синові Олександра Лукашенка?» – В'ячеслав Сівчик.
Білоруські центри хочуть створити ще у кількох українських містах. «Хотілося б, щоб те, чим ми займаємося тут, допомагало білорусам, тим людям, які нині перебувають за ґратами, які ще виходять на акції протесту проти режиму Лукашенка. Всі акції, які я тут організовую, скеровані на Білорусь», – каже опозиціонер.
В’ячеслав Сівчик має намір за першої можливості повернутись на батьківщину.
Громадська інституція розповідатиме про нинішню ситуацію в Білорусі, про політичних в’язнів і переслідування владою Лукашенка людей за їхню громадянську позицію, бажання розвивати білоруську мову і культуру.
Ідея створити білоруський центр з’явилася ще торік після того, як білоруська опозиція, спільно з представниками українських партій, провела десятки різних акцій на підтримку політичних в’язнів, зауважив опозиціонер В’ячеслав Сівчик.
«Нам зрозуміла українська мова, а українцям – білоруська. Тому ми знаходимо швидко порозуміння. А ще українцям зрозуміле питання геноциду проти білоруського народу. Бо самі ж українці його пережили», – зауважив В’ячеслав Сівчик.
Доля білоруського опозиціонера тісно пов’язана з Україною
Скільки діб білоруський опозиціонер В’ячеслав Сівчик провів за ґратами на батьківщині, він навіть не може полічити. Бо режим Лукашенка, каже він, садив навіть за участь в акціях, на яких його не було.
В’ячеслав Сівчик є одним із ініціаторів «білоруського Майдану» у 2006 році. Спецслужби його навіть викрадали з намету.
Комітет державної безпеки Білорусі проводив востаннє обшук на квартирі опозиціонера 25 грудня минулого року, на Різдво. Від того часу у своєму помешканні у Мінську В’ячеслав Сівчик не був.
Перебувати у Білорусі йому не було змісту – він не мав права з’являтись на жодній акції – тому було ухвалено рішення про його еміграцію в Україну, де вже мешкали десятки білоруських опозиціонерів.
«Моя доля дуже тісно пов’язана з Україною. Я разом з керівниками Білоруського народного фронту співпрацював з Народним рухом В’ячеслава Чорновола. Був координатором від Білорусі під час Помаранчевого Майдану, проводив акції в Україні після подій на площі Калиновського у Мінську (так опозиція перейменувала площу Жовтневу), де ми протестували проти фальсифікації президентських виборів. У мене в Україні дуже багато знайомих. Тут існує міф, що в Білорусі добре живеться, бо, мовляв, є колгоспи і робота. Але щодня люди стають дедалі біднішими. Я не зустрічав білоруського пенсіонера, щоб він міг собі дозволити відпочинок за кордоном. Де таке можливе, щоб генерали віддавали честь Колі, синові Олександра Лукашенка?» – каже білоруський опозиціонер.
Білоруські центри хочуть створити ще у кількох українських містах. «Хотілося б, щоб те, чим ми займаємося тут, допомагало білорусам, тим людям, які нині перебувають за ґратами, які ще виходять на акції протесту проти режиму Лукашенка. Всі акції, які я тут організовую, скеровані на Білорусь», – каже опозиціонер.
В’ячеслав Сівчик має намір за першої можливості повернутись на батьківщину.
