37 юнаків і 22 дівчини були студентами Львівського університету імені Івана Франка, медичного і політехнічного інститутів, а також учнями шкіл та гімназій. Наймолодшій було 15 років, найстаршому – 30.
Радянська влада звинуватила їх у приналежності до ОУН та антирадянській діяльності. Слідство тривало чотири місяці, а це був час катувань, терору, залякувань, приниження людської гідності. Серед заарештованих були майбутній командувач УПА-Північ Дмитро Клячківський (псевдо Клим Савур) і сестра майбутнього головнокомандувача УПА Романа Шухевича – 18-річна Наталя.
В архівах СБУ зберігається 10 томів справ щодо процесу 59-ти молодих галичан. Центр історичних досліджень звернувся до Служби з проханням надати для вивчення ці документи. Адже донині ця справа маловідома, зазначив у розмові з Радіо Свобода директор музею «Тюрма на Лонцького», історик Руслан Забілий.
«Ці люди були приналежні до ОУН, але вони не займали високих посад в організації, так як це подавала радянська влада, – каже він. – Це були звичайні члени ОУН і зв’язкові. Радянська влада організувала цей процес як показовий, щоб продемонструвати, що ОУН, як єдина організація, яка бореться проти радянського режиму в Західній Україні, ліквідована. Насправді це було далеко не так, боротьба продовжувалась. Але декларувалось, що арештована уся верхівка крайової ОУН».
Місце поховання студентів невідоме
Судовий процес над 59-ма молодими людьми розпочався 17 січня 1941 року. Попри те, що політичні процеси завжди були закритими, суд над молоддю радянська влада зробила показовим. Але студенти не визнали себе винними, не покаялись і заявляли у залі суду, що вони непримиренні вороги радянської влади. Про це свідчать архівні документи.
Суд засудив 42 молодих людей, серед них 11 дівчат до смертної кари. 17 осіб було ув’язнено на 10 років. Таке судове рішення судді пояснювали тим, що «майже всі підсудні заявили, що не хочуть зупинити ворожої діяльності проти радянської влади». Однак Колегія Верховного суду СРСР від 15 березня 1941 року «пом’якшила» вирок львівського суду: 19 засуджених 14 квітня 1941 розстріляли, інші отримали термін від 4 до 10 років позбавлення волі. Одну студентку депортували за кордон. Донині невідоме місце поховання страчених 19 молодих людей. Є припущення, що це територія Левандівки у Львові. Тому наступного року планують провести пошукову роботу і ексгумацію людських останків.
Протягом 1940-41 років на Львівщині відбулось кілька процесів над молоддю
Пам’ять загиблих і репресованих молодих людей у Львові вшанують виставкою, яку представлять у тих університетах, де навчались жертви радянського режиму. В музеї «Тюрма на Лонцького» демонструватимуть фільм про студентів і гімназистів, а весною проведуть наукову конференцію, присвячену участі молодих людей в діяльності ОУН. Про це розповіла Ольга Осередчук, керівник архіву Львівського університету імені Франка.
За її словами, найбільше студентів, які загинули у 1941 році, були з Львівського національного університету.
На Львівщині у 1940-1941 роках відбулось кілька процесів над молодими людьми. Навіть у 50-х роках виникало чимало студентських таємних організацій, які ставили собі за мету боротьбу за незалежність України. Але молодь, завжди радикальніше налаштовану і без досвіду ведення підпільної діяльності, швидко ліквідовувало МГБ, а потім КДБ.
На думку історика Руслана Забілого, вшановуючи пам’ять про студентів, потрібно акцентувати увагу на тому, що у визвольному русі, підпіллі ОУН, збройній боротьбі УПА були представники не лише різних соціальних груп, але й різного віку. Підлітки виконували функції зв’язкових і розвідників. Для прикладу, Славко Пилипчук у 1949 році у свої 16 років воював в УПА. Тільки у Львівській області радянський режим засудив (за даними Львівського обласного товариства політичних в’язнів і репресованих) понад три тисячі дітей, починаючи від трьох років. Багато з них загинули.
Радянська влада звинуватила їх у приналежності до ОУН та антирадянській діяльності. Слідство тривало чотири місяці, а це був час катувань, терору, залякувань, приниження людської гідності. Серед заарештованих були майбутній командувач УПА-Північ Дмитро Клячківський (псевдо Клим Савур) і сестра майбутнього головнокомандувача УПА Романа Шухевича – 18-річна Наталя.
В архівах СБУ зберігається 10 томів справ щодо процесу 59-ти молодих галичан. Центр історичних досліджень звернувся до Служби з проханням надати для вивчення ці документи. Адже донині ця справа маловідома, зазначив у розмові з Радіо Свобода директор музею «Тюрма на Лонцького», історик Руслан Забілий.
«Ці люди були приналежні до ОУН, але вони не займали високих посад в організації, так як це подавала радянська влада, – каже він. – Це були звичайні члени ОУН і зв’язкові. Радянська влада організувала цей процес як показовий, щоб продемонструвати, що ОУН, як єдина організація, яка бореться проти радянського режиму в Західній Україні, ліквідована. Насправді це було далеко не так, боротьба продовжувалась. Але декларувалось, що арештована уся верхівка крайової ОУН».
Місце поховання студентів невідоме
Судовий процес над 59-ма молодими людьми розпочався 17 січня 1941 року. Попри те, що політичні процеси завжди були закритими, суд над молоддю радянська влада зробила показовим. Але студенти не визнали себе винними, не покаялись і заявляли у залі суду, що вони непримиренні вороги радянської влади. Про це свідчать архівні документи.
Суд засудив 42 молодих людей, серед них 11 дівчат до смертної кари. 17 осіб було ув’язнено на 10 років. Таке судове рішення судді пояснювали тим, що «майже всі підсудні заявили, що не хочуть зупинити ворожої діяльності проти радянської влади». Однак Колегія Верховного суду СРСР від 15 березня 1941 року «пом’якшила» вирок львівського суду: 19 засуджених 14 квітня 1941 розстріляли, інші отримали термін від 4 до 10 років позбавлення волі. Одну студентку депортували за кордон. Донині невідоме місце поховання страчених 19 молодих людей. Є припущення, що це територія Левандівки у Львові. Тому наступного року планують провести пошукову роботу і ексгумацію людських останків.
Протягом 1940-41 років на Львівщині відбулось кілька процесів над молоддю
Пам’ять загиблих і репресованих молодих людей у Львові вшанують виставкою, яку представлять у тих університетах, де навчались жертви радянського режиму. В музеї «Тюрма на Лонцького» демонструватимуть фільм про студентів і гімназистів, а весною проведуть наукову конференцію, присвячену участі молодих людей в діяльності ОУН. Про це розповіла Ольга Осередчук, керівник архіву Львівського університету імені Франка.
За її словами, найбільше студентів, які загинули у 1941 році, були з Львівського національного університету.
На Львівщині у 1940-1941 роках відбулось кілька процесів над молодими людьми. Навіть у 50-х роках виникало чимало студентських таємних організацій, які ставили собі за мету боротьбу за незалежність України. Але молодь, завжди радикальніше налаштовану і без досвіду ведення підпільної діяльності, швидко ліквідовувало МГБ, а потім КДБ.
На думку історика Руслана Забілого, вшановуючи пам’ять про студентів, потрібно акцентувати увагу на тому, що у визвольному русі, підпіллі ОУН, збройній боротьбі УПА були представники не лише різних соціальних груп, але й різного віку. Підлітки виконували функції зв’язкових і розвідників. Для прикладу, Славко Пилипчук у 1949 році у свої 16 років воював в УПА. Тільки у Львівській області радянський режим засудив (за даними Львівського обласного товариства політичних в’язнів і репресованих) понад три тисячі дітей, починаючи від трьох років. Багато з них загинули.
