Це вже третя конференція науковців, публіцистів, громадських діячів, дипломатів. Дві перші були історичними – про Гадяцьку унію та Союз Пілсудського і Петлюри. Ця ж, хоча і мала окреме секційне засідання з історії українсько-польських відносин ХХ століття, вона була присвячена переважно сучасним проблемам. В обох державах змінилися президенти, цим і зумовлена така тематика зібрання, наголосив проректор із міжнародних відносин Прикарпатського університету, професор Ігор Цепенда.
«Політичний досвід засвідчує те, що фактично прихід кожного з Президентів в Україні і Польщі знаменує новий початок українсько-польських відносин», – заважив він.
Зміна Президентів: чи буде повернення до прагматизму?
Директор Інституту європейської інтеграції Львівського університету, професор Богдан Гудь називає три періоди українсько-польських відносин: «романтичний» (часів Леоніда Кравчука і Леха Валенси), «прагматичний» (за президентів Леоніда Кучми і Олександра Квасневського), «історичний» (Віктор Ющенко і Лех Качинський). Професор зауважує, що під час першого відносини складалися зовсім неромантично, під час третього, майже за Єжи Гедройцем, «копирсання в минулому виявилося шкідливим». Яким буде наступний період – дуже важливо, хоча поки спрогнозувати важко, вважає Богдан Гудь.
«Це було б ворожінням на кавовій гущі. Перший період не може повторитися, бо зовсім інші обставини. До третього періоду теж повороту немає, позаяк і Броніслав Коморовський і Віктор Янукович є прагматиками і реалістами, які дивляться на сучасні обставини і їх менше всього цікавить те, що було в історії, не дивлячись навіть на відкриття цих меморіалів – це вже просто відпрацьовані ритуальні речі. Натомість чи буде другий період, який не дивлячись на те, що бажання двох сторін часом були різними, був найпродуктивнішим в історії наших стосунків? Знову ж таки важко сказати, що це буде так», – говорить професор Богдан Гудь.
Дискусії навколо термінології
Дискусію викликав термін «перезавантаження». Професор Варшавського університету і Києво-Могилянської академії Олександра Гнатюк висловлює побоювання, чи не відбудеться «втрати інформації», і тоді можна загубити те, що «писалося спільно 20 років». Секретар Польсько-українського форуму, відомий польський публіцист Богуміла Бердиховська теж проти такого підходу.
«Я проти того терміну. Тому що перезавантаження потрібне між державами, які були в конфлікті, в конкуренції, – зазначає вона. – 20 останніх років в історії Польщі і України – це роки співпраці, порозуміння. Очевидно, що ми не всі шанси використали, можна було б ліпше. Але я вважаю, що це не такий етап, що ми маємо перевантажити. А надати нового імпульсу, перемогти обмеження, проблеми, складності, які виникають в наших відносинах», – переконана Богуміла Бердиховська
Влада змінюється, а люди залишаються
Серед цих проблем – історичні питання в українсько-польських відносинах: волинська трагедія, операція «Вісла». Колишній посол України у Варшаві Петро Сардачук, який працював у Польщі і до 1991-го, і пізніше, вважає, що відносини ще довго залишатимуться складними. «Це залежить не тільки від керівництва. Нам треба все-таки дуже працювати у сфері людських, міжлюдських відносин», – каже він.
Таку ж думку висловив і директор Студіуму Східної Європи Варшавського університету Ян Маліцький.
«Нам потрібно розвивати широку двосторонню співпрацю на суспільному рівні – на рівні регіонів, університетів, шкіл, тобто охопити цей гуманітарний спектр. Найвища влада змінюється. А наше головне завдання – формування еліт, в першу чергу молодих, які продовжуватимуть цю справу», – вважає Ян Маліцький.
Прикарпатський університет, приміром, співпрацює з Ягеллонським і Варшавським. Із останнім спільно збирається відкрити в селі Микуличин на Івано-Франківщині центр зустрічей польсько-української академічної молоді, ідея вже отримала патронат обох Президентів.
«Політичний досвід засвідчує те, що фактично прихід кожного з Президентів в Україні і Польщі знаменує новий початок українсько-польських відносин», – заважив він.
Зміна Президентів: чи буде повернення до прагматизму?
Директор Інституту європейської інтеграції Львівського університету, професор Богдан Гудь називає три періоди українсько-польських відносин: «романтичний» (часів Леоніда Кравчука і Леха Валенси), «прагматичний» (за президентів Леоніда Кучми і Олександра Квасневського), «історичний» (Віктор Ющенко і Лех Качинський). Професор зауважує, що під час першого відносини складалися зовсім неромантично, під час третього, майже за Єжи Гедройцем, «копирсання в минулому виявилося шкідливим». Яким буде наступний період – дуже важливо, хоча поки спрогнозувати важко, вважає Богдан Гудь.
«Це було б ворожінням на кавовій гущі. Перший період не може повторитися, бо зовсім інші обставини. До третього періоду теж повороту немає, позаяк і Броніслав Коморовський і Віктор Янукович є прагматиками і реалістами, які дивляться на сучасні обставини і їх менше всього цікавить те, що було в історії, не дивлячись навіть на відкриття цих меморіалів – це вже просто відпрацьовані ритуальні речі. Натомість чи буде другий період, який не дивлячись на те, що бажання двох сторін часом були різними, був найпродуктивнішим в історії наших стосунків? Знову ж таки важко сказати, що це буде так», – говорить професор Богдан Гудь.
Дискусії навколо термінології
Дискусію викликав термін «перезавантаження». Професор Варшавського університету і Києво-Могилянської академії Олександра Гнатюк висловлює побоювання, чи не відбудеться «втрати інформації», і тоді можна загубити те, що «писалося спільно 20 років». Секретар Польсько-українського форуму, відомий польський публіцист Богуміла Бердиховська теж проти такого підходу.
«Я проти того терміну. Тому що перезавантаження потрібне між державами, які були в конфлікті, в конкуренції, – зазначає вона. – 20 останніх років в історії Польщі і України – це роки співпраці, порозуміння. Очевидно, що ми не всі шанси використали, можна було б ліпше. Але я вважаю, що це не такий етап, що ми маємо перевантажити. А надати нового імпульсу, перемогти обмеження, проблеми, складності, які виникають в наших відносинах», – переконана Богуміла Бердиховська
Влада змінюється, а люди залишаються
Серед цих проблем – історичні питання в українсько-польських відносинах: волинська трагедія, операція «Вісла». Колишній посол України у Варшаві Петро Сардачук, який працював у Польщі і до 1991-го, і пізніше, вважає, що відносини ще довго залишатимуться складними. «Це залежить не тільки від керівництва. Нам треба все-таки дуже працювати у сфері людських, міжлюдських відносин», – каже він.
Таку ж думку висловив і директор Студіуму Східної Європи Варшавського університету Ян Маліцький.
«Нам потрібно розвивати широку двосторонню співпрацю на суспільному рівні – на рівні регіонів, університетів, шкіл, тобто охопити цей гуманітарний спектр. Найвища влада змінюється. А наше головне завдання – формування еліт, в першу чергу молодих, які продовжуватимуть цю справу», – вважає Ян Маліцький.
Прикарпатський університет, приміром, співпрацює з Ягеллонським і Варшавським. Із останнім спільно збирається відкрити в селі Микуличин на Івано-Франківщині центр зустрічей польсько-української академічної молоді, ідея вже отримала патронат обох Президентів.
