Краєзнавець з Біловодського району Віра Аннусова збирає свідчення про різні обряди з дитинства. Розповідає, що раніше на Луганщині в селі до святкового кошика клали мед, яблука, а багаті господині ще й запікали качку з яблуками. Кошик накривали рушничком, зверху клали вінок з пшеничних колосків і йшли до церкви. А повернувшись родина сідала за стіл: їли яблука з медом запиваючи медовим квасом або узваром. Після обіду родичів і сусідів запрошували до себе пасічники. 
Краєзнавець Віра Аннусова
«Господар частував медом, медяниками, коржами. Проводили ігри, розваги, пов’язані саме з медом і з яблуками. Знаходився такий господа, в якого був великий садок, у якого була велика пасіка», – зазначає Віра Аннусова
Пригощали бідних, і не тільки яблучком
Йдучи на гостини кожна господиня брала з собою пиріжки з яблуками политі медом¸ коржики, буханці, роздаючи зустрічним для поминання мертвих родичів. Звідси прислів’я: «На Другий Спас і жебрак яблучко з’їсть».
На Луганщині масово, всім селом, обрядові свята святкували до 1932 року. Після 33-го святкували теж, але не так гучно, не всі і потайки, каже краєзнавець.
Яблучний Спас – вісник перших холодів
До Спаса не їли фруктів, особливо жінки, в яких померли діти. Вважалося, що на Спаса Діва Марія на небі роздає діткам яблука. А ті, чиї мами нехтували забороною, не отримують яблук і сумують. Спас – це свято врожаю. Селяни намагалися зібрати всі зернові і святили у церкві обжинкові вінки, каже краєзнавець з Новопсковського району Василь Каплунов.
Краєзнавець Василь Каплунов
«Заготовляли колоски. В наших краях не плели дідухи. Може колись і плели, але не за пам’яті моїх бабусь. А от яблука святили, завжди на Великий Спас. Говорили, навіть, що не можна їсти яблук до Великого Спасу, але в нас цього не дотримувалися», – зауважує Каплунов.
Прийшов Спас – тримай кожух про запас. Вважається, що після Яблучного Спасу настають перші холоди. Також зі святом пов’язано чимало народних прикмет. Так, якщо на Спаса нема дощу, то буде суха осінь.
«Господар частував медом, медяниками, коржами. Проводили ігри, розваги, пов’язані саме з медом і з яблуками. Знаходився такий господа, в якого був великий садок, у якого була велика пасіка», – зазначає Віра Аннусова
Пригощали бідних, і не тільки яблучком
Йдучи на гостини кожна господиня брала з собою пиріжки з яблуками политі медом¸ коржики, буханці, роздаючи зустрічним для поминання мертвих родичів. Звідси прислів’я: «На Другий Спас і жебрак яблучко з’їсть».
На Луганщині масово, всім селом, обрядові свята святкували до 1932 року. Після 33-го святкували теж, але не так гучно, не всі і потайки, каже краєзнавець.
Яблучний Спас – вісник перших холодів
До Спаса не їли фруктів, особливо жінки, в яких померли діти. Вважалося, що на Спаса Діва Марія на небі роздає діткам яблука. А ті, чиї мами нехтували забороною, не отримують яблук і сумують. Спас – це свято врожаю. Селяни намагалися зібрати всі зернові і святили у церкві обжинкові вінки, каже краєзнавець з Новопсковського району Василь Каплунов.
«Заготовляли колоски. В наших краях не плели дідухи. Може колись і плели, але не за пам’яті моїх бабусь. А от яблука святили, завжди на Великий Спас. Говорили, навіть, що не можна їсти яблук до Великого Спасу, але в нас цього не дотримувалися», – зауважує Каплунов.
Прийшов Спас – тримай кожух про запас. Вважається, що після Яблучного Спасу настають перші холоди. Також зі святом пов’язано чимало народних прикмет. Так, якщо на Спаса нема дощу, то буде суха осінь.
