У сільській школі базову середню освіту здобувають 43 школярі. Торік у перший клас не було жодного учня, на цей рік є вже троє, а наступного, кажуть, буде більше. Село не належить до безперспективних, до Львова 35 кілометрів.
Сільська школа розташована у трьох невеличких приміщеннях. Найдавніше з них – 1830 року, і стіни тут заражені грибком. Однак не його передають релігійній громаді УГКЦ з менш як півсотнею вірних. Мова йде про найкраще з трьох приміщень, у якому розташовані шкільна бібліотека, спортивний зал і виробничі майстерні.
УГКЦ претендує на найновішу будівлю школи в селі Сердиця, з бібліотекою, спортзалом і майстернямиКілька років тому вірні УГКЦ категорично відмовились від почергових богослужінь у сільській церкві разом із односельцями, які належать до УАПЦ. Тоді ж селищна рада Щирця, до якої входить село Сердиця, щоб залагодити ворожнечу, по суті змусила дирекцію школи впустити релігійну громаду у приміщення навчального закладу на час, допоки вірні збудують капличку.
Рішення: віддати школу
Але я не побачила, щоб хтось зводив каплицю, припинили про це й розмови. Бо Щирецька селищна рада ухвалила вже й рішення передати шкільні приміщення релігійній громаді.
Батьки учнів і вчителі звернулись до керівництва Пустомитівської районної адміністрації, у районну прокуратуру з заявою, що селищна рада порушила Конституцію, і попросили районну раду не передавати на баланс селищної частину приміщення школи з подальшою передачею його у власність.
У відповідь заступник голови Пустомитівської районної адміністрації Василь Салагай написав, що «життя не обмежується лише освітою, а є багатогранішим (так у тексті) і складнішим». Районний посадовець попередив селян, що через ворожнечу школу можуть перетворити з середньої на початкову, а тоді не одне приміщення звільниться.
Проігнорували звернення батьків і вчителів також районні депутати, які своїм рішенням передали частину приміщення школи на баланс селищної ради для потреб релігійної громади.
Освітяни критикують рішення, але нічого не вдіють
Начальник управління освіти Пустомитівського району Мирослава Лісна каже, що мусить виконувати рішення ради.
«Є доручення голови районної адміністрації пана Фольтовича, щоб передати частину приміщення. Ми змушені виконати рішення сесії і передати це приміщення на баланс сільської ради; як вона вирішить, яку укладе угоду, я не готова сказати. Якщо рішення депутатів незаконне, то прокуратура мала б опротестувати його», – каже освітянка.
Але рішення селищної ради прогнозоване, бо раніше його вже й ухвалили на користь релігійної громади.
Пустомитівська райадміністрація ділиться планами перевести сільську школу у приміщення Народного дому. Є навіть такий проект.
Але коли і за які кошти це робити, чиновники не мають поняття. Водночас сільська молодь каже, що не дозволить відібрати в неї Народний дім.
Ліквідувати будинок культури – це незаконний крок, наголосила в коментарі начальник управління культури і туризму Львівської обладміністрації Галина Дорощук, бо молоді люди й так утікають із села, людям ніде проводити концерти, займатись художньою самодіяльністю.
«Це антидержавна політика, бо нині, навпаки, є сприяння поліпшити діяльність Народних домів, комп’ютеризуватимуть бібліотеки, поповнюватимуть літературою. Де селянам займатись народною творчістю? У Пустомитівському районі протягом багатьох років стало практикою, коли Народні доми віддають в оренду, а гроші використовують на утримання сільради. Але це незаконні рішення. Сільський голова сказав, а депутати за будь-що проголосували», – каже керівник обласної культури.
Римо-католики в селі Сердиця збудували собі власну каплицю
Незаконним вважає рішення районних депутатів про передачу школи на баланс селищної ради для потреб релігійної громади й заступник начальника Головного управління освіти Богдана Біляк. Вона наголошує, що Закон «Про освіту» забороняє передачу та відчуження майна, що його використовують заклади освіти. До того ж не можна школу переводити у Народний дім, бо це не пристосоване приміщення.
«Держава передусім має захищати права неповнолітніх, забезпечувати їм обов’язкове навчання. Заборонено передавати навчальні приміщення, маємо захищати інтереси дітей. Дітей, по суті, позбавлять повноцінного навчання. Як діти вчитимуться з 1 вересня?» – каже вона.
Місцева римо-католицька громада села Сердиця,я ка мала у селі костел, що його зруйнували у радянський час, проблему вирішила просто: збудувала для своїх духовних потреб на місці старого костелу маленьку скромну капличку.
Сільська школа розташована у трьох невеличких приміщеннях. Найдавніше з них – 1830 року, і стіни тут заражені грибком. Однак не його передають релігійній громаді УГКЦ з менш як півсотнею вірних. Мова йде про найкраще з трьох приміщень, у якому розташовані шкільна бібліотека, спортивний зал і виробничі майстерні.
Рішення: віддати школу
Але я не побачила, щоб хтось зводив каплицю, припинили про це й розмови. Бо Щирецька селищна рада ухвалила вже й рішення передати шкільні приміщення релігійній громаді.
Батьки учнів і вчителі звернулись до керівництва Пустомитівської районної адміністрації, у районну прокуратуру з заявою, що селищна рада порушила Конституцію, і попросили районну раду не передавати на баланс селищної частину приміщення школи з подальшою передачею його у власність.
У відповідь заступник голови Пустомитівської районної адміністрації Василь Салагай написав, що «життя не обмежується лише освітою, а є багатогранішим (так у тексті) і складнішим». Районний посадовець попередив селян, що через ворожнечу школу можуть перетворити з середньої на початкову, а тоді не одне приміщення звільниться.
Проігнорували звернення батьків і вчителів також районні депутати, які своїм рішенням передали частину приміщення школи на баланс селищної ради для потреб релігійної громади.
Освітяни критикують рішення, але нічого не вдіють
Начальник управління освіти Пустомитівського району Мирослава Лісна каже, що мусить виконувати рішення ради.
«Є доручення голови районної адміністрації пана Фольтовича, щоб передати частину приміщення. Ми змушені виконати рішення сесії і передати це приміщення на баланс сільської ради; як вона вирішить, яку укладе угоду, я не готова сказати. Якщо рішення депутатів незаконне, то прокуратура мала б опротестувати його», – каже освітянка.
Але рішення селищної ради прогнозоване, бо раніше його вже й ухвалили на користь релігійної громади.
Пустомитівська райадміністрація ділиться планами перевести сільську школу у приміщення Народного дому. Є навіть такий проект.
Але коли і за які кошти це робити, чиновники не мають поняття. Водночас сільська молодь каже, що не дозволить відібрати в неї Народний дім.
Ліквідувати будинок культури – це незаконний крок, наголосила в коментарі начальник управління культури і туризму Львівської обладміністрації Галина Дорощук, бо молоді люди й так утікають із села, людям ніде проводити концерти, займатись художньою самодіяльністю.
«Це антидержавна політика, бо нині, навпаки, є сприяння поліпшити діяльність Народних домів, комп’ютеризуватимуть бібліотеки, поповнюватимуть літературою. Де селянам займатись народною творчістю? У Пустомитівському районі протягом багатьох років стало практикою, коли Народні доми віддають в оренду, а гроші використовують на утримання сільради. Але це незаконні рішення. Сільський голова сказав, а депутати за будь-що проголосували», – каже керівник обласної культури.
Незаконним вважає рішення районних депутатів про передачу школи на баланс селищної ради для потреб релігійної громади й заступник начальника Головного управління освіти Богдана Біляк. Вона наголошує, що Закон «Про освіту» забороняє передачу та відчуження майна, що його використовують заклади освіти. До того ж не можна школу переводити у Народний дім, бо це не пристосоване приміщення.
«Держава передусім має захищати права неповнолітніх, забезпечувати їм обов’язкове навчання. Заборонено передавати навчальні приміщення, маємо захищати інтереси дітей. Дітей, по суті, позбавлять повноцінного навчання. Як діти вчитимуться з 1 вересня?» – каже вона.
Місцева римо-католицька громада села Сердиця,я ка мала у селі костел, що його зруйнували у радянський час, проблему вирішила просто: збудувала для своїх духовних потреб на місці старого костелу маленьку скромну капличку.
