Леонід Кучма: Так, можна сьогодні все, що завгодно, декларувати, але питання в тім, що це ж вибір виборців, а не вибір Ющенка чи ще когось іншого. Звичайно, я завжди казав (і нині повторюю), що Україні потрібні нові політичні обличчя і, дякувати Богові, перший тур виборів їх висунув, і ви ж прекрасно розумієте, що Україна – це не Сполучені Штати Америки, де конгресмена висувають, і він стає президентом, а в нас треба пройти якусь, так би мовити, школу, щоб був серйозно впізнаваним, а ще краще, щоб був прем’єр-міністром і тоді його можуть обрати президентом. Тут така ситуація. Те, що нові обличчя потрібні – це ясно й зрозуміло, а те, що завтра за будь-якого результату не настане політична стабільність, а звідси і вирішення всіх економічних проблем – це теж зрозуміло, як Божий день.
– Зараз в українській політиці всі ведуть боротьбу проти всіх: уряд бореться з Секретаріатом Президента, у парламенті б’ються за трибуну, днями була битва за типографію, в якій друкували виборчі бюлетені... З боку це виглядає доволі дивно. Чи є якийсь рецепт, як покласти цьому край? Чи це взагалі неможливо в нинішній ситуації?
– З боку не дивно, з боку українцям мало би бути соромно, що в країні така ситуація, що немає поваги до жодної структури влади – ані до Президента, ані до уряду, ані до парламенту, і кожен тягне віз в різні боки. Лебідь, рак та щука, замість того, щоб тягнути в один бік. У цьому й ховається суть питання, що досі в українському суспільстві немає тієї політичної еліти, в якої було б єдине бачення розвитку країни. Непокоїть те, що країна відкотилась назад у своєму розвитку, не знаю на скільки.
– Але ж окрім економіки є ще й духовне життя суспільства. Адже Віктор Ющенко був передусім ідеологом, а не політиком. Що ви думаєте про зміни в цій царині?
– Так... У чомусь, можливо, якісь досягнення є, але в головному – в тому, щоб люди дійсно усвідомлювали, що вони живуть у демократичному суспільстві, а не в тому суспільстві, де нема судової влади, яка би захищала громадянина України, де за всіма міжнародними дослідженнями, за всіма рейтингами, за рівнем корупції Україна відкотилась десь на одне з найостанніших міць у світі... Якщо нас перестали поважати у світі... Тобто, очікування від п’ятирічки були дуже великі, напевно, у людей... Скільки там – 10 кроків назустріч людям, і багато-багато інших проектів... через рік у Європейському Союзі, через півроку в НАТО... Де воно все? Просто обдурили людей! А коли прийшли до влади – замість того, щоб зайнятися справою – почали з’ясовувати між собою відносини: хто в країні найголовніший. От і доз’ясовувалися. Один із п’ятьма відсотками іде з посади Президента, а друга... подивимось на другий тур виборів.
– Зараз в українській політиці всі ведуть боротьбу проти всіх: уряд бореться з Секретаріатом Президента, у парламенті б’ються за трибуну, днями була битва за типографію, в якій друкували виборчі бюлетені... З боку це виглядає доволі дивно. Чи є якийсь рецепт, як покласти цьому край? Чи це взагалі неможливо в нинішній ситуації?
– З боку не дивно, з боку українцям мало би бути соромно, що в країні така ситуація, що немає поваги до жодної структури влади – ані до Президента, ані до уряду, ані до парламенту, і кожен тягне віз в різні боки. Лебідь, рак та щука, замість того, щоб тягнути в один бік. У цьому й ховається суть питання, що досі в українському суспільстві немає тієї політичної еліти, в якої було б єдине бачення розвитку країни. Непокоїть те, що країна відкотилась назад у своєму розвитку, не знаю на скільки.
– Але ж окрім економіки є ще й духовне життя суспільства. Адже Віктор Ющенко був передусім ідеологом, а не політиком. Що ви думаєте про зміни в цій царині?
– Так... У чомусь, можливо, якісь досягнення є, але в головному – в тому, щоб люди дійсно усвідомлювали, що вони живуть у демократичному суспільстві, а не в тому суспільстві, де нема судової влади, яка би захищала громадянина України, де за всіма міжнародними дослідженнями, за всіма рейтингами, за рівнем корупції Україна відкотилась десь на одне з найостанніших міць у світі... Якщо нас перестали поважати у світі... Тобто, очікування від п’ятирічки були дуже великі, напевно, у людей... Скільки там – 10 кроків назустріч людям, і багато-багато інших проектів... через рік у Європейському Союзі, через півроку в НАТО... Де воно все? Просто обдурили людей! А коли прийшли до влади – замість того, щоб зайнятися справою – почали з’ясовувати між собою відносини: хто в країні найголовніший. От і доз’ясовувалися. Один із п’ятьма відсотками іде з посади Президента, а друга... подивимось на другий тур виборів.
