Ґордон Браун і Ніколя Саркозі закликають підписати глобальну угоду, яка забезпечила б повернення банкірами більшої частки їхніх бонусів за 2009 рік платникам податків. У статті авторства двох провідників, що її оприлюднено у сьогоднішньому числі американської газети Wall Street Journal, міститься заклик до запровадження спеціального одноразового податку на бонуси. Вони вважають неприйнятною ситуацію, коли платники податків беруть на себе весь тягар порятунку банків у розпал фінансової кризи, тоді як персонал банків використовує всі фінансові переваги від поступового одужання економіки.
Браун і Саркозі не зазначають рівня такого оподаткування. Однак, їхня стаття з’явилася на наступний день після того, як британський уряд в односторонньому порядку оголосив про запровадження одноразового 50-відсоткового податку на бонуси банкірів, що перевищують 40 тисяч доларів. Банки, котрі працюють у Великій Британії, цього року планують виплатити своїм працівникам бонусів на загальну суму близько восьми з половиною мільярдів доларів. За повідомленням урядовців, податок має принести близько 700 мільйонів доларів до британського бюджету, що має великий дефіцит.
Цей крок був би так само популярним у Франції, як він є у Британії, де багато простих людей звинувачують банки в економічній кризі, через яку стало дуже важко одержувати кредити, а рівень безробіття зріс.
Фахівець із проблем економіки лондонського Центру європейських реформ Філіп Вайт зазначає: «Питання бонусів завжди було найбільш політично навантаженим із усіх проблем, які походять від фінансової кризи. Неважко побачити, чому це так. Засаднича проблема полягає в тому, що люди, які працюють у фінансовому секторі, одержують високі винагороди, але їх довелося рятувати за допомогою грошей платників податків».
Браун і Саркозі закликають до глобальної угоди щодо податку, наголошуючи, що криза засвідчила, наскільки глобалізованою є економіка, а тому будь-які регуляції мають бути у всесвітньому вимірі. У цьому заклику до збільшення податку фахівці вбачають занепокоєння лідерів Британії та Франції щодо того, що банкіри з лондонського Сіті та Парижу можуть перевести свій бізнес до регіонів, де податки є низькими, а не чекати на оподаткування вдома. Британська преса повідомляла, що деякі банкіри вже попросили про тимчасове переведення до офісів у інших країнах, щоб уникнути оподаткування.
Є й інші способи регулювання винагороди банкірів
Філіп Вайт каже, що оподаткування бонусів – це не єдиний засіб протидії проблемі надмірної винагороди працівників фінансового сектора. Він посилається на заходи, які запровадила «Група двадцяти» найбільших економік світу.
«Група двадцяти» визначила деякі принципи, що регулюють виплату бонусів, і багато країн запровадили й свою національну політику, що впливає на те, як оплачується праця банкірів, – зазначає фахівець. – Панує відчуття того, що небагато можна зробити з банками, котрі платять бонуси персоналу, але насправді фінансові регулятивні органи мають важіль, що полягає у виокремленні банків, що йдуть на надмірний ризик, і обкладанні їх вищими вимогами щодо капіталу. Тож необов’язково бити по них через оподаткування».
Американський орган із регулювання заробітної плати у фінансовому секторі накладе ліміт у 500 тисяч доларів на рік на зарплати працівників компаній у США, які одержали велику урядову фінансову підтримку під час кризи.
(Лондон – Прага – Київ)
Браун і Саркозі не зазначають рівня такого оподаткування. Однак, їхня стаття з’явилася на наступний день після того, як британський уряд в односторонньому порядку оголосив про запровадження одноразового 50-відсоткового податку на бонуси банкірів, що перевищують 40 тисяч доларів. Банки, котрі працюють у Великій Британії, цього року планують виплатити своїм працівникам бонусів на загальну суму близько восьми з половиною мільярдів доларів. За повідомленням урядовців, податок має принести близько 700 мільйонів доларів до британського бюджету, що має великий дефіцит.
Цей крок був би так само популярним у Франції, як він є у Британії, де багато простих людей звинувачують банки в економічній кризі, через яку стало дуже важко одержувати кредити, а рівень безробіття зріс.
Фахівець із проблем економіки лондонського Центру європейських реформ Філіп Вайт зазначає: «Питання бонусів завжди було найбільш політично навантаженим із усіх проблем, які походять від фінансової кризи. Неважко побачити, чому це так. Засаднича проблема полягає в тому, що люди, які працюють у фінансовому секторі, одержують високі винагороди, але їх довелося рятувати за допомогою грошей платників податків».
Браун і Саркозі закликають до глобальної угоди щодо податку, наголошуючи, що криза засвідчила, наскільки глобалізованою є економіка, а тому будь-які регуляції мають бути у всесвітньому вимірі. У цьому заклику до збільшення податку фахівці вбачають занепокоєння лідерів Британії та Франції щодо того, що банкіри з лондонського Сіті та Парижу можуть перевести свій бізнес до регіонів, де податки є низькими, а не чекати на оподаткування вдома. Британська преса повідомляла, що деякі банкіри вже попросили про тимчасове переведення до офісів у інших країнах, щоб уникнути оподаткування.
Є й інші способи регулювання винагороди банкірів
Філіп Вайт каже, що оподаткування бонусів – це не єдиний засіб протидії проблемі надмірної винагороди працівників фінансового сектора. Він посилається на заходи, які запровадила «Група двадцяти» найбільших економік світу.
«Група двадцяти» визначила деякі принципи, що регулюють виплату бонусів, і багато країн запровадили й свою національну політику, що впливає на те, як оплачується праця банкірів, – зазначає фахівець. – Панує відчуття того, що небагато можна зробити з банками, котрі платять бонуси персоналу, але насправді фінансові регулятивні органи мають важіль, що полягає у виокремленні банків, що йдуть на надмірний ризик, і обкладанні їх вищими вимогами щодо капіталу. Тож необов’язково бити по них через оподаткування».
Американський орган із регулювання заробітної плати у фінансовому секторі накладе ліміт у 500 тисяч доларів на рік на зарплати працівників компаній у США, які одержали велику урядову фінансову підтримку під час кризи.
(Лондон – Прага – Київ)
