У 60-их у Львові виникла група, до якої входили інженери, спортивні тренери, керівники установ, зокрема і спортивних, як безпартійні, так і партійні. Усіх їх об’єднував патріотизм. Це були національно свідомі люди, які займались розповсюдженням самвидаву. До групи входив фізик, керівник конструкторського бюро «Кінескопу» Володимир Горовий, до слова член партії на той час. У його підвалі розташовувалась радіолюбительська лабораторія, друкарська машинка, переобладнана українськими літерами, тут слухали і програми Радіо Свобода.
«Ми думали так: маємо дітей, мріємо про наш народ і державу вільну, давайте зберемо літературу, щоб її зберегти для нащадків, бо все нищили. Ми створили фотолабораторію у моєму підвалі. Я фотографував, мали масу літератури», – згадує Горовий.
Радянській владі було не вигідно давати політичну статтю усім «антирадянщикам»
Цілу ніч з 6-го на 7-ме листопада 1976 року в помешканні та підвалі Володимира Горового каґебісти проводили обшук. Протокол розмістився на 13 сторінках, були вилучені 107 найменувань речей, в тому числі самвидавівська література, радіола, рукописні листи, записи, фотокопії виступів Михайла Гориня, В’ячеслава Чорновола, Валентина Мороза та інших, приватні інструменти, фотоапарати Володимира Горового, фотоплівки, папір. Каґебісти усе долучали до списку, щоб набралась певна сума, щоб сфальсифікувати побутову статтю «крадіжка державного майна». Під вартою Володимира Горового привезли на його робоче місце, і там провели обшук. Чоловіка не засудили за 62 статтею («антирадянська агітація і пропаганда»). Це було не вигідно радянській владі, щоб ще більше не псувати іміджу у світі. Самвидав набув таких великих масштабів, що за ґратами опинились тисячі.
Всі намагання зняти тавро «судимості» виявилися марними
За побутовою статтею Володимира Горового позбавили волі на 6 років і відправили у зону в село Райківці Хмельницької області. Таких як він, несправедливо засуджених людей, там були сотні.
Після звільнення чоловікові було складно знайти роботу через тавро «судимості». Володимир Горовий роками в незалежній Україні домагається зняття з нього «судимості», перегляду справи. Багато з тих, хто фабрикував справу проти нього, а це судді, прокурори, каґебісти, живуть донині.
«Я досі не можу зняти з себе той тягар. Я звертаюсь у державні органи, а мені кажуть, що я не підлягаю реабілітації, бо маю судимість за побутовою статтею. Я й так це знаю. Я маю факти, свідків, які підтверджують мою невинність. Але слідчі кажуть, що моєї справи немає, шукайте. У суді, де судили, теж кажуть, що немає. Як це? У них є журнал, де відмічено, які саме справи знищили, але у списку моєї справи немає. Значить, вона збережена і справу можна переглянути», – з сумом розповідає Горовий.
Нині мова не йде про збільшення пенсії чи якісь життєві блага, наголошує Володимир Горовий. Він принципово хоче зняти з себе тягар судимості, адже не скоїв ніякого злочину. І таких випадків дуже багато. Суди відмовляють у перегляді справи, і люди апелюють до Президента.
Україна має перейняти досвід Німеччини
Правозахисник Євген Захаров вважає, що Указу Президента тут недостатньо. Саме суди зобов’язані переглядати справи: « Нам потрібен спеціальний закон, як у Німеччині. Там 1997 році був ухвалений закон, який дав можливість німцям домагатись справедливості, переглядати старі справи з політичним забарвленням. У нас немає такого закону, суди самі вирішують переглядати справу чи ні. Суди неохоче йдуть на перегляд таких справ, і потрібні неймовірні зусилля, щоб домогтись перегляду. Досі не реабілітовані сфабриковані справи щодо Чорновола, Горбаля, інших. Григорій Приходько доклав зусилля, щоб домогтись перегляду, але у нього нічого з того не вийшло. Має бути підготовлений Закон, і Президент міг би його внести на розгляд парламенту».
Але й українське суспільство цілком байдуже у знаннях справжньої історії. У ситуації такого збайдужіння виходить парадоксальна річ: той, хто скоїв справжній злочин, потрапляє у парламент, а той, проти кого брутально сфабрикували справу, є для цього усі докази, десятиліттями ходить з тавром так званої «судимості».
Львів-Київ-Прага
