У цьому листі, а датований він 23 червня, академік Тішков вимагав від істориків Росії на місцях негайно, до 26 червня, надіслати йому «анотований перелік історико-культурних фальсифікацій», який відповідає основним напрямкам діяльності місцевих історико-філологічних установ. І не лише це, але й «охарактеризувати потенційну небезпеку даних фальсифікацій для інтересів Росії», а також навіть надіслати пропозиції з боротьби з цими фальсифікаціями та й, звичайно, і фальсифікаторами. Бо в листі вимагається навіть назвати контактні особи, телефони, адреси.
.
В інтерв’ю російській редакції Радіо Свобода Валерій Тішков намагався виправдовуватися: «По-перше, як мені здається, я викинув слово «анотований» з проекту листа. Я не знаю, який до вас варіант потрапив. Той лист я писав в інститут, не для Радіо Свобода, тому я не дозволяю вам його цитувати».
Українські історики, начувайтесь!
Як би там не було, але цей лист російського академіка Тішкова вже факт історії, одне зі свідчень того, як в Росії за вказівкою Кремля починають боротися з фальсифікаціями історії. Це, можливо, торкнеться і України, особливо сучасних її істориків. Так що готуйтесь, шановні. Не забувайте, що за новим законом живим фальсифікаторам загрожує до 5 років ув’язнення в Росії. Так що ризики поїздок українських дослідників до Російської Федерації зростають.
Академік Тішков не зміг «викрутитися» перед Радіо Свобода і погодився, що в такому вигляді його лист спонукає до «стукацтва», написання доносів. «У зв’язку з цим листом, безумовно, звичайно», – сказав російський академік.
І далі Валерій Тішков вже нервував: «Так що не чіпляйтесь за цей лист, який складений вченим секретарем, я його, так би мовити, поправив, але він пішов, як я бачу, у такому вигляді, якому він потрапив до вас – із анотованим покажчиком, контактними особами і таке інше. Тому я й кажу, будьте обережнішими...»
Під кінець Валерій Тішков перейшов вже на крик: «Я його відкличу завтра, я вам клянусь!». Але віриться у це з трудом, бо листи з низів, як ми вже знаємо, написані. Може вже й відправлені. Так що дочекаймося перших результатів «ударів» по фальсифікаторах історії, які діють «на шкоду інтересам Росії». Хоча, як кажуть, на початках така історія боротьби виглядала, як трагедія, а пізніші повтори є вже фарсом. Дай Боже, щоб не більше.
(Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
В інтерв’ю російській редакції Радіо Свобода Валерій Тішков намагався виправдовуватися: «По-перше, як мені здається, я викинув слово «анотований» з проекту листа. Я не знаю, який до вас варіант потрапив. Той лист я писав в інститут, не для Радіо Свобода, тому я не дозволяю вам його цитувати».
Українські історики, начувайтесь!
Як би там не було, але цей лист російського академіка Тішкова вже факт історії, одне зі свідчень того, як в Росії за вказівкою Кремля починають боротися з фальсифікаціями історії. Це, можливо, торкнеться і України, особливо сучасних її істориків. Так що готуйтесь, шановні. Не забувайте, що за новим законом живим фальсифікаторам загрожує до 5 років ув’язнення в Росії. Так що ризики поїздок українських дослідників до Російської Федерації зростають.
Академік Тішков не зміг «викрутитися» перед Радіо Свобода і погодився, що в такому вигляді його лист спонукає до «стукацтва», написання доносів. «У зв’язку з цим листом, безумовно, звичайно», – сказав російський академік.
І далі Валерій Тішков вже нервував: «Так що не чіпляйтесь за цей лист, який складений вченим секретарем, я його, так би мовити, поправив, але він пішов, як я бачу, у такому вигляді, якому він потрапив до вас – із анотованим покажчиком, контактними особами і таке інше. Тому я й кажу, будьте обережнішими...»
Під кінець Валерій Тішков перейшов вже на крик: «Я його відкличу завтра, я вам клянусь!». Але віриться у це з трудом, бо листи з низів, як ми вже знаємо, написані. Може вже й відправлені. Так що дочекаймося перших результатів «ударів» по фальсифікаторах історії, які діють «на шкоду інтересам Росії». Хоча, як кажуть, на початках така історія боротьби виглядала, як трагедія, а пізніші повтори є вже фарсом. Дай Боже, щоб не більше.
(Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
