Українська Гельсінкська Спілка виникла на основі Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод. У 1987 році на гребені горбачовської перебудови з концтаборів і заслань почали повертатися політв’язні. Українська Гельсінкська Група відновила свою діяльність. Але нові умови вимагали і нових форм роботи, це чудово розуміли лідери УГГ. Сама ідея розширення і політизації Групи належить В’ячеславу Чорноволу. Він же запропонував і змінити її назву на Українську Гельсінкську Спілку. Було розроблено програмову Декларацію принципів УГС і у липні 1988 року оголошено, що УГГ складає свої повноваження і всім складом входить до Спілки. Головою УГС було обрано Левка Лук’яненка, Виконком очолив В’ячеслав Чорновіл.
Дуже швидко УГС розгорнула широку діяльність по всій Україні. Проводилися мітинги, демонстрації, активно працювала прес-служба. Адже саме інформація була головною зброєю спілчан. Центральним пресовим органом був редагований Чорноволом «Український вісник», виходили оперативні спецвипуски «УВ-експрес», «Листки прес-служби УГС». У 1989 році почала виходити газета УГС «Голос Відродження», її редактором був Сергій Набока.
Влада всіма силами намагалася паралізувати діяльність Спілки. Залякування, затримання, адмінарешти, напади на активістів, шалена пропагандистська кампанія у пресі. Проте всі ці заходи давали, швидше, протилежний результат, авторитет УГС невпинно зростав. На виборах 1990 року до Верховної Ради УРСР було обрано 11 членів УГС, сотні стали депутатами місцевих рад.
Від спілки до першої незалежної партії в Україні
На відміну від Гельсінкської Групи, яка була, за висловом Олеся Шевченка, «чисельно невеликою групою готових до самопожертви правозахисників», Спілка постала як масова опозиційна політична організація. Її утворення означало перехід від правозахисної діяльності до відвертої політичної боротьби. І хоч УГС позиціонувала себе як громадсько-політична організація, фактично вона вже була передпартією. А в 1990 році УГС була перетворена на першу в сучасній Україні незалежну партію – Українську Республіканську.
УГС як окрема організація існувала всього два роки. Але її вплив на суспільну активізацію громадян, зростання і радикалізацію всього національно-демократичного руху кінця 80-их важко переоцінити. Саме з неї постала більшість нинішніх громадських організацій і партій національно-демократичного спрямування.
(Київ-Прага)
Дуже швидко УГС розгорнула широку діяльність по всій Україні. Проводилися мітинги, демонстрації, активно працювала прес-служба. Адже саме інформація була головною зброєю спілчан. Центральним пресовим органом був редагований Чорноволом «Український вісник», виходили оперативні спецвипуски «УВ-експрес», «Листки прес-служби УГС». У 1989 році почала виходити газета УГС «Голос Відродження», її редактором був Сергій Набока.
Влада всіма силами намагалася паралізувати діяльність Спілки. Залякування, затримання, адмінарешти, напади на активістів, шалена пропагандистська кампанія у пресі. Проте всі ці заходи давали, швидше, протилежний результат, авторитет УГС невпинно зростав. На виборах 1990 року до Верховної Ради УРСР було обрано 11 членів УГС, сотні стали депутатами місцевих рад.
Від спілки до першої незалежної партії в Україні
На відміну від Гельсінкської Групи, яка була, за висловом Олеся Шевченка, «чисельно невеликою групою готових до самопожертви правозахисників», Спілка постала як масова опозиційна політична організація. Її утворення означало перехід від правозахисної діяльності до відвертої політичної боротьби. І хоч УГС позиціонувала себе як громадсько-політична організація, фактично вона вже була передпартією. А в 1990 році УГС була перетворена на першу в сучасній Україні незалежну партію – Українську Республіканську.
УГС як окрема організація існувала всього два роки. Але її вплив на суспільну активізацію громадян, зростання і радикалізацію всього національно-демократичного руху кінця 80-их важко переоцінити. Саме з неї постала більшість нинішніх громадських організацій і партій національно-демократичного спрямування.
(Київ-Прага)
