Німецький солдат на верхньому ярусі дзвіниці
Києво-Печерської лаври. Осінь 1941 р.Мости за собою зруйнували
Іще перед відступом Червоної армії спеціальні групи підірвали у Києві вокзал, електростанції, склади палива та продовольства і вивели з ладу водогін.
А в п’ятницю 19 вересня 1941 року радянські частини залишили столицю, зруйнувавши за собою мости через Дніпро.
Очевидець того відступу, нині професор Елеонора Коваль згадує, як із сусідськими дітьми бігла на набережну на Поділ, щоб подивитися на переправу.
Війська рухалися до мостів і переправлялися дуже скупчено вже під ворожим бомбардуванням, пригадує вона: «Німці бомблять переправу, але не влучають, і рух не припиняється. Раптом на наших очах переповнений людьми міст злітає вгору і з гуркотом падає в воду».
За невиконання німецьких наказів – розстріл
Того ж дня до Києва вступили підрозділи 6-ї армії, що входила до німецької групи армій «Південь».
Із Подолу та з боку Бесарабки німецькі частини вийшли на Хрещатик і зайняли там найкращі будинки.
Упродовж кількох днів німецька військова комендатура запровадила у місті комендантську годину і трудову повинність, заборонила перебування у Києві мешканців інших міст, наказала киянам здати зброю, боєприпаси, протигази, радіоприймачі та запаси продуктів.
Тих, хто не виконав наказів комендатури, очікував розстріл.
А все ж корінний киянин Ігор Денисенко згадує, що спершу люди почувалися ще непогано. Але то було лише на початку окупації.
Далі ж становище погіршувалося, люди ставали все настороженіші, а німці справляли дедалі тяжче враження, каже він: «Переломним моментом був наказ про видачу євреїв. Після цього почався відлік у протилежний бік».
Помста після відступу
24 вересня у будинках на Хрещатику почали вибухати міни, закладені радянськими саперами напередодні відступу Червоної армії.
О 16-й годині першим був зруйнований один із найкрасивіших у місті чотириповерховий будинок на розі Хрещатика та вулиці Прорізної. Наступні вибухи зруйнували більшість будинків на Хрещатику та прилеглих вулицях.
Центр міста на два тижні перетворився на величезне вогнище. Вибухи тривали до 28 вересня.
А наступного дня у Бабиному Яру нацисти почали розстрілювати єврейське населення Києва.