– Пане посол, Ви приїхали в Україну в бурхливі часи і, схоже, що покинете її в не менш бурхливі дні. Чи перебувати в Україні було складніше, ніж допомагати встановлювати мир в Ізраїлі, що було метою Вашого попереднього призначення?
– Так, це є бурхливі часи, однак для мене це було важливим призначенням, бо я зміг дізнатися як у цій важливій країні розігрується політика. Мені пощастило побачити, як тут продовжуються політичні, економічні, соціальні зміни. Іноді політика перешкоджає прогресові, але також бувають кроки вперед.
В Єрусалимі проблема була більш фундаментальною. Між палестинцями та ізраїльтянами є базові розбіжності щодо цілей та мети, проте мені видається, що в Україні існує загальна згода, не одностайна згода, але загальна згода щодо напрямку в котрому країна крокує, тобто до Європи. Україна – це європейська країна, і я переконаний, що серед українського населення існує загальний консенсус, і українці хочуть стати членами європейських інституцій, стати повноцінним членом європейського товариства. У цьому плані Україна сильно відрізняється від того, що я зустрів в Єрусалимі.
– Я навела цю паралель між Ізраїлем та Україною, тому що багато хто вважає, що обом країнам йдеться, перш за все, про виживання. Дехто стверджує, що це нормальний розвиток демократії, інші побоюються, що ще пару років такого розвитку в Україні, і від країни нічого не лишиться.
– Я з цим не можу погодитися. Я дуже оптимістично налаштований щодо українських можливостей в середньострокровій перспективі. Україна має великий потенціал, чудових людей, молодих талановитих людей, багато ресурсів – все це вказує, що майбутнє України є світлим.
Питання, як завжди, полягає в тому, як найкраще розв’язати невідкладні проблеми, а тут є невідкладні проблеми. Економічна криза, безперечно, є загрозою всім українцям, а також для українського короткострокового економічного розвитку. Україна мусить зробити відповідні кроки, щоб подолати цю короткострокову проблему. І вона її подолає. Я не переживаю, що тут є проблеми на далеку перспективу. Виходячи з її положення, її ресурсів, надії, яку бачиш, коли подорожуєш цією країною, я переконаний що Україна має велике майбутнє.
– У даний час світової економічної кризи Україна не має на місцях тих людей, які повинні вирішити, яким шляхом йти далі, які конкретні кроки треба їй зробити. Немає голови Національного банку, немає міністра фінансів, немає міністра закордонних справ, все це може призвести Україну до прірви....
– Це правда. Немає затвердженого міністра фінансів, але є виконувач обов’язків. Це компетентний перший заступник, який дуже відповідально і професійно себе веде в ролі міністра фінансів. Я щойно зустрівся з керівником Національного банку, який упродовж тижнів перебував поза Києвом. Але він повернувся до Києва, і мені було приємно побачити, що він не лише повернувся, а й повний сили та наснаги. Він свідомий того, які проблеми його чекають щодо монетарної політики в країні.
Це правда, що старого міністра закордонних справ усунено, а нового ще не призначено. Але я впевнений, що цими днями Президент номінує нового міністра закордонних справ, і цю кандидатуру буде подано до парламенту на затвердження. Я також впевнений, що закордонна політика України продовжуватиметься в тому напрямку, в якому вона ведеться протягом останніх років.
– Нещодавно Сполучені Штати та Україна підписали нову Хартію про стратегічне партнерство. Якого партнера хочуть бачити в Україні США?
– Сполучені Штати хочуть бачити демократичну Україну. Це є наш наріжний камінь. Ми хочемо бачити Україну демократичною, ми хочемо допомогти Україні просуватися до європейських інституцій. Демократична, незалежна, європейська Україна – це те, для чого США працюють відтоді, коли Україна стала незалежною в 1991 році. Ми віддали багато часу, багато ресурсів, багато зусиль, щоб допомогти Україні в цьому. Це не лише приємно, для нас це честь допомагати Україні в цьому напрямку.
Ми вважаємо, що стабільність цього регіону залежить від демократичного успіху України. Ми також вважаємо, що успішна демократична Україна буде моделлю для інших країн в цьому регіоні. Якщо мета Україна увійти в європейські інституції увінчається успіхом, тоді інші країни будуть заохочені йти тим самим шляхом. Отож, наше стратегічне партнерство базується на таких стосунках і на такому напрямку.
Хартія, яку ми підписали минулого року, передбачає кілька напрямків співпраці, але головна мета – це демократична європейська Україна.
– Іноді Україну представляють як поле бою між головними гравцями в цьому регіоні – США та Росією. Які інтереси переслідують США в Україні?
– США не бачать Україну як поле бою чи то між Європою та Росією, між США та Росією. Україна є важливою країною, вона має робити важливі внески в безпеку цього регіону, Україна є моделлю демократичної практики. Ми не бачимо Україну як поле бою. Наш інтерес – це стабільність у цьому регіоні. Ми хочемо бачити всю Європу вільною, мирною. Україна є ключовою частиною цієї європейської структури. Щоб бути цілою, Європа мусить прийняти Україну, як свою складову, лише тоді Європа стане повною. Ми всі погоджуємося, що Європа повинна бути цілою і мирною.
Демократична незалежна Україна – це є наш інтерес, це повторюють всі американські адміністрації від 1992 року.
– У нещодавньому газетному інтерв’ю російський посол в Україні Віктор Черномирдін сказав, що Сполучені Штати, чи то американський посол, має більше впливу в Україні, ніж Росія. Чи Ви погоджуєтеся з його думкою? Що це за вплив?
– Я провів чимало розмов із послом Черномирдіним. Мені подобаються наші дискусії. Він любить колоритно висловитися. Нещодавно він мені сказав, що це інтерв’ю було для нього несподіванкою, він не знав, що воно записується. Посли не мають ілюзій, що вони мають якийсь вплив у країнах, де вони служать. Ми знаємо, що країни, де перебувають посли, в цьому випадку Україна, прислуховуються до Росії, до Сполучених Штатів, прислуховуються до європейських країн.
Посли самі по собі не мають впливу, вони представляють інтереси та очікування своїх урядів. Якщо країна-господар звертає увагу на ці інтереси та очікування, тоді стосунки між цими країнами бувають добрими. Стосунки між США та Україною є добрими, і я щасливий, що я міг попрацювати тут в Україні.
– Чи Ви відчуваєте, що Вашу присутність вітають всюди в Україні? Ви багато подорожуєте – цього тижня збираєтеся до Львова, нещодавно їздили відкривати американське дипломатичне представництво в Криму, чи Ви відчуваєте різницю в тому, як до Сполучених Штатів ставляться в різних регіонах України? І що Ви робите у зв’язку з цим?
– Минулого тижня я був у Луганську і Донецьку, минулого місяця я був у Харкові, цього тижня в буду у Львові. І в Криму я провів досить багато часу – минулого року, подорожуючи по Криму, я відсвяткував 30-ту річницю свого весілля. Люди, яких я зустрічав, були завжди привітними, гостинними, зустрічали нас дуже тепло і щиро цікавилися Сполученими Штатами та добрими стосунками між нашими країнами. І так було і в Луганську, і у Львові, і в Сімферополі.
Але правдою є також і те, що в Криму є люди, яким не подобається те, що Сполучені Штати можуть відкрити своє представництво в Сімферополі. Ми його ще не відкрили, і не відкриємо доти, доки ми не будемо мати можливість проконсультуватися з кримською владою та Міністерством закордонних справ у Києві, бо положення про відкриття цього офісу є частиною Хартії про стратегічне партнерство, підписаної у грудні.
– Для чого Сполучені Штати хочуть відкрити представництво в Криму?
– Коли я був у Криму минулого місяця і зустрічався з місцевою владою, то більшість її представників вітали можливість відкриття американського представництва в Сімферополі, але деякі були проти. Вони про це відверто, але ввічливо сказали. У демократичній країні люди мають право на власну думку, і в Криму деякі люди мають таку власну думку.
Цілей для відкриття представництва є декілька. По-перше, ми би хотіли заохотити інвесторів звернути увагу на Крим та збільшити інвестиції у цю частину України. Також ми би хотіли заохотити більше американських туристів приїхати до Криму, бо кожен, хто там побував, знає, що це чудове місце. Часом туристам потрібна допомога посольства, і якщо ми матимемо офіс там, то для туристів це буде зручніше. По-третє, ми б хотіли налагодити більший обмін між США і Україною, і Кримом особливо.
По-четверте, ми би хотіли поширити наші програми допомоги на Крим. Зокрема, допомоги в галузі охорони здоров’я, наприклад, здоров’я матері і дитини. Нам вдалося досягти чималого успіху в поліпшенні здоров’я немовлят та їхніх матерів. Також у нас є добрий досвід роботи з місцевими мерами, яким ми допомагаємо в складанні бюджету, виділенні грошей та міським плануванням. Ця робота ведеться по цілій Україні, включно з Кримом. Ми би хотіли розширити цю роботу.
І п’ята причина, чому б ми хотіли бути ближчими до Криму, це для того, щоб краще розуміти кримчан. Ми б також хотіли, щоб кримчани краще розуміли американців.
– Чи присутність російського Чорноморського Флоту створює незручності для Сполучених Штатів у Криму? Зрештою, і США мають свої бази в різних частинах світу. Ви бачите тут якусь різницю?
– Звичайно, ніякої незручності в цьому для нас немає. Це питання, яке вирішують між собою українці та росіяни. Американці до цього питання не мають стосунку. Це база, про яку українці і росіяни домовилися між собою, принаймні, така угода існує до 2017 року. І всі інші двосторонні питання щодо розміру бази, щодо проведення парадів і такого іншого, є виключно у компетенції цих двох сторін.
Щодо Америки, то ми, як Ви згадали, маємо бази в різних частинах світу, але всюди, де ми маємо бази, нас запросили і хочуть нас бачити. Якщо ми опиняємося в ситуації, що певна країна, де ми маємо базу, вже не хоче нас там бачити, ми йдемо звідти. Ми не нав’язуємо своєї присутності жодній країні. Якщо ми користуємося чиєюсь гостинністю, то користь від цього обопільна. І всі країни, де розташовані американські бази, задоволені їхньою присутністю, бо вона посилює їхню безпеку.
Так само має бути і з російським флотом у Севастополі. Тому я впевнений, що дискусії і переговори між українцями і росіянами про майбутнє російського Чорноморського флоту проводитимуться в атмосфері взаємоповаги, і обидві сторони досягнуть взаємоприйнятного рішення.
– Минають перші кілька місяців нової адміністрації у Вашингтоні. На думку деяких аналітиків, пріоритети адміністрації Барака Обами віддаляються від Європи. І згідно з новими пріоритетами, Сполучені Штати потребуватимуть більшої співпраці з боку Росії у таких питаннях, які Афганістан та Іран. У зв’язку з цим деякі інтереси України, як, наприклад, членство в НАТО, можуть відійти на другий план заради поглиблення цієї співпраці з Росією. Чи Ви погоджуєтеся з цими аналітиками?
– Я б порадив їм не перейматися так з цього приводу і заспокоїтися. Стосунки між Сполученими Штатами і Україною є дуже міцні і довготривалі. Ми завжди підтримували і продовжуємо підтримувати територіальну цілісність та суверенітет та незалежність України з 1991 року, коли Україна проголосила незалежність. А вже на другий рік ми відкрили посольство у Києві. Ця підтримка суверенітету, незалежності та цілісності не змінювалася, незалежно від того, якою була адміністрація у Вашингтоні. Адміністрація Обами не є винятком.
Я був присутній на нарадах на вищому рівні нової адміністрації і бачив на власні очі і чув на власні вуха, наскільки глибоко вони вивчають і дбають про речі, пов’язані з Україною. Адміністрація Обами дуже занепокоєна економічною і фінансовою кризою в Україні, і зацікавлена в тому, щоб Україна якнайшвидше її подолала. Україна в Америці має підтримку на всіх рівнях – її підтримують не тільки демократи чи республіканці, вона має підтримку обох партій. Ïї підтримують і законодавча, і виконавча влада. Тому підтримка України є міцною, а в майбутньому може стати тільки ще сильнішою.
Побоювання, про які Ви говорили, випливають із виступу віце-президента Джозефа Байдена в Мюнхені. Він розставив акценти на кількох речах. Він і нова адміністрація хочуть покращити тон російсько-американських дискусій. Вони помітили, і я гадаю, слушно, що тон цих дискусій упродовж останніх кількох років не був дуже добрим. Тому його потрібно покращити. Вони розглянули питання, де Америка і Росія можуть співпрацювати. Серед них є Афганістан, Іран, скорочення озброєнь, питання непоширення ядерної зброї. Це галузі, в яких, звичайно, необхідно мати кращі стосунки і кращий тон дискусій між американцями і росіянами.
Але віце-президент Байден також наголосив, що існують два дуже важливі принципи, якими адміністрація не буде жертвувати заради покращення тональності стосунків із Росією. Перший принцип полягає у тому, що уряд Сполучених Штатів не визнає «особливих зон впливу» чи «привілейованих зон впливу». З такою концепцією ми не погоджуємося і не можемо її визнати.
Другий принцип, який стосується України, і до речі, Грузії також, говорить про те, що суверенні країни, якими ці дві держави є, мають право самі вирішувати, до якого альянсу вони хочуть входити. Вони самі можуть вирішувати, до яких організацій вони хочуть належати. Американці будуть поважати їхній вибір. І американці сподіваються, що інші країни також поважатимуть цей вибір.
Тож ці два принципи – відсутність «зон впливу» та право суверенних країн самим вибирати собі союзників – залишаються важливими. Вони навіть важливіші, ніж шляхи постачання вантажів до Афганістану. Ці шляхи також важливі, але вони не такі важливі, як наші принципи, котрих ми дотримуємося. Тому помиляються ті аналітики, які побоюються, що американці можуть пожертвувати принципами заради транспортних шляхів.
– Після трьох років, проведених в Україні, Ви незабаром будете повертатися до Сполучених Штатів. Деякі посли так закохуються у країну свого перебування, що залишають там частинку свого серця і стають до деякої міри послами тієї країни у себе вдома. З яким українським посланням Ви би поверталися назад до Сполучених Штатів?
– Послання, яке я повезу із собою до Сполучених Штатів, полягатиме у тому, що Україна, хоча і є ще молодою і часом дуже хаотичною демократією, є справжньою демократією. А тому їй далі потрібно надавати підтримку. Тому, я впевнений, що і нинішня, і наступні адміністрації будуть далі підтримувати Україну. Тому що в наших національних інтересах – існування сильної, безпечної, процвітаючої України, інтегрованої з рештою Європи. Я буду продовжувати наполягати на цьому, тому що Україна є важливою країною для нас. І вона має величезні ресурси, які ми можемо допомогти їй розвинути. Я говоритиму про це з радістю і повним переконанням.
(Прага – Київ)
– Так, це є бурхливі часи, однак для мене це було важливим призначенням, бо я зміг дізнатися як у цій важливій країні розігрується політика. Мені пощастило побачити, як тут продовжуються політичні, економічні, соціальні зміни. Іноді політика перешкоджає прогресові, але також бувають кроки вперед.
В Єрусалимі проблема була більш фундаментальною. Між палестинцями та ізраїльтянами є базові розбіжності щодо цілей та мети, проте мені видається, що в Україні існує загальна згода, не одностайна згода, але загальна згода щодо напрямку в котрому країна крокує, тобто до Європи. Україна – це європейська країна, і я переконаний, що серед українського населення існує загальний консенсус, і українці хочуть стати членами європейських інституцій, стати повноцінним членом європейського товариства. У цьому плані Україна сильно відрізняється від того, що я зустрів в Єрусалимі.
– Я навела цю паралель між Ізраїлем та Україною, тому що багато хто вважає, що обом країнам йдеться, перш за все, про виживання. Дехто стверджує, що це нормальний розвиток демократії, інші побоюються, що ще пару років такого розвитку в Україні, і від країни нічого не лишиться.
Я дуже оптимістично настроєний щодо українських можливостей в середньострокровій перспективі.
Питання, як завжди, полягає в тому, як найкраще розв’язати невідкладні проблеми, а тут є невідкладні проблеми. Економічна криза, безперечно, є загрозою всім українцям, а також для українського короткострокового економічного розвитку. Україна мусить зробити відповідні кроки, щоб подолати цю короткострокову проблему. І вона її подолає. Я не переживаю, що тут є проблеми на далеку перспективу. Виходячи з її положення, її ресурсів, надії, яку бачиш, коли подорожуєш цією країною, я переконаний що Україна має велике майбутнє.
– У даний час світової економічної кризи Україна не має на місцях тих людей, які повинні вирішити, яким шляхом йти далі, які конкретні кроки треба їй зробити. Немає голови Національного банку, немає міністра фінансів, немає міністра закордонних справ, все це може призвести Україну до прірви....
– Це правда. Немає затвердженого міністра фінансів, але є виконувач обов’язків. Це компетентний перший заступник, який дуже відповідально і професійно себе веде в ролі міністра фінансів. Я щойно зустрівся з керівником Національного банку, який упродовж тижнів перебував поза Києвом. Але він повернувся до Києва, і мені було приємно побачити, що він не лише повернувся, а й повний сили та наснаги. Він свідомий того, які проблеми його чекають щодо монетарної політики в країні.
Це правда, що старого міністра закордонних справ усунено, а нового ще не призначено. Але я впевнений, що цими днями Президент номінує нового міністра закордонних справ, і цю кандидатуру буде подано до парламенту на затвердження. Я також впевнений, що закордонна політика України продовжуватиметься в тому напрямку, в якому вона ведеться протягом останніх років.
– Нещодавно Сполучені Штати та Україна підписали нову Хартію про стратегічне партнерство. Якого партнера хочуть бачити в Україні США?
– Сполучені Штати хочуть бачити демократичну Україну. Це є наш наріжний камінь. Ми хочемо бачити Україну демократичною, ми хочемо допомогти Україні просуватися до європейських інституцій. Демократична, незалежна, європейська Україна – це те, для чого США працюють відтоді, коли Україна стала незалежною в 1991 році. Ми віддали багато часу, багато ресурсів, багато зусиль, щоб допомогти Україні в цьому. Це не лише приємно, для нас це честь допомагати Україні в цьому напрямку.
Ми вважаємо, що стабільність цього регіону залежить від демократичного успіху України. Ми також вважаємо, що успішна демократична Україна буде моделлю для інших країн в цьому регіоні. Якщо мета Україна увійти в європейські інституції увінчається успіхом, тоді інші країни будуть заохочені йти тим самим шляхом. Отож, наше стратегічне партнерство базується на таких стосунках і на такому напрямку.
Хартія, яку ми підписали минулого року, передбачає кілька напрямків співпраці, але головна мета – це демократична європейська Україна.
– Іноді Україну представляють як поле бою між головними гравцями в цьому регіоні – США та Росією. Які інтереси переслідують США в Україні?
Щоб бути цілою, Європа мусить прийняти Україну, як свою складову, лише тоді Європа стане повною.
Демократична незалежна Україна – це є наш інтерес, це повторюють всі американські адміністрації від 1992 року.
– У нещодавньому газетному інтерв’ю російський посол в Україні Віктор Черномирдін сказав, що Сполучені Штати, чи то американський посол, має більше впливу в Україні, ніж Росія. Чи Ви погоджуєтеся з його думкою? Що це за вплив?
– Я провів чимало розмов із послом Черномирдіним. Мені подобаються наші дискусії. Він любить колоритно висловитися. Нещодавно він мені сказав, що це інтерв’ю було для нього несподіванкою, він не знав, що воно записується. Посли не мають ілюзій, що вони мають якийсь вплив у країнах, де вони служать. Ми знаємо, що країни, де перебувають посли, в цьому випадку Україна, прислуховуються до Росії, до Сполучених Штатів, прислуховуються до європейських країн.
Посли самі по собі не мають впливу, вони представляють інтереси та очікування своїх урядів. Якщо країна-господар звертає увагу на ці інтереси та очікування, тоді стосунки між цими країнами бувають добрими. Стосунки між США та Україною є добрими, і я щасливий, що я міг попрацювати тут в Україні.
– Чи Ви відчуваєте, що Вашу присутність вітають всюди в Україні? Ви багато подорожуєте – цього тижня збираєтеся до Львова, нещодавно їздили відкривати американське дипломатичне представництво в Криму, чи Ви відчуваєте різницю в тому, як до Сполучених Штатів ставляться в різних регіонах України? І що Ви робите у зв’язку з цим?
– Минулого тижня я був у Луганську і Донецьку, минулого місяця я був у Харкові, цього тижня в буду у Львові. І в Криму я провів досить багато часу – минулого року, подорожуючи по Криму, я відсвяткував 30-ту річницю свого весілля. Люди, яких я зустрічав, були завжди привітними, гостинними, зустрічали нас дуже тепло і щиро цікавилися Сполученими Штатами та добрими стосунками між нашими країнами. І так було і в Луганську, і у Львові, і в Сімферополі.
Але правдою є також і те, що в Криму є люди, яким не подобається те, що Сполучені Штати можуть відкрити своє представництво в Сімферополі. Ми його ще не відкрили, і не відкриємо доти, доки ми не будемо мати можливість проконсультуватися з кримською владою та Міністерством закордонних справ у Києві, бо положення про відкриття цього офісу є частиною Хартії про стратегічне партнерство, підписаної у грудні.
– Для чого Сполучені Штати хочуть відкрити представництво в Криму?
– Коли я був у Криму минулого місяця і зустрічався з місцевою владою, то більшість її представників вітали можливість відкриття американського представництва в Сімферополі, але деякі були проти. Вони про це відверто, але ввічливо сказали. У демократичній країні люди мають право на власну думку, і в Криму деякі люди мають таку власну думку.
Цілей для відкриття представництва є декілька. По-перше, ми би хотіли заохотити інвесторів звернути увагу на Крим та збільшити інвестиції у цю частину України. Також ми би хотіли заохотити більше американських туристів приїхати до Криму, бо кожен, хто там побував, знає, що це чудове місце. Часом туристам потрібна допомога посольства, і якщо ми матимемо офіс там, то для туристів це буде зручніше. По-третє, ми б хотіли налагодити більший обмін між США і Україною, і Кримом особливо.
По-четверте, ми би хотіли поширити наші програми допомоги на Крим. Зокрема, допомоги в галузі охорони здоров’я, наприклад, здоров’я матері і дитини. Нам вдалося досягти чималого успіху в поліпшенні здоров’я немовлят та їхніх матерів. Також у нас є добрий досвід роботи з місцевими мерами, яким ми допомагаємо в складанні бюджету, виділенні грошей та міським плануванням. Ця робота ведеться по цілій Україні, включно з Кримом. Ми би хотіли розширити цю роботу.
І п’ята причина, чому б ми хотіли бути ближчими до Криму, це для того, щоб краще розуміти кримчан. Ми б також хотіли, щоб кримчани краще розуміли американців.
– Чи присутність російського Чорноморського Флоту створює незручності для Сполучених Штатів у Криму? Зрештою, і США мають свої бази в різних частинах світу. Ви бачите тут якусь різницю?
– Звичайно, ніякої незручності в цьому для нас немає. Це питання, яке вирішують між собою українці та росіяни. Американці до цього питання не мають стосунку. Це база, про яку українці і росіяни домовилися між собою, принаймні, така угода існує до 2017 року. І всі інші двосторонні питання щодо розміру бази, щодо проведення парадів і такого іншого, є виключно у компетенції цих двох сторін.
Щодо Америки, то ми, як Ви згадали, маємо бази в різних частинах світу, але всюди, де ми маємо бази, нас запросили і хочуть нас бачити. Якщо ми опиняємося в ситуації, що певна країна, де ми маємо базу, вже не хоче нас там бачити, ми йдемо звідти. Ми не нав’язуємо своєї присутності жодній країні. Якщо ми користуємося чиєюсь гостинністю, то користь від цього обопільна. І всі країни, де розташовані американські бази, задоволені їхньою присутністю, бо вона посилює їхню безпеку.
Так само має бути і з російським флотом у Севастополі. Тому я впевнений, що дискусії і переговори між українцями і росіянами про майбутнє російського Чорноморського флоту проводитимуться в атмосфері взаємоповаги, і обидві сторони досягнуть взаємоприйнятного рішення.
– Минають перші кілька місяців нової адміністрації у Вашингтоні. На думку деяких аналітиків, пріоритети адміністрації Барака Обами віддаляються від Європи. І згідно з новими пріоритетами, Сполучені Штати потребуватимуть більшої співпраці з боку Росії у таких питаннях, які Афганістан та Іран. У зв’язку з цим деякі інтереси України, як, наприклад, членство в НАТО, можуть відійти на другий план заради поглиблення цієї співпраці з Росією. Чи Ви погоджуєтеся з цими аналітиками?
Україна в Америці має підтримку на всіх рівнях – її підтримують не тільки демократи, чи республіканці, вона має підтримку обох партій.
Я був присутній на нарадах на вищому рівні нової адміністрації і бачив на власні очі і чув на власні вуха, наскільки глибоко вони вивчають і дбають про речі, пов’язані з Україною. Адміністрація Обами дуже занепокоєна економічною і фінансовою кризою в Україні, і зацікавлена в тому, щоб Україна якнайшвидше її подолала. Україна в Америці має підтримку на всіх рівнях – її підтримують не тільки демократи чи республіканці, вона має підтримку обох партій. Ïї підтримують і законодавча, і виконавча влада. Тому підтримка України є міцною, а в майбутньому може стати тільки ще сильнішою.
Побоювання, про які Ви говорили, випливають із виступу віце-президента Джозефа Байдена в Мюнхені. Він розставив акценти на кількох речах. Він і нова адміністрація хочуть покращити тон російсько-американських дискусій. Вони помітили, і я гадаю, слушно, що тон цих дискусій упродовж останніх кількох років не був дуже добрим. Тому його потрібно покращити. Вони розглянули питання, де Америка і Росія можуть співпрацювати. Серед них є Афганістан, Іран, скорочення озброєнь, питання непоширення ядерної зброї. Це галузі, в яких, звичайно, необхідно мати кращі стосунки і кращий тон дискусій між американцями і росіянами.
Але віце-президент Байден також наголосив, що існують два дуже важливі принципи, якими адміністрація не буде жертвувати заради покращення тональності стосунків із Росією. Перший принцип полягає у тому, що уряд Сполучених Штатів не визнає «особливих зон впливу» чи «привілейованих зон впливу». З такою концепцією ми не погоджуємося і не можемо її визнати.
Другий принцип, який стосується України, і до речі, Грузії також, говорить про те, що суверенні країни, якими ці дві держави є, мають право самі вирішувати, до якого альянсу вони хочуть входити. Вони самі можуть вирішувати, до яких організацій вони хочуть належати. Американці будуть поважати їхній вибір. І американці сподіваються, що інші країни також поважатимуть цей вибір.
Тож ці два принципи – відсутність «зон впливу» та право суверенних країн самим вибирати собі союзників – залишаються важливими. Вони навіть важливіші, ніж шляхи постачання вантажів до Афганістану. Ці шляхи також важливі, але вони не такі важливі, як наші принципи, котрих ми дотримуємося. Тому помиляються ті аналітики, які побоюються, що американці можуть пожертвувати принципами заради транспортних шляхів.
– Після трьох років, проведених в Україні, Ви незабаром будете повертатися до Сполучених Штатів. Деякі посли так закохуються у країну свого перебування, що залишають там частинку свого серця і стають до деякої міри послами тієї країни у себе вдома. З яким українським посланням Ви би поверталися назад до Сполучених Штатів?
Україна, хоча і є ще молодою і часом дуже хаотичною демократією, є справжньою демократією.
(Прага – Київ)
