Доступність посилання

ТОП новини

Петро Порошенко: «Україна і її політики перетворилися в стадо баранів. Оточені вони вовками»


«Дійова особа» сьогоднішнього дня, до якої є безліч питань, – це Петро Порошенко. Ви маєте таку посаду як Голова Ради Національного банку України. Це красиво звучить – Голова Ради НБУ, але, насправді, це ж щось на кшталт громадської організації, наскільки я розумію. Ви можете лише щось рекомендувати, але ніяким чином і ні в який спосіб на Національний банк Ви не впливаєте. Це така посада без посади.
Петро Порошенко
– Це не зовсім так. Рада Національного банку є конституційним органом, виключно в компетенцію якого входить декілька надзвичайно важливих для діяльності Національного банку питань. Питання перше: відповідно до Конституції і Закону «Про Національний банк», ми затверджуємо кошторис доходів і видатків Національного банку. І результатом діяльності Національного банку стало, хоча Національний банк не має на меті отримання прибутку, що різниця між доходами і видатками у 2008 році перевищила 4 мільярди гривень, які були зараховані до доходів державного бюджету. Фактично цими грошима вдалося покрити той дефіцит грудня місяця, який об’єктивно з’явився у зв’язку з різкими погіршенням стану економіки наприкінці 2008 року.
– Це Ви одразу собі такий плюс поставили?
– Ні, це не плюс мені. І я ще раз підкреслюю, що я почав з того, що Національний банк не має на меті отримання прибутку. Національний банк має на меті єдину виключну позицію – це забезпечення стабільності національної грошової одиниці.
– А що ж він не забезпечує цю стабільність? Те, що відбувається з гривнею, взагалі викликає дуже багато питань. Хоча я розумію, що рада НБУ, вона ж не впливає на курс, правда?
– Питань у нас щодо курсової політики НБУ, в Раді Національного банку, є не менше, ніж у будь-якого громадянина. Друге питання, яким займається Рада Національного банку, це призначення зовнішнього аудиту, який перевіряє діяльність Національного банку. Третім важливим питанням є розробка та затвердження стратегії монетарної політики Національного банку. Це така складна фраза, яка визначає обсяг емісії національної валюти, обсяг грошової маси, обсяг монетарної бази, обсяг деяких інших індикаторів визначення, якими має керуватися Національний банк. В тому числі до недавнього часу до цього показника входив курс.
У травні місяці 2008 року в такій спокійній організації як Національний банк України виник певний конфлікт: вперше у своїй історії Рада Національного банку змушена була застосувати право відкладального вето відповідно до закону, не погодившись з курсовою політикою управління. Ми звернулися до Кабінету Міністрів, до парламенту і до Президента щодо того, що створені певні загрози стабільності національної грошової одиниці і ми маємо негайно скликати засідання і розглянути це питання. Буквально через декілька годин правління зібралося на своє засідання і відповідно до закону подолало вето Ради Національного банку, не звернуло уваги на нашу рекомендації.
І в такий спосіб були зроблені певні кроки, які, на нашу думку, заклали певні підвалини, ми, знову-таки на наше глибоке переконання, втратили стабільність національної грошової одиниці вже тоді, розбалансувавши курс, втратили, зробивши не конкурентноздатними, у зв’язку з надмірним укріпленням національної валюти, експортні позиції українських виробників.
– Це Ви маєте на увазі весну, коли долар коштував 4.8, а подекуди 4.2?
– І паніка на валютному ринку тоді спричинила серйозні втрати.
– Це паніка серед людей була, тому що вони втрачали у гривнях, а нічого ж не дешевшало у магазинах, а зараз іде ситуація в абсолютно протилежному напрямку.
Левова частина позицій, кризових явищ, загроз, які на сьогоднішній день створені, вони не залежали ні від України, ні від її влади.
– Надмірне укріплення курсу відбулося за рахунок того, що Національний банк просто перестав виходити на ринок. У нас були серйозні надходження іноземної валюти, причому ця валюта була не зароблена українськими підприємствами і українськими громадянами, а це були позики, кредити, займи, які потрібно було б повертати назад. І цей приток валюти Національний банк вимушений, мав би купляти і зараховувати до складу золотовалютних резервів. Оскільки тоді, всупереч рішенню Ради, Національний банк не вийшов, не викупив, за нашими обрахунками, від 8 до 10 мільярдів доларів золотовалютних резервів було втрачено внаслідок такої політики.
Після цього ми бачили надзвичайно серйозні процеси, які відбулися в світі. Я можу запевнити, що левова частина позицій, кризових явищ, загроз, які на сьогоднішній день створені, вони не залежали ні від України, ні від її влади. Світова торгівля має безпрецедентну кризу, коли всі країни просто перестали купувати будь-що. Ми маємо різке падіння експорту й імпорту в світі.
Україна, яка дуже сильно інтегрована в світову економіку і має більше 60% свого ВВП в експорті, українські продукти в світі перестали купляти. У першу чергу це стосується продукції металургії і хімії. Різко в 4-му кварталі, явище це почалося ще в серпні, поглибилося у вересні, у 4-му квартал ми мали різке падіння українського експорту. В Україну перестала надходити валюта.
– Експорту ж вигідно, щоб гривня коштувала дешевше?
– Ми брали не через світові параметри, а в зв’язку з тим, що просто зупинилося світове будівництво, світове машинобудування, світовий колапс кредитного ринку. Українську продукцію просто не купляли, не залежно від того, по якій ціні вона продавалась. І в такий спосіб різко скоротили надходження коштів від експорту.
Друге серйозне джерело в Україні – це кредити, прямі інвестиції, тимчасове розміщення коштів і таке інше, тобто плата за фінансові послуги, левова частина грошей, які заходили, яка перекривала дефіцит торгівельного балансу, тобто перевищення імпорту над експортом, покривалося за допомогою не торговельних операцій. У 4-му кварталі – зась, це був просто поставлений край, в Україну просто перестали заходити будь-які гроші у зв’язку з фінансовою кризою. І, як наслідок, ті, що були заведені в першій половині року, негайно, за будь-яким курсом, продаючи по будь-якій ціні українські цінні попери, українські інвестори негайно почали виводити гроші з України.
Це призвело до того, що Національний банк вимушений був продавати валюти зі складу своїх золотовалютних резервів, ми зменшили золотовалютні резерви з 38 до 32 мільярдів доларів, різко почали погіршуватись макроекономічні показники, падіння рівня промисловості, різке падіння ВВП, спочатку скорочення темпів розвитку, а потім падіння.
І, як наслідок, були розпочаті переговори з Міжнародним валютним фондом по організації надзвичайної позички розміром 16,5 мільярдів доларів на підкріплення платіжного балансу держави в умовах кризи. Україна була одна з перших країн, які отримали такий великий стенд-бай.
– Я сподіваюся, нашим слухачам надзвичайно цікаво слухати ці викладки економічні.
– Але важко зрозуміти.
– Принаймні без них зрозуміти те, що відбувається, важко простим людям. Тому що люди підходять до обмінника і дивляться на курс. Вони вчора бачать там 9, сьогодні уже менше, а завтра вже може бути 15, кажуть, але насправді скільки коштуватиме гривня, знає лише хто – Національний банк...
– В усьому світі, якщо валютна політика, безпосередні технічні інструменти проведення валютної політики будуть відомі широкому колу людей, це буде не політика Національного банку, а просто це буде створена можливість заробити на коливаннях курсу.
– Але зараз ніхто не заробляє на коливаннях курсу?
Визначення валютного курсу, обсягу валютної інтервенції, право фіксації курсу і ціни, по якій Національний банк буде виходити на ринок, знає одна людина – це Голова Національного банку.
– Безумовно заробляють валютні спекулянти. І саме тому структура валютної політики Національного банку побудована наступним чином: що право визначення валютного курсу, обсягу валютної інтервенції, право фіксації курсу і ціни, по якій Національний банк буде виходити на ринок, знає одна людина – це Голова Національного банку. І нас сьогоднішній день законодавчо ні Рада Національного банку, ні Голова цієї Ради не має права і не потрібно, щоб він мав можливість безпосереднього технічного впливу на курсову позицію.
Ми маємо чітко розуміти, що відхід Національного банку з валютного ринку, різке коливання, обвал через зростання валюти дуже шкідливо відображається на економіці. Але валютний курс – це складова всієї економічної політики. І не може на сьогоднішній день важко хворіти промисловість, важко хворіти економіка, важко хворіти кредитний ринок і банківська система, і це не може не відображатися на валютному курсі.
– Не може, але в Україні, де девальвація національної валюти відбувається подібним чином, то викликає подив, чому в сусідів так не відбувається. Назвіть мені сусідню країну, у якій так відбувається. Принаймні та сама Польща, Чехія, Балтика, хоча там є заворушення, але курс там не обвалений вдвічі.
– Я дуже шаную Вас як журналіста. І заворушення в Балтиці в першу чергу пов’язані з економічною політикою, не в останню чергу з курсовою. Наш «великий сусід» Росія, яка має величезні експортні надходження від нафти і газу, яка має третій в світі обсяг золотовалютних резервів, який ще в серпні перевищував 588 мільярдів доларів – це третій в світі по обсягу золотовалютний резерв держави – і в тому ж серпні курс російського рубля до долара складав 22 рубля за долар. Скільки сьогодні коштує? 32-34. І якщо Ви порівняєте 22 і 34 – це буде означати, що російський рубль втратив відповідно 34% або подорожчав більше як на 50%, маючи такі позиції.
За один тиждень Росія втратила обсяг всіх золотовалютних резервів України.
Лише за останній тиждень золотовалютні резерви держави Росія втратили 30 мільярдів доларів. За один тиждень Росія втратила обсяг всіх золотовалютних резервів України.
– Ви не порівнюйте Україну і Росію.
– Чому? Україна не набагато менша за економічним потенціалом, ніж Росія. Так, ми маємо свої особливості.
– Україна так не торгує вуглеводнями, як Росія, розумієте. І вуглеводні у ВВП країни не складають таку левову частку. Це у нас така бесіда фахівців-економістів. Я не економіст. Моя мета – дізнатися для людей, так само, як і в людей, скільки коштуватиме гривня, чи правда, що долар коштуватиме 15 гривень, чи правда, що долар може коштувати 25 гривень, чи є така загроза. Бо люди, вони розгублені. Ви знаєте, зараз відбувається страшна річ для людей пересічних.
Люди взяли кредити в банках, брали валютні кредити, Ви про це теж прекрасно знаєте, і те, що люди спостерігають останнім часом – це якась гойдалка. Скажімо, на момент, коли людям потрібно купити долари, курс зростає, на той момент, коли людям виплачують зарплату, а вона прив’язана в той чи інший спосіб до долара, курс падає. Тобто люди втрачають величезні гроші на цьому. Це помітили, в цій державі хто про це ще не говорив. Чому так відбувається? Кому вигідна ця гойдалка, хтось же впливає на цей курс?
– Дякую, Романе. Позиція перша. Ми на невеличких прикладах продемонстрували, що у всіх сусідніх з Україною країнах суттєво девальвувала національна валюта, але при цьому в жодній з цих країн ми не бачили такого різкого відпливу депозитів і коштів з банківських рахунків, як це відбулося в Україні.
Хоча, я ще раз кажу, знецінені заощадження в національній валюті і у Польщі, і в Туреччині, і в Румунії, і в Прибалтиці, і в Росії, причому рівень знецінення дуже великий. Тобто люди втратили від 30% до 40% скрізь. І це не є особливості, притаманні лише Україні. Це перше.
Друге. Я не бачу на сьогоднішній день прив’язки заробітної плати в Україні до долара США, і вона не повинна бути прив’язана.
– Чекайте, це інша справа, як воно повинно бути.
– Я не хотів би переходити на особистості. Але принаймні в економіці України, може, в якихось конкретних організаціях це є, але в економіці України люди в більшості отримують заробітну плату в гривнях, ходять в крамниці і розраховуються гривнями.
– Але в більшості приватних компаній зарплату визначали долари.
Це означає, що ці люди, про яких ми з вами говоримо, виявляється, стали на 60% багатшими. З якого, вибачте, біса, вони стали на 60% багатшими?
– Це не правда, або навіть якщо це правда, то це не правильно, бо у нас є національна валюта. Але от якщо Ви уявите собі людину, от він такий щасливий, така у нього компанія, яка чомусь виробляє і продає продукцію в гривнях, а прив’язує зарплату до долара, от в серпні місяці чи навіть у вересні, прийшовши в київський супермаркет, підійшовши в обмінний пункт, здавши стодоларову купюру, він отримав 500 гривень, взяв візок і купив на них продукти. А в грудні місяці чи в січні зараз, прийшовши в той самий обмінний пункт, отримавши вже замість 500 гривень 850, він пішов в ту саму крамницю і побачив, що ціни-то не зросли на 60%. І це означає, що ці люди, про яких ми з вами говоримо, виявляється, стали на 60% багатшими. З якого, вибачте, біса, вони стали на 60% багатшими?
– Доларами вже ніхто не платить давно. Зарплата прив’язана до еквіваленту. Так домовлялися. А багато роботодавців виплачують по тому курсу, який їм вигідний, а люди потім ідуть і купують на свої гривні долари для того, щоб повернути кредит.
– У нас зарплати мають бути зафіксовані в гривнях. І український селянин виробляє цукор, м’ясо, масло, продукти харчування, продає їх, він їх продає за гривні. І що, він став отримувати за свою продукцію на 50% більше?
– Давайте не будемо клеїти дурня у цій студії, правда? У нас таке розуміння було – умовні одиниці, добре, не в доларах, в умовних одиницях. У нас є така тенденція зараз, всі заплати призначають в гривнях.
Без допомоги держави, влади і банку людина сама не вийде з цих проблем, це людина, яка взяла широко розрекламовані валютні кредити.
– І це добре, і по-іншому не буде. Криза навчить людей жити з гривнею. Єдине, Ви абсолютно праві, Романе, єдині, кого зачепила так ця криза, що без допомоги держави, влади і банку людина сама не вийде з цих проблем, це людина, яка взяла широко розрекламовані валютні кредити. Тому що її переконували, що тобі легше сплачувати 14% валютного кредиту, ніж 20% гривневого, хоча ця різниця і була та страховка.
– До таких нещасних я теж належу. Я нещасний тоді...
– Ромо, не іронізуйте, тому що таких людей дуже багато. І тим, у кого зарплата не прив’язана до долара, я не знаю, чи в тебе вона прив’язана, але я переконаний абсолютно, що на сьогоднішній день цим людям потрібна абсолютно професійна допомога, бо ці люди, залишившись наодинці з банками, самостійно вийти з цієї проблеми не зможуть.
– Прошу, рецепт.
– Не можна залишити людину віч-на-віч з цими проблемами. Сьогодні є три сторони, які є учасниками цього процесу. Є людина, яка взяла кредит валютний, але отримує заробітну плату у гривнях. І фактично вона має на 50, 60, 70 відсотків, залежно від того часу, коли вона взяла кредит, більше сплачувати відсотків. Звичайно, що це суттєво погіршує рівень її життя, а в більшості випадків робить сплату відсотків і тіла кредитів просто неможливими.
Друга сторона – це комерційний банк, який, з одного боку, видав валюту на придбання у вигляді кредиту для того, щоб людина придбала собі необхідні речі: машину, квартиру і інше. А на сьогоднішній день він сам знаходиться під надзвичайно великим ризиком, що його кредит або буде неповернений, або виникнуть великі труднощі з поверненням цього кредиту, оскільки зачеплені інтереси банку, він має, безумовно, знайти компроміс, порозуміння з людиною для того, щоб якось полегшити їй виплату кредитів.
І третя сторона – це є держава, суспільство і Національний банк, який є регулятором в банківській сфері і який має сприяти тому, щоб був знайдений цей компроміс. І на сьогоднішній день якщо ви опинилися в такій ситуації, що залишок, який у вас залишається після сплати відсотків, менше прожиткового мінімуму або не дозволяє вам сплачувати відсотки, ви обов’язково маєте негайно звернутися до комерційного банку і спробувати знайти порозуміння. Поки що, на жаль, це не врегульовано законодавчо, але я переконаний, що найближчим часом в пакеті додаткових антикризових засобів ми зобов’яжемо комерційні банки і людину або полегшимо процедуру пошуку цього компромісу.
На сьогоднішній день існує декілька варіантів. Кредит може бути пролонгований, тобто якщо кредит взятий на 3 роки, він може бути пролонгований на 5, якщо на 5 – то на 7, і в такий спосіб обсяг щомісячної сплати процентів, оскільки він буде продовжений на більше років, зменшиться. Другий спосіб, спробую простіше розповісти, левове навантаження по виплаті кредитів проходить на перші роки виплати, тобто з самого початку ти сплачуєш великі відсотки, бо ти їх сплачуєш з великої суми і велику суму повернення кредитів.
– Це якщо є ануїтет.
– Такі слова знаєте.
– Скільки разів брав кредити в своєму житті!
– В який спосіб можна змінити цей графік виплат? Можна зробити, щоб сума виплати процентів протягом всього періоду повернення кредиту була однакова, щоб це була не парабола, а крива. І в такий спосіб ми зменшимо відсоткове навантаження на перші місяці або роки повернення кредиту і вийдемо до шуканої складової, що обсяг грошей, які виплачуються щомісячно, буде зменшений, а термін буде розтягнений. Головна мета дуже проста – щоб ми дозволили людині, яка чесно бажає обслуговувати кредит, який вона взяла на придбання необхідних їй речей, щоб в сімейному бюджеті в такий спосіб нівелювати наслідки валютного зростання.
І третій спосіб знайти порозуміння з банком – конвертувати валютний кредит в гривневий кредит, безумовно, ставка по гривневому кредиту буде вищою, тобто на сьогоднішній день ця ставка уже перевищує 25, 26, 27 відсотків, але ви прибираєте зі свого майбутнього ризики валютних курсів і ви вже прив’язані виключно до національної валюти. Всі ці три способи або їх комбінація має бути задіяна для того, щоб захистити інтереси простого позичальника, бо це перші люди.
Я ще раз наголошую на цьому – ні ті, хто тримає депозити, ні ті, в кого заробітна плата прив’язана до валюти, а ті, хто взяв валютні кредити, і таких людей величезна кількість, ми маємо розробити механізм, який би захистив їх чесне ім’я, вони здатні обслуговувати ці відсотки, давайте створимо їм для цього умови.
– Все, далі я так поблажливо ставитися до Вас не буду в програмі, тому що я переживав за людей, хотів, щоб вони отримали від Вас пораду, від Вас як фінансиста. В сухому залишку: орієнтуйтеся на гривню, в будь яких розрахунках в Україні, в тому числі отримуючи зарплату, отримуючи кредити. І друге – це намагайтеся домовитися з банком. Це в сухому залишку те, що ми почули від Петра Порошенка.
А далі я буду запитувати, можливо, для Вас неприємні речі. Оця посада Голови Ради НБУ, вона для Вас все-таки дещо якась номінальна, знаєте, щоб Ви не пропали з поля зору. Тому що Ви з активної політики пішли, Вас нічого не обтяжує політичними зобов’язаннями, Ви займаєтесь бізнесом, у Вас є бізнес, який не побудований на енергоносіях, тобто Ви не спекулянт на енергетичному ринку, Ви займаєтесь «Укрпромінвест», тобто виробництвом, реальним виробництвом, тобто це автомобілебудування, соки, цукерки і так далі.
– Я дуже щасливий, що за цей рік я не є в українській політиці, тому що українська політика себе скомпрометувала.
– Та ну, Петро Олексійович, я думаю, що Ви скучили за політикою.
– Романе, давайте домовимося: якщо ми не віримо один одному ми припиняємо інтерв’ю і будемо спілкуватися тоді, коли ми будемо довіряти один одному.
– Я схильний довіряти, але, як казав Президент США: «Довіряй, але провіряй». Можливо, Вам тісно на цій посаді, можливо, Ви хочете бути головою НБУ? От зараз Тимошенко хоче зняти Стельмаха і, можливо, ви у цьому спільники, можливо, Ви себе бачити на цій посаді? Або Юлія Володимирівна, з якою Ви так конфліктували, а тепер у вас якісь інші взаємини і у вас, можливо, є домовленість про те, що Петро Дорошенко стане Головою НБУ? Я вживаю слово «можливо», тобто я не можу стверджувати.
На сьогоднішній день посада Голови Нацбанку, на відміну від багатьох інших років, є посадою, яка не намазана медом.
– Романе, на сьогоднішній день посада Голови Нацбанку, на відміну від багатьох інших років, є посадою, яка не намазана медом. І на сьогоднішній день це просто величезні виклики. По-перше, вона зараз зайнята. А по-друге, вона передбачає величезні виклики, величезні ризики, величезне навантаження, величезні вимоги для того, щоб хтось, колись , я маю на увазі, з професіоналів, дуже б туди прагнув потрапити.
Позиція друга. Я амбітна людина і я вважаю себе ще достатньо молодою людиною, і я переконаний, що в мене ще є час реалізувати амбіції.
– 1965 рік народження – це довідка.
– Третя позиція. Я переконаний, що на сьогоднішній день владі необхідно сформулювати єдину владну команду, бо якщо влада буде демонструвати позицію лебедя, рака і щуки, це просто погано закінчиться для всіх.
– Якщо б у нас було шоу, була б аудиторія, як в комедійних серіалах, там іноді свистять, сміються, «У-у-у-у», – такий розпач. Ви красиво говорите: «У-у-у-у», Ви прекрасно знаєте, що це неможливо.
– Україна без цього не виживе. Якщо це не можливо, всі політики, які будуть нездатні сформувати команду, підуть, і з політики, і з влади.
– Те, що ми зараз спостерігаємо, – Юлія Тимошенко не добирає слів, вона говорить: якщо національні інтереси – це захист «РосУкрЕнерго», говорячи про Президента, то Президент, значить, неправильно розуміє національні інтереси. Це публічно говориться. Що говорить Президент про Юлію Тимошенко у відповідь? Про те, що вона – агент Кремля, що поїхала в Москву домовлятися – ні, не Президент, тут я збрехав, не Президент, а його довіренні особи, в Секретаріаті Президента, потім політолог Карасьов собі дозволяє говорити, а Карасьов відомо, з ким працює, з Балогою, що ось Тимошенко їздила в Москву, очевидно, себе презентувати як кандидата в Президенти, і ось Москва зробила таку ставку.
Про яку єдність Ви говорите? Я теж за єдність, я теж хотів би бачити сильну, потужну європейську державу, яка називається Україна, щоб звідси не хотілося поїхати, щоб можна було тут жити і почувати себе нормально.
– Ви зараз 3 чи 4 хвилини ефіру використали на те, щоб сказати, що говорить Президент, що говорить Балога. Запитайте у людей – людям це вже не цікаво, хто про що говорить. Від них усіх народ нудить. І на сьогоднішній день якщо вони не зрозуміють те, що від них уже нудить, їм вже ніхто не вірить і що ці звинувачення не спрацьовують не проти когось.
– Стоїть такий Янукович: «У відставку всіх, а від нього теж вже нудить».
Україна і її політики перетворилися в стадо баранів, оточені вони вовками.
– Абсолютно правильно, нудить. Якщо Ви хочете, щоб ми порівняли це, от є на сьогоднішній день Україна з її інтересами, і вони не співпадають з інтересами інших держав. Україна і її політики перетворилися в стадо баранів, оточені вони вовками. Вони сидять і поки барани сильні, вовки облизуються. Барани, замість того, щоб вистроїтись і захищати державу хоча б так, як вони можуть, вони між собою б’ються, а вовки просто сидять і чекають, коли вони втомляться для того, щоб зайти і не облизуватися, а з’їсти.
Така справжня доля політиків, які не зрозуміють, що крім міжособистісних образ є інтереси держави, є речі, які треба об’єднувати, є позиції, які треба вирішувати. І мені дуже сподобалось, як в останньому журналі, здається, «Економіст», згадали таку цитату із казки «Аліса в країні чудес», де було сказано, російською, на жаль, мовою (переклад): «Напрямок, куди іти, дуже залежить від того, куди ви хочете прийти». На сьогоднішній день наші політики мають виразити, що вони хочуть мати в результаті.
– Владу хочуть мати.
– Я ще раз кажу, влада перестала бути такою привабливою. Якщо мені скажуть зараз, що Янукович дуже хоче влади, я не провірю, йому дуже комфортно в опозиції.
– В опозиції завжди комфортно, нічого не треба робити, тільки сиди і критикуй. Все ж таки на питання про Голову Нацбанку? Ви так красиво почали говорити, я Вас підтримав.
– Ви мене ніколи в житті, Романе, не підтримували.
– Чому? Я Вас підтримав в цьому, що нудить від публічної політики. Ви не в публічній політиці. У Вас тепер є комфортна ніша, Ви говорите про них в третій особі: ось вони так роблять, а Ви самоусунулися, в політиці Ви не приймаєте активної участі. Але Петре Олексійовичу, Ви б хотіли очолити Нацбанк чи не хотіли б? Чи є у Вас домовленості якісь? Зараз Ви скажете: «Ні, немає», але амбіція очолити Нацбанк є чи немає?
– У мене складається таке враження, що я Вам для інтерв’ю не потрібен, Ви задаєте питання, самі за мене відповідаєте, люди це чують і, напевно, їм це цікаво. Моя позиція є незмінною, що на сьогоднішній день посада не може бути самоціллю, на сьогоднішній день не може бути так, що хтось зайде, бо це для нього буде самогубством.
Якщо не буде створено механізм взаємодії всіх владних інституцій для подолання надзвичайно великих викликів і загроз, які сьогодні постали через Україну, якби це банально не звучало, не потрібна ніяка посада, тому що це буде самогубством. Якщо буде випрацьований командний сценарій подолання загрози викликів, я готовий працювати, вибачте за пафос, там, де буде найбільш корисно для України, в тому числі на посаді Голови Ради Національного банку.
– А все ж таки взаємини з Юлією Тимошенко потеплішали у Вас? У мене конфлікт інтересів, тому що я пригадую свою роботу на «П’ятому каналі», до якого Ви маєте стосунок. Оцей конфлікт поміж Вами і Тимошенко, опинитися між молотом і кувалдою зовсім не хотілося, але все ж таки опинився.
– Я згадую і співчуваю.
– Це коштувало потім роботи.
– Це був Ваш вибір, Рома.
– Є своя кредитна історія у кожного і ми щасливі від того, де ми опинилися в результаті. Стосунки з Юлією Тимошенко у Вас покращилися? Є фотографії в інтернеті, як Ви обіймаєтеся і цілуєтесь на річниці «П’ятого каналу».
В мене з Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко є діалог і є розуміння, в мене з Президентом України Віктором Ющенком є діалог і є розуміння.
– На річниці «П’ятого каналу» – це був емоційний сплеск, а не якісь розрахункові позиції. В мене з Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко є діалог і є розуміння, в мене з Президентом України Віктором Ющенком є діалог і є розуміння.
– Ви знаєте, пане Порошенко, я скажу Вам, що те, що Ви навчалися в Інституті міжнародних відносин київському, видно що у Вас дипломат живе. Тому що в попередній частині програми Ви сказали, що «в мене є діалог із пані Тимошенко, у мене є діалог із паном Президентом».
– І додав, що є розуміння, що не менш важливо, ніж діалог.
Це дипломатична відповідь. Але спостерігачі сторонні за діяльністю «П’ятого каналу» зробили певні висновки, це не мої висновки, я просто не можу зараз послатися на сам документ, але хто дивився «П’ятий канал» перед Новим роком, там була низка інтерв’ю, це дозволило людям зробити висновок, що у Вас, окрім певного діалогу з Юлією Тимошенко, у Вас є певні політичні симпатії до пана Литвина.
– У мене є діалог і дуже велике розуміння з паном Литвином.
– Якщо я не помиляюся, це вже не Новий рік, в коли жнива були, разом їздили по Україні, їздили на комбайнах і це теж фотографії в інтернеті стосовно цього є. Що це за така дружба з Литвином?
– По-перше, це було свято першого снопа.
– Дипломат Петро Олексійович: я Вам про Литвина, Ви мені про перший сніп. Ви у вишиванках, красиво.
– Було свято першого снопа, ми запросили всіх лідерів фракцій, щоб вони подивились на працю селянина. Є позитивні моменти: сучасні комбайни, 51 центнер із гектару урожаю, яких нема ніде в Україні, великі надої у племінному стаді. Є негатив селянської праці: відсутність кредитів, заборгованість бюджету, серйозні проблеми із соціальним забезпеченням на селі, які зараз під час кризи лише поглибились. З керівників фракцій відгукнувся лише один.
Мене приємно вразило, що Литвин не просто сів за комбайн, я переконаний, що він на такому сучасному комбайні не сидів. Ми в дитинстві бачили і «Колос», і «Ниву», і я сидів за кермом комбайна, проблем не було, але мене приємно вразило, коли всі журналісти тихесенько на фермі стали, боячись зайти, боячись навіть зайти, бо там є запах ферми відповідний, і пан Литвин підійшов до корови, спитав, чи можна її продоїти, сів і почав доїти корову. Для мене це були надзвичайно приємні враження.
Я не приховую того, що на сьогоднішній день нам і в політиці, і у Верховній Раді потрібно збирати каміння, що позиція взаємних звинувачень, від якої, як ми вже сказали, нудить народ, не дає жодної позитивної риси для України. Вони мають на сьогоднішній день, всі політики: і Ющенко, і Тимошенко, і Янукович, і Литвин, визначитися, подивитись хоча б на інші країни, де політики були непримиренними політичними ворогами під час десятиріч, – під час кризи об’єдналися. І в них на сьогоднішній день іншого немає.
Якщо вони це не зроблять до 2010 року, доля примусить їх зробити це після. Наші сусіди і спільники по Євро-2012 поляки, так у них Прем’єр з Президентом чубляться, як у нас – 2 чоловіки, Туск і Качинський, літаки не дають один одному, у нас теж така історія була, Вєрка Сердючка це обсміяла: «Вітя, віддай мені мій самольот».
– Скажіть мені, Польща від цього виграє?
– Ні, Україна так само не виграє.
Якщо раніше, років 7 чи 5 тому люди сприймали як чистий ковток повітря всі ці звинувачення: «Нарешті ми почули правду», зараз вони розуміють, що свобода слова просто переросла в словоблудство як інструмент розправи над тими чи іншими політичними силами. Нічого спільного це зі свободою слова немає, бо свобода передбачає відповідальність.
– Ви в своїх руках маєте медійний ресурс, теж берете участь у керуванні недійним простором.
– Вибачте, але Ви теж мали відношення до цього медійного ресурсу. Ми робимо усе для того, щоб зберегти збалансованість і зберегти можливість будь-кому прийти на «П’ятий канал» або висловити позицію, або відповісти на ту чи іншу тезу, яку висловили супротивники.
– От дивіться, на цьому тижні Юлія Тимошенко – вона ж пані непроста – вона обрала собі ті місця, де вона може виступити, вона обрала собі «Один плюс один», в ефірі у Наталі Мусійчук була в ТСН, наша теж колишня колега по «П’ятому каналу», інша річ, що вона прийшла і на «П’ятий канал». Чого ж вона так обрала «П’ятий канал»? Вона могла піти на «Перший національний». Ну на «Інтер» до Фірташа вона не піде.
– Ви не гірше за мене знаєте, як це відбувається. Тобто прес-служба Кабінету Міністрів звертається – Ви навіть мене поправите – або до шеф-редактора, або до гостьового редактора, узгоджується час. Я дивився цей ефір, після того, як були висловлені звинувачення на адресу тих чи інших політичних опонентів, ведучий Святослав Цеголко сказав: «Шановні, ви маєте такий самий час, у будь-який час прийти до нас в ефір і висловити свою позицію».
І на наступний день представник Партії регіонів був в той самий час в ефірі, йому дали цитати Прем’єр-міністра, і він мав той самий час для того, щоб прокоментувати позицію...
– Тимошенко тепер не гребує «П’ятим каналом».
– Вибачте, а за Вашої роботи вона була дуже не задоволена «П’ятим каналом», але вона мала можливість прийти і виступити туди?
– Мала. Ми зараз можемо поговорити про свободу слова. У Юлії Тимошенко і у БЮТу є така риса – по-своєму розуміти свободу слова.
– Як і в будь-яких інших політиків, як і у Віктора Ющенка, як і у Віктора Януковича.
– У мене немає жодних політичних симпатій на сьогоднішній день. Вибори у нас будуть президентські, а за кого голосувати – невідомо. Просто Юлія Тимошенко по-своєму розуміє свободу слова, коли вона бачить камеру, є трибуна, і вона б не хотіла незручних питань. Є таке, і не лише в неї. У нас девальвовано питання ток-шоу, тому що приходять в ефір, ефірів багато, вони величезні, і говорять-говорять-говорять безкінечно.
– Я би залюбки зробив на «П’ятому каналі» якийсь аналог передачі «Hard Talk», як на ВВС роблять. Я думаю, що Ви були б гарним ведучим цієї програми. Але я переконаний, що гості на таких передачах дуже швидко б закінчились.
– Я з’ясував дещо, але якщо у нас будуть президентські вибори і парламентські рано чи пізно будуть, дострокові за прогнозами.
– Я не поділяю вашої думки, що вони будуть достроковими.
– Добре, вони будуть строкові, в певних часових межах, коли потрібно, але ж Ви підете і в парламент...
– Не факт, це абсолютно щиро, не факт.
– А Вам зручніше бути сірим кардиналом?
– Навіщо ти так? Ти ж сам не віриш в те, що ти кажеш. Я можу піти тільки тоді, коли я буду відчувати, що я знаходжуся в команді однодумців. Мені в 2002 році дуже комфортно було в команді однодумців і дуже некомфортно було в 2007. Саме тому я і не пішов.
– Але Ви можете сформувати свою команду однодумців. Я Вас недаремно питав за Литвина.
Не може у нас бути 10-20 князьків, кожен з яких буде претендувати на те, що він є рятівник.
– Ні. Я переконаний, що тут має бути одна потужна команда, яка може взяти на себе відповідальність за долю держави. І не може у нас бути 10-20 князьків, кожен з яких буде претендувати на те, що він є рятівник. Бо на сьогоднішній день історія України, останні принаймні 6-7 років, показує безперспективність такого підходу. І люди навчились. І вони не дадуть себе обдурити в черговий раз.
– Дивіться, цікава штука, у нас є нові політики, які так себе позиціонують, той самий Яценюк. У Вас ставлення до нього скептичне? Є Яценюк, є Гриценко, позиціонують себе як політиків нової якості, обіцяють привести за собою в політику інших людей, нові ідеї.
– Теза перша: я з повагою ставлюся до обох. Теза друга: я вважаю, що якщо вони підуть самі, вони приречені на поразку. Теза третя: час одноосібних героїв, які здані врятувати країну або не прийшов, або його ніколи не буде. На сьогоднішній день, я ще раз кажу, треба навчитися працювати в команді всім, навіть шановному Арсенію Петровичу, навіть шановному Анатолію Степановичу.
– А у Вас нема бажання формувати команду або брати участь у якійсь команді?
– Ще раз кажу, що Порошенко так само може сформувати команду, як будь-який інший політик. Ефективність діяльності цієї команди може бути лише тоді, коли є чіткі, налагоджені дії всієї вертикалі влади. Нечесно обіцяти людям, що я все зміню, розуміючи, що ти не будеш мати ні впливу, ні можливості це робити. Я хотів би зберегти для себе розкіш казати людям правду.
– Вітаю Вас з цим, це серйозно досить. Скажіть, чому Ви колись свого сина змушували їздити на метро і взагалі тримаєте його у такому суворому порядку, повз нього ж життя пройде, молодість, а потім як відв’яжеться, повернути його буде важко?
– Ви просто не знаєте мого сина. Я дуже пишаюся своїм сином.
– Те, що пишуть в інтернеті – таке враження, що Ви просто виховуєте його, як спартанця.
– У мене старшому сину 23 роки, а молодшому щойно виповнилося 7. І якщо ми будемо мати умови виховання, вони рівні: якщо ти хочеш жити в окремій квартирі, ти маєш заробити, якщо ти хочеш їздити на машині, ти візьми кредит і зароби гроші.
– А до доньок таке саме ставлення? Четверо дітей у пана Порошенка.
– Так, але вони ще маленькі. Я вважаю, що ти руйнуєш життя людині, коли ти створюєш їй тепличні умови. Бо хочеш ти чи не хочеш, ти не створиш їм якийсь заповідник, їм все рівно потрібно буде стикатися зі складними ситуаціями, і ми самі маємо навчитися їх вирішувати. Він виграв стипендію і він не за батьківські кошти поїхав навчатися. Якщо б він попросив гроші, я б йому дав, він не попросив і пішов працювати в студентську їдальню за 5 фунтів на годину. Я про це не знав. «На що ти живеш?» – «Батьку, я маю гроші».
Він, тоді як гроші інших українських політиків жили, знімаючи квартири, він знайшов найдешевшу кімнату в гуртожитку і сказав, що йому там комфортно. Це його стиль і принцип життя, я його маю шанувати, тому що я свого сина поважаю, я поважаю його принципи. Він не є «маминим» чи «татковим сином». Він має свої принципи, він зі мною сперечається, він їх відстоює, у нього дуже щільна орієнтація. Я шаную і дякую моїй дружині і Богу чи, навпаки, Богу і дружині за те, що я маю такого сина.
– А що з Вашим бізнесом? Ви ж втратили, напевно, як і всі?
– Мій бізнес – плоть від плоті своєї країни. За час, поки я не був в політиці, ми побудували величезну кількість метрів виробничих площ і запустили цілу низку проектів. Ми побудували єдиний за незалежну історію України повного циклу автомобільний завод. Ми створили десятки тисяч нових робочих місць, які зараз криза поставила під велику загрозу. Ми не залишили без заробітної плати жодну людину. Ті кризові явища, які є, ми чесно виходимо і кажемо людям: «Будь ласка, є фонд заробітної плати, є умови продажу тієї продукції, яку ви випускаєте».
Ми ні від кого не залежали і це не була експортно орієнтована продукція, це було машинобудування, це було сільське господарство, суднобудування, яке зараз переживає просто найглибші кризові явища. Ми маємо знайти можливість для того, щоб вижити, пережити кризові час.
– У Вас є звільнення на Ваших підприємствах, скорочення?
– Ми побудували ситуацію про-іншому. Є фонд заробітної плати, який ми маємо забезпечити людям. Чи є він скорочений? Так, він є скорочений. І на сьогоднішній день люди, трудовий колектив самі вирішують, чи вони підуть на обмеження премій, доплат і бонусів, зберігши зарплату і зберігши трудовий колектив, щоб пережити буремні час, або він прийме рішення, що той, хто не погоджується з цим, має право звільнитися. І я дуже шаную свої колективи – вони не звільняються, вони вірять.
– Найгірше позаду чи попереду?
– Попереду. Я можу сказати, що пронози тих оптимістів, які сподівалися, що наприкінці 2009 року ми будемо мати перші ознаки пожвавлення економічної ситуації, не підтверджуються. Криза в світі буде тривати більше 2-х років. Тобто роки 2009-й і 2010-й гарантовано будуть кризовими.
Я можу сказати, що якщо криза буде тривати в світі, Україна самостійно вийти з кризи не має ні можливості, ні ресурсів. І треба всім: державі, Президенту, Прем’єру, парламенту, міністрам, губернаторам, підприємцям, робітникам, – навчитися жити по-іншому.
Жити так, як ми жиди в 2007-08 роках – з дешевими кредитами, з легким доступом до товарів, із різким 40-відсотковим зростанням фонду заробітної плати, 40-відсотковим зростанням бюджету. Повернення до цього в найближчій перспективі не буде.
– Як же Україна проведе «Євро»?
– Я сказав, що 2010 і 2009 роки! І ми маємо перспективу, що ми до 2011 року зберемося, продемонструємо можливості і Євро-2012 проведемо.
– Я хотів би на цій оптимістичній ноті закінчити сьогоднішню програму. Надзвичайно цікава людина Петро Порошенко був у нас в гостях, як бачимо, не має політичних амбіцій, подивимося, як воно буде.
– Я маю політичні амбіції. Але я ж сказав, я вважаю себе молодою людиною і всі амбіції при мені. Але вони не є особистісні, вони є командні.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG