На Донеччині вже кілька днів зростає напруження – в області захоплюють адмінбудівлі, відділки міліції та навіть військові об’єкти. При цьому, сепаратисти й терористи заявляють, що діють з волі місцевого населення. Тож, чи правда донеччани жадають крові й протистоянь?
Зараз Донеччину кинули у вир сепаратистських пристрастей. Це при тому, що в регіоні ніколи не було бурхливих політичних подій, люди звикли вирішувати питання мирно, без зайвих дебатів, не те що стрілянини й бійок. Зараз на вулицях Донецька спокійно, але за подіями донеччани стежать й хочуть лише мирного вирішення ситуації.
«Хотілося б, щоб люди не загинули – найголовніше. Але, зважаючи на те, що нинішня влада, скажімо так, дивно ставиться до Південного-Сходу... Тому, невідомо, чим це все це діло закінчиться. Не факт, що єдина й ціла Україна такою й залишиться», – каже житель Донецька Дмитро.
Так само висловлюються й більшість людей, з якими довелося поговорити. Однак, усі дуже хочуть, щоб все закінчилося якнайскоріше й напруга в регіоні пішла на спад. «Я хочу, щоб по скоріше це все закінчилось, щоб все було мирно, щоб не було війни й усе було добре», – сказали Радіо Свобода донеччанка Валерія.
Різняться думки донеччани лише в одному – у питанні подальшої долі країни та її адміністративного устрою. Наприклад, пенсіонер Михайло теж лише за мирні рішення, але наполягає, що федералізація Україні не потрібна. «Я проти федералізації, я за те, щоб країна була єдина, без Росії», – наголошує він.
Донеччани засуджують насилля
Донецькі соціологи також заявляють, що у питаннях адміністративного устрою у донеччан є розбіжності, але ставлення людей тут до насилля різко негативне. Про це Радіо Свобода розповів соціолог Володимир Кіпень, який нещодавно провів відповідне дослідження.
«Дві третини населення Донецька сьогодні виступає за підтримку єдності країни, – каже експерт. – Отримані дані дають можливість зробити ще один висновок – насилля в політичних протистояннях, різноманітні силові акції по захопленню адміністративних будівель, по вивішуванню чужих прапорів, а тим більше по можливим введенням військ іншої держави не приймає абсолютна більшість донеччан».
Такі думки підтверджуються й діями мешканців регіону, адже за останні дні нерідко жителі міст, де впроваджували силовий сценарій, самі ставали на захист адміністративних будівель. При цьому, люди були беззбройні проти добре озброєних сепаратистів. І, тоді захопники йшли геть.
Зараз Донеччину кинули у вир сепаратистських пристрастей. Це при тому, що в регіоні ніколи не було бурхливих політичних подій, люди звикли вирішувати питання мирно, без зайвих дебатів, не те що стрілянини й бійок. Зараз на вулицях Донецька спокійно, але за подіями донеччани стежать й хочуть лише мирного вирішення ситуації.
«Хотілося б, щоб люди не загинули – найголовніше. Але, зважаючи на те, що нинішня влада, скажімо так, дивно ставиться до Південного-Сходу... Тому, невідомо, чим це все це діло закінчиться. Не факт, що єдина й ціла Україна такою й залишиться», – каже житель Донецька Дмитро.
Так само висловлюються й більшість людей, з якими довелося поговорити. Однак, усі дуже хочуть, щоб все закінчилося якнайскоріше й напруга в регіоні пішла на спад. «Я хочу, щоб по скоріше це все закінчилось, щоб все було мирно, щоб не було війни й усе було добре», – сказали Радіо Свобода донеччанка Валерія.
Різняться думки донеччани лише в одному – у питанні подальшої долі країни та її адміністративного устрою. Наприклад, пенсіонер Михайло теж лише за мирні рішення, але наполягає, що федералізація Україні не потрібна. «Я проти федералізації, я за те, щоб країна була єдина, без Росії», – наголошує він.
Донеччани засуджують насилля
Донецькі соціологи також заявляють, що у питаннях адміністративного устрою у донеччан є розбіжності, але ставлення людей тут до насилля різко негативне. Про це Радіо Свобода розповів соціолог Володимир Кіпень, який нещодавно провів відповідне дослідження.
«Дві третини населення Донецька сьогодні виступає за підтримку єдності країни, – каже експерт. – Отримані дані дають можливість зробити ще один висновок – насилля в політичних протистояннях, різноманітні силові акції по захопленню адміністративних будівель, по вивішуванню чужих прапорів, а тим більше по можливим введенням військ іншої держави не приймає абсолютна більшість донеччан».
Такі думки підтверджуються й діями мешканців регіону, адже за останні дні нерідко жителі міст, де впроваджували силовий сценарій, самі ставали на захист адміністративних будівель. При цьому, люди були беззбройні проти добре озброєних сепаратистів. І, тоді захопники йшли геть.
