Слов’янськ окупований чужинцями – журналіст Галко після полону

У Слов’янську Донецької області проросійські сепаратисти відпустили викрадених раніше в понеділок іноземних журналістів – імена яких наводять як Поль Гого і Коссімо Аттанасіо, і білоруського журналіста газети «Новий час» Дмитра Галка. Відразу після звільнення Галко відповів телефоном на запитання Радіо Свобода, зокрема про те, як журналістів звільнили, хто ухвалював рішення, чи допитували їх перед цим?

– Самої людини ми не бачили. Приїжджала якась машина з тонованим склом, але я не впевнений, чи був там їхній командир, чи ж вони отримали наказ по телефону. Врешті-решт, у якийсь момент вони сказали: «Усе добре, ви можете йти». Вони перевірили всі камери, подивилися всі фотографії. Спочатку до нас поставилися агресивно, один чоловік встав і так напівжартома націлив на нас автомат. Було й таке.

Ми стояли не разом з ними, тому вони фактично з нами не розмовляли. Тільки потім, коли атмосфера розрядилася, ми підійшли до них ближче і перекинулися кількома словами. Запитали, хто вони і звідки. Ніхто не сказав, що він зі Слов’янська. Кілька людей сказали, що вони з Донбасу. Ми запитали, звідки у них зброя. Відповіли – ну нам видали в тимчасовій адміністрації. Особливо у француза й італійця вони питали, хто вони, на кого працюють, чи будуть вони правду розповідати.

– А у Вас не запитували?

– Ні, я навіть не говорив, що я журналіст. І вони в мене не питали, хто я. Вони сприйняли мене як перекладача. Після того, як нас відпустили, ми спробували піти тією ж дорогою, якою йшли до затримання – через величезний міст. Але нас затримали знову, розвернули назад і сказали: без акредитації, без дозволу їхнього начальства ми не можемо нічого робити.

– І скільки Вас там взагалі протримали?

– Загалом виходить хвилин 40, може близько години. Вдруге нас вже не затримували, просто сказали – ідіть за акредитацією.

– А хто видає цю акредитацію?

– Абсолютно незрозуміло. Французький журналіст був тут кілька днів тому і намагався потрапити в стару міськраду за акредитацією. І не зміг туди потрапити.

– Якою є зараз ситуація в Слов’янську?

– Слов’янськ – це фактично окуповане місто, воно перебуває під окупацією певних сил. Багато людей, з якими ми говорили на вулицях, говорять про них, як про чужих, які приїхали невідомо звідки. Вони не сприймають це як органічну частину свого життя, їм це не дуже подобається.

Але серед тих, хто біля барикад готує їжу, є і місцеві – жінки, підлітки. Вони дуже стурбовані своїм іміджем і коли ми розмовляли з жінками, які готували їжу, вони відганяли п’яних. П’яних було дуже багато. Жінки їм казали: «Іди звідси, не будеш нищити картинку, тут журналісти!». Але крім місцевих, тут є якісь озброєні люди, які виглядають, як військові. Це завжди видно – з виправки, як на них сидить військовий одяг, як вони тримають зброю. Які це військові, я сказати не можу, вони нам цього не говорили.

– А яка суто військова ситуація, чи відбуваються там якісь бойові сутички, конфлікти?

– Ну ось тут, де я перебуваю, нічого не відбувається. Але вранці ми були біля будівлі, де раніше розташовувалось управління СБУ, і там бронетехніка робила маневри. І їхній головний командир сказав, що ця бронетехніка піде «на Київ», на штурм Києва. Там машин 5-6.

– Це, можливо, ті БМП, які вони кілька днів тому захопили або які їм здали? Вони не говорили, звідки у них ця бронетехніка?

– Командир сказав, що їм її здали «без бою». Перевірити його слова, я не можу. Він показав машину, яка нібито належала спецпідрозділу «Кобра» – київському, не місцевому. За його словами, її також здали без бою.

Матеріал підготувала Людмила Ваннек за матеріалами Білоруської редакції Радіо Свобода