 |
| Міністр закордонних справ Чехії Карел Шварценберґ |
К. Ш.: Гадаю, що дискусія була дуже цікавою, тому що були два погляди. Деякі держави – Сполучені Штати, Польща, ми (Чехія) і так далі – підтримували План дій для членства для України і Грузії. Інші країни на чолі з Німеччиною і Францією дуже обережно виступали проти. Дискусія тривала весь вечір у середу. Вранці у четвер було засідання комітету, який мав узгодити спільний текст. Зрештою, за участі американців і німців документ написали і поширили. Перший проект не був поганим. Коли (польський міністр закордонних справ) Радек Сікорський і я на нього глянули, то сказали, що хоч текст і не ідеальний, але з ним можна жити. Але тут президент Польщі Лех Качинський сказав, що це неприйнятно. Розпочалася дискусія. Учасники засідання розділилися. Поляки вивели з кімнати групу, переважно з держав Балтії, на окрему нараду. Після цього всі разом провели нове засідання, і з’явився остаточний текст заяви.
Р. С.: Чого бракувало в першому проекті, що змусило Качинського виступити проти?
К. Ш.: Не було такого чіткого зобов’язання щодо остаточного вступу України і Грузії в НАТО. І як мені здалося, полякам дуже сподобався остаточний текст. Роль Польщі (в ухваленні цього документа) була дуже важливою. Але, звісно, її підтримала низка інших країн.
Р. С.: Наскільки важко було прийняти таке формулювання німцям і французам?
К. Ш.: Гадаю, що було дуже важко, але зрештою вони погодилися.
Р. С.: Чи Ви очікуєте нової битви за Україну і Грузію на засіданні міністрів закордонних справ НАТО в грудні? Чи можна сподіватися, що тоді ці країни отримають План дій для членства?
К. Ш.: Звісно, в грудні будуть дискусії. Я не хочу перебільшувати нашої ролі. Міністри закордонних справ зосереджуються на темі обговорення. А голови держав мають озиратися та оцінювати політичні настрої в їхніх країнах, думати про політичний успіх їхньої політичної партії та влади.