Вашингтон, 18 лютого 2005 року – Українська кампанія “ПОРА!” була найпотужнішою та найкраще організованою громадянською ініціативою у державах Центрально-Східної Європи за останні 15 років, але намір перетворити її у політичну партію є помилковим. Таку думку висловив директор відділу Центральної та Східної Європи у Німецькому Фонді Маршала Павол Демес під час свого виступу в Інституті Вудро Вільсона у Вашингтоні. У доповіді, присвяченій останній хвилі демократичних революцій, він розглядав спільні риси громадських протестів у Словаччині, Сербії, Грузії та України. За словами Демеса, завдяки акціям протесту громадяни усіх цих держав вперше відчули, що здатні більше впливати на хід історії ніж політики чи бізнемени.
Павол Демес виділив п’ять головних передумов, які уможливили перемогу демократичної опозиції у декількох пост-комуністичних державах. Перш за все, у всіх випадках перемоги вдалося домогтися під час виборів, коли авторитарні режими виявилися найбільш уразливими. По-друге, важливу роль у всіх перемогах відграли організації громадянського суспільства, які перейняли досвід політичної мобілізації та комунікації у своїх західних партнерів. Водночас, як зазначає Демес, іншою важливою передумовою стала готовність цих організацій дотримуватися принципів ненасильницького спротиву та діяти в рамках закону. Він також відзначив, що в усіх державах, в яких нещодавно відбулися демократичні революції, активну участь брали молоді люди. Врешті решт, на думку Демеса, невід”ємною частиною революцій стало відродження патріотичних почуттів у суспільстві, яке довгий час було змушено соромитися своїх правителів.
Однак, експерт Фонду Маршалла також наголосив, що суспільство у кожній державі з різною швидкістю усвідомлює потребу у змінах. Тому, на його думку, будь-які спроби простого так званого експортування моделей української чи грузинської революцій в інші держави не будуть вдалими. Він каже, що громадські активісти можуть переймати досвід один в одного, але результат залежить від готовності самого суспільства вдаватися до масових акцій. Павол Демес також переконаний, що безуспішними будуть спроби частини активістів організації “ПОРА!” утворити нову партію на базі громадянського руху. Такої ж помилки припустилися і активісти сербської кампанії “Отпор” чотири роки тому. Замість цього, він вважає, що “Пора!” повинна виконувати функцію громадського контролю за новою владою:
“Чорна “ПОРА” більш радикальна і вони хочуть боротися із присутністю так званих кучмістів на усіх рівнях влади. Верховенство права важливе, і революційні активісти тільки зараз почнуть усвідолювати як важко його забезпечити. Вони мають величезний апетит до змін, і не можуть зрозуміти чому усі колишні урядовці винні у злочинах не опинилися за гратами. Я думаю, що показовим буди розв”язання справи Гонгадзе та отруєння Ющенка. Вони повинні бути розв”язані найближчим часом.”
Однією з головних відмінностей української революції від інших, Демес вважає значний вплив приватних грошей у підготовці протестів:
“У Сербії, Словаччині та Грузії неурядові орагенізації отримували 90% своїх фондів від Заходу. Однак, в Україні приватні гроші з внутрішніх джерел відграли головну роль. У цій державі виявилося багато заможніх людей. Тимошенко далеко не бідна жінка, та декілька членів нового уряду дуже багаті. Отже, багато їхніх грошей пішло на добру справу.”
Водночас, за словами Демеса, головну роль в усіх випадках відіграли не гроші, а рушійна сила ідеалів демократії. Тому він вірить, що вони надихне до схожих дій громадян і тих державах, які досіть живуть в умовах авторитаризму.
Павол Демес виділив п’ять головних передумов, які уможливили перемогу демократичної опозиції у декількох пост-комуністичних державах. Перш за все, у всіх випадках перемоги вдалося домогтися під час виборів, коли авторитарні режими виявилися найбільш уразливими. По-друге, важливу роль у всіх перемогах відграли організації громадянського суспільства, які перейняли досвід політичної мобілізації та комунікації у своїх західних партнерів. Водночас, як зазначає Демес, іншою важливою передумовою стала готовність цих організацій дотримуватися принципів ненасильницького спротиву та діяти в рамках закону. Він також відзначив, що в усіх державах, в яких нещодавно відбулися демократичні революції, активну участь брали молоді люди. Врешті решт, на думку Демеса, невід”ємною частиною революцій стало відродження патріотичних почуттів у суспільстві, яке довгий час було змушено соромитися своїх правителів.
Однак, експерт Фонду Маршалла також наголосив, що суспільство у кожній державі з різною швидкістю усвідомлює потребу у змінах. Тому, на його думку, будь-які спроби простого так званого експортування моделей української чи грузинської революцій в інші держави не будуть вдалими. Він каже, що громадські активісти можуть переймати досвід один в одного, але результат залежить від готовності самого суспільства вдаватися до масових акцій. Павол Демес також переконаний, що безуспішними будуть спроби частини активістів організації “ПОРА!” утворити нову партію на базі громадянського руху. Такої ж помилки припустилися і активісти сербської кампанії “Отпор” чотири роки тому. Замість цього, він вважає, що “Пора!” повинна виконувати функцію громадського контролю за новою владою:
“Чорна “ПОРА” більш радикальна і вони хочуть боротися із присутністю так званих кучмістів на усіх рівнях влади. Верховенство права важливе, і революційні активісти тільки зараз почнуть усвідолювати як важко його забезпечити. Вони мають величезний апетит до змін, і не можуть зрозуміти чому усі колишні урядовці винні у злочинах не опинилися за гратами. Я думаю, що показовим буди розв”язання справи Гонгадзе та отруєння Ющенка. Вони повинні бути розв”язані найближчим часом.”
Однією з головних відмінностей української революції від інших, Демес вважає значний вплив приватних грошей у підготовці протестів:
“У Сербії, Словаччині та Грузії неурядові орагенізації отримували 90% своїх фондів від Заходу. Однак, в Україні приватні гроші з внутрішніх джерел відграли головну роль. У цій державі виявилося багато заможніх людей. Тимошенко далеко не бідна жінка, та декілька членів нового уряду дуже багаті. Отже, багато їхніх грошей пішло на добру справу.”
Водночас, за словами Демеса, головну роль в усіх випадках відіграли не гроші, а рушійна сила ідеалів демократії. Тому він вірить, що вони надихне до схожих дій громадян і тих державах, які досіть живуть в умовах авторитаризму.
