Прага, 22 вересня 2004 – У НАТО стримано відреагували на відставку з посади міністра оборони України Євгена Марчука. Проте західні експерти очікують охолодження стосунків між Україною і НАТО. Вони відзначають, що цей крок свідчить про те, що нинішній офіційний Київ мало дбає про тісніші стосунки з альянсом і готовий обміняти їх на політичну підтримку Москви напередодні вирішальних президентських виборів.
У розмові з радіо «Свобода» речник НАТО Джеймс Янес стримано відреагував на повідомлення про відставку Євгена Марчука. Він зазначив лише, що стосунки з Марчуком складалися добре, і НАТО сподівається, що такими ж вони будуть і з його наступником.
Однак аналітик Британської Оборонної Академії при Оксфордському Університеті Джеймс Шерр вважає, що неофіційно цей крок української влади в Брюсселі зустрінуть негативно.
«Для НАТО це погана новина, яку альянс зустріне з побоюваннями. Це ще один сигнал того, що думка Заходу не має жодного значення для тих, хто має реальну владу в Україні», - говорить Джеймс Шерр.
Він нагадує, що Євгена Марчука було призначено на посаду міністра оборони після скандалу з «Кольчугами». І особиста репутація Марчука в НАТО як послідовного прихильника вступу України до цієї організації, була потрібна українській владі для того, щоб залагодити цей скандал.
Але після невдалого для України Стамбульського саміту НАТО, коли Україні не запропонували членство в альянсі, а замість цього наголосили на необхідності проведення чесних і прозорих виборів, потреба у добрих стосунках з НАТО у влади вже відпала, вважає британський аналітик.
Крім цього, на думку Джеймса Шерра, радикальні та швидкі реформи Марчука в армії зустріли великий спротив, що також не могло не турбувати владу напередодні виборів.
Професор вашингтонського університету Джорджа Вашингтона Тарас Кузьо вважає, що відставка Марчука – це ще один крок у напрямку «русифікації» української зовнішньої політики:
«Українська зовнішня політика стає схожою на російську в тому, що Україна готова до співпраці з НАТО та ЄС, але не ставить на меті членство у цих організаціях. Причина в тому, що українській владі набридло слухати критику з приводу згортання демократії в Україні».
На думку Тараса Кузя, друга причина відставки Марчука полягає у тому, що після фактичного провалу конституційної реформи, українська влада запанікувала і шукає будь-якої можливості для того, щоб не допустити опозицію до влади:
«Пригадаймо, як приблизно місяць тому Марчук заявив, що він не дозволить використання армії у політичних цілях. Йшлося про масштабні фальсифікації виборів у державних інституціях – армії, тюрмах, психічних лікарнях, що відбулися під час парламентських виборів два роки тому».
Також вашингтонський аналітик говорить, що навряд чи Марчук дозволив би використання армії після виборів для придушення протестів у випадку фальсифікацій.
Як наголошує Тарас Кузьо, відставка Марчука є перемогою політичного табору керівника президентської адміністрації Віктора Медведчука, який намагається розставити вірних йому людей на ключових силових позиціях напередодні виборів.
Щодо можливого наступника Євгена Марчука на посаді міністра оборони, професор університету Джордж Вашингтона говорить, що ця людина має відповідати двом головним критеріям: він має бути вірним Медведчуку та не прагнути членства України в НАТО.
У розмові з радіо «Свобода» речник НАТО Джеймс Янес стримано відреагував на повідомлення про відставку Євгена Марчука. Він зазначив лише, що стосунки з Марчуком складалися добре, і НАТО сподівається, що такими ж вони будуть і з його наступником.
Однак аналітик Британської Оборонної Академії при Оксфордському Університеті Джеймс Шерр вважає, що неофіційно цей крок української влади в Брюсселі зустрінуть негативно.
«Для НАТО це погана новина, яку альянс зустріне з побоюваннями. Це ще один сигнал того, що думка Заходу не має жодного значення для тих, хто має реальну владу в Україні», - говорить Джеймс Шерр.
Він нагадує, що Євгена Марчука було призначено на посаду міністра оборони після скандалу з «Кольчугами». І особиста репутація Марчука в НАТО як послідовного прихильника вступу України до цієї організації, була потрібна українській владі для того, щоб залагодити цей скандал.
Але після невдалого для України Стамбульського саміту НАТО, коли Україні не запропонували членство в альянсі, а замість цього наголосили на необхідності проведення чесних і прозорих виборів, потреба у добрих стосунках з НАТО у влади вже відпала, вважає британський аналітик.
Крім цього, на думку Джеймса Шерра, радикальні та швидкі реформи Марчука в армії зустріли великий спротив, що також не могло не турбувати владу напередодні виборів.
Професор вашингтонського університету Джорджа Вашингтона Тарас Кузьо вважає, що відставка Марчука – це ще один крок у напрямку «русифікації» української зовнішньої політики:
«Українська зовнішня політика стає схожою на російську в тому, що Україна готова до співпраці з НАТО та ЄС, але не ставить на меті членство у цих організаціях. Причина в тому, що українській владі набридло слухати критику з приводу згортання демократії в Україні».
На думку Тараса Кузя, друга причина відставки Марчука полягає у тому, що після фактичного провалу конституційної реформи, українська влада запанікувала і шукає будь-якої можливості для того, щоб не допустити опозицію до влади:
«Пригадаймо, як приблизно місяць тому Марчук заявив, що він не дозволить використання армії у політичних цілях. Йшлося про масштабні фальсифікації виборів у державних інституціях – армії, тюрмах, психічних лікарнях, що відбулися під час парламентських виборів два роки тому».
Також вашингтонський аналітик говорить, що навряд чи Марчук дозволив би використання армії після виборів для придушення протестів у випадку фальсифікацій.
Як наголошує Тарас Кузьо, відставка Марчука є перемогою політичного табору керівника президентської адміністрації Віктора Медведчука, який намагається розставити вірних йому людей на ключових силових позиціях напередодні виборів.
Щодо можливого наступника Євгена Марчука на посаді міністра оборони, професор університету Джордж Вашингтона говорить, що ця людина має відповідати двом головним критеріям: він має бути вірним Медведчуку та не прагнути членства України в НАТО.
