Військова допомога Заходу Україні значно знизилася і дедалі більше питань щодо її майбутнього. Які основні потреби української армії та наскільки Україна може сама себе забезпечити?
Розрахунок гаубиці М777, яку українські військові називають «три сокири», діє як злагоджений механізм. Всі вони в армії з перших днів великої війни. Однією командою працювали на радянській «Мсті», а з осені 2022-го вже на «сімках». М777 фактично найбільш масова західна гармата у Збройних силах України. Згідно з даними проекту Оryx, партнери надали 190 таких артилерійських систем і більша частина з них, звісно, зі Сполучених Штатів.
«Роботи, так скажемо, в нас ніколи не бракувало. В порівнянні з тими ж американськими даними по їхніх настрілах, то в нас іде по вищому рівню, тобто в середньому за місяць з одної гармати настрілюється, по-різному, тисяча, дві тисячі, може й три тисячі снарядів, так може бути, така інтенсивність. Кожен день по-різному, один день може взагалі нічо не бути, а другий так, що не встигаємо відходити від гармати пообідати чи вийти десь до вітру», – розповідає військовослужбовець 45 окремої артилерійської бригади ЗСУ Сергій.
На фронті на запитання – чи вистачає снарядів, відповідь завжди очевидна – БК треба більше. Але поки, у зв’язку з затримкою рішень щодо західної допомоги для України, розрахунок цієї гармати якихось змін у постачанні не помітив.
«Sometimes, як кажуть англійці. Колись вистачає, колись не дуже. Залежить від того, це ж служба постачання, а в них там свої плани. Скажемо так, без тої допомоги, я думаю, лінія фронту вже би проходила десь по лінії Південного Бугу. Допомога потрібна. Тому що перевага в озброєнні, якщо ви знаєте, то дуже велика. Хоч вони і застарілі системи мають, росіяни, але їх багато. Плюс, куди дітися, всі знають, що їм допомагає і Іран, і Північна Корея, яка всі ці роки тільки те й робила, що клепала зброю», – продовжує Сергій.
Найбільш очевидна залежність ЗСУ від Заходу – артилерійські снаряди. За оцінками різних експертів, зараз Україна використовує від 3 до 8 тисяч боєприпасів калібру 155 міліметрів на день. Це від 90 до 240 тисяч на місяць. Остання цифра швидше була під час літнього наступу, зараз інтенсивність вогню менша.
«Сполучені Штати виробляють близько 26 тисяч снарядів на місяць і сподіваються протягом найближчих двох років підняти виробництво до ста тисяч на місяць, але цього все одно замало. Найближчим часом це, мабуть, не буде проблемою, бо США дають Україні касетні боєприпаси зі своїх запасів. Але, зрештою поставки зменшаться і Україна зможе використовувати лише кілька тисяч артилерійських боєприпасів на день», – каже полковник морської піхоти США у відставці Марк Кансіан.
«Що стосується 20 компаній Європи, зараз вони збираються наприкінці 2024 року так само вийти на 100 тисяч боєприпасів на місяць. Тобто фактично Європа і США будуть виготовляти до 200 тисяч боєприпасів на місяць. При тому, що ми говоримо, що на сьогодні Росія має потенціал виготовлення на рік десь 1,5-1,7 мільйона боєприпасів калібру 152 мм. Тобто, фактично, можемо говорити про те, що десь на кінець наступного року темпи виготовлення будуть мати певний паритет», – каже директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
Поряд із західною технікою, із західною артилерією, в українській армії ще досить багато радянських систем, і навіть таких специфічних, як Д-44. Розробляти цю гармату ще почали під час Другої світової і зараз українській військові використовують її на Бахмутському напрямку, щоб відбивати атаки російської армії.
Боєць Володимир на війні уже 10 місяців і встиг пізнати усі її можливості – був у піхоті, недавно став артилеристом. Впевнений – без західної допомоги ЗСУ буде набагато складніше.
«Дуже потрібна. Уже постраждало дуже багато людей, дуже багато сімей, загинули дуже багато наших побратимів і я вважаю просто неможливо опустити руки і дозволити ворогові зробити те, що він хоче – нищити людей, сім'ї», – каже військовослужбовець 22 окремої механізованої бригади ЗСУ Володимир.
Офіційно відомо, що Україна отримає понад 100 танків «Леопард 1» від Німеччини, Данії та Нідерландів. Частина цих машин вже на фронті, але більшість повинна надійти Збройним силам України наступного року. «Леопард 1» – це танк доволі старий, 1960-х років, але версія А5, яку отримують Збройні сили України, має доволі сучасну систему управління вогнем. Українські танкісти кілька місяців провели на полігоні у Німеччині. Після підготовки за кордоном для них це буде перша стрільба в Україні.
«Ми стріляли на тисячу метрів, це робиться для перевірки гармати. Ми ці танки тільки отримали, вони буквально 3-4 дні тому приїхали до нас, саме ці, що стріляли. Перевіряється гармата і перевіряється кучність ураження цілі», – каже військовослужбовець 44 окремої механізованої бригади ЗСУ Микола.
У «Леопард 1» чотири члени екіпажу. У заряджаючого є 5-7 секунд на те, щоб підготувати снаряд вагою до 28 кілограмів до стрільби. На відміну від радянських танків, тут гармата меншого калібру – 105 міліметрів.
«Тут нарізний ствол це компенсує, саме малий діаметр ствола. В нього більша точність і дальність стрільби теж набагато краща, ніж у 120-го», – каже інший боєць Валентин.
«Попадання дуже прекрасне, якщо все вивірено, все в навідника, в командира танка все правильно відтестовано – результати прекрасні. Швидкий. Недарма названий «Леопардом». Скоріше б і побільше б до нас цих танків і все – нам би воювати, ми рашизм цей швидко витіснимо з нашого життя і життя світового», – додає їхній побратим Олександр.
Мінус першого «Леопарда», про який всі знають, слабка броня. Але українські військові кажуть, у них вже є готове рішення, як її посилити. Незважаючи на насиченість поля бою безпілотниками, танки і далі відіграють важливу роль. А частина переданих Україні «Леопардів 1» вже успішно працювали по противнику з дистанції понад 3 кілометри.
«Як показує практика, вони життєво необхідні, тому що транспортні засоби піхоти, які є, ті ж самі бойові машини піхоти, колісна техніка і решта – вони без підтримки танків не можуть пройти, підійти до позицій противника, їм потрібне прикриття в будь-якому випадку, потрібне бронювання, щоб їх прикривала броня. Ну і взагалі противнику набагато складніше відбиватися, коли він бачить, що на нього йдуть танки», – каже Микола.
«З огляду на характер бойових дій, на особливості використання танків, на можливості використання консолідованих, інтегрованих бронетанкових кулаків, про які там всі певний час мріяли, це дещо переміщує увагу, насамперед, як на мене, на бойові машини піхоти, типу «Бредлі», «Мардер», CV-90, тому що вони, як бачимо, показують себе більш ефективно на полі бою з точки зору тієї тактики, яка зараз використовується з нашого боку. Зокрема, підтягнути мобільні групи до лінії зіткнення, до траншей, забезпечити безпечну висадку і вогневе прикриття наших штурмуючих підрозділів, при потребі знищити там цілі противника і забезпечити евакуацію групи після виконання бойової місії», – розповідає Сергій Згурець.
За підрахунками проекту Oryx Україна отримала близько трьохсот західних БМП, переважно Бредлі. Але останні постачання таких машин були ще на початку літа. Загалом, згідно з даними дослідження Кільського інституту світової економіки, із серпня по жовтень 2023 року загальна вартість нових пакетів допомоги Україні – трохи більше від двох мільярдів євро, і Захід досяг найнижчого рівня підтримки з січня 2022 року. Щодо США, то крім внутрішніх політичних процесів, накладається ще й війна на Близькому Сході.
«Два пункти, які включали компроміси – артилерійські боєприпаси та високоточні боєприпаси, наприклад Switchblade. США відправили частину з них до Ізраїлю, а те, що йде до Ізраїлю, не йде до України. Є такі системи, як Javelin чи Stinger. На початку США передали Україні стільки, скільки змогли. З того часу зроблено дві речі: по-перше, йдуть поставки того, що виробляється, це небагато. По-друге, замість Javelin, США мають протитанкові комплекси TOW, їх багато. Поки що Ізраїль не потребував цієї зброї, вони мають достатньо таких систем власного виробництва. Але я не здивуюся, якщо війна затягнеться, Ізраїль проситиме Javelin, TOW, безпілотники та багато іншої зброї, яка потрібна й Україні», – пояснює Марк Кансіан.
Якщо говорити про внутрішні українські можливості, то нещодавно в інтерв'ю «АрміїInform» заступник міністра оборони Іван Гаврилюк озвучив пріоритети для ОПК: ППО, безпілотники, засоби радіоелектронної боротьби, ракетне озброєння та боєприпаси, а також бронетехніка. Деталі із зрозумілих причин залишаються закритими. Публічно заявлено про домовленості зі США прискорити спільне виробництво зброї, а також плани німецького «Райнметалу» відкрити завод в Україні.
«Український оборонно-промисловий комплекс може забезпечити потреби Збройних сил десь на 8 відсотків, це якраз сказав Камишин, але я думаю, що це така занадто загальна цифра, тому що по окремих вузьких сегментах, зокрема, як тих же FPV-дронів, то цей показник може бути вищий, по інших показниках, як ті ж боєприпаси, він набагато менший, тому що створення боєприпасу, насправді, це серйозний системний виклик, який вирішити вкрай складно, тому що, щоб створити боєприпас, треба мати хімічну промисловість, металургію та інше. У нас немає виготовлення будь-яких порохів, які будуть без складу боєприпасу, у нас зараз немає вибухової речовини, тротилу чи іншого варіанту вибухової речовини, якою споряджується снаряд, ми це закуповуємо у наших партнерів», – каже Сергій Згурець.
Головним донором військової допомоги Україні залишаються США. Друга – Німеччина, далі йдуть Велика Британія, Норвегія, Данія, Польща та інші країни коаліції. Але з часом у цьому питанні дедалі більше скептиків – змінився уряд у Словаччині, на черзі Нідерланди, та головне – політичні суперечки у Конгресі США не закінчуються. Генерал Річард Берронс, колишній голова Об'єднаного командування Збройних сил Великої Британії, нещодавно заявив, що Захід повинен виділяти ЗСУ 75 мільярдів євро на рік протягом 2-3 років. І це дозволить перемогти. Щоправда, навіть у перший рік великої війни ця сума була меншою.
«Це якраз той, насправді, раціональний підхід, тому що на поточному етапі європейцям і американцям, умовно кажучи, цинічно кажучи, дешевше більше видати грошей і військової допомоги, заліза для України, яка зараз стримує Російську Федерацію, аніж в гіршому сценарію, потім діяти вже в рамках бойових дій в Європі, де головний тягар понесуть американські війська в складі НАТО, і всі обмеження, слабкості європейських армій будуть цілком зрозумілими», – наголошує Сергій Згурець.
Список зброї та техніки, який запросила Україна у США наступного року, став відомим агентству Reuters. Поряд із боєприпасами, безпілотниками та бронетехнікою, йдеться про такі дорогі позиції, як винищувачі F-18, вертольоти Apache, Black Hawk, система ППО THAAD. Все це, якщо і реально, то відбудеться не скоро. А щодо 2024 року, за даними New York Times, американські військові радять Україні закріпитися на поточних позиціях, окопатися і нарощувати сили.
Форум