За словами теперішнього міністра закордонних справ Андрія Сибіги, Україна покладає великі сподівання на польське головування в ЄС. Чи виправдаються вони? Чи справді Польща буде блокувати вступ України до Європейського союзу через історичні питання? Радіо Свобода розпитала у польських та українських парламентарів.
«Без вшанування жертв Волині, Україна не увійде до ЄС». Ці слова міністра оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша сказані 29 серпня 2024 року в ефірі Польського радіо запустили в Польщі нову хвилю гучних заяв, що стосуються польсько-українських історичних питань.
Україна не буде членом ЄС без згоди ПольщіТуск
Днем пізніше, 30 серпня 2024 року прем’єр Дональд Туск підтримав свого міністра сказавши: «Україна так чи інакше повинна буде виправдати польські очікування. Вона не буде членом ЄС без згоди Польщі».
У політичних кулуарах заговорили про те, що Польща може використати своє головування у Раді ЄС, яке починається 1 січня 2025 року для тиску на Україну у питанні Волині.
Варто зауважити, що ці висловлюванням Туска і Косіняка-Камиша передували слова тогочасного українського міністра закордонних справ Дмитра Кулеби в Ольштині на Кампусі «Польща майбутнього». 29 вересня 2024 року відповідаючи на питання про ексгумацію жертв Волині, дипломат згадав операцію «Вісла» і те, що українців примусово виселили з українських територій.
Якщо хтось говорить, що буде блокувати доступ України до Європейського союзу, то тим самим вписується в політику Володимира ПутінаДуда
«Якби ми зараз почали копирсатися в історії, то ми б могли піти глибоко в історію і дорікати за все погане, що поляки зробили українцям і українці полякам. Ми не маємо проблем з продовженням ексгумації, маємо тільки запит до польських урядовців, щоб теж вшанувати українців, хочемо, аби це було двосторонньо», – сказав тоді Кулеба. Його слова поляки розцінили як територіальні претензії та недоречне порівняння подій на Волині 1943 року операції «Вісла».
Днями, 23 вересня 2024 року президент Польщі в ефірі Polsat News теж прокоментував слова міністра оборони. Анджей Дуда заявив, що Путін напав на Україну, щоб зупинити її інтеграцію в ЄС: «Якщо хтось говорить, що буде блокувати доступ України до Європейського союзу, то тим самим вписується в політику Володимира Путіна», – сказав Анджей Дуда, додавши, що також в інтересах України знайти порозуміння з Польщею у всіх важких питанням, в тому числі історичних.
Польське бачення
Безумовно, місце України в Євросоюзі і НАТО. Цей шлях не тільки незворотній, але й необхідний, щоб гарантувати безпеку як України, так і всього регіону та Євросоюзу – вважає депутат Сейму від опозиційної партії «Право і справедливість» Марцін Пшидач.
На його думку, щоб приєднатися до цих двох організацій, Україні потрібні не тільки внутрішні реформи і мир, а також підтримка найближчих партнерів і союзників, яким є Польща.
Поляки мають відчуття, що питання Волині належним чином не вирішені
«Ми говоримо з нашими українськими колегами як підтримувати Україну, а також як вирішувати різні проблеми, що виникли у двосторонніх відносинах, йдеться про економічні питання, але також і про історичну тематику. Головно українській стороні бракує розуміння, наскільки це важлива тема для Польщі та поляків. Для того, щоб Польща допомагала Україні, поляки також повинні цього хотіти, а поляки мають відчуття, що питання Волині належним чином не вирішені. Отже думаю, що ті, хто каже, що Україна потребує Польщі аби вступити до ЄС думають про те, що треба передусім певні речі спільно вирішити в дусі діалогу та взаємоповаги», – каже Пшидач у коментарі Радіо Свобода.
Парламентар наголошує на моральній складові цього питання, адже ексгумація і перепоховання це християнський обов’язок кожного.
Моральний обов’язок дати цим людям ім’я, прізвище та хрест на могилі. Більше нічого Польща не проситьМарцін Пшидач
«Ці люди вбиті багато років тому, отже я вважаю, що це не тільки політичний та історичний, але навіть моральний обов’язок дати цим людям ім’я, прізвище та хрест на могилі. Більше нічого у цьому випадку Польща не просить. Маємо розуміння як близькі польський та український народи, як багато доброго сталося останніми роками. В Польщі насправді ніхто не може зрозуміти, чому українська сторона блокує питання ексгумації та перепоховання. Солдати Вермахту, німецькі солдати можуть бути ексгумовані, а польські цивільні жертви – ні», – додає Марцін Пшидач.
Парламентар каже, що, мовляв, «заборону на ексгумацію запровадив Петро Порошенко, а від нинішнього президента Володимира Зеленського залежить розблокування цього процесу».
Уточнення: у 2017 році Український інститут національної пам’яті заборонив легалізувати незаконні польські пам’ятники і Україна припинила видавати полякам дозволи на пошукові роботи доти, доки Польща не відновить 15 зруйнованих місць пам’яті українців. У Польщі цей мораторій сприймають як заборону на ексгумацію, хоча українська сторона, зокрема, Інститут Національної памʼяті пояснює, що це лише відповідь на бездіяльність польської влади, яка роками ігнорувала звернення української сторони і не виконувала своїх зобов'язань, передбачених що міждержавного договору 1994 року. Тоді між урядами двох країн було підписано двосторонню угоду про збереження місць пам'яті і поховання жертв війни та політичних репресій. Згідно з досягнутою домовленістю Україна відновила польські поховання у Львові на Личаківському цвинтарі, а польська сторона, відповідно, мала відновити таблицю на горі Монастир у Підкарпатському воєводстві. Таблицю відновили, але без імен полеглих, як це було раніше.
На думку Пшидача, офіційний Київ мав би взяти до уваги те, як багато доброго поляки зробили за останні три роки для польсько-українських відносин і ухвалити рішення в дусі партнерства та взаємоповаги.
Не можна дивитися лише транзакційно на стратегічні стосунки двох близьких народів і країнМарцін Пшидач
«Мені здається, що це вимагає додаткової роботи та подальшого розуміння, але також більшої відкритості до аргументів, ніж просто такого транзакційного підходу. Оскільки польська сторона ухвалила таке рішення, то українська ухвалить інше. У такий спосіб не розв'яжемо всі проблеми, тому що якби ми так дивилися на політику безпеки та військову підтримку, ми б ніколи, жодним чином не допомогли Україні. Не можна дивитися лише транзакційно на стратегічні стосунки двох близьких народів і країн. До цього я б заохочував політиків Верховної ради та істориків з Інституту національної пам’яті України», – каже політик.
На його думку, все залежить від політичного рішення і жесту з українського боку. Певен, його можна реалізувати, якщо українці серйозно підійдуть до цього питання.
Прохання, а не шантаж
Попри гучні заяви перших осіб держави, депутат Сейму від «Громадянської платформи» Марцін Босацький не бачить хто б хотів блокувати вступ України до ЄС з тих чи інших міркувань. Голова групи зв'язків з українським парламентом в польському сеймі каже, що є лише прохання до української сторони про належне вшанування жертв Волині.
«Мені нічого не відомо про те, що будь-хто хотів би блокувати вступ України до ЄС чи НАТО. В Польщі точно всі серйозні політичні сили хочуть цього якнайшвидше і хочуть на цьому шляху Україні допомогти, бо в стратегічному інтересі не тільки України, а й Польщі, щоб Україна була у своїх законних кордонах, повноправним членом Європейського Союзу і НАТО. Ці слова (заяви урядовців – ред.) слід сприймати як звернення до української сторони, щоб ці мінімальні прохання з польського боку про те, аби у належний спосіб поховати жертв Волинського злочину трактували серйозно», – каже парламентар.
Має бути чесна ексгумація і нормальне поховання жертв Волинської різаниниМарцін Босацький
Босацький нагадує досвід Польщі, мовляв її шлях до ЄС тривав 10 років і був теж не простим:
«Одним із елементів справді важкого шляху Польщі до Європейського Союзу було польсько-німецьке примирення в 1990-х і на рубежі 2000-х років. Думаю, багато українських політиків розуміють, що частиною вашого вступу до ЄС повинна бути, навіть важко назвати це примиренням, бо вважаю, що цей процес українсько-польського примирення насправді відбувся у 2022, коли поляки прийняли на коротший чи довший період, кілька мільйонів українських жінок з дітьми, а зараз має бути змістовна розмова про історичні питання, а саме чесна ексгумація і нормальне поховання жертв Волинської різанини».
Сьогодні польсько-українські стосунки депутат називає стратегічними. Каже, що Польща і Україна мають спільні інтереси у найважливіших напрямках. У питаннях безпеки, єдності Заходу, членства України в НАТО і ЄС є цілковита згода, натомість час від часу виникають складні питання у двосторонніх стосунках.
Не можна віддати діалог і польсько-українські відносин радикаламМарцін Босацький
«Минулого року це було питання блокування кордону окремими польськими фермерами. Ми його розв'язали. Зараз такою складною справою, я б назвав, перешкодою, але що не змінює спільних інтересів, є питання ексгумації жертв волинського злочину. І тих перешкод, звичайно, буде ще більше – економічних, політичних. Розумні політики з обох боків, ті, які розуміють стратегічне партнерство та стратегічну спільність інтересів Польщі та України не можуть віддати діалог і польсько-українські відносин радикалам або якимось шаленцям», – каже Марцін Босацький.
Український погляд
Не шукає протиріч у висловлюваннях президента Дуди і представників польського уряду народний депутат України, голова депутатської групи «За майбутнє» Тарас Батенко. Каже, Польща є єдиним цілісним союзником. Незалежно від того, чи це лівий чи правий політичний фланги, усі вони, переконаний депутат, щиро прагнуть бачити Україну в Європейському Союзі та НАТО.
«Мені здається, що Україна повинна все-таки задуматися над тим, що в напрямку просування до Європейського Союзу проблема нашого остаточного порозуміння стосовно минулого потребує нагального вирішення. І такі заяви, вони лунатимуть, що з одного боку – від правиці, що від лівиці, через те, що президентські вибори, а потім парламентські майбутні вибори. Вони будуть усе одно утруднювати цей процес», – вважає Батенко.
Праворадикальні групи будуть це роздмухуватиТарас Батенко
Депутат переконаний, що треба знайти механізм вирішення історичних питань, зокрема, увічнення жертв двох світових воєн та політичних репресій концептуально:
«Може трапитися так, що карта Волинської трагедії чи інші сторінки, вони будуть роздмухуватися різними політичними силами, на які ми навіть не сподіваємося. Тому, що ми розуміємо, що є праворадикальні групи, які будуть роздмухувати це, і в силу, скажімо, інерції виборчого процесу, його підхоплять і ті політичні сили, яким ми абсолютно віримо чи довіряємо»
Батенко не виключає, що під час головування Польщі в ЄС можуть бути спроби тиснути історичним питаннями на Україну. Ініціаторами цих спроб, ймовірно, будуть праворадикали, які такими ж методами діяли блокуючи польсько-український кордон минулого року.
Не треба обмежуватися рівнем міністерства культури, яке не здатне вирішити ці проблемиТарас Батенко
«Я закликаю український уряд якомога швидше, скажімо, створити міжурядову консультативну раду, щоб дати поштовх вирішенню цих сторінок історії. Не обмежуватися рівнем міністерства культури, яке не здатне, тому що немає політичної волі вирішити ці проблеми, опираючись на досвід попередніх років, коли ми це вирішували за каденції президента Ющенка, президента Квасневського, президента Качинського»
Йдеться про успішних, минулий досвід України та Польщі у питаннях увіковічнення жертв війни і політичних репресій.
У минулих десятиріччях на території обох країн було вшановано багато пам'ятних місць, де відбувалися події пов’язані зі складною спільною історією та людськими жертвами.
Дії мають бути дзеркальними
Висловлювання польських урядовців про те, що Україна не буде у ЄС, доки не будуть вирішені історичні питання незрозумілі для народного депутата від «Європейської солідарності» Миколи Княжицького, члена парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, співголови групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Польща.
Він пригадує, що тривалий час у польсько-українських стосунках працювала хороша формула, запропонована папою Римським Іваном Павлом II – «Прощаю і прошу пробачення», адже події на Волині 1943 року були трагічними для обох народів.
«Оскільки те, що відбувалося тоді, це були, по-перше, до другої світової громадяни Польщі, українського і польського походження, бо держави Україна тоді не було, а власне тоді, коли відбувалася трагедія, це було на території окупованій німцями, а юридично за це окупант несе відповідальність», – каже Княжицький.
Це для нас має бути сумний урок, що коли в нас немає державності, то ми починаємо з'їдати одне одногоМикола Княжицький
Парламентар наголошує, що тоді загинули мирні поляки і це треба визнавати. Але жертвами були і українці.
«Звичайно, це було відповіддю на політику Польщі того часу, але з моєї точки зору, і з сучасного погляду, очевидно, ми не можемо підтримувати вбивство мирних людей, але так само в той час загинули десятки тисяч українців, і це для нас має бути такий сумний урок, що коли в нас немає державності, то ми починаємо з'їдати одне одного і вбивати один одного, а державність – це є найкращий захист від цього».
Княжицький переконаний, що цю сторінку треба перегорнути, залишивши її історикам, а політикам слід думати про майбутнє:
«Наш стратегічний інтерес в майбутньому, а той, хто не хоче цього успіху, справді працює на руку Путіну. Тут я президента Дуду в цій заяві повністю підтримую»
Але і до заяв прем'єра та міністра оборони треба ставитися серйозно – певен Княжицький, проте не вірить, що через не вирішені історичні питання Польща блокуватиме вступ України до ЄС.
«Очевидно, вони знаходяться у внутрішньо політичному дискурсі, де ультраправа «Конфедерація» весь час піднімає ці питання, і вони перед президентськими виборами, борючись за голоси виборців, намагаються говорити часом схожі речі, які не до кінця відповідають дійсності, але є частиною внутрішньої польської політики. Попри те, стратегічно, я абсолютно переконаний, що прем'єр Туск є великим другом України і нашої Незалежності, і він сам про це багато разів говорив»
За словами Княжицького, польський політикум піднімає історичні питання лише під вибори, бо їм це внутрішньо-політично вигідно.
Хоча історичні постаті того часу – Бандеру і Шухевича в Україні і Польщі сприймають по-різному, цього не змінити і з цим треба змиритися – вважає український праламентар, але є питання, які можна вирішити:
«Наприклад, те, що поляки називають питанням ексгумації, хоча це ексгумації звичайно не стосується. Це стосується вшанування поховань, де ексгумація є маленькою частинкою цього. Польща сама порушила цю угоду, коли були знищені українські пам'ятники, зокрема на горі Монастир, які стояли відповідно до польського законодавства, а тоді, коли їх відновили, то не в тому вигляді, як це було там першопочатково. Таким чином Польща порушила цю угоду»
Маємо домовитись, що ми це робимо дзеркально і на території Польщі, і на території УкраїниМикола Княжицький
Те, що поляки зараз вимагають від України відновити ексгумаційні роботи, за великим рахунком правильно – каже Княжицький, адже це християнський обов'язок поховати всіх людей, але такі дії мають бути двосторонніми.
«Маємо домовитись, що ми це робимо дзеркально і на території Польщі, і на території України, щоб віддати пам'ять загиблим, невинним людям, і української і польської національності того часу. Я думаю, ми знайдемо вихід з цієї ситуації»
Слова польських колег про те, що Україна призупинила ексгумацію, Микола Княжицький називає дещо маніпулятивними, оскільки це Польща першою припинила виконувати угоду, згідно якої мають берегтися пам'ятки і могили. Тобто коли були знищені українські могили і не відновлені – каже депутат, то це означає, що ця угода сама по собі перестала виконуватися.
Польща порушила угоду, вимагаючи її виконувати від УкраїниМикола Княжицький
«Українці після цього припинили теж всі дії за цією угодою, в тому числі пошукові роботи і ексгумаційні, бо перш ніж зробити ексгумацію треба провести пошукові роботи, і зовсім не факт, що там дійсно хтось щось знайде, але якщо знайдуть, то очевидно всі ці люди чи рештки мають бути поховані за християнським звичаєм, з повною повагою до цих невинних людей. Якщо їх знайдуть. В будь якому разі це має відбуватися з двох сторін і ми весь час домовляємося, що це буде з двох сторін, а потім якось з польської сторони не хочуть виконувати цього, нібито забувають про те, що Польща порушила цю угоду, вимагаючи її виконувати від України», – пояснює нардеп.
Ексгумацію справді потрібно відновити – продовжує Княжицький і переконаний, що вихід з цієї ситуації буде знайдено навіть не зважаючи на труднощі.
«В нас була домовленість між президентом Дудою і президентом Зеленським про те, що поляки відновлять цю таблицю в Монастирі, де загиблі українці, у тому вигляді в якому вона там стояла, бо її відновили в іншому вигляді, без згадки прізвищ, а українці очевидно відновлять дію всіх інших угод, в тому числі про ексгумацію. Це якось замерзло, тому що поляки говорять лише про свою частину і не збираються відновлювати цю таблицю, і для українців, звичайно це образливо, і тому ця угода є заблокованою. Треба знайти в собі мужність з двох сторін і розблокувати»
На думку Миколи Княжицького не так важливо хто зробить перший крок.
«Якщо нам скажуть, що ми завтра відновимо таблицю, то ми сьогодні готові дозволити пошуково-ексгумаційні роботи. Тут нема з цим проблем», – наголошує народний депутат, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Польща.
- Волинська трагедія – одна з найтрагічніших сторінок в спільній історії українців та поляків. Історичний та політичний погляд на причини масових взаємних убивств у 1942-1944 роках в Україні і Польщі різняться.
- У Польщі це називають «геноцидом» і «різаниною», звинувачуючи у масових вбивствах поляків УПА. В Україні наголошують, що відповідальність за масові вбивства поляків і українців на Волині несуть обидві сторони, а також окупаційна адмінстрація нацистської Німеччини та радянські партизанські загони.
- Число жертв теж називають різне. Польський Інститут національної пам'яті каже про 100 тисяч убитих поляків і 5 тисяч убити українців. Українські історики називають інші цифри: до 20 тисяч жертв серед українців і 35-40 тисяч серед поляків.
Форум