23 грудня українська і російська сторони на переговорах в рамках ТКГ підтвердили домовленість про обмін утримуваними у форматі «усіх встановлених на усіх встановлених». Представники бойовиків на своїх ресурсах теж вказали, що «ведеться робота з підготовки остаточного списку осіб та дати обміну». За неофіційними даними, обмін можуть провести в неділю, 29 грудня. Чи буде він в форматі «усіх на усіх» - не відомо. За два дні до можливого обміну Радіо Свобода публікує у двох частинах інформацію про тих українців, які можуть повернутися додому.
У списку «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» наразі 93 прізвища. Більшість із цих людей – кримчани, які зазнали переслідувань після окупації півострова, але є також інші громадяни України, затримані і засуджені на території Росії та на підконтрольних їй територіях України.
«Сьогодні вже очевидно, що серед тих, кого встигнуть обміняти до кінця 2019 року, не буде жодного громадянина України, який постійно проживає на території тимчасово окупованого Криму та позбавлений свободи російськими окупантами», - вважає Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу.
Окрім того, рідні понад двох сотень утримуваних в ОРДЛО військовополонених та цивільних заручників сподіваються, що на цей раз і такі бранці зможуть повернутися додому.
Радіо Свобода вирішило нагадати ще раз історії цих людей і пропонує вашій увазі першу частину матеріалу – про тих громадян України, які утримуються з політичних мотивів за ґратами в Російській Федерації. Другу частину можна прочитати тут.
Олександр Шумков
Олександр Шумков – колишній охоронець екслідера «Правого сектора» Дмитра Яроша. У грудні 2018 року Севський районний суд Брянської області визнав його винним за статтею про участь у забороненій у Росії організації.
У вироку зазначається, що Шумков із 17 листопада 2014 року до 23 серпня 2017 року брав участь у діяльності «Правого сектору», що була «спрямована проти інтересів Росії».
Як повідомляє «Громадське», Шумков служив за контрактом у Збройних силах України в селі Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, жив у Херсоні. Він не повернувся після служби додому 17 серпня 2017 року. Шумков каже, що його викрали, а російський кордон він перетнув проти своєї волі непритомним за участі співробітників ФСБ.
Український політв’язень Володимир Балух на першій після звільнення із російської тюрми пресконференції згадував, що перетинався із Шумковим у місцях несвободи, і висловлював занепокоєння, що тому можуть загрожувати тортури.
Геннадій Лимешко
12 серпня 2017 року ФСБ Росії повідомила про затримання в анексованому Криму чоловіка, якого вони назвали «агентом СБУ» і звинуватили в підготовці диверсій на півострові: зокрема, нібито планувався підрив ліній електропередач Судак – Новий Світ, підпал лісу в районі Судак – Алушта і об'єкта комунального господарства в районі селища Рибаче. Служба безпеки України спростувала причетність затриманого до органів держбезпеки.
У Міноборони України повідомили, що затриманий на анексованому півострові й оголошений ФСБ Росії «агентом СБУ» громадянин України Геннадій Лимешко служив у Збройних силах України за контрактом (а до цього, як розповідали його родичі, служив у ДУК) і був звільнений у травні 2017 року через службову невідповідність. У СБУ назвали «черговою провокацією» повідомлення ФСБ Росії про затримання українського «агента».
Пізніше російські спецслужби оприлюднили відео затримання й допиту чоловіка. На камеру він назвав себе Геннадієм Лимешком 1992 року народження і зізнався в тому, що нібито готував диверсії на території Криму.
Родичі Лимешка розповіли проєкту Радіо Свобода «Крим.Реалії», що до арешту чоловік жив і працював у Маріуполі, перед тим з родиною мешкав у Харкові.
Читайте також: Ми знаємо, хто вони. #Незабуті в'язні Кремля в ОРДЛО
Нещодавно в коментарі ІСТV дружина Лимешка Ірина казала, що чоловік поїхав до Криму також на роботу: родині потрібні були гроші на лікування дочки.
Підконтрольний Кремлю Судацький міський суд 10 травня визнав Геннадія Лимешка винним і призначив покарання у вигляді 8 років позбавлення волі за звинуваченням у «незаконному придбанні, зберіганні й носінні вибухових речовин».
Провину Лимешко визнав, справа розглядалася в особливому порядку. Серед пом’якшувальних обставин, врахованих судом, – малолітня дочка Лимешка. Серед обтяжувальних – політичний мотив злочину: «ненависть і ворожнеча у зв’язку з приєднанням Криму до Росії». Термін відбування покарання обчислюється з 10 травня 2018 року. У серпні 2018-го Верховний суд анексованого Росією Криму залишив вирок у силі.
Через деякий час Геннадія Лимешка етапували з окупованого українського Криму до Росії.
Справа «українських диверсантів» у Криму
За даними Кримської правозахисної групи, за період із серпня до листопада 2016 року в Криму було затримано 9 громадян України, яких ФСБ називає «членами диверсійно-терористичної групи Міноборони України». Серед затриманих: Євген Панов із Енергодара (звільнений в рамках обміну 7 вересня), житель Єврпаторії Андрій Захтей, Редван Сулейманов (вийшов на волю 3 квітня 2018-го), далекобійник із Харківщини Володимир Присич (вийшов на волю 15 серпня 2019-го), співробітники Кримського аналітичного центру «Номос» Дмитро Штибліков, Олексій Бессарабов, їхній близький друг Володимир Дудка (капітан другого рангу запасу), а також колишні військові, що мешкали у Криму, – продавець в магазині Олексій Стогній та підприємець Гліб Шаблій.
Останнього російський правозахисний центр «Меморіал» визнав політв’язнем.
Зі Шаблія та Стогнія зняли обвинувачення у підготовці диверсій, але засудили за статтями про виготовлення і перевезення зброї та вибухових речовин.
Пізніше усіх етапували з Криму відбувати покарання у різні колонії в Росії, окрім Андрія Захтея, якого утримують у колонії в Сімферополі.
7 жовтня родичі Дудки і Бессарабова заявили, що ув’язнених знову етапували, і тепер місце перебування обох невідоме. Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова звернулась до російської колеги Тетяни Москалькової, аби та повідомила, куди перевезли українців.
Андрій Коломієць
26-річний Андрій Коломієць народився і жив на Київщині. У жовтні 2014-го познайомився в популярній онлайн-грі World of Tanks із росіянкою, мешканкою Кабардино-Балкарії Галиною Заліхановою, яка на той момент перебувала у шлюбі. На початку грудня він приїхав до Росії сам. Чекаючи, поки Галина розлучиться зі своїм чоловіком, він провів три місяці в Нальчику – винаймав квартиру, працював на автомийці.
У травні 2015 року Коломійця затримали за підозрою у зберіганні наркотиків. Спочатку чоловік визнав свою провину в зберіганні наркотиків, але пізніше відмовився від свідчень – сказав, що слідчі катували його електричним струмом.
Після затримання Коломійця привезли до анексованого Криму і додали ще один пункт звинувачення – замах на вбивство двох кримських «беркутівців» під час подій Майдану. Також слідчі стверджували, ніби Андрій Коломієць був членом УПА (забороненої в Росії).
У червні 2016 року російський суд в анексованому Криму засудив Коломійця до 10 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
Російська правозахисна організація «Меморіал» вважає Андрія Коломійця політв’язнем та вимагає його негайного звільнення.
У квітні 2017 року Коломієць подав скаргу до Європейського суду з прав людини.
Микола Шиптур
До подій Майдану 41-річний Микола Шиптур жив у Івано-Франківську, але з розвитком протестів у Києві приїхав туди, брав участь у демонстраціях, охороняв КМДА. У березні 2014-го він разом із трьома іншими євромайданівцями їде до Криму на підтримку мирних проукраїнських акцій до 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка.
За версією слідства, 26 лютого 2014 року Шиптур знайшов на майдані Незалежності в Києві пістолет марки «Макарова» (його було вилучено) і залишив його у себе. А потім з цією знахідкою вирушив на півострів ‒ перешкоджати «волевиявленню» кримчан на «референдумі», і стріляв із неї по представникам «самооборони» (останнє затриманий заперечував).
У травні 2015 року підконтрольний Кремлю суд у Севастополі засудив його до 10 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму. Після апеляції термін ув'язнення зменшили до 9 років.
МЗС України включив Миколу Шиптура в список українських громадян, яких російська влада незаконно утримує в Криму. Його ім'я також значиться в зверненні Верховної Ради України до парламентів іноземних держав із вимогою засудити репресії Росії щодо українських політичних в'язнів.
Віктор Шур
За даними ініціативи LetMyPeopleGo, ювелір Віктор Шур народився на території УРСР, але після розпаду Радянського Союзу зробив вибір на користь російського громадянства, що було обумовлено бізнесом, який він вів на території Росії. Тим не менше, як зазначають правозахисники, він мав дозвіл на проживання в Україні і донедавна разом із родиною постійно мешкав у Чернігові. Пізніше, уже під час перебування за ґратами, йому було надане українське громадянство (у заяві українського МЗС про недопущення катувань Шура у колонії 2017 року він вже фігурує як громадянин України).
Віктора Шура було затримано у грудні 2014-го нібито за образу міліціонера, що пізніше було перекваліфіковано у порушення правил режимного об’єкта, а ще пізніше – у державну зраду.
Відповідно до матеріалів справи, Шура було затримано при спробі зробити фотознімки закритого режимного об’єкту на території Брянської області Росії, який насправді є недіючим аеродромом та був затоплений ще у 80-х роках. За даними правозахисників, рідні отримали інформацію про місце перебування Віктора Шура аж через місяць після його затримання, коли він визнав себе винним в інкримінованих йому злочинах.
У жовтні 2015-го Брянський обласний суд Віктора Шура визнав винним у шпигунстві на користь України і засудив його до 12 років ув’язнення за статтею «державна зрада». Українська сторона вважає цю справу політично вмотивованою.
Валентин Вигівський
Підприємець Валентин Вигівський був затриманий під час приватного візиту до Сімферополя так званою «кримською самообороною» у вересні 2014 року. Спочатку його звинувачували в комерційному шпигунстві, потім справу перекваліфікували.
15 грудня 2015 року Московський обласний суд засудив киянина Валентина Вигівського до 11 років колонії суворого режиму за шпигунство в авіаційно-космічній сфері.
Йому інкримінували залучення через інтернет «працівників організацій російського оборонно-промислового комплексу авіаційно-космічного профілю до збирання та надання йому за грошову винагороду закритої технічної документації щодо поточних перспективних розробок».
За даними ініціативи LetMyPeopleGo, до Вигівського застосовувалися тортури, до нього не допускали консула і не давали йому зв’язатися з рідними.
Ігор Кияшко
Жителя Лубен Полтавської області, юриста Ігоря Кияшка затримали 10 квітня 2018 року в Нижньому Новгороді, коли той приїхав туди по ліки для свого сина. У цьому російському місті розташований фармацевтичний завод, який випускає потрібний препарат.
У грудні 2018 року Нижньогородський обласний суд у Росії засудив Кияшка до восьми років колонії суворого режиму. Кияшка визнали винним у «шпигунстві і спробі контрабанди частин двигуна військового літака». Суд проходив у закритому режимі через нібито наявність у матеріалах справи документів, що містять військову таємницю.
Костянтин Давиденко
ФСБ Росії повідомила про затримання 11 лютого 2018 року в Сімферополі громадянина України за підозрою в шпигунстві. Пізніше стало відомо, що йдеться про співробітника брокерської компанії з Донецької області Костянтина Давиденка. Фірма називається «Донецько-східний брокерський торговий дім» і належить його батькові Олександрові Давиденку.
Як з’ясували журналісти проєкту Радіо Свобода «Крим.Реалії», до арешту Костянтин із дружиною проживали на непідконтрольній території Донецької області. У профілі Костянтина Давиденка у соцмережі «ВКонтакте» зазначається, що починаючи з 2014 року він часто бував у Криму. У жовтні 2014 року він виклав фото з Севастополя, 2015-го – з Бахчисарая, а 2016 року – з Ялти.
Його батько Олександр Давиденко стверджує, що в Криму Костянтин бував у відрядженнях – займався на півострові оцінкою майна. За його словами, востаннє він виїхав до Криму 10 лютого.
Володимир Якименко
Володимир Якименко – таксист та активіст «Автомайдану» із села Чаплинка на Херсонщині (там розташований український пункт пропуску через адміністративну межу з Кримом). Серед іншого, займався тим, що перевозив кримчан, які виїжджали з території анексованого півострова на материкову територію України.
Як розповіла Громадському радіо дружина Якименка Олена, 11 червня 2017 року, коли він учергове перетинав адміністративну межу з півостровом, його затримали російські силовики, звинуватили у перевезенні наркотиків, катували, вибиваючи зізнання та вимагаючи розповісти про розташування український військ поблизу адмінкордону з анексованим півостровом.
Володимира Якименка засудили до 15,5 років та етапували з Криму до колонії в Пугачов Саратовської області Росії, де він відбуває покарання сьогодні.
