Доступність посилання

ТОП новини

З ким воює Україна: армія Росії в обличчях


Фото російських військових із соцмереж із сторінки військовослужбовця, який є у списку тих, хто бере участь у війні Росії проти України
Фото російських військових із соцмереж із сторінки військовослужбовця, який є у списку тих, хто бере участь у війні Росії проти України

Російська Федерація роками намагалась декларувати «міць та високий бойовий дух» своїх збройних сил.

Втім, усього декілька днів війни в Україні показали, як насправді держава Росія дбає про своїх солдатів: видає прострочені ще сім років тому пайки, не забирає тіла загиблих, яких надіслала воювати в Україну. Є багато повідомлень про мародерство, насилля щодо цивільних, пограбування магазинів із алкоголем.

Журналісти «Схем» (Радіо Свобода) вирішили дослідити відкриті сторінки у соцмережах тих росіян, які фігурують в опублікованому списку 120-ти тисяч військовослужбовців РФ, які, за інформацією громадської організації «Центр оборонних стратегій», зараз воюють в Україні.

Олександр Сазонов у списку ЦОС значиться як старший офіцер, майор. Олексію 43 роки. Судячи зі сторінки у російській соцмережі «Однокласники», він із селища Старишево в Амурській області Росії (область межує з Китаєм).

Сазонов зазначає, що закінчив авіаційний ліцей, служив у військовій частині 45179, має дружину і трьох дітей.

Інтер'єри на фотографіях скромні. Час від часу Сазонов викладає фотографії, де він на природі.

Де вони з дружиною купаються у місцевій водоймі.

У дружини Сазонова хобі – в’язання. Нещодавно вона зв’язала два танки Т-34.

Сторінка Сазонова заповнена репостами зі сторінок, де хвалять Путіна і глузують із Зеленського.

Євгеній Саврухін у списку ЦОС значиться як старший підполковник. На своїй сторінці в «Однокласниках» Євгеній вказує, що йому 51 рік, він мешкає у Хабаровську, закінчив «Далекосхідне вище військове училище (військовий інститут)» в Усурійську.

Саврухін виклав декілька фотографій: з екскурсії в Москві на фоні Кремля.

На фоні танка з написом «на Берлін» 9 травня.

Із вечірки з друзями.

І декілька фотографій у військовій формі чи камуфляжі.

Крім іще декількох фотографій доньки Євгеній більше майже нічого не публікував.

Артем Серебряков фігурує у списку ЦОС як старший прапорщик. Артемові 39 років, одружений, має доньку.

Зазначає, що живе у Владивостоці та закінчив школу. Серед фотографій – відпочинок із другом на пляжі.

Ще одне фото у спортивному костюмі на фоні моря.

І фотографії із весілля.

Політичних дописів на сторінці Серебрякова немає.

Багато таких дописів є на сторінці Костянтина Сугібіна. Є фотографія Путіна із підписом: «Сьогодні ти прокинувся в мирній державі завдяки цій людині».

А 28 лютого цього року він вподобав ось такий допис:

З огляду на фотографії, у Сугібіна троє дітей, він живе у селищі Серишево (Амурська область), у списку ЦОС значиться як старший прапорщик.

А от Андрій Сверчков досі на аватарці свого профілю в соцмережі має фото із весілля. Сверчков у списку ЦОС значиться як молодший офіцер, капітан. У Андрія багато фотографій із весілля. Постановочна мініатюра:

Наречена п’є шампанське:

На одну з весільних фотографій навіть «дофотошоплено» Володимира Путіна з Дмитром Медведєвим.

Є декілька фотографій зі свят.

Андрій Сверчков живе у Єгор’євську (Московська область), служив у 10211 та 14154 військових частинах.

Олег Сон із Хабаровська. З огляду на фотографії у соцмережі «Однокласники», він має двох дітей, закінчив Військовий авіаційний інженерний університет. У списку ЦОС значиться як підполковник. Фотографій у військовій формі на сторінці Олега немає. Натомість є з пасіки і біля уссурійського тигра.

Тумен Зондуєв з Улан-Уде (Бурятія) теж значиться у списках ЦОС – дата народження звідти збігається із зазначеною на його сторінці в соцмережі «Однокласники». Сам Тумен публікує фото зі своєї служби в армії у 2012 році – на них солдати багато фотографуються у формі.​

Серед іншого, і в армійській вбиральні.

Окремо Зондуєв запостив фото у формі у 2015 році. Також згідно з даними ЦОС він служив у селі Зандин Мухоршибірського району Бурятії Росії у 2016-2017 роках.

Даніл Білалов – також у списку військовослужбовців, оприлюдненому «Центром оборонних стратегій».

На його профілі в мережі «Однокласники» зазначено, що мешкає він в селищі міського типу Серишево Амурської області.

Зі сторінки соцмережі цього військового можна дізнатися, що він відвідував Харківський зоопарк в Україні у 2012 році. Полюбляє риболовлю, а ще фотографуватися поруч із дорожніми вказівниками. Наприклад, такими: «З’їзд на звалище та джерело в честь св. пророка Іллі» (обидва на фото вказують в одному напрямку).

На іншому фото Даніл в автомобілі з пляшкою в руках. Під його постом є коментар: «Кермо з якого боку? ГІБДД» (російська патрульна поліція – Ред.).

***

Журналісти Радіо Свобода також отримали ще один список російських військовослужбовців і продовжують його аналізувати.

Один із тих, хто вказаний у переліку – Сергій Чушпаєв. На своїй сторінці у соцмережі «Однокласники» він вказав, що родом з селища Славянка Приморського району з адміністративним центром у Владивостоку.

30 років йому виповнилося напередодні наступу російських військ на територію України. У списку військовослужбовців Чушпаєв має звання старшини та закріплений за військовою частиною №99333 зі штаб-квартирою у Владивостоку.

Російський військовий полюбляє позувати на фоні військової техніки.

Альберт Чучвага у списку ЦОС значиться як старший прапорщик. Йому 42 роки і він закріплений за військової частиною №78018.

На його сторінці у соцмережі «Однокласники» дописувачі називають Чучвагу «сніговим прапорщиком».

Сам він вказує, що мешкає у Приморському краї, тобто на крайньому сході РФ.

Дмитро Чушкін має звання майор, відповідно до даних списку ЦОС. На його сторінці в соцмережі «Однокласники» вказано, що він мешкає в СССР.

Його військова частина №02492 розташована у місті Бєлогорськ Амурської області, яка межує з Китаєм.

Про те, що він військовий, Чушкін не приховує, і публікує фото у формі.

На повідомлення у соцмережі «Одноклассники» жоден з військових, які згадуються у цій публікації, не відповів.

  • Зображення 16x9

    Максим Савчук

    Журналіст-розслідувач телевізійної програми проєкту розслідувань Радіо Свобода «Схеми». Автор книги «1937» про політичну та бізнесову діяльність Віктора Медведчука після Революції Гідності.

    Народився у селищі Баришівка на Київщині. Здобув освіту інженера в Національному транспортному університеті та філолога в Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова. Працював у бюро журналістських розслідувань «Свідомо», у газеті «Україна молода», у програмі журналістських розслідувань «Знак оклику» на телеканалі ТВі.

    У 2015 році розслідування «Questions Raised Over Poroshenko’s Role In Valuable Kyiv Land Deal» («Таємниці землі президента Порошенка») потрапило до шорт-листу міжнародного конкурсу асоціації мовників AIB.

    Переможець конкурсу журналістських розслідувань ім. В. Сергієнка (2019 рік) із матеріалом «Зелена родина ру» (про кінобізнес Володимира Зеленського у Росії).

    У 2020 році здобув друге місце на конкурсі журналістських історій DataUp із матеріалом «Американська мрія Віктора Медведчука» (співавтори - Любомира Ремажевська та Олександр Чорновалов).

    Розслідування «Американська мрія Віктора Медведчука» перемогло на Національному конкурсі журналістських розслідувань. Оголошення переможців та нагородження відбулося під час фестивалю розслідувальної журналістики «Межигір’я Фест» в колишній резиденції експрезидента-втікача Віктора Януковича у вересні 2021 року.

  • Зображення 16x9

    Олександр Чорновалов

    Співпрацюю з Радіо Свобода з 2015 року. Журналіст-розслідувач телевізійної програми «Схеми. Корупція в деталях» (спільний проект Радіо Свобода та Першого суспільного). Маю економічну освіту. З 2005 по 2014 рік працював в щотижневій газеті «Комерсант-Україна», пройшов шлях від журналіста до редактора відділу. Призер і номінант багаточисленних журналістських конкурсів.

  • Зображення 16x9

    Валерія Єгошина

    Журналістка-розслідувачка проєкту розслідувань Радіо Свобода «Схеми».

    Лауреатка нагороди «Top 30 Under 30» від KyivPost (2019). Переможниця Національного конкурсу розслідувальних робіт та спеціальних репортажів на Mezhyhirya Festival-2018. Переможниця конкурсу журналістських розслідувань ім. В. Сергієнка (2017 рік). Фіналістка низки українських та закордонних конкурсів журналістських робіт.

    Переможниця спецномінації  «Cльози окупанта» конкурсу «Честь професії» (2022) з матеріалом «Плеяда у*банів», «Путін – с*ка», «Шойгу – профан». Російські полковники обговорюють керівництво армії РФ».

    У 2023 році розслідування авторства Валерії Єгошиної та Кіри Толстякової «Як добровольці масово ховали мирних містян і хто саме з військових РФ вбивав в Ізюмі?» отримало спеціальну відзнаку Certificate of Exсellence у фіналі міжнародної премії у сфері журналістики розслідувань Global Shining Light Award 2023 року від Глобальної мережі журналістів-розслідувачів (GIJN). 

    За освітою соціологиня.

  • Зображення 16x9

    Сергій Андрушко

    Сергій Андрушко – журналіст проєкту розслідувань Радіо Свобода «Схеми» з 2014 року. Журналіст, документаліст, один із засновників інтернет-телебачення в Україні Hromadske.TV 

    Автор фільму-розслідування «Віра», присвяченого пам’яті продюсерки та журналістки Віри Гирич, яка загинула 28 квітня 2022 року в Києві внаслідок влучання російської ракети у багатоквартирний будинок, у якому вона мешкала ( у 2023 році матеріал став одним із фіналістів у категорії «Документальне розслідування» конкурсу Асоціації міжнародного мовлення (AIB). 

    За участю Сергія Андрушка зняті документальний альманах «Відкритий доступ» та документальний фільм «Пост Майдан»

    Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну робив розслідування щодо воєнних злочинів, зокрема, встановлення усіх загиблих під російською окупацією на прикладі одного села – Андріївки Бучанського району, що на Київщині.   

    Висвітлював процес переатестації суддів, прокурорів, проведення конкурсів на високі державні посади.

    Спікер Форуму «Право на доступ до публічної інформації. 10 років свободи та викликів» щодо кращих практик застосування журналістами Закону України «Про доступ до публічної інформації».

    Нагороди:

    «Найкраще подання резонансного матеріалу» конкурсу «Честь професії-2017»;
    «Найкраще ТБ-розслідування» конкурсу розслідувань імені Героя Небесної сотні Василя Сергієнка (2019);
    Переможець польсько-українського конкурсу Асоціації польських журналістів SDP (2015); 
    Лауреат премії «Телетріумф» у номінації «Репортер» (2010).

    Закінчив з відзнакою магістратуру Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 

    Працював журналістом на Українському Радіо та радіо «Континент» 

    Кар'єру на телебаченні розпочав у 2000 році на посаді журналіста телеканалу «СТБ». 

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG