24 липня у ДБР та СБУ повідомили народному депутату Олександру Пономарьову про підозру за статтею «державна зрада».
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну – наприкінці лютого 2022-го року Пономарьов поїхав назустріч російській армії та пів року прожив в окупованому Бердянську. Після чого зміг виїхати з окупації, повернутися в Київ і навіть продовжити роботу у парламенті. Нічого не пояснюючи.
У розслідуванні «Схеми» розповідають, що саме народний депутат пів року робив в окупації, чи справді його брали в полон, про що домовлявся із загарбниками та як бізнес парламентаря Пономарьова тепер працює і на Росію, і на Україну – заробляючи і на російських заводах, і на українській державі.
Журналісти зібрали та проаналізували численні свідчення та документи, серед яких дані про пересування депутата, білінги його телефону та листування його соратників, перехоплені телефонні розмови російських окупантів й місцевих колаборантів. А також документальні докази про те, як і на кого працює його бізнес в Бердянську та Росії.
Олександр Пономарьов – народний депутат України, мажоритарник із Бердянська. Вже 10 років у Раді – раніше від «Партії регіонів», у цьому скликанні – від «ОПЗЖ», нині перейменованої в «Платформу за життя та мир».
Увагу ЗМІ привертав переважно через скандали – коли кнопкодавив. Або силою відбирав у журналістів телефони у кулуарах.
Пономарьов – бізнесмен. Головний актив – виробництво моторних олив під брендами «Азмол» та «Агрінол».
Бізнес-імперія нардепа переважно зосереджена у Бердянську, звідки він родом, де через вплив депутата мешканці називають його «тіньовим господарем», а саме місто «Пономарьовськ».
У деклараціях згадок про бізнес нардепа не знайти, бо чотири десятки компаній з його групи оформлені на його родичів та помічників.
Коли у 2017 році два десятки танків української армії вийшли з ладу, а експертиза виявила причину у неякісному мастилі «Азмол», придбаному ЗСУ, Пономарьов відкрито виступав від імені компанії на її захист.
Дані перетину кордону з Росією, які вдалось отримати «Схемам», свідчать про те, що після першого вторгнення РФ в Україну у 2014 році народний депутат Пономарьов декілька разів літав у Москву у «комерційних» цілях.
За два місяці до повномасштабного вторгнення російської армії журналісти «Схем» з’ясували, що депутат Олександр Пономарьов – окрім українського, має громадянство Росії. Документи на його отримання були подані у 2003 році, та у 2007-му виданий новий паспорт по досягненню 45-річчя. Він досі є дійсним.
«Я навіть не знаю: є він чи немає… Якщо десь на нього документи 20-річної давнини залишились, то треба уточнювати», – казав Пономарьов про російський паспорт наприкінці грудня 2021-го.
Із ВР – в окупацію
Із початком повномасштабного вторгнення РФ подальша доля депутата Пономарьова, в якого знайшли російське громадянство, залишалась невідомою – він перестав з’являтись у Верховній Раді. Лише в кінці березня 2022-го його колеги по фракції забили на сполох – заявили, що депутат Пономарьов – в окупованому Бердянську, де його затримали російські солдати.
Як він там опинився? Чи справді був полон? Якщо так, як українському парламентарю вдалось із нього вибратись? Чи запрацював його бізнес? Чи мали місце якісь домовленості з загарбниками? І чи не несе його повернення у стіни Верховної Ради загроз національній безпеці?
У пошуках відповідей на ці запитання «Схемам» вдалося поспілкуватися з нардепом, який від початку повернення в Україну жодного разу не коментував власне перебування в окупації.
«Схеми» розпитали Олександра Пономарьова про усі обставини його перебування в Бердянську – та зіставили з іншими свідченнями та документами, які вдалось отримати в ході цього розслідування: серед них дані про пересування, білінги його телефону та навіть листування його соратників, перехоплені телефонні розмови російських окупантів й місцевих колаборантів. А ще – документи про те, як і на кого працював його бізнес в Бердянську та Росії.
Чи правду каже народний депутат України?
– Чому ви захотіли повернутися в Бердянськ? Бо, наскільки я розумію, ви повернулися 25-го (лютого 2022 року – ред.), і вже була інформація, що його почнуть окуповувати, що війська вже зовсім поруч, – запитала журналістка «Схем» в Олександра Пономарьова.
– Я хотів родичів вивезти, – відповів нардеп.
– Так, але окупували Бердянськ через два дні. За цей час ви не могли їх вивезти та виїхати?
– Я приїхав з великою затримкою, у мене по дорозі були накладки. Я розраховував, що я швидко – туди-назад, – але вийшло, що я застряг на два дні і потім вже технічно…
– А коли ви приїхали в Бердянськ?
– Знову ви мене починаєте потроху розкручувати.
– Це ж загальне питання. Ви не пам’ятаєте?
– Я зараз в принципі не налаштований на цей діалог. Повторюю: для мене це достатньо болюче було, тому що я піддавався катуванням, арештам, тиску.
Як було насправді? «Схемам» вдалось дістати та проаналізувати білінги мобільного телефону Олександра Пономарьова – тобто, коли саме депутат приїхав у Бердянськ, де він перебував та навіть з ким спілкувався у перші тижні вторгнення і окупації міста. «Схеми» склали карту його пересувань.
Олександр Пономарьов виїхав з Києва у Бердянськ у ніч на 25 лютого, подолавши Черкаську, Кіровоградську та Дніпропетровську області. Вже пообіді народний депутат заїхав у рідне місто. В цей час вже було відомо, що військова колона РФ рухається у бік Бердянська. Але до старту окупації залишалось ще дві доби.
По приїзду Пономарьов одразу вирушив на своє агропідприємство «Бердянські жниварки», де пробув до дев’ятої вечора. Звідси телефонував у приймальню депутата «ОПЗЖ» Юрія Бойка. Ночувати поїхав на колись державну базу відпочинку «Лебеді», приватизовану його родиною – база записана на сестру депутата.
Комплекс «Лебеді» розташований на Бердянській косі.
Російська техніка заїхала у Бердянськ ввечері 27 лютого. Наступного дня місто вже було повністю окуповане. Судячи з локації телефону депутата, Пономарьов у ці два дні нікуди з бази відпочинку на косі не виїжджав.
Але вже з наступного дня у Пономарьова сформувався звичний маршрут.
Протягом наступних трьох тижнів він активно пересувався окупованим містом: майже щодня відвідував власні підприємства – «Бердянські жниварки», «Азмол» та «НВП Агрінол» – та ввечері повертався на базу відпочинку «Лебеді». Часом його телефон потрапляв у зону дії веж поблизу міської ради, де окупанти розмістили свій штаб.
Наприклад, 1 березня, коли у місто зайшли сили Росгвардії та захопили будівлю міськради, телефон депутата перебував тут протягом двох годин, з сьомої до дев’ятої вечора.
Про викрадення депутата його соратники заявили 21 березня.
«Вдень 20 березня народний депутат працював у гуманітарному штабі, допомагав у місцях розселення біженців. Як завжди допомагав засобами, технікою та ресурсами рідному місту. Після цього зв’язок із ним обірвався. Наразі його утримують російські військові. Жодної інформації про його стан та місце знаходження немає», – йшлося в дописі Бердянської міської ради на фейсбуці.
– Ваш телефон перестав працювати 20 березня – я так розумію, що саме в цей день вас начебто викрали? – запитала журналістка в депутата.
– Так, – відповів Олександр Пономарьов.
– Вони вимкнули телефон чи ви?
– У мене його вилучили, звісно.
– А де вас затримали?
– Ви знову мене ловите на півдорозі. Для мене ця тема дуже болюча, я відчував достатньо серйозний тиск.
Судячи з білінгів телефону Пономарьова, 20 березня 2022-го депутат годину провів поряд з Бердянською міськрадою. Пообіді попрямував на власне підприємство «Азмол», де провів приблизно 20 хвилин – після чого повернувся на базу відпочинку «Лебеді». Під вечір його телефон засвітився поблизу бази відпочинку «Парус», а далі – знову в центрі, неподалік телевежі. Після цього його телефон о пів на сьому вечора був вимкнений.
Тож хто затримав нардепа? Де його утримували? Та в яких умовах?
– Де саме ви перебували у Бердянську під конвоєм? – запитала журналістка «Схем» в Пономарьова.
– У Бердянську, – відповів він.
– А де саме? Може, в слідчому ізоляторі, в тюрмі?
– В тюрмі, в слідчому ізоляторі.
– Можете адресу сказати, де? Ви ж – місцевий, ви точно знаєте.
– Я ж вам три рази повторив: у мене зараз немає бажання на цю тему з вами розмовляти.
– Вас били, катували? Було таке?
– Було. Діяли хімпрепаратами, фізичний вплив був. Я після першого арешту потрапив до реанімації.
«Шеф повернувся»
Більше світла на ці події «Схемам» вдалося пролити, діставши перехоплення розмов представників окупаційної влади та оточення Пономарьова, які робили українські спецслужби, поки в окупованому Бердянську ще працювали українські мобільні оператори.
Судячи з цих розмов, свобода пересування Пономарьова справді була обмежена після 20 березня 2022 року і протягом наступних 10 днів, а його зв’язок із зовнішнім світом забезпечували окупанти. Але їхнє ставлення до депутата та умови його утримання відрізнялись від звичної поведінки росіян щодо українських бранців. Про це свідчить, наприклад, ця розповідь Михайла Грицая – колишнього головного спеціаліста «Азмолу», який почав співпрацювати з окупантами та отримав від них посаду заступника мера Бердянська, нині його офіційно підозрюють у колабораціонізмі.
«Вони всі сидять в тюрмі, в 77-му ящику (виправна колонія у Бердянську – ред.). Всі, кого затримують, там сидять… Це Пономарьов тільки на косі сидить», – казав Грицай 18 квітня 2022 року.
– Тобто ви на собі не відчули якогось привілейованого ставлення, такого не було? – запитала журналістка в Пономарьова.
– Привілейованість була в тому, що мене дуже старанно схиляли до співпраці, – сказав нардеп.
Де саме на Бердянській косі в той час утримували Пономарьова? Чи перебував на власній базі «Лебеді», чи все ж в іншому місці?
За даними «Схем» – це могла бути інша база на косі – «Парус». Це випливає з аналізу пересувань телефонів низки людей із кола спілкування Пономарьова.
Так, нардепу дозволяли передавати необхідні речі та комунікувати з родичами і помічниками. Контакт із ним забезпечував представник окупантів з позивним «Богун». Він – працівник ФСБ.
Саме через «Богуна» Пономарьову можна було передавати інформацію та пакунки. Ось, наприклад, його розмова з помічником депутата, на якого записана компанія «НВП Агрінол» у Бердянську В’ячеславом Поліщуком.
– Вам ще на словах щось потрібно передати? – запитав «Богун» Поліщука у розмові 24 березня 2022 року
– Йому на словах? – перепитав Поліщук.
– Так.
– Нам хотілося б попросити, щоб він нам якогось листа написав, що йому необхідно. Може, прохання якісь. Це можливо? – уточнив Поліщук.
– Звичайно, можливо. Я просто зараз сам до нього поїду. Я на вас чекав просто, ось, це все заберу. До ранку, думаю, це все буде готово, – відповів «Богун».
– У нас є інформація, що ви спілкувалися з людиною з позивним «Богун». Чи знаєте ви цю людину – хто вона? – запитала журналістка «Схем» в Олександра Пономарьова.
– ФСБшник, який намагався схилити мене до співпраці. Я відмовився.
– А як ви зрозуміли, що «Богун» – ФСБшник? Він вам так представився?
– Так.
– Чи знаєте ви його ім’я, прізвище?
– Ні, крім прізвиська, більше нічого.
– Він особисто вас не бив?
– Особисто він – ні. Більше того, він зі мною весь час спілкувався в балаклаві. Тому навіть якщо я його зараз на вулиці побачу, не факт, що зможу впізнати. Може, по голосу тільки. Тому особистий контакт полягав з контактом, який спілкувався в балаклаві.
– А в яких відносинах ви були з ним?
– В яких відносинах може бути підслідний і слідчий? Один тисне – другий чинить опір. Які можуть бути відносини?
Інші перехоплення телефонних розмов «Богуна» з помічником депутата Поліщуком свідчать про те, що працівник ФСБ та український нардеп таки знайшли спільну мову. Пономарьов погодився запустити роботу бізнесу, вказівку про що передав управителю «Агрінола» через «Богуна».
– Я все передав, він написав листа. Я при тобі відкрию, просто прочитаєш сам. Я тобі до рук віддавати не буду, щоб нічого не було, – казав «Богун» Поліщуку 25 березня 2022 року.
– Зрозумів, – відповідав Поліщук.
– Значить сьогодні покращимо умови. Все нормально, ми там посиділи так довго, посміялися навіть, обговорювали всілякі справи. Значить там, якщо я не помиляюсь, ти мені казав про те, що потрібен сигнал про те, щоб підприємства запрацювали?
– Так, я говорив.
– Він сказав «так».
– Прийняв.
– Виникає питання, що, звісно, необхідна особиста участь. Але зараз ми думаємо над цим питанням – тобто, як зустрічатись, як що робити. Якісь особисті доручення, щоб були в нього, і так далі. В цілому ми вчора обговорювали проблеми підприємства, зрозуміло, це кредитування, неможливість виплат і так далі. Загальна лінія – щоб люди працювали, в якомусь обсязі, – сказав «Богун».
Про зрежисованість тих подій свідчить, наприклад, такий діалог.
– І ще сьогодні тут плітка містом пішла, що нібито готується там якийсь протест про його звільнення, – казав «Богун» Поліщуку.
– З нашого боку, підприємства, нічого такого не буде. Я сьогодні це ще раз проговорю, – запевняв його Поліщук.
(…)
– Сенс у чому? Увага не треба ця нам, нах*р не потрібна. Хай побастують там, не знаю, і таке інше, але заспокой сім’ю. Ти, я так розумію, розумієш, що я – адекватна людина, я роблю все можливе. Сьогодні за умовами буде максимально комфортно, все буде нормально, – казав «Богун».
І вже ввечері «Богун» повідомляє Поліщуку:
«Мені листа передали. Зустрічались, так. Там щось гиготали, я вже не памʼятаю, що. Нормально, звісно, волею-неволею ми спілкуємось, пізнаємо один одного. Там плани будуємо. Тут ми просунулись суттєво. Думаю, він ще не знає про це, але прямо скоро-скоро. Край – тиждень, мабуть, залишився. Ми всі питання знімемо, і все буде нормально. І ви воззʼєднаєтесь».
– Що вони (окупанти – ред.) хотіли? Щоб почали працювати ваші підприємства? – запитала в Пономарьова журналістка «Схем».
– Все одночасно: хотіли, щоб працювали підприємства, хотіли, щоб я займав якусь провідну посаду. В принципі, мене на «губернатора» «сватали», там Балицький (призначений Кремлем керівник захопленої частини Запорізької області Євген Балицький – ред.) зараз сидить, – сказав депутат.
– Ви не погоджувалися?
– Не погоджувався. Потім, коли відмовився, на мера. Потім – просто хоча б в як промисловця, щоб я там десь виступав перед людьми, кудись там призивав. Одним словом – як медійну фігуру.
За словами народного депутата, контроль над своїми підприємствами він втратив у перший день, коли в місто зайшли російські військові, і бізнес його перестав працювати.
– Чи працював ваш бізнес в окупації? – запитала журналістка.
– Не працював. Його захопили. Скажімо так, і він перебуває під контролем РФ, – відповів Пономарьов.
– Усі компанії захопили?
– Всі компанії.
– А коли захопили?
– Тоді, коли прийшли.
Але чи було так насправді?
Судячи з перехоплених листувань та телефонних розмов співробітників компаній депутата, які є у розпорядженні «Схем», ймовірні перемовини між Олександром Пономарьовим та представником ФСБ «Богуном» тривали 10 днів. І вже 30 березня 2022 року Пономарьов з’явився на власних підприємствах.
Ось одне з листувань співробітників від 30 березня 2022 року, які підтверджують це:
Софія: Саша на роботу приїхав сьогодні. Поки що не бачила.
Микола: Зрозуміло.
А це переписка за 31 березня 2022 року між вже згаданим В’ячеславом Поліщуком та працівником компанії «Агрінол» Денисом Грібачовим:
Грібачов: Як у вас справи?
Як шеф?
Поліщук: Шеф повернувся.
Повертайся акуратно.
Удачі.
Вже наступного дня Пономарьов дав команду запускати робочі процеси на підприємствах. Ось що тоді повідомила помічниця народного депутата Софія Васильчик своєму рідному брату, менеджеру компаній Пономарьова, у переписці за 31 березня 2022 року в чаті Telegram, яке вдалось перехопити українським спецслужбам:
Микола: Ти ще не бачила Сашу?
Софія: Ні! Сама не хочу там зʼявлятись. А він ходить з двома росіянами. Під конвоєм. Телефон його не працює.
Зібрав сьогодні всіх і сказав, що треба запускати потроху виробництво.
Будете робити оливи на танки, в тому числі…
Микола: Це я чув… і це дуже погано…
Софія: Так, це дуже-дуже погано.
І найгірше, якщо повернуть Україну – Саші каюк. Як сказав Женя – йому тепер тільки застрелитися.
Сам народний депутат заперечив цю інформацію.
– Чи виготовляли ваші підприємства в окупованому Бердянську оливу для російських танків? – запитала в Пономарьова журналістка.
– Не виготовляли, – відповів він.
– А з ваших підприємств в Бердянську – з «НВП Агрінол», з «Бердянських жниварок» – чи йшла продукція у Російську Федерацію? Чи вивозили її?
– Жодним чином.
Проте, аналізуючи діяльність підприємств депутата під час окупації, журналісти «Схем» виявили, що, попри твердження Пономарьова про те, що він не контролював власний бізнес і його компанії не працювали, існують докази зворотного.
Імпорт та експорт з Росією
«Схемам» вдалося встановити, що підприємства депутата в окупованому Бердянську після початку окупації та з приїздом туди Пономарьова продовжили виробництво моторних олив – сировину завозили з Росії, туди ж відправляли і щонайменше частину продукції.
Згідно з даними бази імпортно-експортних операцій ImportGenius, після початку окупації компанія «Агрінол» завезла з Росії в Бердянськ сім з половиною тисяч тонн сировини для вироблення моторних мастил. Ввезення тривало щонайменше протягом трьох місяців до травня включно. Їхала сировина, зокрема, виробництва нафтопереробних заводів державної компанії «Роснєфть». Перевізник – «РН-Транс», теж дочірня структура «Роснєфті».
Про те, що готову продукцію з Бердянська згодом збували назад в Росію, «Схемам» вдалось простежити через ще одну фірму з орбіти народного депутата Пономарьова – вона називається «Енікс», зареєстрована прямо у Москві та записана на двоюрідну сестру народного депутата України.
На сайті компанії вказано, що – це «ексклюзивний дистриб'ютор мастильних матеріалів «Агрінол» і «Aзмол» в Росії.
«Схеми» отримали фінансові звіти, які компанія «Енікс» направляла у податкові органи РФ.
З них видно, що протягом 2022-го компанія регулярно оплачувала послуги з перевезення вантажів, місце вивезення – Бердянськ.
Продукцію везли у такі російські міста, як Липецьк, Ростов, Новомосковськ, Москва, Волгоград, Нижній Тагіл, Армавір.
– Чи вивозила ваша компанія «Енікс» продукцію з окупованого Бердянська? – запитала в Пономарьова журналістка.
– Не можу сказати, – відповів нардеп.
– Не знаєте чи не можете сказати?
– Я не знаю.
– Я можу вам документи показати.
– Не знаю. Думаю, що ні.
Та судячи з листувань працівників компаній Пономарьова у Бердянську, він продовжував контролювати робочі процеси – вони йому звітували.
«Шеф хоче побачити цифри, я так зрозумів, і якийсь план наступної роботи», – писав в Telegram працівник компанії «Бердянські жниварки» Артур Касьянов у серпні 2022-го.
А це – повідомлення від В’ячеслава Поліщука, надіслані наприкінці вересня 2022 року: «Олено, підготуй мені залишки по добривах. Треба шефу сьогодні звіт дати».
Компанії Пономарьова, вочевидь, також допомагали окупаційній владі проводити ремонтні роботи у місті. На записах телефонних перехоплень, які вдалося отримати «Схемам», так званий «мер» захопленого Бердянська Олександр Сауленко у розмові з «заступником» Михайлом Грицаєм обговорюють, що команду щодо ремонту може дати лише Пономарьов, але такі делікатні домовленості з ним досягаються – через «Богуна». Того самого куратора з ФСБ. Це – кінець квітня 2022 року.
– Так, Михайле Павловичу, – привітався Сауленко.
– Я хотів тобі нагадати за Пономарьова. За бітум, за УЯР (машина для ремонту доріг – ред.), за цю х*ню, – сказав Грицай.
– Та я нагадую «Богуну» щоразу. Але річ у тім, що у нас ще ж і газу немає. Як ми цей асфальтовий (завод – ред.) будемо навіть із бітумом запускати?
– Ти знаєш. То вони, хлопці, там дурку валяють. Там стояла раніше у них форсунка звичайна, і вони дизпаливо або пічне паливо, і вони ж раніше без газу топили цим…
– Ааа...
– Не хочуть падлюки робити – треба придушити, бля*ь, – сказав Грицай.
– Я зрозумів. Добре. Я «Богуну» нагадую про це постійно. Він там контакт із цим товаришем тримає, – запевнив Сауленко.
– Саша скаже – будуть робити. Тому що, крім Пономарьова, там ніхто команду не дасть.
– Я говорив, але поки що відповіді від «Богуна» після з розмови з ним, він розмовляв чи ні – у мене ще немає.
А ось подальше листування ще одного так званого заступника глави окупаційної влади Бердянська, Олега Бойка, нині покійного – із тим самим Вʼячеславом Поліщуком, правою рукою Олександра Пономарьова, на якого разом з родичами депутата записаний бердянський «Агрінол». Ремонтні роботи на замовлення окупаційної влади компанії Пономарьова виконувати погодились. Це – липень 2022-го.
Ось листування за 7 липня:
Поліщук: Привіт, Олеже.
Даю інформацію щодо перевезення ємності з бітумом. Кран (25 тонн) 1200 грн/год. Майданчик 800 грн/год.
Бойко: Ок.
Поліщук: Також переговорив щодо УЯРів.
Приводять до ладу три одиниці, будуть готові виконувати завдання під ключ.
Виконана робота вважається метрами квадратними (площею) відремонтованих доріг.
У прив'язці до мін. партії виробництва емульсії 8 тонн, то можна зробити близько 1 000 квадратів.
А це – за 8 липня:
Бойко: Привіт.
На завтра можливо замовити техніку (крани, трал)?
Поліщук: Зараз дізнаюся.
Бойко: 20 000 боргу сьогодні або вранці закрию.
Поліщук: Олеже, 100% можна на понеділок.
На завтра навряд чи через складнощі зі зв'язком, людей докупи зібрати проблема.
Бойко: Добре. Давай планувати на ранок.
– Ваші компанії допомагали окупаційній владі ремонтувати дороги, чи це дійсно було так? – запитала журналістка «Схем» в Пономарьова.
– Звісно, ні, – заперечив він.
– Не було такого? – перепитала журналістка.
– Не було. Абсолютно.
Самопроголошений «мер» Бердянська Сауленко отримав вирок українського суду до 15 років позбавлення волі за держзраду та колабораційну діяльність. Заочно засудили і його «заступника» Олега Бойка, його, втім, убили у Бердянську разом із дружиною.
За статтею «колабораціонізм» оголошена підозра в Україні і ще одному так званому «заступнику» так званого «мера» Бердянська Михайлу Грицаю. А ось як він описував своїй співрозмовниці спілкування з нардепом Пономарьовим в окупованому місті 18 квітня 2022 року:
– Пономарьов як, він одужав? – запитувала співрозмовниця в Грицая.
– Та я з ним зустрічався того понеділка. Ми з ним добре поговорили, 1,5 години. Він ніби нормально. Я йому зателефонував, перед святом, 9-го, кажу: Сашо, як ви там? «Усе в нормі, Михайле Паличу, усе – будемо працювати». А ось дзвонив три дні, він, ск*тина, не відповідає. Хоча я знаю, що вчора він проводив нараду зі своїми підопічними, які залишилися, і матюками, і кулаками там усіх виховував. (...) Ну його не чіпають. Він працює. Поважати треба за те, що він не втік...
Перереєстрація бізнесу за російськими законами
На кінець вересня Кремль запланував проведення так званих референдумів щодо «приєднання» захоплених українських територій до складу РФ. А до цього активно тривав переділ майна та активів: підприємства, які працювали – мали стати на облік окупантів, а щось вони просто відбирали. Родичі та менеджери народного депутата намагались зберегти контроль над бізнесом – про що домовлялись з окупаційною владою. «Шеф» – так вони називали Пономарьова – погоджував ці кроки.
Це розмова від 11 вересня 2022-го племінника Пономарьова та менеджера його компаній Ігоря Добичі з Сергієм Абрамовим – також менеджером компаній нардепа:
Добича: Вийшло забрати рішення?
Абрамов: Не забрали! Вони, мовляв, дозволяють працювати, але юридично, щоб отримати дозвіл, потрібні таки всі 3 засновники. Наскільки я зрозумів, наші юристи хочуть звести трьох засновників до одного, тобто до тебе. Мені здається, що Сауленко просто шукає привід не віддавати.
Добича: Я вже поїхав. Розглянь мою маму. Вона збирається протягом місяця повернутися. Якщо треба буде довіреність, напиши.
Абрамов: Я зрозумів, але остаточне рішення не за мною. Юрвідділ вище – вони безпосередньо з шефом погоджують.
Зрештою, після так званих «референдумів», наприкінці 2022-го – на початку 2023 року значну частину підприємств з орбіти народного депутата України у Бердянську зареєстрували за законами РФ.
Серед власників – частково ті ж менеджери, що і раніше, в тому числі родичі, наприклад, племінник депутата Ігор Добича, а також Сергій Абрамов, який підтвердив, що «власники підприємства призначили його директором» (йдеться про одну з оформлених за російськими законами компаній – «Бердянские жатки» – ред.).
Станом на липень 2023 року Сергій Абрамов є директором трьох російських компаній у Бердянську, які схожі за назвою з українськими фірмами з орбіти народного депутата Пономарьова – це «Бердянский двор», «Бердянские жатки» та «Курорты Приазовья».
Але в частину бізнесу Пономарьова зайшли росіяни, які раніше у структурі власності не фігурували. Ось як ці процеси коментує сам депутат.
– Чи відомо вам, що ваші підприємства вже зареєстровані за російським законодавством? – запитала журналістка в Пономарьова.
– Їх внесли в список вилученого майна і реєстрували вже представники РФ, – сказав нардеп.
– Тобто, якщо очільниками якихось компаній є ваша сестра Олена Добича або племінники, вони не по своїй волі це робили?
– Вони взагалі цього не робили.
– Вони не знали, що перереєстрація йде за російським законодавством?
– Не знали.
З окупації – у Верховну Раду
Як Пономарьов зрештою виїхав з окупації?
У вересні минулого року з’явилось відео, на якому народний депутат України гуляє в окупованому Криму – разом з помічницею Софією їх зафіксували у торговельному центрі у Сімферополі. Без супроводу військових або охорони.
А ось як виїзд депутата з Бердянська обговорювали два його племінники – Микола Пономарьов та Ігор Добича:
Добича: Він же начебто повертатися збирався. Чи ні?
Пономарьов: Начебто збирався, але ніхто не знає, коли.
Добича: Йому в Бердянську може бути небезпечно.
Пономарьов: Ну поїхав, суто щоб з приводу «референдуму» не смикали. А так, я думаю, справами якщо займатися, вони не будуть заважати. Начебто ж до виїзду не заважали, їздив спокійно.
Редакція зверталась до усіх фігурантів – родичів та менеджерів Пономарьова, згаданих у розслідуванні, але вони відмовились від коментарів.
Як сам Пономарьов описує ті події?
– Як ви після Бердянська виїхали у Крим? – запитала журналістка.
– Це дуже важкий процес був. Не двохвилинна розповідь. Скажімо так, мені допомогла наша служба ССО, – сказав Пономарьов.
– А скільки ви пробули в Криму та що там робили?
– Я пробув так більше місяця і не міг рухатися далі, тому що надходила інформація, що вони мене перехоплять. Тому я в знайомих перебував, можна сказати, в підпіллі.
«Схеми» запитали у командування Сил спеціальних операцій Збройних сил України – чи дійсно підрозділи ССО допомагали народному депутату Олександру Пономарьову виїхати з окупації?
«Командування ССО ЗСУ спростовує причетність підрозділів до вивезення пана Олександра Пономарьова з окупованих Росією територій», – повідомили в пресслужбі ССО.
Більше того, після Криму депутат не одразу вирушив чимдуж на підконтрольну Україні територію. А заїхавши в Росію – попрямував у Грузію. Судячи з усього, їхав на власному авто на українських номерах – «Схемам» вдалось дістати страховий поліс, який Пономарьов оформлював у Грузії на цю машину у листопаді 2022 року.
У Грузії у депутата теж облаштоване виробництво моторних олив – у Кутаїсі.
– Далі, наскільки я розумію, ви поїхали в Грузію? – запитала в Пономарьова журналістка «Схем».
– Так, – відповів нардеп.
– Скільки ви пробули в Грузії? Чи правильно я розумію, що ви з Грузії повернулися в Україну?
– Ви потроху мене намагаєтесь на розмову витягти. Я вам одразу сказав…
– Ви з Грузії повернулися?
– Так, з Грузії.
– Літаком до Польщі?
– Так.
– А з Польщі повернулися в Україну?
– Так, поїздом.
За даними джерел журналістів «Схем» із доступом до даних про перетин кордону, Олександр Пономарьов заїхав в Україну потягом через пункт пропуску «Мостиська» – 17 січня 2023 року.
І вже через два дні, 19 січня, з'явився на засіданні Верховної Ради – жодного разу публічно не пояснивши, що він робив пів року в окупації та як звідти виїхав.
Олександр Пономарьов – не тільки депутат Верховної Ради, який наразі ухвалює закони та як член парламенту у воєнний час має доступ до чутливої інформації державної ваги. Він ще й бізнесмен, який продовжує вигравати тендери та постачати мастила стратегічним державним підприємствам. Наприклад, «Укрзалізниці». Мастила тут потрібні у великій кількості – для технічного обслуговування рухомого складу.
За півтора року великої війни фірми Пономарьова продали на залізницю свою продукцію на сто двадцять мільйонів гривень. Також збували її державному «Енергоатому», на Харківський та Миколаївський бронетанкові заводи, а ще військовій частині на Сумщині.
Звідки ж нардеп бере тонни оливи, якщо основне виробництво залишилось в окупації?
Моторні мастила «Азмол» та «Агрінол» для українського ринку тепер виробляються у Грузії. Але сировина протягом 2022 року завозилась в Кутаїсі... із Росії.
– Чи є у вас завод у Грузії? – запитала журналістка.
– Філія є, – відповів Олександр Пономарьов.
– Скажіть, чи відомо вам, що цей завод закуповує оливу з підприємств Російської Федерації?
– Під час війни не закуповував.
– З жодного?
– Жодного. До війни, зрозуміло, робота йшла. Ну, до війни всі йшли.
– До 24 лютого – повномасштабної?
– Так-так. Це не було заборонено, тому йшло. Там єдине – наклався момент, коли куплений до 24 лютого невеликий обʼєм продукції ще після 24-го доходив по інерції. Але подальших покупок більше не було.
«Інерція» поставок з Росії йшла щонайменше всю весну та все літо 2022 року. Про це свідчать дані торговельних операцій бази Import Genius та вашингтонського центру оборонних досліджень C4ADS. Грузинський завод Пономарьова у 2022 році придбав сировину у державних російських компаній на загальну суму майже 2 мільйони доларів. Потім цю продукцію фірми Пономарьова збували на державних тендерах в Україні.
«Схеми» також звернулись до голови Верховної Ради Руслана Стефанчука із запитанням про те, чи не несе, на його думку, загроз подальше перебування Пономарьова в українському парламенті після тривалого часу проведеного в окупації. Та після встановлення факту наявності у нього громадянства країни-агресора. Редакція оприлюднить відповідь голови парламенту, щойно отримає.
До слова, Пономарьов змінив риторику стосовно свого російського громадянства. Раніше відповідав так:
«Особисто я, по-моєму, не забирав... Може, і забирав... Не пам’ятаю, якщо чесно. Я навіть не знаю: є він чи немає…».
Тепер, коли через наявність російського громадянства вже декілька депутатів втратили мандати – він більш категоричний:
– Наскільки я розумію – у вас досі є російське громадянство, чи планували ви…? – запитала журналістка в нардепа.
– Хто вам таке сказав? – відповів Пономарьов.
– Немає громадянства?
– Ось хто вам таке сказав? Немає.
– І не було?
– Не було.
Утім, джерела «Схем» в правоохоронних органах повідомляють, що Служба безпеки України підтвердила факт наявності у Пономарьова російського громадянства та передала цю інформацію в Державну міграційну службу. Позбавити мандата депутата–власника російського паспорта можна через вирок або припинення громадянства України – а таке рішення може винести лише президент своїм указом.
У день публікації цього журналістського розслідування правоохоронці з ДБР та СБУ повідомили народному депутату Олександру Пономарьову про підозру у державній зраді за результатами кримінального провадження, розпочатого у квітні 2022-го. Її підписав генеральний прокурор Андрій Костін.
