«Без РЕБок ми цю війну не виграєм – це я точно можу сказати», – каже автору військовослужбовиця ЗСУ, яка вже пів року воює штурмовичкою. Вона готується до переведення на нові позиції і прямо в соцмережах питає в своїх підписників, де можна знайти «окопний РЕБ». «Ми от одразу «пробиваємо» РЕБи собі, щоб перший вихід не став останнім. На позиціях до цього у нас не було такої кількості дронів, можна було обходитись без РЕБів», – розповідає вона.
У своїй листопадовій статті для The Economist головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний виділив засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) як одну зі складових можливого успіху Сил оборони на полі бою. І назвав конкретні речі, які необхідні Україні для подолання паритету з армією Росії.
Яку роль Росія виділяє РЕБ у нинішньому етапі війни з Україною – та на чиєму боці зараз перевага? Як саме російські технології зривають український контрнаступ? І як втілити побажання головкома у посиленні радіоелектронної боротьби?
Донбас Реалії разом із експертами спробували максимально доступно розказати про цю, по суті, найтехнологічнішу та найменш обговорювану зброю російсько-української війни. У першій частині публікації розповімо про те, чому російський РЕБ став проблемою, про яку головком ЗСУ був змушений розповісти всьому світу.
На що здатна РЕБ
Уявіть, що ви у танку Leopard1 підходите до російських позицій – і втрачаєте зв'язок із іншими екіпажами та штабом, а бортовий комп'ютер перестає працювати. Або – запускаєте дрон-розвідник, щоби подивитись на ворожий окоп – і втрачаєте керування ним, нічого не побачивши. Чи – стріляєте по ретельно перевірених координатах коштовною високоточним снарядом Excalibur – і дізнаєтесь згодом, що вона ударила по геть іншому місцю.
Це – окремі епізоди роботи російських засобів радіоелектронної боротьби, з якими щодня стикаються Сили оборони. Станції РЕБ (радіоелектронної боротьби) покликані виявити, викривити чи придушити радіо-, мобільний чи супутниковий зв’язок противника – і захистити від подібних впливів власний. Окремі станції можуть виводити з ладу будь-яку електроніку, що опиняється в зоні їхнього впливу.
Враховуючи кількість приладів на полі бою, які використовують будь-який вид зв’язку чи просто мають електронне начиння, ця зброя має приголомшливий вплив. Сучасні станції можуть «покласти» супутникову навігацію систем GPS чи навіть створити хибну карту – яку снаряд чи літак сприйматиме за справжню. На ці комплекси Росія робила велику ставку на початку великого вторгнення до України.
«Село Мощун (передмістя Києва, в якому ЗСУ зупинили марш армії РФ на Київ – ред.) повністю було покрито, було подавлено весь зв’язок, і нашим хлопцям там було не дуже через це солодко. Тому що ти в принципі не знаєш, що відбувається в тебе «на нулі». Чи це твій «нуль», чи вже там все «опрокинуто». Або ось цей «опорник» – що бійцям на ньому потрібно для того, щоби вони виконали свою бойову задачу, завезли боєприпаси, вивезли поранених – про це нічого не відомо», – описує перші тижні повномасштабного вторгнення Росії директор приватної компанії «Інфозахист», яка виробляє для ЗСУ засоби РЕБ та РЕР, Ярослав Калінін.
Через такий потужний ефект РЕБу армії РФ тодішній міністр оборони Олексій Резніков у перші тижні великої війни навіть закликав українців нищити комплекси РЕБ і РЕР просто на вулицях, або повідомляти про їхнє перебування ЗСУ.
«Танки та бронетехніку зустріне наша армія. Завдання для всіх громадян, хто може, – нищити колони забезпечення та системи РЕБ/РЕР. Окупанти стануть безпорадними», – написав міністр у фейсбуці. До посту він додав фотографії найпоширеніших на найпотужніших засобів радіоелектронної боротьби РФ. На цих фото і на вулицях своїх міст сотні тисяч українців тоді, напевно, вперше побачили «Красуху-4», «Інфауну», «Леєр-2», «Р-934Б», «Борисоглєбськ-2» та десятки інших систем радіоелектронної боротьби Росії. Більшість із них були на базі БМП, КАМАЗів чи бронеавтомобіля «Тигр-2», і об'єднувало їх одне: антени чи радари різних типів на дахах.
РЕБ: що має Росія
За словами експертів, історія сучасного російського РЕБу почалася з 2008-го року – після вторгнення до Грузії. Тоді за перші два дні інтервенції військово-повітряні сили Росії втратили (для доступу потрібний VPN – ред.) до шести бойових літаків – у тому числі, дальній стратегічний бомбардувальник Ту-22 – через ефективні дії грузинської ППО.
Російські підрозділи РЕБ не змогли виявити та подавити роботу радянських систем ППО, що стояли на озброєнні армії Грузії – зокрема, через застарілу радіолокаційну апаратуру на російських бомбардувальниках Су-24М і їхню «сліпоту» в горах. А російські літаки-постановники перешкод Ан-12ПП «засліплювали» і російські війська, які перебували в 100-120 кілометрах від зони його роботи.
«Вони зробили висновок. За моєю інформацією, близько 2 млрд доларів вони витратили на РЕБ з 2008 по 2012 рік», – заявляв у вересні 2023 року голова Головного управління РЕБ та кібербезпеки Генштабу ЗСУ полковник Іван Павленко.
«Тоді в РФ створили такий концерн як КРЕТ (Концерн «Радіоелектронні технології» – ред.), який саме опікується створенням таких радіоелектронних систем, радіоелектронних засобів. Вони зробили низку засобів РЕБ, які працюють на різних рівнях – на тактичному (до 50 км – ред.), оперативно-тактичному (до 500 км – ред) і стратегічному (більше 500 км – ред.)», – розповідає експерт Defence Express Антон Міхненко.
«В РФ РЕБ винесена в окремий клас підрозділів. Це абсолютно інший підхід, це системоутворююча галузь, яка має власний бюджет, може ухвалювати самостійні рішення і вектор розвитку будувати собі самостійно», – розповідає директор «Інфозахисту» Ярослав Калінін.
Саме тоді на озброєнні РФ з’явилися комплекси, які тепер регулярно «світяться» у повідомленнях Генштабу та відео, що їх публікують українські захисники.
«Мурманськ-БН»
Станція розвідки та придушення зв’язку в короткохвильовому діапазоні (УКХ), що нібито здатна працювати на оперативно-стратегічній відстані до 5000 кілометрів. Незалежних підтверджень таких характеристик немає. Монтується аж на сімох КАМАЗах, а висота опор антен сягає 32 метрів.
Американський Інститут вивчення війни в червні 2023 року повідомляв, що робота «Мурманська» могла гальмувати наступ ЗСУ на Півдні – через вплив на роботу високоточних ракет та порушення зв’язку у Силах обоони.
«Москва-1»
Ще один великий комплекс, монтується на трьох КАМАЗах, здатний працювати на відстані до 400 кілометрів. Цей комплекс нібито здатний пасивно (не вмикаючи власних локаторів, що унеможливлює його виявлення засобами радіоелектронної розвідки) сканувати повітряний простір. Виявивши оснащену радіоелементами техніку у повітрі, він передає дані про її розташування силам ППО.
«Красуха-20» та «Красуха-С4»
Перший комплекс призначений для постановки перешкод і глушіння сигналу літаків дального радіолокаційного виявлення (наприклад, американському «AWACS», від якого Повітряні сили ЗСУ отримують інформацію про запуск Росією ракет та «Шахедів» – ред.).
Другий армія РФ використовує для придушення станцій радіолокації на літаках та гелікоптерах. Розробники кажуть, що «Красуха-С4» може ставити перешкоди головкам самонаведення ракет «повітря-повітря» AIM-120 AMRAAM та станції управління ракетами ЗРК «Patriot» (знову ж таки, не доведено).
«Борисоглєбськ-2»
Оперативний (здатний діяти на глибину до 500 км) комплекс РЕБ для придушення супутникового зв’язку та радіонавігаційних систем на коротких та ультракоротких хвилях.
«Леєр-2»
Виконує завдання радіорозвідки та радіопридушення різноманітних радіоелектронних засобів. Також може імітувати роботу різного озброєння та техніки для введення супротивника в оману щодо її наявності чи розташування. На відміну від вищезгаданих комплексів, встановлений на російський джип «Тигр-2» підвищеної проходимості – тому легкий, маневрений. Може використовуватися прямо при штурмах.
«Леєр-3»
По суті, це декілька безпілотників «Орлан-10», оснащених апаратурою для подавлення стільникового зв’язку. Апаратура на безпілотниках підміняє вежу стільникового зв’язку, непомітно для абонента визначає його розташування, може надсилати йому SMS. Застосовується для того, щоб «покласти» стільниковий зв’язок, а також для виявлення скупчення військ противника. Через це «на передку» військові майже завжди тримають «на літачку» свої телефони.
«Інфауна»
Система РЕБ та РЕР для захисту броньованої та автомобільної техніки від мін із радіорозривачем (коли по радіозв'язку встановлюється час детонації міни), а також для придушення радіозв'язку. Стоїть на озброєнні, зокрема, у військ ВДВ Росії – для захисту техніки в зоні виконання бойових завдань.
«Житель»
Модернізований після вторгнення РФ до Грузії комплекс, здатний ставити радіоперешкоди переносним та мобільним наземним станціям (до 25 км), системам супутникового зв’язку, а також перехоплювати та придушувати канали управління безпілотниками (до 50 км).
«Репелент-1»
Станція здатна виявляти та придушувати канали управління безпілотниками на відстані близько 30 км. Використовується для захисту військових об'єктів чи військ на полі від ударних та розвідувальних БПЛА. За даними виробника, здатен придушити канали управління 12-ма дронами на цій відстані за 30 секунд – але підтверджень цьому нема.
Ми описали лише частину парку засобів РЕБ РФ. За словами експерта Defence Express Антона Міхненка, зараз в Росії працюють до п'яти заводів, які серійно виготовляють до 30 різноманітних засобів радіоелектронної боротьби. І це не рахуючи більш дрібних виробників та російських волонтерів, які кустарно «клепають» невеликі засоби для потреб армії агресора.
Готуючись до майбутньої війни з НАТО, Кремль зробив ставку на виробництво великої кількості сучасних систем різної дальності дії і роботи на різних частотах – щоби гарантовано «покласти» зв’язок супротивника.
Читайте також: Як пройти мінні поля РФ: що пропонують Залужний та інженери
«В бригаді, наприклад, американській, налічується близько кількох десятків тисяч різноманітних засобів комунікації, – розповідає Міхненко. – І для того, щоби їх можна було подавити, потрібно, щоби були засоби РЕБ, які працюють в достатньо широкому частотному диапазоні. От вони і зрозуміли – на тактичному можна щось давити, на оперативному-тактичному можна щось давити, і таким чином порушувати саму комунікацію між військовослужбовцями, між командуванням і підлеглими».
Полігоном для тестування нової техніки стала окупована з 2014-го року територія Донбасу, де місія ОБСЄ та українські захисники помічали чи не всю лінійку російських новітніх станцій радіоелектронного впливу.
Проте масивність російських комплексів РЕБ та РЕР, довгий час їхнього розгортання, явно завищені виробниками характеристики (на які покладалися військові РФ) виявились слабкими місцями армії РФ. Також ефективно спрацювала українська радіоелектронна розвідка (РЕР) – ЗСУ встигли накопичити певні спроможності у РЕР до великого вторгнення.
«Є комплекси РЕБ, які вмикаються – і давлять практично весь частотний діапазон, в якому вони можуть працювати: від 25 Мгц до 500 Мгц. Тоді в цьому діапазоні не працює жодна радіостанція: ані противника, ані власна. Тобто всі сидять і мовчать, бо працює РЕБ. В цьому контексті є і позитив, і негатив. Позитив, що зрушень на фронті немає, бо у противника немає керованості . Негатив – комплекси РЕБ таким чином можна виявляти за допомогою засобів РЕР: визначати їхнє місце розташування за допомогою комплексів пеленгування, і після цього наносити вогневе ураження», – розповідає Антон Міхненко.
Повідомлення про знищення чи захоплення українськими захисниками «Репелентів», «Красух» та «Жителів» стали приходити вже у перші тижні великої війни.
«Комплекси дуже великі. І одна FPV-шка або один »Ланцет», який долітає, повністю виводить з ладу цей комплекс, вартість якого може стартувати від 10 мільйонів євро . Тобто час життя цього комплексу в активній передачі може сягати декількох годин максимум. І росіяни зрозуміли, що це так не працює. Тобто у нас є маленькі пасивні комплекси, які швидко виявляють їхні великі активні комплекси. І більшість вони втратили», – пояснює Ярослав Калінін.
За словами експертів, стратегічні та оперативно-тактичні комплекси РЕБ та РЕР Росії перестали відігравати велику роль у війні з Україною вже восени 2022 року. Але і тут РФ зробила висновки та зосередила власний ОПК на новій розробці у царині радіоелектронної боротьби – до якої ЗСУ виявились неготовими.
Окопний біль
Російською відповіддю на широке використання Силами оборони FPV-дронів для ураження російської техніки та окопів стали так звані «окопні РЕБи». Це невеличні радіоелектронні пристрої, що працюють на маленьких відстанях (зазвичай, до десятка кілометрів) і дозволяють «побачити» навіть маленький дрон. Найпросунутіші модифікації дозволяють навіть «засліпити» БПЛА, або зробити його некерованим для оператора. «Окопними» іх назвали самі військові – через те, що співвідношення їхніх розміру-потужності-ефективності ідеально дозволяє захистити конкретний окоп від атак з повітря противника.
Читайте також: Як FPV-дрони зупиняють атаки російської армії
Система радіоелектронного придушення «Поле-21» – одна із небагатьох російських станцій, яку головком Залужний назвав у своєму об'ємному есе для The Economist. Прийнята на озброєння іще 2016 року, вона тільки наприкінці 2023 року стала масштабно вироблятися російським ОПК.
«Росіяни швидше, ніж ми, пішли в сторону окопних РЕБів. Вони це зробили ефективніше. Там є свої мінуси використання такого «москітного флоту», тому що вони не дозволяють вирішити низку питань: порушити ефективно, наприклад, зв’язок на ланці батальйон-бригада. Цей комплекс це не вирішує. Але для захисту, прикриття безпосередньо від FPVішок (FPV-дронів – ред.) – так», – каже директор «Інфозахистту» Ярослав Калінін. Система «Поле» покликана боротися із високоточною зброєю та іншими системами, що використовують супутникову навігацію. На практиці це означає, що ударні безпілотники, ракети HIMARS чи Excalibur, а також керовані бомби, що використовують GPS – стають нездатними точно визначити свої координати, а отже – влучити в ціль.
Російські військові масово встановлюють «Поле-21» на вже існуючі вежі мобільного зв’язку чи телекомунікаційні щогли потрібної висоти. Створена на модульній основі – а значить, її легко виготовити, встановити – і важко помітити серед іншого електронного приладдя веж мобільних операторів.
«Поле» здатна глушити супутниковий сигнал на відстані близько 25 кілометрів в секторі 125 градусів по горизонталі. Є в неї і слабина: вона «бачить» тільки на 25 градусів по вертикалі, а значить – безсила проти снарядів, що летять трохи нижче за її фізичне розташування. Цим і користаються Сили оборони, щоби її нищити.
Росія перейшла на серійне виробництво «окопних» систем, заявив Валерій Залужний у своєму есе, та перелічив кілька: «Cілок», «Пітон», «Гарпун», «Піроєд», «Стриж», «Лісочок». Як бачимо, по кількості та номенклатурі «малі» системи не поступаються системам великого РЕБ армії Росії. За словами Залужного, на Куп’янському та Бахмутському напрямках російська армія фактично створила ешелоновану систему РЕБ, «елементи якої постійно змінюють своє місцеположення».
«У нас є цікаве місце, коли ми до нього не долітаємо близько кілометра, то відразу починає погіршуватись зв’язок, починають зникати картинка та супутники», – вже навесні 2023 року розповідав журналістам Крим Реалії аеророзвідник ЗСУ із позивним «Кабан», що воював на Вугледарському напрямку. Журналісти навіть зазняли епізод, як боєць ЗСУ ледве не втратив «пташку» через дію російського РЕБ.
Із часом російські системи стали настільки компактними, що буквально вміщуються в окоп – як-от комплекс «Стриж», здатний стояти на будь-якому твердому майданчику на переносній тринозі.
Він створює бар’єр для проникнення БПЛА в радіусі 1,5 км – причому вмикається тільки тоді, коли безпілотник наближається до зони його дії. Це дозволяє економити енергію та найголовніше – робить його майже невидими для засобів радіоелектронної розвідки – «Стриж» працює лічені секунди, після чого вимикається.
Також масовою зброєю в руках російських солдатів стали так звані андидронові рушниці. Принцип їхньої дії такий: після сповіщення, отриманого від «окопного РЕБу» про наближення безпілотника, російський солдат виходить в сектор наближення, підпускає дрон до себе на відстань до півтори сотнів метрів – і направленим сигналом перехоплює канал керування ним.
Український БПЛА приземляється неушкодженим на російських позиціях – і переходить на службу до противника. Такі пристрої є навіть у російських артилеристів, які власноруч таким чином захищають свою техніку від ураження дронами.
Українські військові тепер змушені постійно шукати шпарини в потужному радіоелектронному щиті армії РФ. Зокрема, засобами РЕР намагаються зафіксувати роботу та розташування крихітного російського РЕБу – і знищити. А для якомога довшого збереження зв’язку із власними ударними та розвідувальними дронами використовують спеціальні виносні антени.
Боєць ЗСУ просто вирушає услід за дроном із цим приладом, який посилює сигнал зв’язку між оператором та БПЛА, а значить – мінімізує ризик перехоплення каналу керування ним противником. У такій тактиці є суттєвий мінус: виносну антену в працюючому стані прекрасно бачать станції радіолокаційного спостереження військових РФ, а значить – ті можуть її локалізувати та скоригувати удар.
Ще однією проблемою для ЗСУ стала модернізація російських розвідувальних безпілотників «Орлан-10» та ударних «Ланцетів». Йдеться про оснащення їх мініатюрними цифровими антеннами-решітками «Комета-М» , які роблять ці безпілотники майже нечутливими для систем радіоелектронного придушення.
Такими самими решітками росіяни оснащують і свої керовані бомби ФАБ-250 та ФАБ-500, якими знищують, зокрема, правобережжя Херсонщини, а також дрони-камікадзе Shahed російської збірки.
Ми описали найсуттєвіші виклики, перед якими постали ЗСУ станом на листопад 2023 року у царині РЕБ. У наступній частині статті ми розглянемо пропозиції головкома ЗСУ Валерія Залужного про те, що треба зробити, щоби «пробити» радіоелектронну міць Росії та повернути маневреність російсько-українській війні.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум